Ухвала суду № 71610015, 13.01.2018, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/13882/17

Провадження № 1-кс/428/96/2018

УХВАЛА

іменем України

13 січня 2018 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі слідчого судді Бойко Н.В., при секретарі Василович Г.Ю., за участю прокурора відділу прокуратури Луганської області ОСОБА_1, старшого слідчого в ОВС 1 відділення СВ 3-го Управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях ОСОБА_2, підозрюваного ОСОБА_3, захисника ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання клопотання старшого слідчого в ОВС 1 відділення СВ 3-го Управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях ОСОБА_2, погоджене прокурором відділу прокуратури Луганської області ОСОБА_1 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та додані до клопотання матеріали кримінального провадження № 22017130000000026 від 17.02.2017 року, стосовно:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-5 КК України -

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий в ОВС 1 відділення СВ 3-го Управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях ОСОБА_2А звернувся до слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області із клопотанням, погодженим прокурором відділу прокуратури Луганської області ОСОБА_1 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-5 КК України.

В обґрунтування клопотання зазначено, що слідчим відділом 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) ГУСБУ в Донецькій та Луганській областях під час здійснення розслідування у вказаному кримінальному провадженні встановлено, що 27.04.2014 у м. Луганську проголошено «ОСОБА_1 о провозглашении государственной самостоятельности Луганской народной республики», який в подальшому, 11.05.2014 було затверджено на так званому «референдумі» щодо підтримки акту про державну самостійність Луганської народної республіки та 18.05.2014 прийнято так званий «Временный ОСОБА_5 (Конституцию) Луганской народной республики», таким чином створено стійке ієрархічне об’єднання осіб, так звану «Луганську народну республіку» (далі «ЛНР»), яка відповідно до ст.1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» від 20.03.2003 №638-IV є терористичною організацією, оскільки є стійким об’єднанням трьох і більше осіб, яке створене з метою здійснення терористичної діяльності, а саме підготовки та реалізації терористичних актів, підбурювання до вчинення терористичних актів, насильства над фізичними особами або організаціями, знищення матеріальних об’єктів у терористичних цілях, організації незаконних збройних формувань, вербування, озброєння, підготовку та використання терористів, та іншої діяльності що відноситься до ознак терористичної, у межах якого здійснено розподіл функцій, встановлені певні правила поведінки, обов’язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів.

Її учасники на території України займаються вчиненням актів тероризму, залякуванням населення, вбивством громадян, захопленням адміністративних будівель органів державної влади і місцевого самоврядування, а також вчиненням інших тяжких і особливо тяжких злочинів, що призводить до дестабілізації суспільно-політичної ситуації у державі.

ОСОБА_5 метою діяльності вказаної терористичної організації є насильницька зміна та повалення конституційного ладу України, захоплення державної влади в Україні, а також зміна меж території і державного кордону України, шляхом створення незаконного державного утворення «ЛНР».

Вказана терористична організація є стійкою, має чітку ієрархію та структуру, яка складається з політичного та силового блоків, наявний розподіл функцій між її учасниками, на яких покладені відповідні обов’язки згідно з єдиним планом спільних злочинних дій.

На керівників зазначених вище блоків покладається керівництво, організація дій та контроль за діяльністю підлеглих їм співучасників злочину за допомогою керівників груп, що входять до складу вказаних блоків.

При цьому, на керівників та учасників силового блоку покладається забезпечення стійкості терористичної організації шляхом вчинення збройного опору, незаконної протидії та перешкоджання виконанню службових обов’язків співробітниками правоохоронних органів і військовослужбовцями Збройних Сил України. У свою чергу, представники політичного блоку організовують збір та отримання матеріальної і фінансової допомоги від інших учасників терористичної організації та осіб, лояльно налаштованих до їхньої діяльності, чим також забезпечують існування вказаної терористичної організації.

«ЛНР» має стабільний склад лідерів вказаної терористичної організації, які підтримують між собою тісні стосунки, централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоку лідерам організації, а також план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.

Так, на учасників політичного блоку, відповідно до плану спільних злочинних дій, покладаються наступні обов’язки:

- створення так званих органів державної влади «ЛНР» та організація їх діяльності;

- видання нормативно-правових актів від імені нелегітимних органів державної влади «ЛНР»;

- організація та проведення незаконного референдуму на території Луганської області про визнання суверенітету незаконного державного утворення «ЛНР»;

- проведення агітаційної роботи серед населення щодо діяльності терористичної організації «ЛНР» з метою схиляння їх до участі у вказаній терористичній організації та отримання підтримки власної діяльності серед мешканців східних регіонів України;

- організація збору, отримання матеріальної і фінансової допомоги від інших учасників терористичної організації та осіб, лояльно налаштованих до їх діяльності, а також її розподілу;

- налагодження взаємодії з незаконним державним утворенням «Донецька народна республіка» та її лідерами з метою координації дій, спрямованих на повалення конституційного ладу та захоплення державної влади в Україні, а також дій, направлених на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України;

- налагодження взаємодії з прихильниками злочинної діяльності, що перебувають за кордоном з метою координації дій, отримання матеріальної і гуманітарної допомоги та озброєння, а також залучення іноземних громадян для протидії правоохоронним органам та Збройним Силам України;

- налагодження взаємодії з місцевими та закордонними засобами масової інформації з метою їх використання для агітацій, висвітлення діяльності «ЛНР», дискредитації діяльності органів державної влади України та осіб, задіяних у ході проведення антитерористичної операції та формування думки серед населення про законність власних дій, а також вчинення за їх допомогою закликів до повалення конституційного ладу і захоплення державної влади в Україні та дій, направлених на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України;

- надання матеріальної та організаційної допомоги учасникам силового блоку «ЛНР» для забезпечення їх протиправної діяльності;

- забезпечення учасників «ЛНР» транспортом, символікою та агітаційними матеріалами.

На учасників силового блоку, відповідно до плану спільних злочинних дій, покладались наступні обов’язки:

- систематична організація та ведення збройного опору, незаконної протидії та перешкоджанні виконанню службових обов’язків співробітникам правоохоронних органів України та військовослужбовцям Збройних Сил України, задіяним у проведенні антитерористичної операції;

- з метою опору представникам державної влади та унеможливлення припинення злочинної діяльності «ЛНР» правоохоронними органами та Збройними Силами України, організація у групи осіб, які є прихильниками злочинної діяльності учасників «ЛНР», озброєння зазначених осіб та керівництво їхніми діями;

- створення не передбачених законом збройних формувань та участь у їх діяльності;

- вербування нових учасників до складу силового блоку «ЛНР» та керівництво їхніми діями;

- захоплення населених пунктів, будівель, військових частин та інших об’єктів на території Луганської області;

- скоєння терористичних актів та диверсій на території України;

- захоплення зброї чи заволодіння у інший спосіб боєприпасами, вибуховими речовинами, військовою технікою, транспортними засобами, а також будівництво укріплень з метою протидії законній діяльності осіб, задіяних у ході проведення антитерористичної операції та забезпечення власної злочинної діяльності;

- викрадення осіб з метою отримання матеріальної вигоди та залякування мешканців, які підтримують діючу владу в Україні;

- силова підтримка учасників політичного блоку при проведенні незаконного референдуму на території Луганської області про визнання суверенітету незаконного державного утворення «ЛНР», а також укріплення та охорона зайнятих ними будівель та споруд;

- вчинення дій, спрямованих на унеможливлення проведення 25.05.2014 позачергових виборів Президента України на території Луганської області;

- організація поставок зброї, боєприпасів, вибухових речовин, військової техніки та їх розподіл серед учасників терористичної організації.

