Ухвала суду № 71614815, 16.01.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 815/6047/16

Провадження№2а/522/765/18

УХВАЛА

про передачу справи за підсудністю

16 січня 2018 року м. Одеса

Приморського районного суду м. Одеси в складі:

головуючого - судді Чернявської Л.М.,

при секретарі Прусс О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду в місті Одеси клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «Г.М.Б. Девелопмент» про передачу справи до ОСОБА_1 окружного адміністративного суду,

встановив:

14 листопада 2016 року до ОСОБА_1 окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Г.М.Б. Девелопмент» до Управління державного архітектурно-будівельного контролю ОСОБА_1 міської ради про визнання протиправними та скасування постанов, зобов’язання вчинити певні дії.

Мотивує вимоги тим, що на підставі звернення до Управління № 01-10/114-ЗГ від 07.10.2016 року було видано Наказ Управління № 27ДАБК від 04.10.2016 року, яким постановлено Направлення для проведення позапланової перевірки № 000008 від 11.10.2016 р. Ним було направлено Головного спеціаліста інспекційного відділу № 1 Управління державного архітектурно-будівельного контролю ОСОБА_1 міської ради ОСОБА_2 та Заступника начальника інспекційного відділу № 1 Управління державного архітектурно-будівельного контролю ОСОБА_1 міської ради ОСОБА_3 для здійснення позапланової перевірки за адресою: АДРЕСА_1. Вищезазначені особи з’явилися 11.10.2016 року приблизно о 14:30 за адресою: АДРЕСА_1, були допущені до об’єкту будівництва, який вони і оглянули. 27.10.2016 року на адресу Позивача надійшов рекомендований лист від Управління, у якому містились Акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 19.10.2016 року (міститься у матеріалах справи, далі по тексту – Акт), Припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 19.10.2016 року (міститься у матеріалах справи, далі по тексту – Припис), та три протоколи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 19.10.2016 року (містяться у матеріалах справи).

Посадові особи Управління зафіксували в Акті та протоколах, що нібито Позивачем були вчинені правопорушення і у зв’язку з цим, було призначено розгляд справи про адміністративне правопорушення 31.10.2016 року об 11 год. 00 хв. у приміщенні Управління. Оскільки акт та протокол складались без присутності представника позивача, у нас не було можливості зазначити свої заперечення та зауваження в Акті та протоколах, а тому нами були подані в Управління заперечення в день запланованого розгляду, однак він не відбувся, чим також порушено наше право на захист. 04.11.2016 року позивач рекомендованим листом отримав оспорювані Постанови, які є безпідставними протиправними, незаконними та такими, що підлягають скасуванню.Не погоджуючись з зазначеними постановами Позивачем було подано адміністративний позов до ОСОБА_1 окружного адміністративного суду, яким ухвалою від 21 листопада 2016 року відкрито провадження у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Г.М.Б. Девелопмент» до Управління державного архітектурно-будівельного контролю ОСОБА_1 міської ради про визнання протиправними та скасування наказу, припису, постанов, зобов'язання вчинити певні дії.

21 листопада 2016 року по справі відкрито провадження.

Ухвалою ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 01 березня 2017 року передано справу для подальшого розгляду до Приморського районного суду м. Одеси.

Представник позивача звернувся з клопотанням про передачу справи до ОСОБА_1 окружного адміністративного суду. Зазначає, що справа була непідсудна Приморському районному суду м. Одеси на момент передання ОСОБА_1 окружним адміністративним судом (відповідно до КАС України у редакції від 05.01.2017 року) та є непідсудною Приморському районному суду м. Одеси після набуття чинності КАС України у редакції від 15.12.2017 року. Просив розглянути клопотання за його відсутності.

В обґрунтування клопотанням про передачу справи до ОСОБА_1 окружного адміністративного суду, позивач зазначає насупне. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції від 05.01.2017 року в рамках адміністративного судочинства особи мають право на захист своїх прав, свобод та законних інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. Відповідно до цього предметом спору у справі став захист прав Позивача від незаконних дії посадових осіб Управління у сфері здійснення ними державного архітектурно-будівельного контролю.

Тобто не притягнення до відповідальності суб’єкта владних повноважень, у випадку чого б мала місце лише одна складова, а (1) захист порушеного права в (2) спорі, який за характером є публічно-правовим, від незаконних актів (3) суб’єкта, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до цього, предметна підсудність повинна була визначатись за сукупністю ознак: суб?єктивним складом сторін спірних правовідносин та характер публічно-правового спору.

Позицію, що при вирішенні адміністративного спору варто враховувати не лише правовий статус суб’єктів спору, а й предмет спірних правовідносин підтримав Львівський апеляційний адміністративний суд при винесенні ухвали у справі № 876/4632/17 від 12 червня 2017 року.

За змістом ч. 1 ст. 17 КАС України у редакції від 05.01.2017 року юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Статтею 18 Кодексу адміністративного судочинства України визначена предметна підсудність адміністративних справ, якою передбачено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам.

Окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, однією зі сторін в яких є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська, Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ щодо їх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Справи щодо оскарження дій або бездіяльності посадових чи службових осіб місцевих органів виконавчої влади розглядаються і вирішуються місцевим загальним судом як адміністративним судом або окружним адміністративним судом за вибором Позивача.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України суб'єкт владних повноважень – орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Позивач у справі звернувся з адміністративним позовом до Управління державного архітектурно-будівельного контролю ОСОБА_1 міської ради.

