Постанова № 71618928, 17.01.2018, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 743/1597/17 Провадження № 22-ц/795/187/2018 Головуючий у I інстанції - Жовток Є. А. Доповідач - Шитченко Н. В.Категорія - цивільна

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2018 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючої-судді: Шитченко Н.В.

суддів: Бобрової І.О., Висоцької Н.В.,

Сторони: позивач - ОСОБА_3,

відповідач - Ріпкинське об'єднане управління Пенсійного

Фонду України,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Ріпкинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України на рішення Ріпкинського районного суду від 27 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Ріпкинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про стягнення успадкованого майна, -

місце ухвалення рішення суду - смт. Ріпки,

дата складання повного тексту рішення суду першої інстанції - 01 грудня 2017 року, -

У С Т А Н О В И В :

У листопаді 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Ріпкинського ОУПФУ, в якому просив стягнути з відповідача 4431,51 грн, що складає 1/2 частину недоотриманої померлою ОСОБА_4 пенсії. В мотивування своїх вимог зазначав, що вказана пенсія була нарахована його дружині на підставі постанови Ріпкинського районного суду від 30 червня 2011 року, але за її життя грошові кошти виплачені не були. Як спадкоємець першої черги за законом він має право на успадкування 1/2 частини пенсії, проте, відповідач відмовив йому у виплаті коштів, чим порушив його право власності на спадкове майно.

Рішенням від 27 листопада 2017 року Ріпкинський районний суд позов ОСОБА_3 задовольнив у повному обсязі. Стягнув з Ріпкинського ОУПФУ на користь позивача в порядку спадкування 1/2 частину недоотриманих ОСОБА_4, померлою ІНФОРМАЦІЯ_2, пенсійних виплат за рішенням Ріпкинського районного суду по справі № 2518/2-а-5637/11 у розмірі 4431,51 грн.

В апеляційній скарзі Ріпкинське ОУПФУ, вважаючи рішення незаконним та необґрунтованим, просить скасувати рішення суду та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відповідачем не заперечується право позивача на отримання спірних коштів, проте, можливість виплатити їх відсутня. Представник відповідача вказує на те, що розпорядником коштів, які надходять до Ріпкинського управління на виплату пенсій, є Пенсійний фонд України, а останнім на даний час кошти для виплати позивачеві недоотриманої ОСОБА_4 пенсії не перераховані.

Також зазначає, що кошти, які зараховуються на рахунок управління «Для виплати пенсій та допомог», мають цільове призначення та не можуть бути спрямовані на інші потреби, тобто, не за призначенням, отже, управління не має у володінні власних коштів для забезпечення перерахування їх в рахунок виконання судових рішень.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений термін позивачем не подавався.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції таким вимогам не відповідає.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем утримується належне ОСОБА_3 спадкове майно у вигляді 1/2 частини недоотриманої пенсійної виплати у розмірі 4431,51 грн, нарахованої померлій ОСОБА_4 за рішенням суду і не виплаченої їй за життя, право власності на яку перейшло до позивача, як спадкоємця за законом.

З таким висновком суду першої інстанції не погоджується апеляційний суд, виходячи з наступного.

У справі встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла дружина позивача, ОСОБА_4 (а.с. 6, 7). Після її смерті відкрилась спадщина.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 05 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Ріпкинського районного нотаріального округу, спадкоємцями майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 є її син, ОСОБА_5, та чоловік, ОСОБА_3, на 1/2 частину спадкового майна кожний (а.с. 8). Спадщина, на яку у вказаних частках видане свідоцтво, складається з невиплачених нарахувань згідно рішення Ріпкинського районного суду від 30 червня 2011 року, відповідно до ст. 39 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі 8863,03 грн.

З повідомлення Ріпкинського ОУПФУ від 06 листопада 2017 року, адресованого ОСОБА_3, вбачається, що на виконання рішення Ріпкинського районного суду від 30 червня 2011 року ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та на день смерті проживала за адресою: АДРЕСА_1, управлінням було нараховано, але не виплачено 8863,03 грн (а.с. 10).

