Вирок № 71618931, 17.01.2018, Апеляційний суд Чернігівської області

Дата ухвалення
17.01.2018
Номер справи
748/3478/15-к
Номер документу
71618931
Форма судочинства
Кримінальне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України

Справа № 748/3478/15-к Головуючий у І інстанції Хоменко Л. В. Провадження № 11-кп/795/19/2018 Категорія - Доповідач Баглай І. П.

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2018 року апеляційний суд Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_1

суддів Карнауха А.С., Оседача М.М.,

при секретарі Гой Н.Г.,

при апеляційному розгляді у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові матеріалів кримінального провадження, зареєстрованих в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12.014.270.270.000.719 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_2, представника ТОВ з обмеженою відповідальністю «Білорусь» ОСОБА_3 та прокурора на вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 21 лютого 2017 року щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 місто, Монастирищенського району Черкаської області, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, має двох неповнолітніх дітей, зареєстрованого ІНФОРМАЦІЯ_4 та області, фактично проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_5 А, кв. 7, в м. Чернігові, раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 186 КК України,

з участю прокурорів Шимка Є.М., Шваб Л.В.,

захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5,

представника ТОВ з обмеженою

відповідальністю «Білорусь» ОСОБА_3,

обвинуваченого ОСОБА_2

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2, 26 вересня 2014 року, у денний час, з метою протиправного заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах, прибув на поле, що розташоване на території Іванівської сільської ради Чернігівського району та області біля автодороги Київ-Гомель та на правах оренди належить ТОВ "Білорусь", де повідомив неправдиву інформацію про належність саме йому вказаної земельної ділянки та необхідність збору на ній урожаю кукурудзи на площі 235 га найманим робітникам які, за його вказівкою, приступили до роботи та зібрали 14,730 т кукурудзи. Не зважаючи на те, що такі дії ОСОБА_2 були помічені охоронцями ТОВ "Білорусь", обвинувачений продовжував надавати вказівки щодо подальшого збору урожаю, проте з причин, які не залежали від його волі, оскільки збір урожаю був зупинений охороною та керівництвом ТОВ "Білорусь", не довів до кінця усіх дій, які вважав необхідними, для протиправного заволодіння 1914,01 тони кукурудзи, вартість якої, згідно висновку експерта №1-14/1 від 14 листопада 2016 року, становила 2354232,3 грн..

За скоєння вказаного правопорушення вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 21 лютого 2017 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 186 КК України до покарання у виді 8 років позбавлення волі.

Строк покарання ОСОБА_2 постановлено рахувати з моменту його фактичного затримання.

Міру запобіжного заходу обвинуваченому, до вступу вироку в законну силу, обрано особисте зобов’язання та покладено на нього зобов’язання не відлучатися за межі Чернігівського району Чернігівського області без дозволу суду.

Питання про речові докази вирішено відповідно до ст. 100 Кримінального процесуального кодексу України.

Не погодившись з вироком місцевого суду обвинувачений подав апеляційну скаргу з доповненням до неї. Просить скасувати вирок і закрити кримінальне провадження. Вказує, що як на досудовому слідстві так і в судовому засіданні він заперечував свою вину бо не мав мети збирати врожай з земельної ділянки, площею 235 га, а лише з земельних часток паїв, які з 2014 року, як фізична особа, орендував у власників. Ці ділянки знаходились скраю поля. Восени затрати на обробітку і передпосівний обробіток цих ділянок землі несло ТОВ «Благовіщенське», власником якого він був. Засівав орендовані ділянки в перших числах травня 2014 року. Ділянки були помічені кілочками, які в подальшому могли бути завалені сільськогосподарською технікою. Найняв лише 2 комбайни та 2 автомашини для обмолоту та перевезення зерна кукурудзи. Дана кількість техніки могла зібрати врожай саме з такої площі земель, а ніяк не з 235 га. Ніяких вказівок збирати врожай зі всієї площі працівникам не надавав, охорону не наймав, а лише „посібників” для навантаження – розвантаження. Після того, як з’явились представники ТОВ «Білорусь», не робив жодних дій для подальшого збору врожаю. Вважає, що в кримінальному провадженні немає беззаперечних доказів, що площа спірного поля 235 га, оскільки обміри даного земельного масиву під час досудового слідства не проводились і відповідні землевпорядні документи в справі відсутні та що дане поле належить на правах оренди саме ТОВ «Білорусь», оскільки згідно матеріалів кримінального провадження значна частина земельних ділянок перебувала в оренді ТОВ «ОСОБА_6 ім. Скачка І.І.». Суд послався на договір про виконання робіт №ДГ 0000221 від 05 травня 2014 року між ТОВ «Хавестер» та ТОВ «Білорусь» про посів соняшника та кукурудзи в період з 07 травня по 12 травня 2014 року, що нібито підтверджує виконання робіт для ТОВ «Білорусь». Але, відповідно до матеріалів провадження, показів представника потерпілого, лише 19 травня 2014 року ТОВ «Білорусь» уклало договори оренди земельних ділянок з власниками земельних паїв. У вироку суд безпідставно послався на висновки судово-товарознавчої експертизи №1-14/11 від 14 листопада 2016 року, яка встановила вартість однієї тони кукурудзи у бункерній вазі з поля станом на 26 вересня 2014 року. Не досліджуючи зерно кукурудзи експерт виходив з середніх показників якості: вологість, сміттєва та зернова домішки по різних регіонах України. На підставі даного висновку судом, виходячи з вартості однієї тони кукурудзи 1230 грн., визначена загальна вартість зерна, яким він нібито мав намір заволодіти 26 вересня 2014 року. Вважає даний висновок щодо вартості тони зерна кукурудзи припущенням яке не може бути прийняте судом, оскільки це суперечить ч. 3 ст. 373 КПК України. Що стосується показів свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в суді, то вони є найманими ТОВ «Білорусь» охоронцями. Їх покази не свідчать, що після виникнення конфлікту він якимось чином намагався чи давав команди продовжувати збір врожаю. Свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_6 та ОСОБА_11 також підтвердили лише наявність конфлікту 26 вересня 2014 року і обставини збору належного йому зерна кукурудзи. Окрім того, під час судового розгляду стороною захисту були надані суду копії договорів оренди земельної ділянки від 25 березня 2014 року з ОСОБА_12, яка складається з земельної ділянки 3,09 га, 1,91 га з кадастровим номером 7425582500:08:000:1146, площею 1,18га з кадастровим номером 7425582500:08:000:0162 на території Іванівської сільської ради. Суд не прийняв даний договір як доказ знаходження земельних ділянок у нього в оренді, оскільки за повідомленням управління держземагенства у Чернігівській області земельні ділянки з даними кадастровими номерами знаходяться в межах Жукотківської сільської ради (т. 2 а.п. 69). Між тим в договорах оренди земельної ділянки була допущена технічна помилка в одній цифрі кадастрового номеру. Замість 742555872800 зазначено НОМЕР_1. Але це не свідчить про відсутність договірних відносин між ним та орендодавцями, оскільки договори оренди оформлені належним чином і підписані сторонами.

Представник ТОВ «Білорусь» в своїй апеляційній скарзі просить вирок місцевого суду скасувати і ухвалити новий, яким визнати ОСОБА_2 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 186 КК України та призначити покарання у виді 8 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна. Зазначає, що при ухваленні вироку судом першої інстанції ОСОБА_2 призначено покарання у виді 8 років позбавлення волі, у той час як санкція статті КК України передбачає ще й обов’язкове додаткове покарання у виді конфіскації майна. Мотивів не призначення обвинуваченому обов’язкового додаткового покарання у виді конфіскації майна судом не наведено. Обставини, що пом’якшують покарання відсутності, обвинувачений не визнав вину як на стадії досудового розслідування так і у судовому засіданні.

Прокурор в апеляційній скарзі також просить вирок місцевого суду скасувати та ухвалити новий, яким визнати ОСОБА_2 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 186 КК України та призначити покарання у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Зазначає, що санкцією ч. 5 ст. 186 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 8 до 13 років із конфіскацією майна. При ухваленні судового рішення, судом першої інстанції ОСОБА_2 призначено покарання у виді 8 років позбавлення волі, у той час як санкція статті КК України передбачає ще й обов’язкове додаткове покарання у виді конфіскації майна. Мотиви не призначення обвинуваченому обов’язкового додаткового покарання у виді конфіскації майна судом не наведено. ОСОБА_2 вину у вчиненому кримінальному правопорушенні, яке є особливо тяжким злочином, під час досудового розслідування та судового розгляду не визнав, у вчиненому не розкаявся.

Заслухавши доповідача, прохання прокурора та представника ТОВ з обмеженою відповідальністю «Білорусь» ОСОБА_3, задовольнити їхні апеляційні скарги і відмовити в задоволенні апеляційної скарги обвинуваченого, думку сторони захисту про скасування вироку місцевого суду та закриття провадження за відсутністю складу правопорушення, дослідивши надані докази та матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає обґрунтованими лише апеляційну скаргу прокурора та частково -представника ТОВ з обмеженою відповідальністю «Білорусь».

У судових засіданнях місцевого та апеляційного судів обвинувачений вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав. Пояснив, що дійсно найняв два комбайни та дві вантажні автомашини і 26 вересня 2014 року, у денний час, з метою збору урожаю кукурудзи, прибув на поле, що розташоване на території Іванівської сільської ради Чернігівського району та області біля автодороги Київ-Гомель. В цьому місці на правах оренди весною він обробив кілька земельних паїв та посіяв кукурудзу. Збирати врожай на всьому полі він наміру не мав і вважає, що наявність у нього такого наміру стороною обвинувачення не доведено. Як тільки прибули представники охорони ТОВ "Білорусь", збір кукурудзи було припинено. Він орендував техніку для збору кукурудзи на площі 400 га, але в інших місцях, бо був сезон її збору і він таким чином хотів заробити.

На думку колегії суддів таку позицію обвинувачений зайняв з метою уникнути покарання, бо вина його в інкримінованому злочині повністю підтверджується дослідженими у судовому засіданні місцевого суду доказами, які узгоджуються між собою та матеріалами кримінального провадження, а доводи апеляційної скарги безпідставні з наступних причин:

- ні місцевому ні апеляційному суду обвинувачений не пояснив яку ж конкретно площу на вказаному полі він засіяв кукурудзою, хто орав поле та виконував агротехнічні роботи, яким чином, не маючи під час збору урожаю жодних вимірювальних пристроїв, він визначив площу кукурудзи яка за його твердженням належала йому;

- на підтвердження заяви в апеляційному суді що на меті мав зібрати врожай з 3–х га доказів не надав як і не пояснив яку площу було прибрано до втручання охоронців, а між тим з наданих ним ксерокопій двох державних актів на ім’я ОСОБА_13 та ОСОБА_12, з якими у нього ніби то були договірні відносини, загальна земельна площа складає 3,82 га;

- договору з ОСОБА_13 взагалі не надав, а договір з ОСОБА_12 не відповідає вимогам закону, зокрема не визначена грошова оцінка землі, відсутня його реєстрація в компетентному органі;

- відсутність кадастрових номерів земельних ділянок на ім’я ОСОБА_13 та ОСОБА_12 на наданих обвинуваченим апеляційному суду ксерокопіях державних актів та неможливість прочитати їх серії і №№, хоч в решті ксерокопії якісні, свідчить про намагання ввести суд в оману;

- питання про залучення ОСОБА_13 та ОСОБА_12 як свідків не ставилося;

- твердження, що значна частина земельних ділянок перебувала в оренді ТОВ «ОСОБА_6 ім. Скачка І.І.» в даному випадку безпідставні і відношення до справи не мають, бо належність врожаю ТОВ «Білорусь» ніким не оспорюється.

На підтвердження своєї версії, що орендував техніку для збору кукурудзи на 400 га але в інших місцях ОСОБА_12 доказів не надав, пояснення свідків у місцевому суді про поставлену перед ними задачу по прибиранню 200 га не спростував.

У той же час доводи сторони обвинувачення про безпідставне не застосування місцевим судом додаткового покарання у виді конфіскації майна заслуговують на увагу, бо санкція ч. 5 ст. 186 КК України передбачає обов’язкове додаткове покарання у виді конфіскації майна і його не застосування можливе лише на підставі ст. 69 цього кодексу.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання, колегія суддів враховує вище викладене, тяжкість скоєного правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який вину не визнав, не розкаявся у вчиненому, одружений, має двох неповнолітніх дітей, характеризується позитивно, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання і тяжких наслідків від скоєного.

Враховуючи наведене, колегія суддів знаходить можливим призначити мінімальне покарання, передбачене санкцією інкримінованого кримінального закону та при конфіскації майна не застосовувати її до житла.

Органом досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачувався у зборі 14,730 т кукурудзи, (т. 3 а.п. 2) а місцевий суд, формулюючи доведене обвинувачення, допустив описку і вказав 14730 т кукурудзи.

Керуючись ст.ст. 374, 404, 405, 407, 418, 426 КПК України,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2П залишити без задоволення, апеляційну скаргу прокурора задовольнити, а апеляційну скаргу представника ТОВ з обмеженою відповідальністю «Білорусь» ОСОБА_3 задовольнити частково.

Скасувати в частині призначеного покарання вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 21 лютого 2017 року щодо ОСОБА_2 і визнати його винуватим за ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 186 КК України та призначити покарання у виді позбавленням волі на строк вісім років із конфіскацією всього належного йому майна окрім житла.

В решті цей вирок залишити без змін.

Рекомендувати Чернігівському районному суду Чернігівської області виправити описку у його вироку від 21 лютого 2017 року щодо ОСОБА_2 в частині кількості фактично зібраної кукурудзи.

Вирок суду набирає законної сили з моменту його проголошення, а касаційна скарга може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

СУДДІ:

Попередній документ : 71618930
Наступний документ : 71644652