Постанова № 71612894, 12.01.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Провадження №22-ц/772/60/2018

Категорія: 55

Головуючий у суді 1-ї інстанції Пилипчук О. В.

Доповідач :Оніщук В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2018 рокуСправа № 146/823/17м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого: Оніщука В.В.

суддів: Медвецького С.К., Сала Т.Б.,

за участю секретаря Ліннік Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Вапнярської селищної ради Томашпільського району Вінницької області про стягнення заборгованості по заробітній платі, всіх належних сум при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, за апеляційною скаргою Вапнярської селищної ради Томашпільського району на рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 07 вересня 2017 року (головуючий суддя Пилипчук О.В.), ухвалене в приміщенні Томашпільського районного суду Вінницької області, повний текст рішення виготовлено 12 вересня 2017 року, -

в с т а н о в и л а :

В червні 2017 року позивач звернулась в суд з вказаним позовом, посилаючись на те, що з 19 серпня 1992 року по 13 квітня 2017 року вона працювала у Вапнярській ЗОШ І-ІІІ ступенів №1, зокрема з 27 серпня 2008 року по дату звільнення - працювала директором у даному навчальному закладі. Так, розпорядженням голови Вапнярської селищної ради №27 від 12 квітня 2017 року її було звільнено з посади директора Вапнярської ЗОШ №1 з 13 квітня 2017 року за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію по ст. 38 КЗпП України. Рішенням №171 від 15 грудня 2016 року 11 сесії 7 скликання Томашпільської районної ради Вапнярську ЗОШ І-ІІІ ступенів №1 було передано до комунальної власності Вапнярської селищної об'єднаної територіальної громади, у зв'язку з чим Томашпільський відділ освіти наказом №281 від 26 грудня 2016 року припинив фінансування навчальних закладів смт. Вапнярка Томашпільського району Вінницької області. Позивачем зазначено, що відповідно до вимог чинного законодавства роботодавець зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести йому виплати всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації в день звільнення, однак зазначенні вимоги законодавства були проігноровані Вапнярською селищною радою та не виконуються в подальшому.

Крім того, вказала, що 13 квітня 2017 року її було звільнено з роботи, проте трудову книжку їй було видано лише 03 травня 2017 року. Частково розрахункові кошти при звільненні вона отримала 18 квітня 2017 року та 19 червня 2017 року, однак по цей час роботодавець не виплатив заробітну плату та всі належні суми при звільненні, а саме не було проведено компенсації за невикористані дні відпустки в кількості 98 календарних днів, з яких: за 1993-1994 навчальний рік тривалістю 56 календарних днів; за 1998-1999 навчальний рік тривалістю 32 календарних днів; за 2016-2017 навчальний рік тривалістю 1 календарний день; щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці (за ненормований робочий день) 2 календарних дні; за 2009 рік, як одинокій матері, що виховує двох неповнолітніх дітей - 7 календарних днів. Відповідно до довідки Вапнярської селищної ради №14 від 12.06.2017 року при нарахуванні компенсації за невикористанні відпустки при звільненні їй був застосований середньоденний заробіток в сумі 268,18 грн, тому, вважає, що сума компенсації за невикористані дні щорічної відпустки становить 26 281,64 грн.. Зазначила, що з 02 березня 2017 року по 01 квітня 2017 року вона перебувала у щорічній основній відпустці протягом 30 календарних днів, однак допомоги на оздоровлення в розмірі місячного посадового окладу в сумі 4 464,00 грн. їй виплачено не було. При звільнені їй також не було виплачено щорічну грошову винагороду за сумлінну працю у розмірі посадового окладу в сумі 4 464,00 грн., а також з моменту звільнення їй затримано виплату заробітної плати, а тому просила стягнути з Вапнярської селищної ради на її користь компенсацію за всі невикористані дні щорічної відпустки в сумі 26 281,64 грн.; допомогу на оздоровлення у розмірі щомісячного посадового окладу (ставки заробітної плати) в розмірі 4 464,00 грн.; щомісячну грошову винагороду за сумлінну працю в розмірі 4 464,00 грн. та стягнути з Вапнярської селищної ради на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку в сумі 21 274,55 грн..

Рішенням Томашпільського районного суду Вінницької області від 07 вересня 2017 року позов задоволено.

Стягнуто з Вапнярської селищної ради Томашпільського району Вінницької області на користь ОСОБА_2 компенсацію за невикористані 98 календарних днів відпустки в розмірі 26 281,64 грн.; 4 464,00 грн. допомоги на оздоровлення; 4 464,00 гривні виплати щорічної грошової винагороди за сумлінну працю; 21 274,55 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, Вапнярською селищною радою Томашпільського району подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та провадження у справі закрити, при цьому зроблено посилання на неповноту з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального і процесуального права.

