Ухвала суду № 71613990, 16.01.2018, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 520/15686/17

Провадження № 2/520/2082/18

УХВАЛА

16.01.2018 року

Суддя Київського районного суду м. Одеси Калініченко Л.В. розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 міської ради про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 міської ради до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача – Житлово-будівельний кооператив «Малиновський-2», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: державний реєстратор Комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» ОСОБА_3, державний реєстратор Комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» ОСОБА_4, про визнання спадщини відумерлою, визнання довідки недійсною, витребування майна від добросовісного набувача та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

20.12.2017 року до Київського районного суду міста Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 міської ради до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача – Житлово-будівельний кооператив «Малиновський-2», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: державний реєстратор Комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» ОСОБА_3, державний реєстратор Комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» ОСОБА_4, про визнання спадщини відумерлою, визнання довідки недійсною, витребування майна від добросовісного набувача та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, в якій позивач просить суд:

- визнати спадщину після смерті ОСОБА_5, що складається з однокімнатної квартири, загальною площею 34,0 кв.м., житловою площею – 17,3 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, відумерлою;

- визнати недійсною довідку Житлово-будівельного кооперативу «Малиновський-2» від 11.01.1992 року, на підставі якої державним реєстратором комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» ОСОБА_3 було зареєстровано за ОСОБА_6 (РНОКПП:НОМЕР_1) право власності на квартиру АДРЕСА_2;

- витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь територіальної громади міста Одеси в особі ОСОБА_1 міської ради квартиру АДРЕСА_3;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняте державним реєстратором комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» від 22.09.2017 року, внесене до реєстру 26.09.2017 року, індексний номер рішення: 37266431, за яким право власності на квартиру АДРЕСА_4 належить ОСОБА_2, РНОКПП: НОМЕР_2.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 16.01.2018 року прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження по цивільній справі за вказаною позовною заявою, розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження та призначено дату, час і місце проведення підготовчого судового засідання.

Разом з позовною заявою представником позивача надано заяву про забезпечення позову, в якій представник позивача просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на однокімнатну квартиру №82, загальною площею 34,0 кв.м., житловою площею – 17,3 кв.м., в будинку №1-Б по проспекту Академіка Глушка в місті Одесі.

Представник позивача в обґрунтування вказаної заяви посилається на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення прав територіальної громади міста Одеси в особі ОСОБА_1 міської ради, а також ускладнити та зробити неможливим виконання рішення суду, а саме реєстрацію права власності територіальної громади міста Одеси в особі ОСОБА_1 міської ради на об'єкт відумерлої спадщини, що складається з однокімнатної квартири загальною площею - 34,0 кв.м., житловою площею - 17,3 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_5, у разі задоволення позовної заяви судом.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається: зокрема одночасно з пред’явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Подана позивачем заява про забезпечення позову відповідає приписам та вимогам встановленим ст. 151 ЦПК України, та таким чином вона підлягає невідкладному розгляду.

Суд, проаналізувавши матеріали справи, встановив наступні обставини:

Згідно з ч.1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Частиною 1 статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

У відповідності до ч.2 ст. 149 ЦПК України, суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч.3 ст.149 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п.4 роз’яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, з позовної заяви вбачається, що між сторонами виник спір стосовно нерухомого майна – квартири АДРЕСА_6, яку позивач вважає спадщиною після смерті ОСОБА_5, померлої у червні 2016 року, актовий запис № 7977 та такою, що підлягає визнанню відумерлою та є власністю територіальної громади.

Також позивачем зазначено, що у відповідності до наданих до позовної заяви документів вбачається, що у вищезазначеній квартирі спадкодавець була зареєстрована та проживала одна з 12.12.1984 року по день смерті. Спадкова справа до майна померлої ОСОБА_5 не заводилась, свідоцтва про право на спадщину не видавалися, заповіти та спадкові договори померла не складала.

