Рішення № 71615594, 09.01.2018, Баранівський районний суд Житомирської області

Баранівський районний суд Житомирської області

Справа № 273/1134/16-ц

Провадження № 2/273/5/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повне)

09 січня 2018 року Баранівський районний суд Житомирської області в складі: головуючого - судді Васильчук О. В. при секретарі судових засідань ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Баранівка справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним вище позовом в обгрунтування якого зазначила, що 03.06.2012 року померла її мати ОСОБА_6. Після її смерті відкрилася спадщина на спадкове майно: Державний акт на право власності на земельну ділянку. Спадкоємцями першої черги за законом є вона як донька. Після смерті матері вона не подала заяву в нотаріальну контору про прийняття спадщини оскільки в неї знаходився Державний акт на спадкову земельну ділянку, а тому вона вважала себе такою, що фактично прийняла спадщину.

Просить суд, винести рішення яким визначити їй додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини, пропущений з поважних причин.

Під час розгляду справи ухвалою суду від 19.04.2017 року було задоволено клопотання позивача та замінено первісного відповідача ОСОБА_7 селищну раду на належних відповідачів спадкоємців за законом і заповітом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5. Під час розгляду справи позивачка уточнила позовні вимоги та просила визначити їй додатковий строк для подачі заяви до нотаріаса про прийняття спадщини, оскільки вважає, що необхідності для подачі заяви про прийняття спадщини у неї не було тому, що три роки до смерті доглядала спадкодавця-матір і остання проживала у її будинку по вул. Садовій,17 в селі Дубрівка, а тому відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, вважає себе спадкоємцем який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, і тому прийняла спадщину.

В судове засідання позивач ОСОБА_2В,. та її представник ОСОБА_8, не явилися, надіслали спільну заяву про розгляд справи без їхньої участі, уточнені позовні вимоги підтримують повністю та просили позов задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_3В, ОСОБА_5, в судове засідання не явилися надіслали заяви в яких просили розглядати дану справу без їхньої участі позов визнають.

Відповідач ОСОБА_5, в судове засідання не явився, надіслав на адресу суду заяву в якій зазначив, що дії його рідної сестри щодо подачі позову є неправомірними і порушують його право на спадкування майна померлої матері на підставі заповіту, який померла мати склала 6 жовтня 2000 року на його ім’я.

Суд вважає, що судове засідання можливо провести без участі сторін, на підставі наявних у справі доказів, без фіксації судового засідання технічними засобами, що буде відповідати вимогам ч.2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Крім зазначеного вище, відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України, суд ухвалив не приймати визнання позову відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_5, оскільки дане визнання позову порушує права відповідача ОСОБА_5 на спадкування за заповітом.

При розгляді справи судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку від 27.07.2005 року, серія ЯА № 878297, земельна ділянка площею 2,9036 га для ведення особистого селянського господарства , яка знаходиться на території ОСОБА_7 сільської ради належить ОСОБА_6 (а.с.7).

Відповідно до заповіту від 06 жовтня 2000 року, ОСОБА_6 заповіла ОСОБА_5 все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті і на що вона за законом матиме право (а.с.9).

Згідно свідоцтва про смерть серія І-ТП № 194876, ОСОБА_6 померла 03.06.2012 року (а.с.8).

15 вересня 2016 року, позивачка ОСОБА_2 звернулась до Баранівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак 15 вересня 2016 року завідуючою Баранівською державною нотаріальною конторою ОСОБА_9 позивачці було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно померлої 03 червня 2012 року ОСОБА_6, оскільки ОСОБА_2 пропустила строк прийняття спадщини, не подавши протягом 6-ти місяців з дня смерті матері до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини (а.с.10).

Згідно із ст.1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Статтею 1270 ЦК України обумовлено строк для прийняття спадщини - шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до вимог ст..1272 ЦК України в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Як роз'яснив Пленум Верховного ОСОБА_3 України в Постанові « Про практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року №7 особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої ст..1270 ЦК України. Зазначене положення застосовується до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності зазначеним Кодексом. Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга ст..1272 ЦК України), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Згідно п.24 Постанови Пленуму ВС України від 30.05.2008 року №7 « Про судову практику у справах про спадкування», вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними,непереборними,істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Відповідно до роз'яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, викладених у Листі №24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування строку поважними визнаються такі причини, як тривала хвороба, перебування спадкоємця тривалий час за межами України, відбування покарання в місцях позбавлення волі, перебування на строковій військовій службі в Збройних Силах України тощо.

Наведені позивачем причини пропуску строку для прийняття спадщини, а саме те, що позивач вважає себе такою, що прийняла спадщину відповідно до ч.3 ст1268 ЦК України і тому дана обставина давала їй право не подавати заяву про прийняття спадщини, не є підставою поважності пропуску строку передбаченого ч.3 ст.1272 ЦК України.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, що мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст. 77 ЦПК України).

Згідно із ч.2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачка не надала суду жодних доказів, які б підтверджували наявність обставин, що об’єктивно перешкодили їй своєчасно прийняти спадщину після смерті ОСОБА_6, тому суд не знаходить можливим визнати причини пропуску строку, на які вказує позивач, поважними, а відтак, відсутні підстави для задоволення позову.

Таким чином, оцінивши в сукупності усі надані докази, суд дійшов висновку, що позивач пропустив строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 без поважних на те причин, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити.

Згідно із ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне судові витрати залишити за позивачем.

На підставі викладено, керуючись ст. ст.76-78, 81,83, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 1241, 1268, 1272 ЦК України, постановою Пленуму Верховного ОСОБА_3 України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», суд-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Житомирської області протягом 30 днів з моменту його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Суддя: ОСОБА_10