В судовому засіданні представники Вапнярської селищної ради Томашпільського району апеляційну скаргу підтримали з посиланням на викладені в ній обставини.

ОСОБА_2 та її представник в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечували, вказавши на її безпідставність та законність і обґрунтованість рішення суду.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вимогами ст. 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позов, районний суд виходив з того, що відповідачем в день звільнення позивача не було здійснено повного розрахунку відповідно до норм чинного законодавства, а тому на користь останньої підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі, всіх належних сум при звільненні та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до наказу №66 від 18 серпня 1992 року ОСОБА_2 19 серпня 1992 року переведено з посади вчителя української мови та літератури Горишківської НСШ на посаду вчителя української мови та літератури Вапнярської ЗОШ І-ІІІ ступенів №1.

Крім того, з трудової книжки ОСОБА_2 вбачається, що наказом №90 від 27 серпня 2008 року вона з 27 серпня 2008 року була прийнята на посаду директора Вапнярської ЗОШ І-ІІІ ступенів №1 згідно з контрактом.

Рішенням №171 від 15 грудня 2016 року 11 сесії 7 скликання Томашпільської районної ради Вапнярську ЗОШ І-ІІІ ступенів №1 ім. І.Д. Черняховського було безоплатно передано до комунальної власності Вапнярської селищної об'єднаної територіальної громади.

Наказом відділу освіти Томашпільської районної державної адміністрації №281 від 26 грудня 2016 року з 01 січня 2017 року припинено фінансування Вапнярської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 1; припинено нарахування та виплату заробітної плати її працівникам; та надано Вапнярській ОТГ копії штатних розписів, тарифікаційних списків, поіменні списки працівників.

07 квітня 2017 року ОСОБА_2 звернулася до голови Вапнярської селищної ради з заявою, в якій просила звільнити її з посади директора Вапнярської ЗОШ І-ІІІ ступенів №1 у зв'язку із виходом на пенсію та виплати їй при звільненні грошову компенсацію за невикористані дні відпустки та матеріальну допомогу на оздоровлення.

Із розпорядження Вапнярської селищної ради №27 від 12 квітня 2017 року вбачається, що директора Вапнярської ЗОШ І-ІІІ ступенів №1 ОСОБА_2 звільнено із займаної посади з 13 квітня 2017 року згідно п. 1 ст. 38 КЗпП України в зв'язку із виходом на пенсію на підставі заяви останньої від 07 квітня 2017 року.

Відповідно до п. 3 вищевказаного наказу, бухгалтерії селищної ради доручено виплатити ОСОБА_2 компенсацію в кількості 49 календарних днів: 5 календарних днів за відпрацьований період роботи з 13 серпня 2016 року по 13 квітня 2017 року, першу частину 33 календарних дня відбула з 02 березня 2017 року по 01 квітня 2017 року (Наказ відділу освіти, молоді та спорту № 2О/С від 08 лютого 2017 року); 9 календарних днів невикористаної додаткової відпустки за ненормований робочий день: 2011 р, 2012 р, 2013 р; 35 календарних днів за невикористані соціальні відпустки, як одинокій матері: 2001 р, 2012 р, 2013 р, 2016 р.

Відповідно до довідки Вапнярської селищної ради №643 від 21 червня 2017 року, виданої ОСОБА_2 про те, що згідно розпорядження №37 від 13 червня 2017 року «Про внесення змін до розпорядження №27 від 12 квітня 2017 року» та бухгалтерської довідки було зроблено доплату грошової компенсації в сумі 1 958,56 грн за 9 днів невикористаної щорічної відпустки (компенсація становила 58 календарних днів - було виплачено за 49 календарних днів).

Звернувшись в суд з позовом, ОСОБА_2 заявлено вимогу про стягнення заборгованості по заробітній платі, всіх належних сум при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, обґрунтовану тим, що при звільненні з нею не було своєчасно проведено розрахунок.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» визначено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Згідно п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N100.

Згідно п. 2 зазначеного Порядку у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктом 3 вказаного Порядку встановлюється, що при обчисленні середньої заробітної плати в усіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад тощо). Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Відповідно до п. п. 5, 8 вищевказаного Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством на число календарних днів за цей період.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З матеріалів справи видно, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_2 складає 452,65 грн. з урахуванням заробітної плати за грудень 2016 року в розмірі 8 360,36 грн. та січень 2017 року в розмірі 10 651,12 грн..

Вимогами ст.ст. 21, 24 Закону України «Про відпустки» передбачено, що за час відпустки працівникам виплачується заробітна плата. У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи.

Аналогічні положення містять ч. 1 ст. 83 КЗпП України.

Відповідно до довідки №521 від 09 червня 2017 року, виданої відділом освіти Томашпільської РДА виплата чи компенсація за невикористані відпустки за 1993-1994 навчальний рік та 1998-1999 навчальний рік ОСОБА_2 не проводилась.

При розгляді справи в суді першої інстанції встановлено, що під час звільнення ОСОБА_2 з займаної посади, останній не було сплачено компенсацію за дні невикористаної відпустки в кількості 98 календарних днів, з яких: за 1993-1994 навчальний рік - тривалістю 56 календарних днів; за 1998-1999 навчальний рік - тривалістю 32 календарних днів; за 2016-2017 навчальний рік - тривалістю 1 календарний день; щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці (за ненормований робочий день) - 2 календарних дні; за 2009 рік, як одинокій матері, що виховує двох неповнолітніх дітей - 7 календарних днів.

Пунктами 2 та 7 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 визначено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. Нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.

Крім того, положеннями Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» передбачено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Своєчасно не отриманий з вини громадянина доход компенсації не підлягає.

Компенсацію виплачують за рахунок власних коштів підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету.

Відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

Відповідальність власника або уповноваженого ним органу (особи) за несвоєчасну виплату доходів визначається відповідно до законодавства.

Згідно довідки виконавчого комітету Вапнярської селищної ради №14 від 12 червня 2017 року, при нарахуванні компенсації невикористаних відпусток при звільненні ОСОБА_2 з посади директора Вапнярської ЗОШ І-ІІІ ступенів №1 з 13 квітня 2017 року, бухгалтерією Вапнярської селищної ради був зареєстрований середньоденний заробіток в сумі 268,18 грн., відтак сума компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки становить 26 281,64 грн. (268,18 грн. середньоденний заробіток х 98 днів невикористаної відпустки = 26 281,64 грн.).

Статтею 57 Закону України «Про освіту» передбачено, що держава забезпечує виплату педагогічним і науково-педагогічним працівникам допомоги на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати) при наданні щорічної відпустки.

Постановою Кабінету Міністрів України №78 від 31 січня 2001 року «Про реалізацію окремих положень частини першої статті 57 Закону України «Про освіту», частини першої статті 25 Закону України «Про загальну середню освіту», частини другої статті 18 та частини першої статті 22 Закону України «Про позашкільну освіту» запроваджено, починаючи з 1 січня 2001 року передбачену абзацами восьмим і десятим частини першої статті 57 Закону України «Про освіту» виплату педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти надбавок за вислугу років і допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки.

Пунктом 8.3.1 Галузевої угоди між Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України та ЦК Профспілки працівників освіти і науки України на 2011-2015 роки, передбачено забезпечення надання відповідно до ст. 57 Закону України «Про освіту» педагогічним працівникам, в тому числі вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації, щорічної грошової винагороди за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов'язків та допомоги на оздоровлення при наданні щорічних відпусток педагогічним та науково-педагогічним працівникам у розмірі одного посадового окладу.

Відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України №557 від 26 вересня 2005 року «Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ», посадовий оклад ОСОБА_2 становить 4 464,00 грн., а тому при наданні щорічної відпустки останній повинна була бути виплачена допомога на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу, що становить 4 464,00 грн..

Крім того, статтею 57 Закону України «Про освіту» визначено, що держава забезпечує виплату педагогічним працівникам щорічної грошової винагороди в розмірі до одного посадового окладу (ставки заробітної плати) за сумлінну працю, зразкове виконання покладених на них обов'язків.

Умови виплати вказаної винагороди регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 05 червня 2000 року №989.

На підставі наведеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо задоволення позову про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по заробітній платі, всіх належних сум при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Викладені в апеляційній скарзі твердження про те, що при передачі навчальних закладів до Вапнярської об'єднаної територіальної громади дебіторська заборгованість по невикористаних відпустках педпрацівників не передавалась і що компенсації за невикористані відпустки за 1993-1994 роки та 1998-1999 роки мав би виплатити відділ освіти Томашпільської районної державної адміністрації, є безпідставними, оскільки правонаступником останнього є саме Вапнярська об'єднана територіальна громада, а також не заслуговує на увагу посилання на те, що 27.08.2008 року відбулось звільнення позивача з роботи, оскільки встановлено, що трудові відносини не переривались і фактично мало місце лише призначення позивача на іншу посаду в тому ж навчальному закладі.

Також, є безпідставними і такими, що не грунтуються на вимогах закону, посилання на відсутність підстав для виплати допомоги на оздоровлення та одноразової грошової винагороди, при цьому стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, передбачено положеннями ст. 117 КЗпП України.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, тобто ухвалене рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

Рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 07 вересня 2017 року залишити без змін, а апеляційну скаргу Вапнярської селищної ради Томашпільського району Вінницької області залишити без задоволення.

Постанова Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня її проголошення до Верховного Суду.

Головуючий: /підпис/ В.В. Оніщук

Судді: /підпис/ С.К. Медвецький

/підпис/ Т.Б. Сало

Згідно з оригіналом:

Головуючий В.В. Оніщук