Однак, як позивачеві стало відомо, 21.08.2017 року державним реєстратором комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» ОСОБА_3 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 36830546, за яким право власності на квартиру АДРЕСА_7 зареєстровано за ОСОБА_6, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1.

Вказане рішення про державну реєстрацію спірної квартири, як посилається позивач, прийнято державним реєстратором на підставі підробленої довідки нібито виданої Житлово-будівельним кооперативом «Малиновський-2» 11 січня 1992 року та технічного паспорту від 28.07.2017 року, виданого ФОП ОСОБА_7.

07.09.2017 року ОСОБА_6 подарував спірну квартиру ОСОБА_2, згідно з договором дарування від 07.09.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_1 міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрованого в реєстрі за №11151.

У зв’язку з чим, позивач був вимушений звернутись до суду з вказаним позовом.

З наданої до суду інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна за №107955803 від 18.12.2017 року вбачається, що право власності на квартиру АДРЕСА_6 зареєстровано за ОСОБА_2.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі "Шмалько проти України" право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на до доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6 -605 цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Відповідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення є обов'язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз'яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд дійшов висновку, що між сторонами виник спір стосовно нерухомого майна – квартири АДРЕСА_8, яка на цей час належить на праві власності відповідачеві по справі – ОСОБА_2, на підставі договору дарування, відповідно до умов якого вказана квартира була подарована ОСОБА_6, право власності за яким на нерухоме майно було зареєстровано на підставі довідки ЖБК «Малиновський-2» від 11 січня 1992 року, що в свою чергу оспорюється позивачем по справі, оскільки позивач вважає вказану довідку підробленою, а нерухоме майно – відумерлою спадщиною, яка залишилась після смерті ОСОБА_5 померлої у червні 2016 року, у зв’язку з чим суд вважає вказані вимоги про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно співрозмірними позовним вимогам, невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду у випадку його постановлення на користь позивача, а відтак й порушить права позивача на судовий захист, тому заява представника позивача ОСОБА_1 міської ради про забезпечення позову є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

При цьому суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ’я сторін, оскільки мета забезпечення позову – це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу.

У відповідності до ч.1-3 ст. 154 ЦПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову.

Суд зобов’язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо:

1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або

2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

З наданих до суду документів, вбачається, що позивач – ОСОБА_1 міська рада є органом місцевого самоврядування, що представляє територіальну громаду міста Одеси, який здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та законами України, є юридичною особою, має власну печатку, штампи, бланки, рахунки в органах державного казначейства, набуває від свого імені майнових та особистих немайнових прав, несе обов’язки, може бути позивачем і відповідачем в судах, та до суду не надані докази, що дії позивача можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові, у зв’язку з чим, судом вказане питання одночасно з вирішенням питання щодо забезпечення позову не вирішується.

Керуючись ст. ст. 149-153, 354, п.15.5 розділу ХІІІ Перехідні положення, ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 міської ради про забезпечення позову – задовольнити.

Вжити заходи забезпечення позову по цивільній справі №520/15686/17 за позовом ОСОБА_1 міської ради до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача – Житлово-будівельний кооператив «Малиновський-2», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: державний реєстратор Комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» ОСОБА_3, державний реєстратор Комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» ОСОБА_4, про визнання спадщини відумерлою, визнання довідки недійсною, витребування майна від добросовісного набувача та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме:

- накласти арешт на нерухоме майно – квартиру №82, загальною площею - 34,0 кв.м., житловою площею - 17,3 кв.м., в будинку №1Б по проспекту Академіка Глушка в місті Одесі, яка належить на праві власності за ОСОБА_2, РНОКПП НОМЕР_2.

Копію ухвали направити для виконання до Управління державної реєстрації юридичного департаменту ОСОБА_1 міської ради (65000, м. Одеса, вул. Черняхівського, 6).

Копію ухвали направити для відома сторонам по справі та третім особам.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом п’ятнадцяти днів з дня її складення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Оскарження ухвали не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Суддя Калініченко Л. В.