Рішення № 71614203, 16.01.2018, Київський районний суд м. Одеси

___________________

Справа № 520/9539/13-ц

Провадження № 2/520/2460/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2018 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого - судді Куриленко О.М.,

за участю секретаря – Баранової Ю.О.,

прокурора Кічук В.В.,

представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Одеської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Одеської міської ради, Управління Державного архітектурно – будівельного контролю Одеської міської ради до ОСОБА_2 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення самовільно збудованого об’єкту нерухомості,

ВСТАНОВИВ:

24.07.2013 року прокурор Київського району міста Одеси, який діяв в інтересах держави в особі Одеської міської ради та Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та просив ухвалити рішення, яким зобов’язати ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку по пров. Вузькому, 2 у м.Одесі орієнтованою площею 1000 кв.м., у тому числі частину проїзду громадського користування та схилу, шляхом знесення самовільно збудованої 4-х поверхової будівлі та кам’яної й металевої огорож. А також просив судові витрати покласти на відповідача.

Свої вимоги мотивував тим, що прокуратурою Київського району м. Одеси встановлено, що ОСОБА_2 на самовільно зайнятій земельній ділянці орієнтованою площею 1000 кв.м. по пров. Вузькому,2 у м. Одесі, у тому числі частині проїзду громадського користування та схилу, за відсутності проектно-правової документації та відповідного дозволу інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, виконуються самовільні будівельні роботи з будівництва 4-х поверхової будівлі.

Таким чином, позивач посилається на те, що ОСОБА_2, у порушення норм законодавства, самовільно зайнята та забудована земельна ділянка в провулку Вузькому,2 у м.Одесі з встановленням кам'яної та металевої огорож та зайняттям частини проїзду громадського користування та схилу, орієнтовною площею 1000 кв.м. Вказана земельна ділянка відноситься до земель комунальної власності, у тому числі частина проїзду - до земель загального користування.

Все вищевказане і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до автоматизованої системи цивільну справу було розподілено судді Куриленко О.М., яка ухвалою від 25.07.2013 року прийняла справу до свого провадження.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 19 лютого 2014 року позов прокурора Київського району м. Одеси – було задоволено. Зобов’язано ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку по пров. Вузькому, 2 у м.Одесі орієнтованою площею 1000 кв.м., у тому числі частину проїзду громадського користування та схилу, шляхом знесення самовільно збудованої 4-х поверхової будівлі та кам’яної й металевої огорожі. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати у розмірі 114гривень 70 коп.

Проте, 04.09.2017 року представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою, в якій просила суд скасувати заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 19.02.2014 року, по справі № 520/9539/13-ц за позовом прокурора Київського району м.Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області до ОСОБА_2 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення самовільно збудованого об’єкту нерухомості, та призначити справу до розгляду в загальному порядку

Ухвалою суду від 26.09.2017 року заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 19.02.2014 року по справі № 520/9539/13-ц було скасовано та призначено справу до розгляду в загальному порядку.

В ході судового засідання, яке відбулось 14 грудня 2017 року, представник Одеської місцевої прокуратури № 1 – ОСОБА_3 звернулась до суду з клопотанням, в якому просила: уточнити найменування позивача, вказавши позивачем заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №1, а також залучити до участі у справі за позовом прокурора Київського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області до ОСОБА_2 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення самовільно збудованого об'єкту нерухомості, правонаступника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області - Управління Державного архітектурно – будівельного контролю Одеської міської ради.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 14.12.2017 року було залучено до участі у справі Одеську місцеву прокуратуру № 1 в якості правонаступника прокуратури Київського району м. Одеси, а також правонаступника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області - Управління Державного архітектурно – будівельного контролю Одеської міської ради.

При розгляді справи судом врахована та обставина, що 15 грудня 2017 року набув чинності Закон України № 6232 «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

Так в п. 9 частини 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції 15 грудня 2017 року зазначено, що справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У судове засідання з’явилась прокурор Одеської місцевої прокуратури № 1- ОСОБА_3, яка позовні вимоги підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві в редакції 24.07.2013 року, будь-яких інших доказів суду не надала, у зв`язку з чим справа розглядається за наявнимим у ній матеріалами.

Представник відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_1 у задоволені позову просила відмовити, вказуючи на його необґрунтованість та безпідставність.

Інші сторони по справі у судове засідання не з`явились, сповіщались належним чином, причини неявки суду не повідомили, заяв та клопотань про відкладання не заявляли.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного

Звертаючись до суду з даним позовом, прокурор свої вимоги мотивує тим, що відповідач незаконно, без реєстрації дозвільних документів, здійснює будівництво 4–х поверхового житлового будинку на земельній ділянці, що йому не належить.

Виходячи зі змісту норми, яка закріплена частиною 1 статті 376 Цивільного Кодексу України, житловий будинок, будинок, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони: збудовані, або будуються без належного дозволу; без належно затвердженого проекту; з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Частиною 7 цієї ж статті встановлено, що у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим, або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, від мовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Відповідно до ст. 376 Цивільного кодексу України та п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ “Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) від 30.03.2012 № 6 самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Крім того, вищевказаною статтею передбачено, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ “Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) від 30.03.2012 № 6 право на будівництво нерухомого майна (забудову) мають власники земельних ділянок (стаття 90 Ж), землекористувачі (стаття 95 ЗК), особи, які набули права користування чужою земельною ділянкою (суперфіцій) за договором із власником земельної ділянки (стаття 1021 ЗК) або з інших передбачених законом підстав.

Проте, вирішуючи спір по суті, перш за все, суд бере до уваги, що позивач жодних документів, які підтверджували б дійсне будівництво відповідачем чотирьохповерхового житлового будинку за адресою м. Одеса, пров. Вузький 2 нічим не підтвердила, так як будь-які документи з цього приводу в матеріалах справи відсутні, з клопотаннями про витребування будь-яких доказів, та призначення по справі судової будівельно-технічної експертизи позивач до суду не звертався, у зв’язку з чим, враховуючи диспозитивність процесу, зазначені докази судом не витребувались, і справа розглядається за наявними у ній документами.

З листа Департаменту комунальної власності на адресу Прокуратури Київського району м. Одеси від 28.05.2013 року та акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 18.05.2013 року вбачається, що будівництво зі зведення спірного будинку проводиться невідомими особами (а.с.10-12).

Разом з тим, у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 31 серпня 2002 року належить 11/50 частин домоволодіння під номером 2, яке розташоване в місті Одесі по провулку Вузькому, та складається в цілому з одного житлового будинку літ “А”, загальною площею – 217,8 кв.м., житловою площею – 125,6 кв.м, сараїв літ. “Б”, “В”, “Д” літніх кухонь літ “Г”, “Е”, “З” альтанки літ. “Ж”, вбиральні літ “И”, відображених у технічному паспорті від 09.08.2002 року, розташованих на земельній ділянці площею 1373 кв.м. (а.с.29).

Іншими співвласниками вищевказаного домоволодіння є ОСОБА_4 з часткою 12/25, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на домоволодіння №009048 від 28 липня 2000 року та ОСОБА_5 з часткою 3/10, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на домоволодіння № 008666 від 18 липня 2000 року (а.с. 28, та 28 оборот).

Спеціалістами Одеського міського управління земельних ресурсів відділу самоврядного контролю за використанням і охороню земель та дотриманням земельного законодавства встановлено, що невідомими особами проведено роботи зі зведення 4-х поверхової житлової будівлі. Також забудовником було самовільно зайнято частину проїзду громадського користування та схилу загальною орієнтовною площею 1000 кв.м. з встановленням кам’яної та металевої огорож. Документи, що посвідчують право власності чи право користування земельною ділянкою у відповідача відсутні, що не відповідає вимогам ст.ст. 125, 126, а також є порушенням ст. 211 ЗК України.

За вищевказаним складений акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства №204 від 18.05.2013 року (а.с. 11-14), та листом від 28.05.2013 року за № 01-13/3534 повідомлено прокуратуру Київського районну м. Одеси (а.с. 10).

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону

20 травня 2013 року головним спеціалістом відділу оперативного контролю за дотриманням вимог земельного законодавства Державної інспекції сільського господарства в Одеській області ОСОБА_6 проведено обстеження земельної ділянки, яка знаходиться за адресою м. Одеса, пров. Вузький,2, про що складено Акт обстеження земельної ділянки (а.с. 18).

Результатами обстеження встановлено, що на вищезазначеній земельній ділянці знаходиться 4-х поверхова будівля. Будівельні роботи ведуться. Земельна ділянка огороджена парканом. Також встановлено, що частина схилу орієнтованою площею 0,02 га, який примикає до земельної ділянки огороджена сіткою рабицею. В ході обстеження зроблено фото фіксація.

Крім того 18 липня 2013 року головним державним інспектором інспекційного відділу №1 інспекційного управління в м. Одеса Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області ОСОБА_7 проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил відносно гр. ОСОБА_2, що мешкає за адресою АДРЕСА_1, про що було складено відповідний акт.

За результатами перевірки встановлено, що на земельній ділянці орієнтованою площею 0,05 га, по пров. Вузький, 2 м. Одеса виконуються самовільні будівельні роботи з будівництва 4-х поверхової будівлі. Проектна-правова документація на виконання будівельних робіт з будівництва 4-х поверхової будівлі за зазначеною адресою відсутня, що є порушенням ст. 34 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”.

Згідно до ст. 34 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” та п. 2 Порядку виконання будівельних робіт, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466, будівельні роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію та реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт.

Відповідно до п. 1 вищевказаного Порядку будівельні роботи - це роботи з нового будівництва, реконструкції, технічного переоснащення діючих підприємств, і реставрації, капітального ремонту.

Відповідно до п. 9 Порядку замовник (його уповноважена особа) заповнює і подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення чи через електронну систему здійснення декларативних процедур у будівництві до Інспекції два примірники такої декларації.

Згідно до п. 30 Порядку виконання будівельних робіт без відповідного документа, який дає право виконувати такі роботи, вважається самочинним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

На підставі зазначених порушень до ОСОБА_2 застосовані штрафні санкції відповідно до ч.7 ст.96 Кодексу України про адміністративні правопорушення та 18.07.2013 року надано припис № 655 щодо зупинення виконання будь-яких будівельних робіт і в термін до 19.08.2013 року привести самовільно збудований будинок у відповідність до вимог містобудівного законодавства України (а.с. 24).

Також 18.07.2013 року головним державним інспектором інспекційного відділу № 1 інспекційного управління в м. Одеса Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області ОСОБА_7 складено протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 25).

В подальшому, 23.07.2013 року начальником інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області ОСОБА_8 винесено постанову № 602, якою визнано ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченою частиною 7 статті 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 8500 гривень (а.с. 26).

Разом з тим, при вирішенні справи, суд бере до уваги Висновок про результати технічного обстеження садового житлового будинку, розташованого за адресою: м. Одеса, пров. Вузький 2, згідно якого експерт дійшов до наступного: Об'єкт обстеження - об'єкт незавершеного будівництва - будівля літера «К» на земельній ділянці по пров. Вузький, 2 в Київському районі м. Одеси. У зв'язку з появою деформацій в будівлі житлового будинку літера «А» в 2010 р силами Замовника розпочаті і на момент обстеження фактично виконані роботи по зміцненню схилу (зведення підпірної стіни). Також ведуться роботи по зведенню житлового будинку літера «К», зокрема: завершені роботи нульового циклу і роботи зі зведення стін, монолітного залізобетонного каркаса і влаштування перекриттів і покриття. На ділянці узбережжя від Великофонтанської балки до мису ОСОБА_9 схил сформований обвалами й осипами, місцями зсувами. Вертикальний уступ плато складний червоно бурими глинами, суглинками і блоками вапняків. Спостерігається активна абразія. У ситуації, що склалася, для зниження можливого впливу факторів (загроза зсувів і обвалів), негативно діють на існуючі будівлі, на кордоні ділянки (початок схилу) виконана бетонна підпірна стіна розміри в плані 13,50x3,0 м ґрунтами підстави якої служить ізвестняк- черепашник. Аналіз отриманих при обстеженні результатів і обмірів показав, що конструктивне рішення об'єкта обстеження відповідає вимогам діючих нормативних документів (ДБН В. 1.2-2: 2006 «Навантаження і впливи», ДБН В.1.1-12 2006 «Будівництво в сейсмічних районах України» ) і забезпечують його надійність. Об'ємно-планувальне рішення об'єкта обстеження відповідає вимогам нормативних документів (ДБН В.2.2-15-05 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення») і експлуатаційну придатність будівлі як садибного (індивідуального) житлового будинку. Відповідно до конструктивною схемою будівлі і матеріалами основних несучих конструкцій ступінь вогнестійкості обстеженого житлового будинку прийнята - III. Протипожежні заходи передбачені відповідно до вимог ДБН В.1. 1-7-2002 «Пожежна безпека об'єктів обстеження» і ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення». Результати обстеження показали, що будівля житлового будинку літера «К» (згідно з планом підвалу - см. Технічний паспорт) розташоване в межах відведеної земельної ділянки та відповідає вимогам ДБН 360-92 ** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень », а також ДБН В.1. 1-7-2002 «Пожежна безпека об'єктів обстеження». З огляду на викладене в п.п.2-8 можна зробити висновок, про технічну можливість збереження виконаних на ділянці по пров. Вузькому, 2 в м Одесі будівельних робіт по зміцненню схилу і зведенню житлового будинку літера «К».

Більш того, з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 109184944 від 27.12.2017 року вбачається, що державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» було здійснено реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на житловий будинок, загальною площею 658, 7 кв.м., житловою площею 252,8 кв.м., який складається з житлового будинку літ. А, К, навісу Л, огорожі 6, та розташований за адресою м. Одеса, провулок Вузький, будинок 2а.

Відповідно до ст.158 Земельного Кодексу України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Відповідно до ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами і державою виключно відповідно до закону.

Згідно ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним, примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Як передбачено ст. 328 ЦК України право власності набувається в порядку, визначеному законом, та на підставах не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом . Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій

Відповідно до ст.. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування . Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст.. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст.ст.124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов'язковість рішень суду до виконання.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Розглянувши справу повно та всебічно суд дійшов до висновку, що позивачем не надано доказів того, що відповідач ОСОБА_2 самовільно зайняв земельну ділянку та самочинно побудував на ній будинок, а матеріали справи спростовують дані твердження, у зв’язку з чим позовні вимоги Одеської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Одеської міської ради, Управління Державного архітектурно – будівельного контролю Одеської міської ради до ОСОБА_2 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення самовільно збудованого об’єкту нерухомості слід залишити без задоволення.

У зв’язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 76- 81, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 1, 88, 118, 125, 126, 153 Земельного Кодексу України, ст.ст. 215, 216, 317, 319, 321, 328, 373 Цивільного кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Одеської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Одеської міської ради, Управління Державного архітектурно – будівельного контролю Одеської міської ради до ОСОБА_2 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення самовільно збудованого об’єкту нерухомості – відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Куриленко О. М.

Повний текст рішення складено 17.01.2018 року