Постанова № 71619164, 16.01.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 363/1545/16-ц Головуючий у І інстанції Рудюк О. Д.Провадження № 22-ц/780/314/18 Доповідач у 2 інстанції Сліпченко О. І.Категорія 33 16.01.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 січня 2018 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого: Сліпченка О.І.,

суддів: Гуля В.В., Іванової І.В.,

за участю секретаря: Дрозда Р.І.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_2 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 09 серпня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2, військової частини № 3027, третя особа: Управління Державної Казначейської служби України у Вишгородському районі Київської області. Моторне (транспортне) страхове бюро України про стягнення відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, вислухавши учасників процесу, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів,-

встановила:

У квітні 2016 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду з указаним позовом, мотивуючи тим, що 20 жовтня 2014 року сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля «Краз», номерний знак НОМЕР_3, під керуванням бійця внутрішніх військ військової частини № 3027 ОСОБА_2, та автомобіля «TOYOTA RAV-4», номерний знак НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_4, під керуванням ОСОБА_3 та за участю автомобіля «Mazda 3», номерний знак НОМЕР_2, яким керувала ОСОБА_5 Винним у скоєнні ДТП визнано ОСОБА_2 Внаслідок ДТП ОСОБА_3 отримав тяжкі тілесні ушкодження та став інвалідом III групи. Згідно звіту про оцінку колісного транспортного засобу «TOYOTA RAV-4», номерний знак НОМЕР_1, від 25 листопада 2014 року вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників склала 115 911,73 грн.

На момент ДТП автомобіль «Краз», який перебуває на балансі військової частини № 3027 не мав страхового полісу відповідно до вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Моторно (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ) відшкодувала ОСОБА_6, як власнику автомобіля «TOYOTA RAV-4» страхове відшкодування у сумі 50 000 грн та відшкодувало ОСОБА_3 збитки, понесенні під час лікування та реабілітації внаслідок травм, отриманих в ДТП в розмірі 28 920,94 грн.

Ураховуючи наведене, позивачі просили стягнути солідарно з ОСОБА_2 та військової частини № 3027 на користь ОСОБА_6 143 108 грн та 1 000 грн на відшкодування матеріальної шкоди; стягнути солідарно з ОСОБА_2 та військової частини № 3027 на стягнути відшкодування матеріальної шкоди з ОСОБА_2 та військової частини №3027 солідарно в сумі 1000 грн. на користь ОСОБА_6; стягнути солідарно з ОСОБА_2 та військової частини № 3027 на користь ОСОБА_316 589 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 300 000 грн моральної шкоди; зобов'язати Управління Державної Казначейської служби України у Вишгородському районі Київської області провести списання коштів з рахунків військової частини № 3027 для виконання рішенні суду.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 9 серпня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 та військової частини № 3027 солідарно на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду у розмірі 143 108 грн та витрати понесені за дослідження та надання звіту про визначення вартості матеріальної шкоди у розмірі 1 000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 та військової частини № 3027 солідарно на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 150 000 грн. У задоволенні решти вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 15 листопада2016 року рішення суду першої інстанції в частині розміру моральної шкоди, стягнутої місцевим судом змінено, зменшено суму до 75 000 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 жовтня 2017 року рішення апеляційного суду Київської області від 15 листопада 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, вважаючи його незаконним та необґрунтованим, ОСОБА_2 з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення в частині стягнення моральної шкоди і його зміні в частині розміру відшкодування вважаючи не доведеними.

Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Згідно вимог ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення відповідає не в повній мірі.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди частково, - суд першої інстанції виходив із того, що стягуючи з ОСОБА_2 та військової частини № 3027 в солідарному порядку на користь ОСОБА_3 150 000 грн. вважав доведеними позовні вимоги щодо отримання позивачем моральних страждань внаслідок неправомірних дій відповідачів та саме на вказану суму.

Проте повністю з таким висновком погодитись не можна з огляду на наступне.

Установлено, що 20 жовтня 2014 року мало місце ДТП за участю автомобіля «Краз», номерний знак НОМЕР_3, під керуванням бійця внутрішніх військ військової частини № 3027 ОСОБА_2, та автомобіля «TOYOTA RAV-4», номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3 та за участю автомобіля «Mazda 3», номерний знак НОМЕР_2, яким керувала ОСОБА_5

Власником автомобіля TOYOTA RAV-4», номерний знак НОМЕР_1, є ОСОБА_4

На момент скоєння ДТП автомобілем «Краз», номерний знак НОМЕР_3, керував старший солдат за контрактом військової частини № 3027 ОСОБА_2, автомобіль «КРАЗ», військовий номер НОМЕР_3, знаходиться на балансі військової частини 3027, на автомобіль «КРАЗ», військовий номер НОМЕР_3, страховий поліс відсутній.

Згідно звіту про оцінку колісного транспортного засобу «TOYOTA RAV-4», номерний знак НОМЕР_1, від 25 листопада 2014 року вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників склала 115 911,73 грн.

Відповідно до ремонтної калькуляції від 25 листопада вартість автомобіля TOYOTA RAV-4», номерний знак НОМЕР_1, складає 297 505,18 грн.

Вироком Подільського районного суду м. Києва від 30 липня 2015 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 415 КК України.

У результаті ДТП ОСОБА_3 отримав тілесні пошкодження, у зв'язку з чим з 20 жовтня 2014 року до 29 жовтня 2014 року перебував на лікуванні в відділенні реанімації та інтенсивної терапії, а 29 жовтня 2014 року по стабілізації стану переведений у відділення політравми для подальшого лікування та підготовки до оперативного втручання.

8 грудня 2014 року Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги видала ОСОБА_3 довідку про тимчасову втрату працездатності (лікування) потерпілого у ДТП.

ОСОБА_3, як інвалід III групи проходив реабілітацію, що підтверджується індивідуальною програмою реабілітації інваліда від 16 червня 2015 року.

МТСБУ прийняло рішення про виплату ОСОБА_3 на відшкодування шкоди в розмірах 29 066,27 грн та 70 933,73 грн.

Моральну шкоду ОСОБА_3 обґрунтовував отриманням в результаті ДТП тяжких тілесних ушкодження, які призвели до численних операцій, встановлення інвалідності, страху пересування в автомобілі порушення нормального ритму життя, порушення стосунків з оточуючими, втрату роботи та належного заробітку протягом останніх півтора року.

Приписами ч. 1 ст. 1172 ЦК України визначено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

За змістом ст. ст. 23 та 1167 ЦК України, згідно із якими, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають:наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відносини щодо відповідальності за шкоду, спільно заподіяну кількома особами, регулюються ст. 1190 ЦК України, відповідно до якої особи, які спільно заподіяли шкоду, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Аналіз зазначеної норми матеріального права свідчить про те, що особи, які спільно заподіяли неподільну шкоду взаємопов'язаними, сукупними діями або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Для настання солідарної відповідальності при заподіянні шкоди злочином, вчиненим двома або кількома особами, необхідно встановити, що діяння заподіювачів шкоди були об'єднані спільним злочинним наміром, а заподіяна ними шкода стала наслідком їхніх спільних дій.

Судом першої інстанкції встановлено, що моральна шкода завдана позивачам, завдана діями водія ОСОБА_2, який на момент скоєння ДТП перебував у трудових відносинах з військовою частиною № 3027.

Встановивши такі обставини, колегія суддів вважає, що підстав для висновку про солідарну відповідальність не вбачає.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187, ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно з нормою ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Частиною 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Аналіз норм ст. ст. 1167, 1172, 1187, 1188 ЦК України дає підстави для висновку про те, що шкода, (в тому числі моральна), завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Положення ст. ст. 1187, 1188 ЦК України є спеціальними по відношенню до ст.ст. 1166, 1167 ЦК України, у зв'язку з чим перевага у застосуванні має надаватися спеціальним нормам.

Указаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року № 6-108цс13 і відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх судів України.

На вищезазначене суд першої інстанції уваги не звернув, прийшов до необґрунтованого висновку про солідарну відповідальність відповідачів.

Питання про відшкодування моральної шкоди, вирішується відповідно до ст.23 ЦК України, а саме при визначенні розміру грошового відшкодування враховується характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, і інші обставини, що заслуговують уваги.

У п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31 березня 1995 року №4 (зі змінами) визначено, що за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов'язків, відповідальність несе організація, з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу, відтак, положення ст.1172 ЦК України стосуються відшкодування як майнової, так і моральної шкоди.

Відсутність своєї вини відповідно до вимог ч.2 ст.1166 ЦК України має доводити заподіювач шкоди, а не позивач має доводити наявність вини відповідача, хоча він не позбавлений цього права.

Враховуючи обсяг страждань, яких зазнав позивач ОСОБА_7 та з урахуванням порушених нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, колегія суддів прийшла до висновку про доведеність позовних вимог щодо отримання позивачем моральних страждань внаслідок неправомірних дій та визначає розмір відшкодування в сумі 80 000,00 грн.

Колегія судів враховуючи вищенаведене, вважає вказаний розмір співмірозним обставинам справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення, стягнувши моральну шкоду з військової частини № 3027 з якою водій ОСОБА_2 на момент скоєння ДТП перебував у трудових відносинах. В іншій частині рішення суду не оскаржувалось.

На зазначене суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про стягнення моральної шкоди солідарно, висновки суду не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на наявних у справі доказах, що у відповідності до вимог ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення в частині відшкодування моральної шкоди.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 09 серпня 2016 року в частині відшкодування моральної шкоди скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги частково.

Стягнути з військової частини 3027 Національної гвардії України (Київська область, Вишгородський район, село Нові Петрівці, 07354 Код ЄДРПОУ 08803649) на користь ОСОБА_3 (проживаючого - АДРЕСА_1, зареєстрованого - АДРЕСА_2)у відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок ДТП - 80 000 (вісімдесят тисяч) грн.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий:

Судді: