Рішення № 71619968, 16.01.2018, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/14242/17

Провадження № 2-а/263/73/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2018 року м. Маріуполь Донецької області

Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі: головуючого судді Скрипниченко Т.І., при секретарі Диміч Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного Управління Пенсійного фонду України м.Маріуполя Донецької області про визнання дій неправомірними, скасування рішення та зобов,язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просить визнати дії Центрального об'єднаного Управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області (далі - ЦО УПФУ м. Маріуполя) незаконними та скасувати його рішення №92 від 18.09.2017 року, зобов'язати ЦО УПФУ м. Маріуполя Донецької області призначити ОСОБА_1 дострокову пенсію за віком на підставі ст. 16 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та абзацу 6 пункту 3 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 04 липня 2017 року, тобто з дня звернення.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона 04 липня 2017 року звернулась до ЦО УПФУ м. Маріуполя із заявою про призначення дострокової пенсії за віком, відповідно до абзацу 6 пункту 3 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Рішенням №92 від 18.09.2017 року відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії з посиланням на те, що позивач відповідно до довідки Донецького обласного військового комісаріату від 26.06.2017 року №05/2758 безпосередньо брала участь з 01 грудня 2015 року по 26 червня 2016 року в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції з метою виконання службових (бойових) завдань на посаді провідного спеціаліста відділення військового обліку та бронювання сержантів і солдатів запасу Кальміусько-Нікольського об'єднаного районного військового комісаріату Донецької області оперативного командування «Схід» Сухопутних військ Збройних Сил України та відповідно до указаної довідки за №42 від 03.07.2017 ОСОБА_1 є працівником Кальміусько-Нікольського об’єднаного районного військового комісаріату Донецької області, однак не є військовослужбовцем або військовозобов'язаним.

Проте, з таким висновком відповідача позивач не погоджується, вважає, що такий висновок не відповідає положенням ч. 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок», ст. 16 «Про пенсійне забезпечення», а також абзацу 6 пункту XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тому просить позовні вимоги задовольнити.

Позивач ОСОБА_2 до судового засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи було повідомлено належним чином. Представник позивача ОСОБА_3 у судове засідання не прибула, надала заяву про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримують та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача надав суду письмові заперечення, у якіх відповідач наполягав на відмові в їх задоволенні з підстав, викладених у запереченнях на позов. Так, у запереченнях на позов відповідач посилається на те, що право на пільгову пенсію мають особи, яким надано статус учасника бойових дій та які були військовослужбовцями або військовозобов'язаними, однак позивач є лише працівником Кальміусько-Нікольського об'єднаного районного військового комісаріату Донецької області, хоч і є учасником бойових дій, однак не є військовослужбовцем або військовозобов'язаною.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до вимог статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Судом, оглянуто та досліджено матеріали звернення ОСОБА_1 до пенсійного фонду.

Відповідно до довідки Донецького обласного військового комісаріату від 26 червня 2017 року № 05/2758 про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України ОСОБА_1 дійсно у період з 01 грудня 2015 року по 26.06.2017 року безпосередньо брала участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення Антитерористичної операції. Перебувала у складі сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпечення її проведення, з метою виконання службових (бойових) завдань на посаді провідного спеціаліста відділення військового обліку та бронювання сержантів і солдатів запасу Кальміусько-Нікольського об'єднаного районного військового комісаріату Донецької області оперативного командування «Схід» Сухопутних військ Збройних Сил України (а. с. 5).

Відповідно до посвідчення від 06.10.2016 року серії УБД №054630 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (а. с. 7).

Згідно із записами у трудовій книжці ОСОБА_1 працює у Кальміусько-Нікольському об'єднаному районному військовому комісаріаті Донецької області на посаді головного спеціаліста (а.с. 12).

Рішенням Центрального об'єднаного управління пенсійного фонду України м. Маріуполь від 18.09.2017 року № 92 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до абзацу 6 пункту 3 розділу XV Закону № 11058.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про пенсійне забезпечення» військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які брали участь у бойових діях, а також ті, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи виконанням інтернаціонального обов'язку, а також батьки і дружини (якщо вони не взяли повторний шлюб) військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов'язку, мають право на пенсію: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років.

