Рішення № 71608928, 16.01.2018, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/2461/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2018 року м. Косів

Косівський районний суд, Івано-Франківської області в складі:

головуючої-судді: Крилюк М.І.,

секретаря: Терлюжак Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Косів цивільну справу за заявою ОСОБА_2, заінтересована особа: Косівський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2, заінтересована особа: Косівський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області звернулася до суду з заявою провстановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України, мотивуючи свої вимоги тим, що вона являється матір»ю ОСОБА_3, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Севастополь, що підтверджується її свідоцтвом про народження. Проте, звернувшись в Косівський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області про державну реєстрацію народження дочки, їй було відмовлено з тих підстав, що свідоцтво про народження дитини видане на території де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, а тому даний документ являється недійсним. Просить заяву задоволити та встановити факт народження ОСОБА_4, яка народилася у м.Севастополь від батьків мати ОСОБА_2 та батька ОСОБА_5

Заявниця у поданій до суду заяві просить розглянути дану справу у її відсутності. Заявлені вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задоволити.

Представник Косівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області подала до суду заяву в якій просить справу розглянути у її відсутності, проти задоволення заяви не заперечує.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що заяву слід задоволити з наступних підстав.

Згідно п.7 ч.1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.

Відповідно до ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника; у рішенні про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, зокрема, мають бути зазначені встановлені судом дані про дату і місце народження особи, про її батьків.

Згідно ч. 2 ст. 319 ЦПК України, рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

Як встановлено в судовому засіданні дитина заявниці ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Севастополь, що стверджується виданим повторно свідоцтвом про народження ЗАГС Гагаринського району міста Севастополя Управління ЗАГС Уряду Севастополя 20.11.2014 року, серії НОМЕР_1.

Долучена до матеріалів справи інформація Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області від 14.12.2017р. №5/13.6.05.06-03 свідчить про те, що ОСОБА_2 було відмовлено у державній реєстрації народження дитини, оскільки заявницею для підтвердження факту народження дитини пред»явлено свідоцтво про народження, видане на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. Датою початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 3 цього Закону, тимчасово окупованою територією визначається, зокрема, сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 9 цього Закону, будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Отже, свідоцтво про народження ОСОБА_3 серії НОМЕР_1 видане повторно відділом ЗАГС Гагаринського району міста Севастополя Управління ЗАГС Уряду Севастополя 20.11.2014 року є недійсним і не створює правових наслідків.

Разом з тим, оцінюючи надані заявницею докази, суд враховує те, що народження особи є юридичним фактом, що має наслідком припинення, зміну та виникнення багатьох правовідносин, а тому має безпосереднє значення для реалізації особою своїх прав.

Відповідно до ст. ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Практикою Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці, зокрема в рішеннях ЄСПЛ «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). Зокрема, ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).

Таким чином, враховуючи наведені обставини, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документу про народження особи, виданого установою, що знаходиться на окупованій території, як доказу, оскільки розуміє, що можливості збору доказів народження особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини.

Долучена до матеріалів справи копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 свідчить про те, що ОСОБА_2 зареєструвала шлюб з ОСОБА_5 01.10.2013р. у виконкомі Гаспринської селищної ради м.Ялти АРК. Після одруження їй присвоєно прізвище "ОСОБА_2". За час перебування у зареєстрованому шлюбі у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дитина ОСОБА_3 та вони записані як батько і мати у свідоцтві про народження дочки.

А тому, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_2 про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України, а саме народження ОСОБА_4, яка народилася у м.Севастополь від батьків мати - ОСОБА_2 та батька - ОСОБА_5

Керуючись ст. ст. 81, 263-265, 315, 317, 319 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Заяву ОСОБА_2 про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України - задоволити.

Встановити факт народження ОСОБА_3, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Севастополь від батьків: мати - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 громадянка України, батько - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Косівський районний суд до Апеляційного суду Івано-Франківської області, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення в цей же термін з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Крилюк М.І.