Постанова № 71615448, 11.01.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/9861/17 Головуючий у 1 інстанції: Плахтій І.Б. Провадження № 22-ц/773/81/18 Категорія: 27 Доповідач: Федонюк С. Ю.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2018 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Федонюк С.Ю.,

суддів - Матвійчук Л.В., Русинчука М.М.,

з участю:

секретаря - Лимаря Р.С.,

учасників справи :

представника позивача - Мельничука А.О.,

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою позивача Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 листопада 2017 року,

в с т а н о в и л а:

В червні 2017 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі-ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що між сторонами було підписано заяву №б/н про отримання банківських послуг, відповідно до умов якої ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 13 100 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Позивач зазначає, що в порушення умов договору та ст.ст.509, 526, 1054 ЦК України відповідач свої зобов'язання за договором не виконала, внаслідок чого станом на 13 червня 2017 року утворилася заборгованість у розмірі 22509 грн. 18 коп.

З наведених підстав позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором у вказаному розмірі.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 листопада 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із даним рішенням суду, ПАТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, покликаючись на його незаконність, порушення судом норм матеріального та процесуального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що обставини, наведені відповідачкою, підтверджуються матеріалами справи та свідчать про списання коштів з кредитної картки ОСОБА_2 поза її волею, зокрема за укладеними договорами «Миттєва розстрочка» («Оплата частинами») без її відома, шляхом викрадення її особистих речей, зокрема й кредитної картки та мобільного телефона, під час перебування її на робочому місці, хоча остання вживала всіх необхідних заходів для блокування картки та жодними своїми діями не сприяла втраті і незаконному використанню належної їй платіжної картки.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на вимогах закону та матеріалах справи.

Так, Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» надано визначення «електронного платіжного засобу» ( п. 1.14 статті 1) - платіжний інструмент, який надає його держателю можливість за допомогою платіжного пристрою отримати інформацію про належні держателю кошти та ініціювати їх переказ.

В пункті 1.27 статті 1 вказаного Закону визначено, що платіжна картка - це електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу грошових коштів з рахунку платника або з відповідного рахунку банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків, через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

В пункті 16 статті 14 цього Закону передбачено, що користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу зобов'язаний негайно повідомити банк у спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.

Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення держателем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.

Згідно Умов і правил надання банківських послуг, клієнт зобов'язаний: за п. 1.1.2.1.12 - вживати заходи щодо запобігання втрати (викраденню) картки, ПІНа (персонального ідентифікаційного номера) або інформації, нанесеної на картку і магнітну смугу, або їх незаконного використання; за п. 1.1.2.1.13- інформувати банк, а також правоохоронні органи за фактом втрати карти, ПІНа, SIM-карти мобільного телефону або отримання повідомлення про їх незаконне використання; п. 1.1.2.1.21 - негайно повідомляти банк шляхом дзвінка до Колл-центру (протягом 15 хв.) інформацію, що стала відома клієнту про втрату, викрадення карти, SIM-карти мобільного телефону, несанкціоновані транзакції за його рахунками.

Відповідно до п. 1.1.3.1.7 банк зобов'язаний у разі виникнення овердрафту або одержання усного або письмового повідомлення власника або довіреної особи, переданого в порядку передбаченому Умовами та правилами про втрату/крадіжку карти або про можливість несанкціонованого використання карти третіми особами забезпечити призупинення розрахунків з використанням картки.

Також у даному випадку банк зобов'язаний відмовитися від встановлення ділових відносин або проведення фінансових операцій у разі, якщо ідентифікація клієнта відповідно до вимог законодавства неможлива, за винятком операцій щодо зарахування коштів, які надходять на рахунок даного клієнта (п. 1.1.3.1.12).

Зняття коштів у банкоматі є можливим лише із застосуванням картки та за умови знання ПІНа, про який є обізнаним тільки держатель картки.

Відповідач ОСОБА_2 в ході розгляду справи в апеляційному суді пояснювала, що відомостей про ПІН-код на кредитній картці вона нікому не надавала.

Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлення відповідальності суб'єктів переказу, а також визначення загального порядку здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами встановлено Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Згідно зі ст. 40-1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», еквайр та емітент повинні проводити моніторинг з метою ідентифікації помилкових та неналежних переказів, суб'єктів помилкових та неналежних переказів та вжиття заходів із запобігання або припинення зазначених переказів. Моніторинг має проводитися постійно за параметрами, встановленими правилами відповідної платіжної системи.

Відповідно до ст. 37-1 вищевказаного Закону, для встановлення правомірності переказу еквайр, за результатами моніторингу або в разі опротестування переказу держателем, емітентом або платіжною організацією платіжної системи, має право призупинити завершення переказу на час, передбачений правилами відповідної платіжної системи, але не більше ніж на дев'яносто календарних днів.

Згідно з п. 8 Розділу 6 Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затверджених Постановою правління НБУ № 705 від 05.12.2014 р. визначено, що емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.

Звільняючи відповідача від цього передбаченого умовами договору обов'язку, суд послався на Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, при цьому, колегія вважає правильним та обгрунтованим покликання та застосування судом правової позиції Верховного Суду України, висловлену в постанові від 13 травня 2015р. у справі № 6-71цс15.

Відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням №223 від 30.04.2010р., банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_2 з метою отримання банківських послуг підписала заяву №б/н від 22.08.2006 року, згідно з якою отримала кредит у розмірі 13100 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Також встановлено, що 12 липня 2017 року під час перебування відповідача на робочому місці була викрадена сумка з її особистими речами, мобільний телефон та гаманець із банківськими картками ПАТ КБ «ПриватБанк». Даний факт підтверджено її зверненням у той же день до ЛВП ГУНП у Волинській області із заявою про крадіжку, яка була прийнята та зареєстрована в ЄРДР під реєстраційним №12016030010003113 за ст.185 ч.1 КК України.

В суді ОСОБА_2 пояснила, що про вказану обставину вона негайно повідомила банк, зателефонувавши до сервісного центру з метою блокування картки, однак від оператора колл-центру дізналась про зняття готівки з картки в банкоматі міста на загальну суму 2607 грн., що підтверджено відповідно довідкою-випискою банку від 15.07.2017 р. (а.с.48).

Як видно із розрахунку, наданого банком до позовної заяви, а також із долучених до матеріалів справи виписок із особових рахунків ОСОБА_2, нею було погашено за період з 12.07.2017 р. боргу на загальну суму 7592,68 грн. Однак згідно з листом банку від 28.03.2017 р. (а.с.57) відповідачку було повідомлено, що 12.07.2017 р. було подано заявки від її імені на отримання кредиту готівкою і банком видано кошти в сумах 1000 грн., 5000 грн., 3000 грн і 2000 грн., тобто на загальну суму 11000 грн. Разом з тим, із наданих банком доказів вказані суми, які видані ОСОБА_2 не зазначені і про них споживача не було вчасно повідомлено.

Як вбачається з п.2.1.1.14 Умов і правил надання банківських послуг в ПАТ «ПриватБанк», тримач кредитної картки має право користуватися сервісом «Оплата частинами» в торгово-сервісних підприємствах та/або інтернет-магазинах, з якими Банк уклав договір співпраці, та вартість покупки знаходиться в межах розрахованого Банком кредитного ліміту по карті для даного сервісу.

Проте, як видно із довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти виданої Банком 13.09.2017 р., кредитний ліміт клієнту ОСОБА_2 станом на 18.11.2015 р. встановлено в розмірі 7000 грн. (а.с.71).

Підтвердженням покупки за сервісом «Оплата частинами» в інтернет-магазині є введення клієнтом на сайті ОТП-пароля, що прийшов на фінансовий номер клієнта.

Однак банком не надано жодної інформації, в яких магазинах було здійснено операції щодо «Оплати частинами».

Крім того, згідно з п.2.1.4.22 вказаних Умов і правил, передбачено також здійснення платіжних операцій за допомогою безконтактного інтерфейсу, що дозволяє клієнту здійснити транзакції (платіжні операції, в тому числі зняття готівки) без присутності платіжної картки в банкоматі. Процедура ідентифікації клієнта в цьому випадку здійснюється за допомогою засобів ідентифікації, зокрема за номером телефону клієнта, одноразового паролю, одержаного клієнтом на телефон.

Отже, отримання коштів особами, які незаконно заволоділи банківськими картками відповідачки ОСОБА_2 та її мобільним телефоном, здійснювалося банком з прив'язкою до фінансового номера викраденого телефона споживача, яка ніякими діями не сприяла вчиненню вказаних банківських операцій

Оскільки зазначена картка була видана на ім'я ОСОБА_2, банк розцінив зняття коштів з банкомату за допомогою цієї картки як оформлення послуги «Миттєва розстрочка» («Оплата частинами») самим держателем картки, тому розпочав нарахування відсотків на суму знятого кредитного ліміту, а також неустойку за порушення строків платежів.

Установивши, що останні операції з використання платіжної картки були проведені 12 липня 2017 року, коли платіжну картку у відповідачки було викрадено, про що вона повідомила позивача та органи поліції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність в діях чи бездіяльності ОСОБА_2 вини у втраті картки та мобільного телефону, до номера якого було прив'язано обслуговування банком даного позичальника.

В ході розгляду справи банком не було доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції

Тому доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у позові про стягнення заборгованості є необґрунтованими з наведених вище підстав.

Таким чином, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду є обґрунтованими, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи, дав їм належну правову оцінку і ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно вимог ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 390, 391 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу позивача Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" залишити без задоволення.

Р ішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 листопада 2017 року в даній справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді

Повний текст постанови складено 17 січня 2018 року.