Вирок № 71616551, 09.01.2018, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа №359/891/17

Провадження №1-кп/359/64/2018

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

9 січня 2018 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Вознюка С.М.,

при секретарях Пугач Д.О., Тоцькій К.О.,

за участю прокурорів Шмаля В.В. та Мойсієнко О.В., потерпілої ОСОБА_1, її представника – адвоката ОСОБА_2, обвинуваченої ОСОБА_3 та її захисника – адвоката ОСОБА_4, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні з технічною фіксацією в залі суду кримінальне провадження №12016110100000271, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.02.2016 року, що надійшло до суду з обвинувальним актом, по обвинуваченню

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, українки, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_3, тимчасово не працюючої, позбавленої батьківських прав відносно трьох неповнолітніх дітей згідно рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11.10.2017 року, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, та проживаючої: ІНФОРМАЦІЯ_5, -

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України та ч. 2 ст. 185 КК України, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 та ч.2 ст. 185 КК України за наступних обставин.

Так, 07.10.2014 року ОСОБА_1 від’їжджаючи за кордон залишила на зберігання своєму синові ОСОБА_5 належні їй золоті вироби.

Після цього, у ОСОБА_3 в період часу з 07.10.2014 року по 31.12.2014 року у невстановлений день та час, виник злочинний умисел спрямований на таємне викрадення чужого майна, а саме золотих виробів належних ОСОБА_1

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_3, діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи, що її дії носять незаконний характер та за нею ніхто не спостерігає, перебуваючи за місцем проживання, що за адресою: АДРЕСА_1, остання викрала із шкатулки, що знаходилась в серванті належні ОСОБА_1 кулон із золота 585 проби вартістю 454 грн. 56 коп., каблучку із золота 585 проби вагою 3,75 грн. вартістю 1065 грн. 38 коп., каблучку із золота 585 проби загальною вагою 2,81 грами, вартістю 798 грн. 32 коп., золоту каблучку 585 проби з каменем вагою 2,9 грам вартістю 823 грн. 89 коп., кулон з камінням із золота 585 проби, загальною вагою 0,71 грами вартістю 201 грн. 71 коп., кулон з камінням із золота 585 проби загальною вагою 0, 71 грам. вартістю 201 грн. 71 коп., ланцюг із золота 585 проби, загальною вагою 11,76 грам. вартістю 3341 грн. 02 коп., тобто незаконно, безоплатно вилучила золоті вироби поза волею їх власника, чим вчинила таємне викрадення майна належне потерпілій ОСОБА_1, на суму 6886 грн. 59 коп.

Викраденим майном ОСОБА_3, розпорядилась на власний розсуд здавши їх до ломбарду.

В результаті злочинних дій ОСОБА_3 потерпілій ОСОБА_1 завдано матеріальної шкоди на загальну суму 6886 грн. 59 коп.

Таким чином, ОСОБА_3, вчинила умисні дії, які виразились у вчиненні таємному викраденні чужого майна (крадіжка), тобто скоїла кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч. 1 ст. 185 КК України.

Крім того, у ОСОБА_3 в період часу з 01.03.2015 року по 30.09.2015 року, у невстановлений день та час, виник злочинний умисел спрямований на повторне, таємне викрадення чужого майна, а саме золотих виробів належних ОСОБА_1

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_3, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи, що її дії носять незаконний характер та за нею ніхто не спостерігає, перебуваючи за місцем проживання, за адресою: АДРЕСА_2, остання викрала зі шкатулки, що знаходилась в серванті належні ОСОБА_1 кулон з камінням із золота 585 проби загальною вагою 0,81 грами, вартістю 385 грн. 60 коп., сережки із золота 585 проби загальною вагою 0,92 грами. вартістю 437 грн. 97 коп., каблучку з червоного кольору камінням вагою 3,20 грам вартістю 1523 грн. 36 коп., золоті сережки 585 проби вагою 4,70 грам вартістю 2237 грн. 44 коп., хрестик із золота 585 проби загальною вагою 0,56 грами, вартістю 266 грн. 59 коп., золоті сережки 585 проби загальною вагою 1,29 грами. вартістю 614 грн. 10 коп., золота булавка 585 проби загальною вагою 0,53 грами., вартістю 252 грн. 31 коп., хрестик 750 проби вагою 2 грам., вартістю 1292 грн., ланцюжок з білого золота 750 проби вагою 10,90 грам., вартістю 12535 грн. 00 коп., золотий ланцюжок 585 проби вагою 13 грам. вартістю 6188 грн. 65 коп., золотий хрестик 750 проби вагою 6 грам. вартістю 2856 грн. 30 коп., золоту каблучку 585 проби вагою 8,0 грам., вартістю 3808 грн. 40 коп.