02.11.2014 в м. Луганську та частині Луганської області, підконтрольній представникам «ЛНР», всупереч вимогам діючого законодавства України, проведені вибори Голови та депутатів «ОСОБА_6 ЛНР», за результатами яких обрані Голова «ЛНР» – ОСОБА_7 та депутати до складу «ОСОБА_6 ЛНР», які приступили до виконання повноважень 4 та 17 листопада 2014 року відповідно.

25.11.2014 самопроголошеним Головою «ЛНР» ОСОБА_7 виданий указ №51/1/01/11/14 від 25.11.2014, згідно яким створена структура виконавчих органів державної влади ЛНР. До складу вищевказаних органів також входять спеціальні служби із забезпечення інформаційної, військової та територіальної безпеки «ЛНР», а також із здійснення розвідувальної діяльності в умовах збройного протистояння з силами АТО.

Радою національної безпеки і оборони України прийнято рішення від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України», яке введено в дію ОСОБА_8 Президента України «Про рішення ОСОБА_6 національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» №405/2014 від 14.04.2014, відповідно до якого на території України розпочато антитерористичну операцію.

Наказом керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України №33/6/9 від 07.10.2014 районами проведення антитерористичної операції визначені території Донецької та Луганської областей.

До проведення антитерористичної операції, відповідно до статті 4 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», залучені військові підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, а також інші правоохоронні органи.

Разом з цим, 17.03.2015 Верховна ОСОБА_6 України своєю постановою №254-VІІІ визнала тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей.

Крім цього, відповідно Звернення Верховної ОСОБА_6 України до Організації Об’єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської ОСОБА_9 Європи, Парламентської ОСОБА_9 НАТО, Парламентської ОСОБА_9 ОБСЄ, Парламентської ОСОБА_9 ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором, затверджене постановою Верховної ОСОБА_9 України від 27.01.2015 №129-VIII; Заяви Верховної ОСОБА_9 України «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян», схвалену постановою Верховної ОСОБА_9 України від 04.02.2015 №145-VIII; Заяву Верховної ОСОБА_9 України «Про відсіч збройної агресій Російської Федерації та подолання її наслідків», схвалену постановою Верховної ради України від 21.04.2015 №337-VIII, «ДНР» та «ЛНР» визначено терористичними організаціями, референдум, проведений у травні 2014 року – фіктивним, проведеним у неконституційний спосіб.

Конвенцією Організації Об’єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності від 15.11.2000 зобов’язано держави-учасниці криміналізувати участь в організованій злочинній групі. При цьому, відповідно до п. «а» ст.2 цієї Конвенції організована злочинна група означає структурно оформлену групу в складі трьох або більше осіб, що існує протягом визначеного періоду часу і діє узгоджено з метою здійснення одного або декількох серйозних злочинів або злочинів, визнаних такими відповідно цієї Конвенції, для того, щоб одержати, прямо або посередньо, фінансову або іншу матеріальну вигоду.

Поняття терористичної організації визначено відповідно до Закону України «Про боротьбу з тероризмом» від 20.03.2003 №638-IV і це є стійке об’єднання трьох і більше осіб, яке створене з метою здійснення терористичної діяльності, у межах якого здійснено розподіл функцій, встановлено певні правила поведінки, обов’язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів.

Визначальним для визнання організацію терористичною є те, що хоч один з її структурних підрозділів здійснює терористичну діяльність з відома хоча б одного з керівників (керівних органів) усієї організації.

Рішенням Варшавської конвенції 2001 року, ОСОБА_10 Безпеки ООН від 28.09.2001 №1373 по боротьбі з тероризмом, а також відповідних положень Закону України «Про боротьбу з тероризмом» від 20.03.2003 №638-IV терористична організація виділена як вид злочинної організації за спеціальною метою – здійснення терористичної діяльності.

