Постанова № 71615008, 10.01.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1491/18

Номер справи місцевого суду: 523/2582/14-ц

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Черевко П. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

10.01.2018 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого - Черевка П.М.

Суддів - Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М.

за участю секретаря – Фабіжевської Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційною скаргою скаргою представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 11 квітня 2017 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сан Марин» до ОСОБА_2 за участю третіх осіб – ОСОБА_4, Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, скасування реєстрації договору купівлі-продажу,-

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2014 року ТОВ «Сан Марин» звернулося до Суворовського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 за участю третіх осіб – ОСОБА_4, Приватного нотаріуса ОМНО ОСОБА_5 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, скасування реєстрації договору купівлі-продажу посилаючись на те, що 08.04.2004 року за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу позивачем придбано у у ВАТ «Одеський завод радіально-свердильних верстатів» будівлю бази відпочинку»Лузанівка», що знаходиться в м. Одесі по вул. Миколаївська дорога, 166, загальною площею 895,1 кв.м.

На території бази відпочинку «Лузанівка», ОСОБА_6 здійснила самочинне будівництво двох дачних будинків, які розташовані за адресою м. Одесі по вул. Миколаївська дорога, 162 Б та вул. Миколаївська дорога, 162 В.

Незважаючи на той факт, що самочинне будівництво встановлено ухвалою ВСУ, а також що була наявна ухвала про заборону вчиняти певні дії щодо державної реєстрації на дачні будівлі, ОСОБА_6 разом з ОСОБА_4 ініціювали до Приморського районного суду м. Одеси, подачу штучного позову, з метою незаконного відчуження у судовому порядку дачних будинків.

В процесі даного розгляду справи уклали мирову угоду відповідно до якої було визнано право власності за ОСОБА_4 На даний час ухвала про затвердження мирової угоди оскаржується.

25 травня 2011 року укладений договір купівлі-продажу між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за яким передано у власність дачний будинок під номером 162 Б, що знаходиться у м. Одесі по вул. Миколаївська дорога, який посвідчено приватним нотаріусом ОМНО ОСОБА_5, зареєстрованого в реєстрі за № 1174.

Також 25 травня 2011 року було укладено ще один договір купівлі-продажу ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за яким передано у власність дачний будинок під номером 162 В, що знаходиться у м. Одесі по вул. Миколаївська дорога, який посвідчено приватним нотаріусом ОМНО ОСОБА_5, зареєстрованого в реєстрі за № 1178.

Оскільки не дотримано порядок оформлення та виділення земельної ділянки, а також порушено порядок отримання кадастрового номеру, а також посилаючись на те, що всі дії по відчуженню дачних будинків зроблені без належних на те правових підстав, щоб у подальшому ТОВ «Сан Марин» не могло реалізувати своє законне право на користування базою відпочинку та зробити неможливим виконання рішень, які вже були винесені позивач звернувся до суду.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 11 квітня 2017 року позовні вимоги ТОВ «Сан Марин» задоволено частково, визнано недійсними договори купівлі-продажу дачного будинку №162-Б, та № 162-В, розташованих на вул.і Миколаївська дорога, в м. Одесі, які були укладені між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, посвідчених приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5, реєстрові номери 1174 та 1178. В іншій частині заявлених позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Сан Марин» судові витрати в розмірі 243,60 гривень.

Вважаючи рішення суду незаконним представник ОСОБА_2 – ОСОБА_3 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 11 квітня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши доповідь судді – доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі вивчивши матеріали справи та обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позов ТОВ «Сан-Марин» частково суд обгрунтовано дійшов зазначеного висновку.

Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету ОМР від 22.06.1994р. №823 із землекористування бази відпочинку «Дельфін» Одеського станко-будівельного виробничого об’єднання було вилучено земельну ділянку площею 50 кв.м. і надано ОСОБА_9 в тимчасове довгострокове користування строком 25 років для ведення дачного будівництва.

ОСОБА_9 на земельній ділянці звела два двоповерхових будинки з окремими входами, які розпорядженням Суворовської райдержадміністрації від 29.06.2004 р № 809 були прийняті в експлуатацію (яким в подальшому присвоєно окремі адреси (м. Одеса, вул. Миколаївська дорога 162-б та 162-в) та видані свідоцтва про право власності від 12.07.2004 р.), та були зареєстровані в Комунальному підприємстві «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості.

08.04.2004р. Товариство за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу, укладеного з ВАТ «Одеський завод радіально-свердлильних верстатів», придбало у власність нежилі будівлі бази відпочинку «Лузанівка», які розташовані за адресою м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 166, яка знаходиться на земельній ділянці площею 3655 кв.м.