Викраденим майном ОСОБА_3, розпорядилась на власний розсуд здавши їх до ломбарду.

В результаті злочинних дій ОСОБА_3 потерпілій ОСОБА_1 завдано матеріальної шкоди на загальну суму 32397 грн. 72 коп.

З цього приводу, ОСОБА_3 вчинила умисні дії, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, тобто скоїла кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України.

Всього дж злочинними діями ОСОБА_3 завдано матеріальних збитків ОСОБА_1 на суму 39 284 грн. 31 коп.

Потерпілою ОСОБА_1 в даному кримінальному провадженні заявлено цивільний позов до ОСОБА_3, згідно якого позивач просила стягнути з обвинуваченої 39284 грн. 31 коп. завданих матеріальних збитків та 10000 грн. 00 коп. на відшкодування моральної шкоди.

Розгляд даного кримінального провадження здійснено в повному обсязі в межах пред’явленого обвинувачення з дослідженням доказів сторін та допитом заявлених ними свідків, потерпілої та обвинуваченої.

Заслухавши покази обвинуваченої, потерпілої, свідків обвинувачення, дослідивши докази обвинувачення та захисту, суд приходить до висновку про винуватість ОСОБА_3 у вчинені інкримінованих їй злочинів, та, у цьому зв’язку, часткове задоволення вимог ОСОБА_1 щодо відшкодування завданої шкоди.

Так, обвинувачена ОСОБА_3 свою вину у скоєнні кримінального правопорушення не визнала, та зазначила, що всі здані нею золоті ювелірні вироби до ломбарду самостійно чи через своїх знайомих, належали їй особисто, та були придбані нею особисто, подаровані колишнім чоловіком ОСОБА_5 чи його матір’ю – потерпілою ОСОБА_1 Необхідність здавання ювелірних виробів до ломбардів вона пояснила наявністю кредиту, який необхідно було погашати. При цьому, в подальшому такі ювелірні вироби, нею викупались і знову здавались в ломбард неодноразово.

Щодо перебування в неї в квартирі, де вона мешкала, як подружжя з ОСОБА_5, ювелірних виробів ОСОБА_1 на зберіганні на час її виїзду за кордон, - повідомила, що їй нічого не відомо і таких виробів вона не бачила та не брала взагалі. Вважає, що потерпіла її оговорює, оскільки вони розійшлись з її сином та не проживають разом.

Цивільний позов ОСОБА_1 обвинувачена не визнала та просила у його задоволенні відмовити за безпідставністю вимог.

Потерпіла ОСОБА_1 суду повідомила, що вона на початку жовтня 2014 року, при виїзді за кордон, принесла до її сина, який на той час проживав з обвинуваченою, за адресою: АДРЕСА_3, ювелірні вироби, що були замотані у хустинку за переліком оголошеним в судовому засіданні, та залишила їх на зберіганні у сина, оскільки боялася залишати такі вироби у себе вдома на час її відсутності.

Після повернення до країни проживання, вона через деякий час попросила ОСОБА_5 повернути залишені нею ювелірні вироби, однак останній повідомив їй, що такі вироби відсутні, оскільки їх здала в ломбард його дружина ОСОБА_3, яка не може їх повернути на той час. Тоді, вона звернулась до ОСОБА_3 та остання підтвердила, що брала її ювелірні вироби без дозволу, оскільки їй потрібно було погасити заборгованість за кредитом у банку. З цього приводу, вона надала відповідну розписку, що поверне всі ювелірні вироби потерпілій і вказала саме до якого часу. Однак, такі вироби повернуті не були, як і не були сплачені кошти за них, тому потерпіла звернулась до поліції та було порушено кримінальне провадження.

Заявлений цивільний позов підтримала та просила його задовольнити в повному обсязі.

Свідок ОСОБА_5 повідомив суду, що дійсно на початку жовтня 2014 року його мати передала на зберігання ювелірні вироби, кількість та вагу яких він не знає, однак вони були замотані в тканину та передані йому для зберігання, на час перебування матері за кордоном. Він поклав їх до шафи, де вони і зберігались. Про їх наявність він тоді ОСОБА_3 не повідомляв. Після повернення матері, остання попросила повернути ювелірні вироби, однак він їх не виявив на тому місці, де вони зберігались. Після цього він запитав колишню дружину про них, на що вона повідомила, що їх здала в ломбард. Особисто їй він з переданих ОСОБА_1 виробів нічого не дарував, і коли саме вони зникли йому не відомо. В подальшому, з цього приводу у нього з ОСОБА_3 виник конфлікт, а остання зобов’язувалась повернути викрадені ювелірні вироби вагою згідно розписки, оскільки йому не було відомо конкретних виробів та їх найменування. Вважає, що саме ОСОБА_3 поцупила указані потерпілою ювелірні вироби, а тривале не звернення до правоохоронних органів пояснює бажанням мирним шляхом врегулювати дану подію, однак це було марно.

Допитані свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, суду повідомили, що останні за проханням ОСОБА_3 неодноразово здавали ювелірні вироби, що остання надавала їм для здачі в ломбарди в м. Києві та м. Борисполі Київської області. При цьому, такі прохання у них не викликали сумнівів, оскільки ОСОБА_3 зазначала, що вироби її особисті, і на той момент вона проживала сімєю з ОСОБА_5 та трьома дітьми, і доглядала молодшу дитину. За такі дії вона їм нічого не обіцяла та не платила, оскільки вони це робили добровільно, з використанням власних паспортних даних та паспорту обвинуваченої. Деякі ювелірні вироби викупались ними і знову закладались. При цьому, певна сума коштів сплачувалась ними на рахунок погашення кредиту, оформленого на ім’я ОСОБА_3 Обвинувачена надавала їм іноді кошти на проїзд. Про те, що такі ювелірні вироби належать іншій особі, а не ОСОБА_3, свідкам нічого не відомо. Чоловіка обвинуваченої ОСОБА_5 вони бачили рідко, і з ним не спілкувались, оскільки практично завжди постійно вдома перебувала ОСОБА_3 з дітьми. Які саме вироби здавались ними детально не пам’ятають і на яку суму вони закладались теж сказати не можуть за збігом часу.

Також судом досліджено докази обвинувачення, які складались: з висновку товарознавчої експертизи від 25.12.2016 року з відповідними додатками (а.с. 33-61), відповідей ПТ «Ломбард «Скарбниця» від 09.09.2016 року, «Ломбард Донкредит ТОВ «Інтер-Ріелті» і Компанія» від 17.01.2017 року, ПТ «»Ломбард Позика» ТОВ «Фінансовий двір і компанія» (а.с. 62-66), розписки ОСОБА_3 від 09.09.2015 року (а.с.67), додатку до протоколу допиту потерпілої від 31.08.2016 року (а.с. 68).

Згідно висновку товарознавчої експертизи встановлено вартість ювелірних виробів, що були викрадені, що встановлена на підставі відповідного переліку виробів, вчиненого ОСОБА_1, а саме: за період з 07.10.2014 року по 31.12.2014 року – 6886 грн. 59 коп., а за період з 01.03.2015 року по 30.09.2015 року – 32397 грн. 72 коп.

Указаний висновок оцінювача поставлений стороною захисту під сумнів, зважаючи на відсутність попередження експерта про кримінальну відповідальність.

В той же час, суд не приймає такого доводу, зважаючи на те, що указана підстава не є достатньою для визнання даного доказу недопустимим, оскільки в даному випадку проводилось оцінювання, про що чітко зазначено в висновку товарознавчої експертизи. В той же час, стороною захисту не надано доказів того, що це є перешкодою у визначенні вартості викраденого майна, зважаючи на застосування відповідних експертних досліджень експертом ОСОБА_9 та відомий факт того, що указаний суб’єкт оціночної діяльності є експертом в даній галузі, що підтверджено додатками до указаного висновку.

Свідок ОСОБА_5 та потерпіла ОСОБА_1 зазначили, що саме ОСОБА_3 причетна та винна у зникненні ювелірних виробів, що були передані на зберігання ОСОБА_5, в повному обсязі, згідно поданої потерпілою заяви про вчинення злочину. Крім того, сам ОСОБА_5 подавав таку заяву до правоохоронних органів раніше, про що він повідомив суду в ході його допиту.

При цьому, відповідне здавання ювелірних виробів ОСОБА_3 підтверджується відповідними відповідями ломбардів м. Києва та м. Борисполя, де зазначено, що такі вироби здавались на ім’я саме ОСОБА_3 Зазначене підтверджується показами інших свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які теж зазначили, що здавали відповідні ювелірні вироби в інтересах ОСОБА_3

В той же час, ОСОБА_3 не надала суду доказів тому, що здавані нею ювелірні вироби належали їй на праві власності та були подаровані рідними чи близькими.