Так, відповідно до Закону України «Про боротьбу з тероризмом» від 20.03.2003 №638-IV, терористична діяльність – діяльність, яка охоплює: планування, організацію, підготовку та реалізацію терористичних актів; підбурювання до вчинення терористичних актів, насильства над фізичними особами або організаціями, знищення матеріальних об’єктів у терористичних цілях; організацію незаконних збройних формувань, злочинних угруповань (злочинних організацій), організованих злочинних груп для вчинення терористичних актів, так само, як і участь у таких актах; вербування, озброєння, підготовку та використання терористів; пропаганду і поширення ідеології тероризму; фінансування та інше сприяння тероризму.

Статтями 17, 65 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Положеннями ст.25 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» встановлено, що керівники та посадові особи підприємств, установ і організацій, а також громадяни, які сприяли терористичній діяльності, несуть відповідальність згідно з законом.

В жовтні 2014 року (більш точну дату в ході досудового розслідування встановити не надалось можливим) у громадянина України ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, якому було достовірно відомо, оскільки це є очевидним, що «ЛНР» діє на території України незаконно, її учасники застосовують зброю, вчиняють терористичні акти, захоплення будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, вбивства людей, вибухи, підпали та інші дії, які створюють небезпеку для життя та здоров’я людей, завдають значної майнової шкоди та призводять до настання інших тяжких наслідків, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації військового конфлікту, міжнародного ускладнення та впливу на прийняття рішень органами державної влади, місцевого самоврядування, а також чинять збройний опір, незаконну протидію та перешкоджають виконанню службових обов’язків співробітникам правоохоронних органів України та військовослужбовцям Збройних сил України, виник злочинний умисел, спрямований на фінансування діяльності зазначеного псевдодержавного утворення – терористичної організації «ЛНР». При цьому ОСОБА_3 усвідомлював, що діяльність так званої «ЛНР», її спеціальних служб, а також осіб, які входять до їх складу та виконують функції з забезпечення життєдіяльності вказаної терористичної організації є незаконною, та що її учасники застосовують зброю, вчиняють терористичні акти, здійснюють збір інформації військового характеру з обмеженим доступом щодо здійснення силами АТО військових операцій та перешкоджають виконанню службових обов’язків співробітниками правоохоронних органів України й військовослужбовцями Збройних Сил України, задіяними у проведенні антитерористичної операції, тим самим забезпечуючи подальше функціонування терористичної організації «ЛНР».

Забезпечуючи виконання вищевказаного плану дій, з метою отримання прибутку ОСОБА_3, 7 жовтня 2014 року призначено Головою «ЛНР» виконуючим обов’язки генерального директора державного підприємства ««Лутугинський науково-виробничий валковий комбінат» (код ЄДРПОУ 00187369, Луганська область, м. Лутугине, вул. Заводська, буд. 2), а в подальшому 26 березня 2015 року незаконно призначений «головою ОСОБА_10 міністрів ЛНР» генеральним директором, поновив фінансово-господарську діяльність підприємства на неконтрольованій українською владою території Луганської області з виробництва прокатних валків та протиправно (без дозволу органу управління державним підприємством - Державного агентства управління державними корпоративними правами та майном України) провів так звану «державну реєстрацію» ДП «ЛНВВК» в «ЛНР» та в податкових органах т.з. «ЛНР» за кодом ЄДРЮО 61201066, за адресою м. Лутугине, вул. Заводська, 2. Крім того, для здійснення безготівкових платежів підприємством в «Державний банк ЛНР» (МФО 400008, м. Луганськ, вул. Т.Шевченко,1) відкрито поточний рахунок.

Згідно податковій звітності так званого Державного комітету податків та зборів «ЛНР», на 01.12.2015 року ДП «Лутугинський науково-виробничий валковий комбінат» сплачено «податків», а саме податку з обороту на суму 500000.00 (п’ятсот тисяч) рублів РФ (згідно офіційного курсу НБУ гривні до рубля РФ складає 139337,866 грн.).

Зокрема, відповідно до деталізації податкової звітності так званого Державного комітету податків та зборів «ЛНР», ДП «Лутугинський науково-виробничий валковий комбінат» нараховано та сплачено податку з обороту - 01.12.2015 сплачено 500000.00 (п’ятсот тисяч) рублів РФ податку з обороту, банком «ЛНР» проведено 01.12.2015, в інформаційній строці зазначено: «*;101;00187369;14010300;001; налог с оборота за 2015г; ГП `ЛНПВК`; идентификационный номер 00187369»;

Разом з цим, відповідно до ст.37 «Закона «ЛНР» «О полиции» №38-I від 10.11.2014, «…финансовое обеспечение деятельности полиции… обеспечивается за счет средств государственного бюджета, а также иных источников, предусмотренных законодательством ЛНР…», ст.38 зазначеного вище «Закону» передбачено «…материально-техническое обеспечение деятельности полиции осуществляется за счет государственных бюджетных ассигнований на соответствующий год», «…обеспечение полиции оружием, боеприпасами, специальными средствами, продовольствием и обеспечение сотрудников полиции вещевым имуществом осуществляются по нормам, устанавливаемым Советом Министров ЛНР. Нормы иных видов материально-технического обеспечения полиции устанавливаются органами исполнительной власти ЛНР».

Крім цього, згідно з положеннями ст.8 «Временного порядка работы органов государственной безопасности Луганской ОСОБА_6 Республики», затвердженого «ОСОБА_8 Луганской ОСОБА_6 Республики» от 31.01.2015 №37/01/01/15 «…земельные участки и имущество органов государственной безопасности (в том числе здания, сооружения, оборудование), созданное (создаваемое) или приобретенное (приобретаемое) за счет средств Государственного бюджета и иных средств, являются государственной собственностью. Обеспечение деятельности органов государственной безопасности, включая материально-техническое, финансовое обеспечение и создание обеспечивающей инфраструктуры, является расходным обязательством Луганской ОСОБА_6 Республики…».

Ст.15 «Закона «ЛНР» «О прокуратуре» №17-I від 30.06.2014 передбачено, що «…структура и штатное расписание органов прокуратуры утверждаются Генеральным прокурором Луганской Народной Республики в пределах бюджетных ассигнований и установленной численности органов прокуратуры».

Станом на 01.12.2015 року ДП «Лутугинський науково-виробничий валковий комбінат» сплачено «податків», а саме податку з обороту на суму 500000.00 (п’ятсот тисяч) рублів РФ (згідно офіційного курсу НБУ гривні до рубля РФ складає 139337,866 грн.), завдяки надходженню якого профінансовано, в тому числі, силовий блок терористичної організації «ЛНР».

Таким чином, викладені обставини свідчать про наявність достатніх доказів для підозри громадянину України ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в фінансуванні тероризму з метою фінансового забезпечення терористичної організації, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.258-5 КК України.

29 червня 2017 року слідчим відділом УСБ України в Луганській області відносно громадянина України ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 складено повідомлення про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.258-5 КК України. Разом з тим, вручити ОСОБА_3 у встановленому КПК України порядку повідомлення про підозру не виявилося можливим, оскільки останній з метою переховування від слідства та суду знаходився на тимчасово окупованій території.

17 липня 2017 року слідчим відділом Управління СБ України в Луганській області оголошено розшук підозрюваного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.

Оскільки у даному кримінальному провадженні виникли ризики, передбачені ст. 177 КПК України, на думку слідчого є необхідність обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_3

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, оскільки на даний час не припинена діяльність злочинних угруповань, участь у яких він приймав, у зв’язку з чим існує ризик того, що останній буде продовжувати свою злочинну діяльність, здійснювати тиск на свідків у кримінальному провадженні, також може переховуватися від суду.

З урахуванням ризиків, які виникли внаслідок дій ОСОБА_3 враховуючи характер вчиненого підозрюваним тяжкого злочину, тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-5 КК України, з метою забезпечення кримінального провадження та виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов"язків, слідчим у клопотанні ставиться питання про необхідність застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

У судовому засіданні слідчий та прокурор підтримали подане клопотання, просили його задовольнити та просили суд обрати підозрюваному запобіжний захід, з урахуванням наявності обгрунтованої підозри та ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, у вигляді тримання під вартою.

У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_3 зазначив, що висунута підозра у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-5 КК України частково обгрунтована, просив відмовити у застосуванні стосовно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У судовому засіданні захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_4 просив відмовити у застосуванні стосовно підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, наголосивши, що висунута підозра частково обгрунтована.

Вислухавши слідчого, прокурора, підозрюваного, захисника, вивчивши клопотання та додані до нього матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступних висновків.

29 червня 2017 року слідчим відділом УСБ України в Луганській області відносно громадянина України ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 складено повідомлення про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.258-5 КК України. Разом з тим, вручити ОСОБА_3 у встановленому КПК України порядку повідомлення про підозру не виявилося можливим, оскільки останній з метою переховування від слідства та суду знаходився на тимчасово окупованій території.

17 липня 2017 року слідчим відділом Управління СБ України в Луганській області оголошено розшук підозрюваного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

28 грудня року ухвалою слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області надано дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з метою його приводу до Сєвєродонецького міського суду Луганської області для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

12 січня 2018 року ОСОБА_3 затриманий на підставі вищезазначеної ухвали Сєвєродонецького міського суду Луганської області.

13.01.2018 року ОСОБА_3 вручено повідомлення про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 258-5 ч.1 КК України.

У судовому засіданні встановлено, що підозра ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-5 КК України обгрунтовується наявними матеріалами кримінального провадження, а саме:

-показаннями свідка ОСОБА_11, згідно яких ОСОБА_3 було незаконно призначено на посаду генерального директора ЛНВВК з 11.09.2014 року;

-показаннями свідка ОСОБА_12 (колишній співробітник ЛНВВК), згідно якого ОСОБА_3 був призначений генеральним директором комбінату урядом ЛНР, та працював у період з кінця 2014 по початок 2016 років;

-показаннями свідка ОСОБА_13 (колишній співробітник ЛНВВК), згідно якого ОСОБА_3 був призначений генеральним директором комбінату урядом ЛНР, та працював у період з кінця 2014 по початок 2016 років;

-протоколами за результатами проведення негласного розшукового заходу, в якому зафіксовані розмови ОСОБА_3, згідно яких останній, будучи генеральним директором ЛНВВК сплатив до податкових органів ЛНР 500 тис. рублів РФ. Здійснював реалізацію продукції підприємства до підприємств РФ;

-протоколом за результатами проведення негласного розшукового заходу, в якому містяться документи про призначення ОСОБА_3 в.о. генерального директора ЛНВВК ОСОБА_7;

-протоколом огляду відеозапису в мережі інтернет (інтерв’ю ОСОБА_3 на каналі ГТРК ЛНР), згідно якому ОСОБА_3 розповідає про те, що підприємство сплачує податки до ЛНР;

-висновком експерта №91 від 05.12.2016 року згідно якому на відео (інтерв’ю ОСОБА_3 на каналі ГТРК ЛНР) зображений громадянин ОСОБА_3

-протоколами оглядів відео під назвами: «ГТРК ЛНР. Интервью. ОСОБА_3, гендиректор предприятия ЛНПВК. 10 июля 2015», «Сегодня запустили Лутугинский комбинат прокатных валков - одно из крупнейших предприятий на Украине», «Россия-1: Лутугино Завод прокатных валков 05 03 2015» за участю ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, на яких ОСОБА_3 представлений як генеральний директор ЛНВВК,

- протоколом огляду від 13.01.2018 року;

На даній стадії процесу слідчий суддя позбавлений можливості аналізувати матеріали кримінального провадження та добуті органом досудового розслідування докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об"єктивно зв"язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Зв"язок підозрюваного ОСОБА_3 з вчиненим кримінальним правопорушенням підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами. Сукупність цих доказів дає підстави вважати, що підозра ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-5 КК України є обгрунтованою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м"яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п"ятою статті 178 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов"язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Як вбачається з клопотання, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які обґрунтовують наявність підстав для застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_3

В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов"язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв"язками та усіма видами зв"язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

Слідчий суддя приходить до висновку про доведеність існування ризику, що ОСОБА_3 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, про що свідчить не лише вагомість доказів про вчинення ОСОБА_3 інкримінованого кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, оскільки санкція ч. 1 ст. 258-5 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п"яти до восьми років, але і той факт, що підозрюваний ОСОБА_3 був оголошений у розшук, затриманий органом досудового розслідування на підставі ухвали слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області про надання дозволу на затримання з метою приводу до Сєвєродонецького міського суду Луганської області для вирішення питання про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також відсутність стійких соціальних зв"язків.

На підставі викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, зокрема його вік та стан здоров"я, інші дані про особу ОСОБА_3, слідчий суддя приходить до висновку про доведеність існування ризиків можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах справи, відсутні.

Слідчий суддя також приходить до висновку про обгрунтованість та доведеність у судовому засіданні ризику щодо можливості вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, про що свідчить той факт, що на даний час не припинена діяльність злочинних угруповань, участь у яких приймав ОСОБА_3, що свідчить про стійку упевненість підозрюваного у відсутності невідворотності покарання за скоєне.

Разом із тим, слідчий суддя вважає недоведеною наявність такого ризику, як можливість підозрюваним ОСОБА_3 незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки вона не знайшла об"єктивного підтвердження в судовому засіданні і грунтується на припущеннях.

Отже, на думку слідчого судді, відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України, є підстави для застосування до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу у кримінальному провадженні № 22017130000000026 від 17.02.2017 р., порушеного за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.258-5 КК України.

Відповідно до ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобовязання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.

При цьому найбільш м"яким запобіжним заходом є особисте зобов"язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України, слідчий суддя також враховує у клопотанні, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання у разі визнання його винуватим у інкримінованому кримінальному правопорушенні, його вік та стан здоров"я, що слідчому судді не надано відомостей про стан здоров"я ОСОБА_3, який унеможливлював тримання під вартою в умовах слідчого ізолятора та неможливості надання йому кваліфікованої медичної допомоги.

Практика Європейського суду з прав людини передбачає, що питання про обґрунтованість періоду тримання під вартою не можна розглядати абстрактно. Оцінювати, наскільки виправданим є подальше тримання обвинуваченого під вартою, в кожній справі потрібно з огляду на конкретні обставини. У тій чи іншій справі безперервне тримання під вартою можна виправдати лише в разі, якщо існують конкретні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, попри презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, викладений у статті 5 Конвенції. Конвенція гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції. Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим або не мати продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбувалось за умов, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції. Цей перелік винятків є вичерпним і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення, а саме: гарантувати, що нікого не буде свавільно позбавлено свободи.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у кримінальному провадженні № 22017130000000026 від 17.02.2017 р., порушеного за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.258-5 КК України, стосовно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, підлягає задоволенню, а ОСОБА_3 слід обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Крім того, згідно ч.5 ст.176 КПК України запобіжні заходи у вигляді особистого зобов"язання, особистої поруки та домашнього арешту, застави не можуть бути застосовані до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні, у тому числі, злочину, передбаченого ст.258-258-5 КК України.

Керуючись вимогами ст. ст. 110, 131, 132, 176, 177, 178, 183, 184, 197, 198, 369-372 КПК України, ст. 29 Конституції України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання старшого слідчого в ОВС 1 відділення СВ 3-го Управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях ОСОБА_2, погоджене прокурором відділу прокуратури Луганської області ОСОБА_1 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Обрати відносно підозрюваного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів з 12 січня 2018 року по 12 березня 2018 року включно.

Копію ухвали надати учасникам процесу та направити до відповідного ІТТ та слідчого ізолятора для виконання.

На дану ухвалу у п’ятиденний строк може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Луганської області.

Слідчий суддя Н.В. Бойко