Як в апеляційній скарзі, так і в запереченнях на позов, наданих суду першої інстанції, представник відповідача посилався на ту обставину, що Ріпкинському ОУПФУ не перераховано кошти з бюджету Пенсійного фонду України для фінансування виплат, які здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, за рахунок яких мають бути виплачені спірні кошти позивачеві. Позивачем жодних письмових заперечень чи спростувань відносно таких тверджень відповідача не надавалось.

Згідно з п.п. 1, 2 розділу ІІІ Порядку розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України, який затверджено постановою Правління ПФУ від 31 серпня 2009 року № 21-2 (у редакції постанови Правління ПФУ від 19 травня 2014 року № 8-1), Пенсійний фонд організовує і контролює виконання бюджету, координує роботу учасників бюджетного процесу, а головні та районні управління забезпечують виконання бюджетів, планів доходів і видатків, цільове й ефективне витрачання коштів.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 3 ЗУ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень судів. Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

На виконання даної норми Закону розроблений Порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затверджений постановою КМУ від 03 вересня 2014 року № 440. Згідно з п. 3 цього Порядку судові рішення, боржником в яких зазначений орган державної влади, подаються до органів державної виконавчої служби за місцезнаходженням боржника для проведення їх обліку, інвентаризації заборгованості та подальшої передачі до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, для погашення заборгованості.

З п. 4 вказаного порядку вбачається, що заявник має подати до органу державної виконавчої служби за місцезнаходженням боржника певний перелік документів та відповідне судове рішення. У разі зміни способу і порядку виконання рішення, зміни стягувача за судовим рішенням на його спадкоємця (правонаступника) до виконавчого документа або рішення суду заявник додає відповідну ухвалу суду.

Матеріали справи не містять доказів того, що позивач звертався до суду з заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні, або скеровував відповідні документи до органу ВДВС за місцем знаходження боржника і отримав відмову(и) з певних підстав, що унеможливило подальшу реалізацію ОСОБА_3 своїх спадкових справ.

З повідомлення управління ДВС ГТУЮ у Чернігівській області від 16 січня 2018 року, наданого на запит апеляційного суду, вбачається, що згідно даних реєстру Рішень, виконання яких гарантується державою, рішення Ріпкинського районного суду від 30 червня 2011 року, стягувачем за яким є ОСОБА_4, станом на 16 січня 2018 року на обліку не перебуває та до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів відповідно до Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, не передавалося (а.с. 43).

Основним завданням цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК України є вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб. Порушення права повинно мати місце до звернення до суду і бути підтверджене відповідними доказами, оскільки суд не може підміняти повноваження інших державних органів і установ без відповідних правових підстав. Зважаючи на те, що законодавством визначений певний порядок отримання позивачем успадкованих коштів, яким він до часу звернення до суду не скористався, і можливість отримання коштів у встановленому законом порядку ОСОБА_3 не втрачена, апеляційний суд вважає доводи позову про порушення відповідачем права власності позивача на успадковане майно припущеннями, на яких не може ґрунтуватись судове рішення.

Зважаючи на вищенаведені норми та дослідивши обставини справи в сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що висновок районного суду про наявність законних підстав для задоволення позовних вимог не відповідає вимогам закону.

Так, зроблений судом висновок про те, що відповідачем утримується належне ОСОБА_3 спадкове майно і таким чином порушується право власності позивача на грошові кошти у порядку спадкування, суперечить обставинам даної справи, оскільки встановлено, що Ріпкинське ОУПФУ не може виконати судове рішення від 30 червня 2011 року через відсутність фінансування з бюджету, отже, в силу ч.ч. 1, 4 ст. 3 ЗУ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та вищезгаданого Порядку, позовні вимоги ОСОБА_3 не можуть бути задоволені за рахунок саме Ріпкинського ОУПФУ.

Враховуючи, що при ухваленні судового рішення допущенні порушення у застосуванні норм матеріального права, апеляційний суд, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове рішення про відмову у задоволенні заявлених ОСОБА_3 вимог у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 367-369, 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, 381-384, 389 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Ріпкинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України - задовольнити.

Рішення Ріпкинського районного суду від 27 листопада 2017 року - скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Ріпкинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про стягнення успадкованого майна - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий:Судді: