Рішення № 71612575, 17.01.2018, Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 136/1892/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2018 р. м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Стадника С.І.

секретаря судового засідання Шевчук Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець цивільну справу за заявою ОСОБА_1, за участю заінтересованої особи - Білянської сільської ради Липовецького району Вінницької області, про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини, -

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернулась до суду із вищевказаною заявою, яку мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її мати - ОСОБА_2, яка на випадок своєї смерті склала на ім'я заявника особисте розпорядження (заповіт), яким заповіла земельну ділянку. До складу спадщини увійшла земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,3002 га, що розташована на території Білянської сільської ради Липовецького району Вінницької області. Для оформлення спадщини заявник просить суд встановити факт її спільного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

В судовому засіданні заявник та її представник просили суд заяву задовольнити.

Голова Білянської сільської ради Липовецького району Вінницької області подав до суду заяву в якій вказав, що не заперечує проти встановлення факту про який просить заявник, справу просив розглянути у відсутність представника органу місцевого самоврядування.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Біла Липовецького району Вінницької області померла ОСОБА_2 (а.с. 4), яка на випадок своєї смерті склала на ім'я ОСОБА_1 особисте розпорядження (заповіт, а.с. 5), яким заповіла земельну ділянку. Вказаний заповіт не змінено і не скасовано.

До складу спадщини увійшла земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,3002 га, що розташована на території Білянської сільської ради Липовецького району Вінницької області.

З повідомлення Липовецької державної нотаріальної контори від 05.12.2017 року № 01-09/1188, а також Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру № 50153126 слідує, що спадкова справа після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 не заведена.

Факт родинних відносин ОСОБА_1 з ОСОБА_2 підтверджується записом в Свідоцтві про народження ОСОБА_1 (а.с. 8), яка після одруження змінила прізвище на "ОСОБА_1" (а.с. 9).

В паспорті громадянина України, що виданий на ім'я ОСОБА_1, відсутня відмітка про реєстрацію її місця проживання за адресою місця проживання ОСОБА_2, а тому для оформлення спадщини заявнику слід встановити факт спільного проживання разом із спадкодавцем на день відкриття спадщини.

Відповідно до частини 2 статті 256 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно частини 3 статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до положень пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року "Про судову практику у справах про спадкування", якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Встановлення факту про який просить заявник має для неї юридичне значення, оскільки дає право на прийняття спадщини після смерті спадкодавця за заповітом, іншого порядку чи можливості встановити зазначений факт заявник не має.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" місце проживання житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає постійно або тимчасово; реєстрація внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та до паспортного документа про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси житла.

Реєстрація місця проживання або місця перебування особи це внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції.

У рішенні від 14.11.2001 року по справі № 1-31/2001 (справа щодо прописки) Конституційний Суд України констатував, що вільне пересування і вибір місця проживання є суттєвою гарантією свободи особистості, умовою її професійного і духовного розвитку. Це право, як і інші права і свободи людини, є невідчужуваним та непорушним (ст. 21 Конституції України). Водночас назване право не є абсолютним. Свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України можуть бути обмежені, але тільки законом (ст. 33 Конституції України).

З зазначеного слідує, що реєстрація місця проживання є адміністративною дією, яка встановлює додатковий зв'язок особи з державою і не є обставиною, яка підтверджує чи спростовує фактичне місце проживання або перебування особи.

Керуючись принципом верховенства права, закріпленим у статті 8 Конституції України, суд повинен виходити із того, що людина, її права та свободи є найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

В силу положень частини 2 статті 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Таким чином, факт відсутності запису про реєстрацію постійного місця проживання заявника за місцем реєстрації її матері - ОСОБА_2, з урахуванням зазначених обставин, не може слугувати безумовною підставою позбавлення її законного права на прийняття спадщини, яка відкрилась після її смерті в порядку, передбаченому частиною 3 статті 1268 ЦК України.

Судом встановлено, що факт постійного проживання ОСОБА_1 із спадкодавцем підтверджується показами свідка ОСОБА_4, довідкою виконкому Білянської сільської ради від 15.11.2017 року № 445 в якій вказується, що з 2000 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 проживала спільно з ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1, а також довідкою виконкому Білянської сільської ради від 22.08.2014 року № 359 зі змісту якої слідує, що на день смерті ОСОБА_2 разом з нею проживала дочка - ОСОБА_1

Таким чином, суду надано достатньо доказів, які підтверджують факт про встановлення якого просить заявник, з огляду на що заява підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 2, 12, 13, 76, 315, 319, 354 ЦПК, суд -

УХВАЛИВ:

Заяву задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на момент відкриття спадщини зі спадкодавцем - ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя С.І. Стадник