Зі змісту абз. 6 п. 3 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вбачається, що військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які брали участь у бойових діях, а також ті, що стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи виконанням інтернаціонального обов'язку, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов'язку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років для чоловіків і не менше 20 років для жінок.

Пунктом 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», затвердженого постановою Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1визначено, що документом, який визначає особливий статус особи, зокрема, учасника бойових дій, є посвідчення учасника бойових дій та довідка військового комісаріату про періоди та місце участі в бойових діях.

Згідно з матеріалами справи, станом на дату звернення до управління Пенсійного фонду із заявою про призначення дострокової пенсії за віком, позивачу виповнилося 56 років, у неї наявний трудовий стаж більше 20 років, вона безпосередньо брала участь в АТО на території Донецької та Луганської областях та є учасником бойових дій.

У той же час, Закон України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) встановлює основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах, сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей; військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти; військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей (ст. 3 Закону № 2011-ХІІ).

Статтею 5 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що військовослужбовці - громадяни України, які проходять службу на території України, беруть участь у всеукраїнському і місцевих референдумах, обирають і можуть бути обраними до відповідних місцевих рад та інших виборних державних органів згідно з Конституцією України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ).

Відповідно до частини 9 статті 1 цього Закону щодо військового обов'язку громадяни України поділяються, зокрема, на такі категорії: військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

За правилами частини 1 статті 16 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1934-XII «Про Збройні Сили України» держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, резервістів, які виконують обов'язки служби у військовому резерві, та військовозобов'язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також членів сімей військовослужбовців, резервістів та військовозобов'язаних, які загинули (померли), пропали безвісти, стали інвалідами під час виконання службових обов'язків або постраждали у полоні в ході бойових дій (війни), в умовах надзвичайного стану чи під час виконання службових обов'язків за межами України в порядку військового співробітництва або у складі національного контингенту чи національного персоналу у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.

Наведеними нормами матеріального права чітко врегульовують поняття військовослужбовець та військовозобов'язаний, а особи, які працюють у Збройних Силах України як наймані працівники для забезпечення військ не відносяться до військовослужбовців та військовозобов'язаних.

Згідно із пунктом 19 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасниками бойових дій визнаються військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані) та працівники Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці, працівники Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

Позивач на підставі вищевказаної норми набула статус учасника бойових дій, зокрема, як працівник Збройних Сил України.

Таким чином, статус учасника бойових дій надається не тільки військовослужбовцям, але й іншим особам, які не проходили військову службу, однак брали участь в бойових діях.

Отже, позивач має статус учасника бойових дій, який набула відповідно до пункту 19 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», не перебуваючи на військовій службі, оскільки у вказаний період не проходила військову службу у Збройних силах.

За змістом абз. 6 п. 3 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону № 1058 право на достроковий вихід на пенсію мають не особи зі статусом учасників бойових дій, а лише військовослужбовці - учасники бойових дій. Працівники, які перебували у трудових відносинах із Збройними Силами України у період, де велися бойові дії і брали участь в забезпеченні боєздатності військ, такого права не мають.

З огляду на викладене, оскільки позивач не відноситься до військовослужбовців та військовозобов'язаних, статус учасника бойових дій набула у зв'язку із трудовою діяльністю у військовому комісаріаті внаслідок забезпечення Збройних Сил України, слід дійти висновку, що положення абз. 6 п. 3 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на позивача не поширюються, тому дії відповідача є правомірними.

Оскільки позивач має статус учасника бойових дій та відповідно до вимог ст. 5 Закону України "Про судовий збір" звільнена від сплати судового збору, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, тому відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати по сплаті судового збору компенсуються за рахунок Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 9, 72-78, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН 322922028, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 до Центрального об'єднаного Управління Пенсійного фонду України м.Маріуполя Донецької області (код ЄДРПОУ 41250795, місцезнаходження м.Маріуполь, вул. Зелінського, 27 а) про визнання дій неправомірними, скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції через Жовтневий районний суд м.Маріуполя Донецької області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.І. Скрипниченко