Таким чином, для визначення предметної підсудності цієї адміністративної справи необхідно встановити, чи є Відповідач у справі органом місцевого самоврядування, чи органом державної влади у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи із статусу, завдань та повноважень цього органу.

Постановою Кабінету Міністрів України №294 від 09 липня 2014 року затверджено Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України (далі – Положення № 294).

Відповідно до Положення № 294 Державна архітектурно-будівельна інспекція України (Держархбудінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України – Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду. Згідно з пунктом 7 вказаного положення №294 Держархбудінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи.

В силу вимог п.1 Примірного положення про органи державного архітектурно- будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2015 р. № 671, (далі – Примірне положення № 671), орган державного архітектурно-будівельного контролю утворюється як структурний підрозділ Київської та Севастопольської міськдержадміністрації та як виконавчий орган сільської, селищної, міської ради (далі – орган держархбудконтролю).

Орган держархбудконтролю з питань здійснення повноважень, передбачених Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», є підконтрольним Держархбудінспекції.

Згідно з п. 3 Примірного положення № 671 основним завданням органу держархбудконтролю є здійснення відповідно до закону державного архітектурно-будівельного контролю, виконання дозвільних та реєстраційних функцій у сфері містобудівної діяльності.

Пунктом 4 цього положення передбачено, що орган держархбудконтролю відповідно до покладених на нього завдань, зокрема надає, отримує, реєструє, повертає документи, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, відмовляє у видачі таких документів, анулює їх, скасовує їх реєстрацію.

При цьому, відповідно до п. 1 Положення про Управління державного архітектурно-будівельного контролю ОСОБА_1 міської ради, Управління державного архітектурно-будівельного контролю ОСОБА_1 міської ради є виконавчим органом ОСОБА_1 міської ради та створено відповідно до законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про архітектурну діяльність» та інших нормативно-правових актів з метою здійснення архітектурно-будівельного контролю на території м. Одеси.

Відповідно до п. 6 Положення про Управління підзвітне і підконтрольне ОСОБА_1 міській раді, підпорядковано її виконавчому комітету, міському голові, заступнику «міського голови, а з питань здійснення повноважень, передбачених Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», є підконтрольним Державній архітектурно-будівельній інспекції України.

За змістом п. 9 Положення про управління основними завданнями Управління є здійснення на території м. Одеси відповідно до закону державного архітектурно-будівельного контролю, виконання дозвільних та реєстраційних функцій у сфері містобудівної діяльності.

Враховуючи зазначені норми, Відповідачу як виконавчому органу ОСОБА_1 міської ради делеговано повноваження органу державної влади, а тому в даних правовідносинах він діє як орган державної (виконавчої) влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду в м. Одесі.

Таким чином, в силу вимог п. 7 ч. 1 ст. 3, ч. 2 ст. 18 КАС України у редакції від 05.01.2017 року вказана адміністративна справа предметно підсудна окружному адміністративному суду, а не загальному місцевому як адміністративному, а тому не повинна бути передана на розгляд місцевого суду як адміністративного.

Також слід зауважити, що згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>«. З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Аналогічну позицію висловив Вінницький апеляційний адміністративний суд у справі № 727/1405/17. Отже, Управління державного архітектурно-будівельного контролю ОСОБА_1 міської ради, виконує делеговані функції державної влади у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи із статусу, завдань та повноважень цього органу.

Справа № 815/6047/16 не була підсудна Приморському районному суду м. Одеси відповідно КАС України у редакції 05.01.2017 року, у той же час справа № 815/6047/16 не підсудна Приморському районному суду м. Одеси відповідно КАС України у новій редакції.

Частиною першою статті 20 КАС України визначено вичерпний перелік справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Представник відповідача надала заяву в якій зазначила, що не погоджується з клопотанням позивача про передачу справи до ОСОБА_1 окружного адміністративного суду.

Розглянувши матеріали справи, суд вважає, що клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «Г.М.Б. Девелопмент» про передачу справи підлягає задоволенню з наступних підстав.

У справі оскаржуються рішення суб’єкта владних повноважень, якому делеговані функції органу державної влади у сфері державного архітектурно-будівельного контролю. Таким чином, суд вважає, що предмет даної справи не передбачений частиною першою вказаної статті, а тому розгляд даної справи підсудний ОСОБА_1 окружному адміністративному суду.

Частиною першою статті 20 КАС України визначено вичерпний перелік справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Керуючись ст.ст. 20, 29, 248 КАС України,

УХВАЛИВ:

Клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «Г.М.Б. Девелопмент» про передачу справи до ОСОБА_1 окружного адміністративного суду задовольнити.

Передати справу №815/6047/16 за адміністративними позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Г.М.Б. Девелопмент» до Управління державного архітектурно-будівельного контролю ОСОБА_1 міської ради про визнання протиправними та скасування постанов, зобов’язання вчинити певні дії для подальшого розгляду до ОСОБА_1 окружного адміністративного суду.

Ухвала може бути оскаржена протягом п’ятнадцяти днів з дня її складення до апеляційної інстанції в порядку ст.ст. 294, 295, 297 КАС України.

Суддя: