Постанова № 71610420, 15.01.2018, Борівський районний суд Харківської області

Борівський районний суд Харківської області

справа: № 614/1315/14-к

провадження: 1-кс/614/13/18

категорія:

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.2018 року Борівський районний суд Харківської області в складі:

слідчого судді Гуляєвої Г.М.

при секретарі Євтіхієвій С.В.

за участю:

прокурора Кравчука В.В.

ст. слідчого Дермана О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ст. слідчого СВ Борівського ВП Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області Дермана О.М. про арешт майна,

В С Т А Н О В И В:

Ст. слідчий СВ Борівського ВП Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області Дерман О.М. за погодженням з прокурором Борівського відділу Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області Колесніковим Д.І. 12.01.2018 року звернувся з клопотанням про арешт майна до Борівського районного суду Харківської області, в якому просить накласти арешт на майно.

З подання вбачається, що у провадженні слідчого відділення Борівського ВП Ізюмського відділу поліції ГУНП в Харківській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013220230000106 від 13.03.2013, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.197-1, ст.356, ч.4 ст.190 КК України за фактами незаконного зайняття земельних ділянок, які належать ДП «Куп'янський лісгосп», розташованими поблизу с. Піски-Радьківські Борівського району Харківської області, самовільного встановлення тимчасових житлових споруд та заволодіння грошовими коштами громадян в особливо великих розмірах.

В ході досудового розслідування було встановлено, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, будучи засновником та фактичним власником БО «БФ Взаємодопомога» (ЕДРПОУ 36796842) протягом 2012-2017 років не маючи правовстановлюючих документів на право розпорядження та користування лісовими земельними ділянками, розташованими в 90, 100, 101 кварталах Борівського лісництва ДП "Куп'янське лісове господарство", самовільно зайняв вказані земельні ділянки земель державного лісового фонду України, загальною площею 32,9 га, що перебувають у постійному користуванні Борівського лісництва ДП «Куп'янське лісове господарство».

Внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок державного лісового фонду України, ОСОБА_3 спричинив Борівському лісництву ДП «Куп'янське лісове господарство» значну шкоду у розмірі 324733,03 грн.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив злочин передбачений ч.1 ст.197-1 КК України, тобто самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю або власнику.

Крім того, ОСОБА_3 протягом 2012-2017 років переслідуючи мету незаконного збагачення, діючи з корисливих мотивів, створивши у громадянам усвідомлення правомірності своїх дій, не маючи права користуватися та розпоряджатися земельними ділянками, розташованими в 90, 100, 101 кварталах Борівського лісництва ДП "Куп'янське лісове господарство", на платній основі за грошові кошти, у розрахунку 27000 грн. за 0,01 га, незаконно укладав з громадянами договори тимчасового користування зазначеними земельними ділянками державного лісового фонду строком на 49 років, з правом будівництва тимчасових споруд, внаслідок чого, незаконно передав громадянам 32,9 га. земель державного лісового фонду розташованих в 90, 100, 101 кварталах Борівського лісництва ДП «Куп'янське лісове господарство».

Внаслідок вказаних дій ОСОБА_3 шляхом обману, незаконно заволодів коштами громадян на загальну суму близько 30 000 000 гривень.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив злочин передбачений ч.4 ст.190 КК України, тобто заволодіння чужим майном, шляхом обману, вчинене в особливо великих розмірах.

У вчиненні даного кримінального правопорушення обґрунтовано підозрюється ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, народився в с. Беззаботівка-2, Олександрівського району, Донецької області, українець, громадянин України, пенсіонер, інвалід 3 групи, мешкає за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 раніше не судимий.

ОСОБА_3 30.11.2017 повідомлено про підозру у скоєнні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 197-1 КК України, тобто заволодіння чужим майном, або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство), вчинене в особливо великих розмірах і самовільне заняття земельної ділянки.

В ході досудового розслідування, з метою забезпечення відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої вказаним кримінальним правопорушенням, та з метою встановлення майна підозрюваного ОСОБА_3, до Територіального сервісного центру №6344 було направлено запит щодо наявності у власності ОСОБА_3 транспортних засобів. У відповідь на вказаний запит, Територіальним сервісним центром №6344 було надано довідку щодо наявності у власності у ОСОБА_3 автомобіля «TOYOTA LAND CRUISER», 2006 р.в., державні номерні знаки НОМЕР_2, на який вже було накладено арешт в рамках вказаного кримінального провадження, а також легкового причепа марки ПГМФ моделі 8304-02, д.н.з. НОМЕР_1, синього кольору, 2015 р.в., шасі НОМЕР_3, який зареєстрований згідно свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_4 від 07.07.2015.

В судовому засіданні ст. слідчий клопотання підтримав, просив його задовольнити. Пояснення надав аналогічні його тексту.

Прокурор в судовому засіданні вимоги клопотання підтримав, вважає його обґрунтованим та таким, що підлягає задовленню, адже метою даного арешту майна є збереження речових доказів.

Власник майна ОСОБА_3 в судове засідання не викликався. Відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України, клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Суд, вислухавши пояснення ст. слідчого, прокурора, вивчивши матеріали додані до клопотання: витяг з кримінального провадження №12013220230000106; заяву ДП «Куп?янський лісгосп»; протокол огляду місця події від 19.09.2017 р. з ілюстративною таблицею; акт перевірки території лісового фонду Борівського лісництва; повідомлення Управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Харківській обл.; повідомлення про підозру від 30 листопада 2017 р.; довідку територіального сервісного центру №6344 регіонального сервісного центру в Харківській обл. МВС України; вважає, що є підстави для надання дозволу на арешт майна, оскільки згідно п. 7 ч. 2 ст.131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч.2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Згідно ч.1 ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другоїстатті 170 цього Кодексу).

Згідно ч.3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

На підставі ч.4 ст.173 КПК України «у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб».

Відповідно до ч.1 ст. 96-2 КК України, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно:

1) одержані внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна;

2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення злочину, фінансування та/або матеріального забезпечення злочину або винагороди за його вчинення;

3) були предметом злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави;

4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК України, У випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що 13.03.2013 року Борівським відділенням поліції Ізюмського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013220230000106, ст.356 КК України (внесеного до ЄРДР 01.08.2014 р.) та ч.4 ст.190 КК України (внесеного до ЄРДР 26.04.2017 р).

Клопотання подано з додержанням вимог ст. 171 КПК України, прокурором доведено наявність підстав, передбачених ст. 170 КПК України.

Крім того, слідчим доведено ризик того, що у разі не накладення арешту існує можливість відчужити, змінити, переробити, зіпсувати, передати вказане майно іншим особам до закінчення досудового розслідування.

На даному етапі досудового розслідування вимоги клопотання виправдовують втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

З урахуванням вказаних обставин та з метою уникнення негативних наслідків, які можуть перешкодити проведенню всебічного та повного досудового розслідування, з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження майна в даному кримінальному провадженні, суд вважає, що клопотання слід задовольнити та накласти арешт на визначене майно.

Крім того, арешт вказаного майна є тимчасовим заходом забезпечення у кримінальному провадженні, а тому його власник, в подальшому, в передбачених КПК України випадках, має право звертатися із клопотанням про скасування даного арешту.

Таким чином, клопотання органу досудового слідства є обґрунтованим, заснованим на законі, доводи слідчого знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, в зв'язку з чим клопотання підлягає задоволенню.

З урахуванням вищевикладеного, керуючись ст.ст.170-173, 175, 376 КПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання ст. слідчого СВ Борівського ВП Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області Дермана О.М. про арешт майна - задовольнити.

Накласти арешт на легковий причіп марки ПГМФ моделі 8304-02, д.н.з. НОМЕР_1, синього кольору, 2015 р.в., шасі НОМЕР_3, який зареєстрований згідно свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_4 від 07.07.2015 та належить ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з подальшим зберіганням його на майданчику затриманих транспортних засобів Борівського ВП в смт. Борова, пров. Майстрів 1 Борівського району Харківської області.

Копію ухвали направити слідчому СВ Борівського ВП Ізюмського відділу поліції ГУНП в Харківській обл. та прокурору Борівського відділу Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області - для виконання, ОСОБА_3 - для відома.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Харківської області протягом п'яти днів з дня її проголошення.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому у застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання

Слідчий суддя Гуляєва Г. М.