Вирок № 71613230, 17.01.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 132/3605/15-к

Провадження №11-кп/772/166/2018

Категорія: 34

Головуючий у суді 1-ї інстанції Павленко І. В.

Доповідач:Рупак А. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2018 року м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі:

головуючого: Рупака А.А.

суддів:Нагорняка Є.П., Ковальської І.А.

при секретарі Табачук В.О.

з участю прокурора Кузьміна С.В.

захисників Воронцова В.М., Голуб Н.Є.

законного представника потерпілого ОСОБА_7

обвинуваченого ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці кримінальне провадження №12015020160000367, внесене в єдиний реєстр досудових розслідувань 06.07.2015 за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні Шиманської В.В., законного представника потерпілого ОСОБА_10 на вирок Калинівського районного суду Вінницької області від 23.10.2017, яким

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, не одруженого, не працюючого, студента 4-го курсу Немирівського коледжу будівництва та архітектури ВНАУ, раніше не судимого,

визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Відповідно до ст.75 КК України звільнено ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.

У відповідності до ч.1 п.п.1, 2 ст.76 КК України покладено на ОСОБА_8 такі обов'язки:

- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_8 на користь ОСОБА_10 9 770 грн.10 коп. по відшкодуванню матеріальної шкоди та 25 тис. грн. по відшкодуванню моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_8 на користь держави 1473 грн.12 коп. процесуальних витрат, пов'язаних із залученням експерта.

Вирішено питання речових доказів.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_8 05.07.2015 року біля 21:00, в порушення вимог п.2.1 а, Правил дорожнього руху України, не маючи посвідчення на право керування транспортним засобом, керуючи технічно справним мотоциклом марки «Viper ZS110», державний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_11, рухаючись зі швидкістю близько 45 км/год. по проїзній частині вулиці Жовтневій с. Сальник, Калинівського району Вінницької області, не вжив своєчасних заходів до зупинки мотоцикла в момент об'єктивної появи в полі його зору пішохода малолітнього ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_4, жителя АДРЕСА_2, який знаходився неподалік узбіччя з лівої сторони дороги в напрямку руху мотоцикла, внаслідок чого здійснив на останнього наїзд.

В результаті даної дорожньої пригоди малолітній ОСОБА_12, відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 115 від 28.08.2015 року, отримав тілесні ушкодження у вигляді - «Поєднана травма». Відкрита черепно - мозкова травма - забій головного мозку легкого ступеню, лінійний перелом лобної кістки зліва, множинні скальповані рани голови, що згідно (п.2.1.3 «б» «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень») відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, оскільки являлися небезпечними для життя в момент заподіяння через наявність лінійного перелому лобної кістки зліва, ротаційний підвивих 1-го шийного хребця, що згідно (п.2.3.3 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень») відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров'я (понад 6, але не більше 21 дня) та множині садна тулуба і кінцівок, що згідно (п.2.3.Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень») відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Таким чином, водій ОСОБА_8 порушив вимоги п.12.3 Правил дорожнього руху (п.12.3 - у разі виникнення небезпеки для руху або шкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзд перешкоди). Крім того, після скоєння дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_8, в порушення вимог п.2.10 Правил дорожнього руху України (п.2.10 у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний: негайно зупинити транспортний засіб і залишитися на місці пригоди), транспортний засіб не зупинив та залишивши місце пригоди зник.

Згідно висновку експерта №479а від 05.10.2015 року встановлено, що в ситуації, яка склалася, водій мотоцикла марки «Viper ZS110», державний номер НОМЕР_2 ОСОБА_8, мав технічну можливість попередити наїзд на пішохода шляхом виконання вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України.

З технічної точки зору в діях водія мотоцикла «Viper ZS110», державний номер НОМЕР_2 ОСОБА_8 вбачається невідповідність технічним вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України, яка знаходиться в причинному зв'язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди.

В апеляційній скарзі прокурора у кримінальному провадженні Шиманської В.В. ставиться питання про скасування вироку Калинівського районного суду Вінницької області від 23.10.2017 через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості. Просить ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання за ч.2 ст. 286 КК України у виді 5 років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами. Відповідно до ст.75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки. У відповідності до ч.1 п.п.1, 2 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_8 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

В апеляційній скарзі законного представника потерпілого ОСОБА_10 ставиться питання про скасування вироку Калинівського районного суду Вінницької області від 23.10.2017 у зв'язку з невідповідністю призначеного обвинуваченому ОСОБА_8 покарання, яке за своїм розміром є явно несправедливим через м'якість. Просить призначити обвинуваченому ОСОБА_8 покарання за ч.2 ст. 286 КК України, яке є співрозмірним його діянням та особі обвинуваченого у виді позбавлення волі строком на 8 років. Крім того цивільний позов ОСОБА_10 в частині стягнення моральної шкоди - задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд при призначенні обвинуваченому покарання, не в повній мірі врахував загальні підстави призначення покарання згідно ст.65 КК України, ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані обвинуваченого та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання і призначив обвинуваченому покарання, яке за своєю м'якістю є явно несправедливим, не є достатнім для його виправлення, крім того визначаючи розмір моральної шкоди суд мав би врахувати, що внаслідок протиправних дій обвинуваченого, завдана суттєва шкода здоров'ю малолітнього сина позивачки, дитина зазнала фізичних страждань та болю внаслідок ушкодження здоров'я, які не припинилися по даний час та потребує лікування та реабілітації.

В судовому засіданні законний представник потерпілого ОСОБА_7 та представник потерпілого Голуб Н.Є. підтримали доводи апеляційної скарги законного представника потерпілого та просили її задовольнити.

Прокурор Кузьмін С.В. підтримав доводи апеляційної скарги прокурора та в свою чергу просив її задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник Воронцов В.М. заперечили проти задоволення апеляційних скарг учасників провадження вважаючи вирок суду законним та обґрунтованим.

Заслухавши доповідача, виступи учасників провадження, дослідивши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення, а апеляційну скаргу представника потерпілого слід задовольнити частково виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційних скарг.

Суд правильно встановив фактичні обставини справи і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення. Даний висновок ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку та належним чином перевірених судом доказах, які в апеляційній скарзі не заперечуються.

Водночас судом при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_8 допущено неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що в свою чергу потягнуло невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості.

Стосовно доводів апеляційної скарги представника потерпілого в частині призначення покарання суд зазначає, що відповідно до вимог ст.65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як вбачається з вироку, зазначені вимоги закону судом першої інстанції дотримані в повному об'ємі. Так, суд врахував визнання вини ОСОБА_8, його каяття у вчиненні злочину, обставин провадження, а саме необережну форму вини та наслідки кримінального правопорушення у вигляді заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень. Крім цього було враховано особу обвинуваченого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання та навчання. За наведених обставин призначене судом покарання в межах санкції частини статті в середньому розмірі, а саме у вигляді позбавлення волі строком на п'ять років є виправданим.

Також судом вірно прийнято рішення про неможливість призначення додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки з наявних в матеріалах провадження даних (т.2 а.с.98) вбачається, що ОСОБА_8 посвідчення водія не видавалось.

Стосовно доводів апеляційних скарг представника потерпілої та прокурора апеляційний суд зазначає, що згідно положень ч.1 ст.75 КК України суд може прийняти рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням у випадку, коли дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання. При цьому враховується тяжкість злочину, особа винного та інші обставини справи.

На переконання апеляційного суду зазначені вимоги судом першої інстанції також були дотримані. Так, з вироку суду вбачається, що ОСОБА_8 після вчинення дорожньо-транспортної пригоди відразу повідомив мати про вчинене, під час розгляду провадження висловлював жаль з приводу вчиненого, що свідчить про усвідомлення ним протиправної поведінки. З характеристики з місця навчання вбачається, що останній навчається на «добре» та «відмінно». Таким чином сукупність даних про особу винного та його ставлення до вчиненого дає суду підстави вважати, що ОСОБА_8 є соціально-адаптованою особою та його виправлення і перевиховання можливе без відбування покарання, проте зі здійсненням контролю за його поведінкою органами пробації.

Однак вирішуючи питання про визначення іспитового строку суду слід було взяти до уваги, що визначений ним строк у два роки не достатній для здійснення дієвого контролю з боку державних органів за поведінкою обвинуваченого, тому апеляційна скарга прокурора в цій частині підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.2 ст.409 КПК України підставою для скасування вироку суду першої інстанції може бути невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Стосовно доводів апеляційної скарги представника потерпілого в частині вирішення цивільного позову, а саме стягнення моральної шкоди, апеляційний суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України така шкоди відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Як встановлено судом першої інстанції, саме внаслідок протиправних дій ОСОБА_8 завдана моральна шкода у вигляді ушкодження здоров'я малолітнього ОСОБА_12.

Проте з положень ст.23 ЦК України випливає, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

При цьому з вироку вбачається, що судом першої інстанції враховано тяжкість злочину, необережну форму вини обвинуваченого, відсутність у нього самостійного заробітку, глибину моральних страждань позивача. Також враховано тривалість лікування потерпілого, необхідність подальшого відновлення стану здоров'я. Таким чином визначений судом грошовий еквівалент для відшкодування моральної шкоди в розмірі 25000 гривень відповідає вимогам розумності та справедливості.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 409, 420 КПК України, п.3 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів», апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Калинівської місцевої прокуратури Вінницької області Шиманської В.В. задовольнити, апеляційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_10 задовольнити частково.

Вирок Калинівського районного суду Вінницької області від 23.10.2017 року у кримінальному провадженні №12015020160000367, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.07.2015 року по обвинуваченню ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України скасувати в частині призначення покарання через невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості.

Визнати винним ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити йому покарання в вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки.

Відповідно до п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_8 обов'язки:

-періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

В решті вирок залишити без змін.

Вирок може бути оскаржений до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Судді:

Згідно з оригіналом: