Постанова № 71617554, 17.01.2018, Апеляційний суд Сумської області

Справа №592/9760/17 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 22-ц/788/155/18 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 27

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2018 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Кононенко О. Ю.,

суддів - Собини О. І. , Ткачук С. С.

з участю секретаря судового засідання -Пархоменко А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»

на заочне рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 20 листопада 2017 року

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а:

07 вересня 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом, мотивуючи вимоги тим, що 29 вересня 2011 року між банком та ОСОБА_3 було укладено договір № б/н, згідно з яким останній отримав кредит у розмірі 300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою», затвердженими наказом № СП-2010-256 від 06 березня 2010 року та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. При укладенні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, яка передбачає умови приєднання до договору.

Відповідно до п.2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов’язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його користування, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Позичальник взятих на себе зобов’язань за кредитним договором не виконав, у зв’язку з чим станом на 31 липня 2017 року у нього утворилась заборгованість в сумі 12219,45 грн., яка складається з: 3343,18 грн. – заборгованість за кредитом; 6487,41 грн. – заборгованість за процентами за користування кредитом; 1330,79 грн. – заборгованість за пенею та комісією; 500 грн. – штраф (фіксована частина); 558,07 грн. – штраф (процентна складова).

Просив стягнути з відповідача на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 12219,45 грн. за кредитним договором № б/н від 29 вересня 2011 року.

Заочним рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 20 листопада 2017 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 4486 грн. 96 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовлено за необгрунтованістю.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 587 грн. 52 коп. в відшкодування судового збору.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неповне встановлення обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог і в цій частині ухвалити нове рішення, яким позовну заяву задовольнити в повному обсязі. В іншій частині рішення суду залишити без змін.

При цьому зазначає, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем було укладено договір приєднання відповідно до ст. 634 ЦК України, згідно з якою договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Положення ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов’язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Крім того, обрання сторонами такої форми письмового правочину, складовою якого є погоджені Заява, Умови та Тарифи, не суперечить вимогам ч. 1 та ч. 2 ст. 639 ЦК України. Кредитний договір № б/н від 29 вересня 2011 року в установленому законом порядку не визнаний недійсним, а тому, згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 3 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402 – VIII «Про судоустрій і статус суддів», апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Сторони повідомлені про час і місце розгляду справи в установленому законом порядку, але в судове засідання не з’явились.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 29 вересня 2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № б/н, згідно з яким банк надав відповідачеві кредит в сумі 300 грн. у вигляді встановленого ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

При укладенні договору відповідач заповнив анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, в якій письмово зазначив, що вказана заява разом із пам’яткою клієнта та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг. Ознайомився і погодився з умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді, зобов’язався виконувати їх вимоги, регулярно знайомитись з їх змінами на сайті банку (а.с. 5).

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов’язань за кредитним договором щодо своєчасного повернення кредиту, сплати відсотків за користування грошовими коштами та інших платежів, станом на 31 липня 2017 року банк нарахував відповідачеві заборгованість у розмірі 12219,45 грн., в тому числі: 3343,18 грн. – заборгованість за кредитом; 6487,41 грн. – заборгованість за процентами за користування кредитом; 1330,79 грн. – заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина); 558,07 грн. – штраф (процентна складова) (а.с. 3-4).

Ухвалюючи оскаржуване рішення та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Умови і правила надання банківських послуг та довідка, на яку послався відповідач, ним не підписувались і оригінали цих документів кредитором відповідачеві передані не були, а тому не є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору.

Колегія суддів не може повністю погодитись з такими висновками суду з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. ст. 526, 530 ч.1 ЦПК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частинами 1, 2 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частина 2 ст. 207 ЦК України передбачає, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Аналіз приведених норм матеріального права вказує, що правочин по укладенню кредитного договору вчиняється сторонами в письмовій формі, яким узгоджуються розмір кредиту, процентів за користування кредитом, у забезпечення виконання кредитного зобов’язання узгоджуються питання застосування до позичальника, в разі невиконання ним своїх зобов’язань, застосування неустойки (пені, штрафу) у розмірі, визначеному кредитним договором, підписаним сторонами.

Представлена банком анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, підписана ОСОБА_3, не містить ознак узгодження в письмовій формі умов щодо розміру процентів за користування кредитом, пені та штрафу.

А представлені Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які не підписані відповідачем, не доводять про досягнення між сторонами по справі домовленості щодо розміру процентів за користування кредитом, розміру пені та штрафу на умовах, визначених цими документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором, а якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ.

Отже, у разі відсутності погодження сторонами кредитного договору у письмовій формі умов договору щодо розміру відсотків за користування кредитними коштами, позикодавець має право на отримання від позичальника відсотків за користування кредитом у розмірі на рівні облікової ставки НБУ.

Враховуючи зазначені обставини та наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що з ОСОБА_3 підлягає стягненню заборгованість по тілу кредиту.

Суд також дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача пені та комісії, штрафу (фіксована складова), а також штрафу (процентна складова), оскільки сама анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг таких умов не містить, а інших угод з цього приводу між сторонами, як зазначалося вище, укладено не було.

Проте, судом першої інстанції помилково визначено розмір процентів – 1143 грн. 78 коп., що підлягають стягненню з відповідача за період з 20 серпня 2015 року по 31 липня 2017 року, виходячи із суми заборгованості 3343,18 грн., облікової ставки НБУ та кількості днів прострочення за спірний період.

Відповідно до розрахунку, наданого представником позивача, розмір заборгованості відповідача по процентах, нарахованих на заборгованість по кредиту в сумі 3343,18 грн. на рівні облікової ставки Національного банку України у відповідний період, складає 2221,80 грн. (а.с. 80 - 86).

Отже, виходячи з викладеного, рішення суду першої інстанції на підставі ст. 376 ЦПК України, в частині вирішення позовних вимог про стягнення з відповідача процентів за користування кредитними коштами підлягає зміні з прийняттям в цій частині постанови про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» процентів за користування кредитними коштами в сумі 2221,80 коп.

Таким чином, з урахуванням вище викладеного з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» необхідно стягнути заборгованість за кредитним договором у розмірі 5564,98 грн., в тому числі: 3343 грн. 18 коп. – заборгованість за кредитом та 2221 грн. 80 коп. – заборгованість за процентами за користування кредитом.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, підлягає зміні і розподіл судових витрат.

Отже, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог та апеляційної скарги на 45,54 %, з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягають стягненню судові витрати в розмірі 728,64 грн. (1600*45,54%) судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 801,50 грн. (728,64 х1,1) - за апеляційний перегляд рішення суду.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381 - 384, 390 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Заочне рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 20 листопада 2017 року змінити в частині стягнення розміру процентів за користування кредитними коштами та судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 5564,98 грн., в тому числі: 3343 грн. 18 коп. – заборгованість за кредитом та 2221 грн. 80 коп. – заборгованість за процентами за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 728,64 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 801,50 грн. - за апеляційний перегляд рішення суду.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набрала законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий :

Судді -