14.01.2005р. за участю Товариства був складений акт обстеження і погодження земельної ділянки, згідно якої площа земельної ділянки становила 0,4409 га. З експлікації земельних угідь в цю площу земельної ділянки увійшла земельна ділянка, що знаходилася в користуванні ОСОБА_9 на якій нею були збудовані дачні будівлі.

За позовом Товариства, яке вважало, що зазначені вище дачні будівлі знаходяться на межі з будівлями бази відпочинку «Лузанівка», а також обмежують Товариство у праві користування базою, рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 20.04.2006 року (справа №20969/06) було скасовано розпорядження Суворовської райдержадміністрації Одеської міської ради № 809 від 29.06.2004р, та свідоцтва про право власності від 12.07.2004р, серії САА 440018 та серії САА 440019 на ім'я ОСОБА_9 на дачні будівлі. Рішення набуло законної сили.

Незважаючи на наявність рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 20.04.2006 р., 12.06.2009 р. Інспекцією ДАБК в Одеській області наказом № 494 та №495 була призначена приймальна комісія про прийняття в експлуатацію дачних будівель, №№ 162-б, 162-в. На підставі актів про готовність дачних будівель до експлуатації Інспекцією ДАБК в Одеській області були видані свідоцтва про відповідність збудованих об’єктів проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил замовнику об’єкту будівництва ОСОБА_9

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 05.10.2012р. дії Інспекції ДАБК в Одеській області були визнанні протиправними та скасовані накази №494, 495 а також видані свідоцтва на ім’я ОСОБА_10. Постанова набула законної сили на підставі ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013 р., залишеної без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України. Вирішуючи спір за позовом Товариства, 14.10.2009 р. судом були забезпечені позовні вимоги та було заборонено КП «ОМБТІ та РОН» вчиняти будь-які дії щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а саме спірні дачні будівлі №№ 162-б, 162-в.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 13.08.2013р. (справа №523/8101/13-ц) за позовними вимогами Товариства були визнані недійсними свідоцтва про право власності на дачні будинки №162-Б, та № 162-В, розташовані на вулиці Миколаївська дорога, в м. Одесі, видані на ім’я ОСОБА_9 та скасована державна реєстрація права власності.

В подальшому, незважаючи на наявність виниклого між Товариством та ОСОБА_9 спору, та наявністю ухвали про забезпечення позовних вимог від 14.10.2009р., ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 10.03.2010р. (справа № 2-7237/10) за ОСОБА_4 було визнано право власності на дачні будівлі №№ 162-б, 162-в по вул. Миколаївська дорога в м. Одесі, а КП «ОМБТІ та РОН» 19.04.2010 р. було проведено державну реєстрацію прав власності. Вказана ухвала була скасована ухвалою ВССУ від 08.07.2015р., а справу було передано на новий розгляд до суду першої інстанції при розгляді якої позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_9 були залишені без розгляду ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 18.02.2016 р.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 01.11.2013 р. (справа №1570/4943/2012) за позовними вимогами Товариства була скасована державна реєстрація прав власності нерухомого майна вчиненого Комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради на дачні будинки №№ 162-б, 162-в по вул. Миколаївська дорога в м. Одесі. Постанова набула законної сили.

Втім, ОСОБА_4 за договорами купівлі-продажу від 25.05.2011р. продав ОСОБА_2 дачні будинки №162-Б, та № 162-В, розташовані на вулиці Миколаївська дорога, в м ОСОБА_1. Договори були посвідчені приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5, реєстрові номери 1174 та 1178.

Отже, фактичні обставини, встановлені судом при оцінці наданих з боку сторін доказів, вказують на те, що спірні договори купівлі-продажу від 25.05.2011р., є такими, що порушують права та охоронювані законом інтереси Товариства, так як стосуються прав останнього на земельну ділянку на якій збудовані дачні будівлі, стосовно якої не було дотримано порядку її оформлення та виділення, а як наслідок було порушення порядку отримання кадастрового номеру.

Згідно ч.3 ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно ч.3 ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Згідно ст.658 ЦК України, право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв’язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об’єкти (ч.2 ст.377 ЦК).

Аналогічні істотності умови договору, а саме зазначення в договорі кадастрового номеру земельної ділянки, при переході прав власності на житловий будинок, будівлю або споруду визначені у ч.6 ст.120 ЗК України. Вказаною частиною ст.120 ЗК, також зазначено, що укладання договору, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що пов’язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номеру.

Державний земельний кадастр – єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх

використанні, а також дані про кількість і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Державна реєстрація земельної ділянки – внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера (п.1 ст.1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» №3613-УІ від 07.07.2011р.).

Статтею 21 Закону №3613-УІ, в редакції що діяла на час укладання спірних договорів, визначено, що відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі – у разі встановлення меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до ст. 107 ЗК України.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється при її формуванні шляхом Поземельної книги на таку ділянку (ч.1 ст.24 Закону №3613-УІ ).

Відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу щодо виділення земельної ділянки ОСОБА_4 до укладання спірних договорів купівлі-продажу в окрему частину та проведення відповідної державної реєстрації, а так само і встановлення меж земельної ділянки.

Судом обгрунтовано не прийнято до уваги, як належний доказ копію кадастрового номеру № 5110137600:31:009:0 020, який був покладений в основу посвідчення нотаріусом спірних договорів, так як він стосується земельної ділянки площею 948 кв.м. в той час коли у користування ОСОБА_9 надавалася земельна ділянка у тимчасове користування площею 50 кв.м. Крім того, між Товариством та ОСОБА_9, а в подальшому і з ОСОБА_2, ОСОБА_4 майже з 2005року існує невирішений спір з приводу користування земельною ділянкою, на якій збудовані спірні дачні будівлі, що в свою чергу унеможливлює встановлення меж земельних ділянок, які перебувають у користуванні сторін.

Не можуть заслуговувати на увагу і заперечення представника відповідача щодо відсутності будь-яких перешкод під час укладання спірних договорів, так як ухвалою суду від 14.10.2009р. КП «ОМБТІ та РОН» було заборонено вчиняти дії щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, зокрема дачні будинки під №№162-б, 162-в по вул. Миколаївська дорога в м. Одесі, що знайшло своє підтвердження у постанові Одеського окружного адміністративного суду від 01.11.2013р. (справа №1570/4943/2012).

Зважаючи на викладене, приймаючи до уваги встановлені судом порушення вимог закону при посвідчення договору купівлі-продажу, в тому числі і в частині земельної ділянки, стосовно меж якої у Товариства існує до цього часу невирішений спір, а таке відчуження порушує права останнього, наявність того факту, що об’єктом продажу були дачні будівлі, які на даний час мають статус самовільних будов, право власності ОСОБА_4 рішенням суду було скасовано, та при новому розгляді справи не підтверджено, суд правильно дійшов висновку, що відповідно до ч.3 ст.215, ст. 377, ст. 658 ЦК України, ст. 120 ЗК України, спірні договору купівлі-продажу є недійсними.

Виходяи з наведеного, пред’явлені позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Втім, позовні вимоги в частині скасування нотаріального запису про реєстрація спірних договорів не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Порядок проведення державної реєстрації правочинів регулювався Тимчасовим порядком державної реєстрації правочинів, затвердженого постановою КМУ №671 від 31.03.2004р., який на підставі постави КМУ №824 від 05.09.2012р. втратив чинність.

Згідно п.18 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою КМУ №1141 від 26.10.2011р., розділ Державного реєстру прав складається з чотирьох частин, які містять відомості про нерухоме майно; права власності та суб’єкт цього права; інші речові права та суб’єкта цих прав; обтяження прав на нерухоме майно та суб’єкт цих прав. Внесення відомостей про реєстрацію правочинів, а так саме і їх скасування, діючим законодавством не передбачено. Отже, на даний час, реєстр правочинів, до якого нотаріусами під час вчинення нотаріальних дій вносилися відомості про реєстрацію правочинів, припинив свою дію.

Тому, заявлені позовні вимоги в цій частині є безпідставні та не підлягають задоволенню.

За викладених обставин колегія суддів вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі, надані сторонами докази, правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Посилання автора апеляційної скарги на порушення судом процесуального законодавства в процесі розгляду справи, неправильне визначення суб’єктів спірних правовідносин та їх прав, порушення інтересів відповідача при оцінці виникненні, зміні та припиненні земельних правовідносин між суб’єктами спірних відносин при здійсненні правочинів, які на час розгляду справи скасовано, як на підстави для скасування оскаржуваного рішення є необгрунтованими, оскільки спростовані дослідженими судом обставинами, яким дана правильна правова оцінка.

Доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі викладеного та керуючись п.1 ч.1 ст.374, ст. 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3 – залишити без задоволення.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 11 квітня 2017 року – залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий П.М. Черевко

Судді: Р.Д. Громік

ОСОБА_11