Також, як ОСОБА_5 так і ОСОБА_1, визнавши, що вчиняли подарунки ОСОБА_3 дорогоцінних виробів, зазначили, що це мало епізодичний характер і відбулось декілька разів, однак такої кількості виробів подарувати їй вони фізично не могли, за відсутності відповідного волевиявлення та бажання.

Крім того, наявність дій, пов’язаних з таємним викраденням ювелірних виробів у ОСОБА_1 саме ОСОБА_3 підтверджується відповідною розпискою від 09.09.2015 року про зобов’язання повернення 54,38 грам золотих виробів до 20.12.2015 року, що вона взяла у ОСОБА_5 проживаючи разом з ним.

Таким чином, на думку суду, стороною обвинувачення надано достатні та достовірні докази вчинення двох епізодів викрадення ювелірних виробів у ОСОБА_1 саме ОСОБА_3

Повторність вчинення викрадень ОСОБА_3 з відповідними періодами підтверджується відповідями з ломбардів, які засвідчують наявність відповідного проміжку часу, коли такі вироби не здавались.

Про те, що такі дії ОСОБА_3 були таємними свідчить той факт, що про свої дії остання чоловіка не повідомляла, як і не повідомляла когось іншого про вчинення таких дій у зв’язку із збігом тяжких матеріальних обставин чи скрутним матеріальним становищем, а тим більше і власника таких виробів – ОСОБА_1 ОСОБА_3 зізналась у скоєному близьким родичам лише після того, як її дії були викриті ними особисто, що також підтверджується відповідною дослідженою розпискою та поясненнями ОСОБА_5 і ОСОБА_1

У цьому зв’язку, покази ОСОБА_3 суд розцінює, як спосіб уникнення нею відповідальності, а тому оцінює їх критично.

При цьому, покази свідків, потерпілої узгоджуються з дослідженими судом доказами, а на їх спростування стороною захисту належних мотивів не наведено, та під сумнів не поставлено.

Судом також досліджені докази, що свідчать про особу обвинуваченої та процесуальні витрати.

Інші докази судом не досліджувались, зважаючи на позицію учасників судового провадження.

Зміни обвинувачення та визнання частини обвинувачення необґрунтованою судом не здійснювались, а підстав для цього не встановлено.

Таким чином, на думку суду, ОСОБА_3 дійсно вчинила умисні дії, в тому числі і вчинені повторно, що полягали у таємному викраденні майна ОСОБА_1 – ювелірних виробів на суму 39284 грн. 31 коп.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що ОСОБА_3 дійсно вчинила злочин, передбачений ч.1 та ч.2 ст. 185 КК України, внаслідок чого у суду відсутні сумніви щодо притягнення обвинуваченої до кримінальної відповідальності за санкцією указаного кримінального закону.

Злочин вчинено за обставин, наведених в обвинувальному акті.

Призначаючи покарання обвинуваченій, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченої й обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання, у зв’язку з чим суд прийшов до висновку про необхідність обрання покарання, визначеного санкціями ч.1 та ч. 2 ст. 185 КК України.

Так, санкцією ч.1 ст. 185 КК України передбачено покарання до трьох років позбавлення, а за ч.2 ст. 185 КК України, передбачено покарання до п’яти років позбавлення волі, а тому вчинені обвинуваченою злочини, у відповідності до вимог ст. 12 КК України, є середньої тяжкості.

За час судового розгляду справи в суді, обвинувачена вела себе позитивно, дотримувався встановленого в суді порядку, зауважень головуючого не отримував.

З цього приводу суд враховує, що у відповідності до ст. 67 КК України, обставин, що обтяжує покарання ОСОБА_3 судом не встановлено. Так само, відсутні пом’якшуючі відповідальність обставини, у відповідності до ст. 66 КК України.

Вчинення кримінального правопорушення внаслідок скрутного матеріального становища під час судового розгляду не знайшло свого підтвердження, доказів цьому обвинуваченою суду не надано. Злочин вчинено вперше.

Обвинувачена раніше не судима, на обліку у лікарів психіатра та нарколога за місцем проживання не перебуває, офіційно не працевлаштована, має на утриманні одну неповнолітню дитину, а відносно трьох інших позбавлена батьківських прав згідно рішення суду (а.с. 199-204). Обвинувачена не є інвалідом, не досягла пенсійного віку.

Указані обставини потребують додаткового врахування при призначенні покарання обвинуваченій, оскільки мають істотне значення щодо вивчення особистості та відношення останньої до скоєного нею.

З урахуванням наведеного, суд вважає за доцільне призначити покарання у виді мінімального строку позбавлення волі, визначеного санкцією кримінального закону, зважаючи на відсутність підстав для призначення менш суворого покарання. З урахуванням повторності, за ч.2 ст. 185 КК України ОСОБА_3 слід призначити більш суворе покарання.

Дана міра покарання відносно обвинуваченої є необхідною і достатньою для виправлення та попередження скоєння нею нових злочинів, враховуючи тяжкість вчиненого злочину та її особи.

Підстави для застосування положення ст. 69 КК України, судом не встановлені.

В той же час, остаточне покарання слід визначити у відповідності до вимог ст. 70 КК України, зважаючи на наявність сукупності злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

З урахуванням викладеного вище та особи обвинуваченої, та наявності у неї неповнолітньої дитини, вчинення злочину вперше, суд вважає за доцільне також застосувати до ОСОБА_3 положення ст. 75 КК України та призначити покарання з іспитовим строком терміном в два роки з визначенням відповідних обов’язків судом, передбачених ч.1 та п.п. 2,3 ч.2 ст. 76 КК України

При вирішенні цивільного позову, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні.

Частиною 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

З цього приводу, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню щодо завданої матеріальної шкоди в повному обсязі на заявлену суму, оскільки, на думку суду, в ході судового розгляду знайшло своє підтвердження викрадення ОСОБА_3 саме зазначеного вище переліку ювелірних виробів, належності цих виробів ОСОБА_1 та їх ринкової вартості.

Таким чином, суд вважає, що з відповідача (обвинуваченої) підлягає стягненню завдана нею матеріальна шкода у вигляді збитків внаслідок вчинення злочину в розмірі 39284 грн. 31 коп.

Згідно з п. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Встановлено, що у зв'язку із вчиненням викрадення ювелірних виробів, потерпілій ОСОБА_1 дійсно завдано моральної шкоди, однак з урахуванням майнового стану обвинуваченої та наявності на її утриманні неповнолітньої дитини, необхідності сплати аліментів за судовим рішенням у зв’язку позбавленням батьківських прав, суд вважає за необхідне у задоволенні позову в цій частині відмовити.

Щодо речових доказів, то судом встановлено, що останні відсутні.

Процесуальні витрати в кримінальному провадженні становлять 550 грн. 00 коп. та підлягають стягненню з обвинуваченої на користь держави.

Запобіжні заходи не обирались, підстав для їх обрання судом не встановлено.

Керуючись ст.ст. 100, 122, 124, 126, 194, 318, 322, 331, 363-368 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_3 визнати винною у вчинені злочинів, передбачених ч.1 ст.185 КК України та ч. 2 ст. 185 КК України та призначити покарання:

за ч.1 ст. 185 КК України у виді 1 (одного) року позбавлення волі;

за ч.2 ст. 185 КК України у виді 1 (одного) року 2 (двох) місяців позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України, остаточно ОСОБА_3 призначити покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 1 (одного) року 2 (двох) місяців позбавлення волі.

Звільнити на підставі ст. 75 КК України засуджену ОСОБА_3 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі, з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном в 1 (один) рік, з покладенням на неї, відповідно до ст. 76 КК України обов’язків: періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання чи роботи; працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано відповідну посаду (роботу); не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Іспитовий строк ОСОБА_3 рахувати з моменту проголошення вироку.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, та проживаючої: ІНФОРМАЦІЯ_5,) на користь держави України (р/р 31250281118154, в Державній казначейській службі України, МФО 820172, ЄДРПОУ 25575285), - процесуальні витрати пов’язані із залученням експерта в розмірі 550 (п’ятсот п’ятдесят) грн. 00 коп.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, та проживаючої: ІНФОРМАЦІЯ_5,) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_6, АДРЕСА_4), - 39284 (тридцять дев’ять тисяч двісті вісімдесят чотири) грн. 31 коп. завданих матеріальних збитків.

У задоволенні іншої частини вимог ОСОБА_1 відмовити.

Вирок суду може бути оскаржений до апеляційного суду Київської області на протязі 30 днів з дня його проголошення через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги.

Суддя С.М.Вознюк