Ухвала суду № 71608556, 10.01.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/774/14/18 Справа № 200/13191/17 Слідчий суддя - Сліщенко Ю.Г. Суддя-доповідач - ОСОБА_1

Категорія: ст. КПК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2018 року м.Дніпро

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

судді-доповідача ОСОБА_1,

суддів Живоглядової І.К., Піскун О.П.,

при секретарі Баглик О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_2, діючого в інтересах третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_3, на ухвалу слідчого судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 07 серпня 2017 року,

представника третьої особи,

щодо майна якої вирішується

питання про арешт ОСОБА_2,

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_2 просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 07 серпня 2017 року, мотивуючи тим, що копію ухвали слідчого судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 07 серпня 2017 року отримав лише 22 грудня 2017 року, щодо апеляційних вимог апелянт просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту шляхом заборони, відчуження, розпорядження та користування майном, а саме грошовими коштами, які знаходяться та можуть надійти на розрахунковий рахунок №26002016228001 в ПАТ «Альфа-Банк» у м.Дніпрі, що належить ТОВ «Елізія».

Обґрунтовуючи заявлені в апеляційній скарзі вимоги посилається на те, що ОСОБА_3 не має відношення до скоєння посадовими особами державних та комунальних підприємств кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, оскільки на сьогоднішній день він не визнаний в кримінальному провадженні підозрюваним, обвинуваченим або особою, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Тому застосування такого заходу забезпечення, як накладання арешту на розрахунковий рахунок ТОВ, директором якого є ОСОБА_4, грубо порушує його законні інтереси. ОСОБА_1 того зазначає, що арешт розрахункового рахунку, відкритого в ПАТ «АЛЬФА-БАНК», паралізувала роботу ТОВ «Елізія» й унеможливило виконання ОСОБА_4 певних зобов'язань, що грубо порушує його права, гарантовані Конституцією України.

Ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 07 серпня 2017 року задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області та накладено арешт шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування майном, а саме: грошовими коштами, які знаходяться та можуть надійти на розрахунковий рахунок №2600201622800, відкритий в ПАТ «АЛЬФА-БАНК» (МФО 300346), що належать ТОВ «ЕЛІЗІЯ» (і.к. 41072197), за винятком видаткових операцій, пов'язаних з перерахуванням грошових коштів по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів) в бюджет або державні цільові фонди, а так само по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та видатків, пов'язаних з виплатою заробітної плати.

Мотивуючи ухвалене рішення, слідчий суддя посилався на те, що вказані у клопотанні грошові кошти можуть бути відчужені, наявні підстави вважати, що грошові кошти на вказаних р/р набуті кримінально противоправним шляхом, тобто відповідають критеріям ст.98 КПК України, отже є підстави, передбачені п.1 ч.2 ст.170 КПК України, для накладення арешту з метою збереження речових доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши думку представника ОСОБА_2, який підтримав вимоги апеляційної скарги, дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Вирішуючи питання про дотримання адвокатом ОСОБА_2 строку апеляційного оскарження колегія суддів виходить з того, що оскаржувана ухвала слідчого судді була постановлена без участі представника власника майна, а отже, за правилами ч. 3 ст. 395 КПК України строк апеляційного оскарження відповідної ухвали належить відраховувати від дня отримання представником копії, а саме від 22 грудня 2017 року. Таким чином, подавши відповідну апеляційну скаргу в цей же день 22 грудня 2017 року апелянт строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді не пропустив.

Аналізуючи доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості оскаржуваної ухвали слідчого судді, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Цей перелік є вичерпним та розширювальному тлумаченню не підлягає.

Разом з тим, за правилами вказаної норми кримінального процесуального закону, а саме частин 3, 5, та 6, арешт на майно може бути накладено в разі відповідності такого майна критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, в разі наявності підстав вважати, що суд може застосувати до підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної особи, юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна, в разі, якщо фізична чи юридична особа в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову або неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Відповідно до ч. 2, ч. 3, ч. 4 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, що підтверджують право власності на майно, що належить арештувати. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

З матеріалів провадження вбачається, що старшим слідчим управлінням ГУНП України в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №120170400000000753, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.05.2017 року за ознаками складу злочину, передбаченого ч.3 ст. 191 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що на території міста Дніпра впродовж 2015 - 2017 років створено стійке злочинне угрупування, діяльність якого спрямована на «тіньовий сектор» економки та пов'язана насамперед з наданням послуг підприємствам реального сектору економіки щодо привласнення бюджетних коштів та конвертації грошових коштів шляхом переведення безготівкових коштів у готівку, заниження податкових зобов'язань та податку на прибуток, оформлення безтоварних операцій, використовуючи реквізити підприємств, зареєстрованих без мети здійснення підприємницької діяльності.

З цією метою учасниками злочинної групи було створено та продовжують створюватися підконтрольні підприємства, у тому числі ті, які мають явні ознаки фіктивності, або зареєстровані на осіб, які не мають наміру здійснювати підприємницьку діяльність.

Використовуючи створенні підконтрольні ризикові підприємства, відкриваючи для забезпечення злочинної діяльності та в подальшому використовуючи банківські рахунки в банківських установах, члени злочинної групи щоденно отримують готівкові кошти, які передають представникам реального сектору економіки. Для прикриття незаконної діяльності формуються та реєструються видаткові та податкові накладні по відображенню фіктивних оборудок, тобто до офіційних документів вносяться завідомо неправдиві данні про нібито проведені фінансово-господарські операції. Тим самим створюються документи «прикриття», що в подальшому приводить до штучного завищення податкового кредиту та валових витрат з метою умисного привласнення бюджетних коштів.

У подальшому отримані кримінально-протиправним шляхом грошові кошти акумулюються у безготівковій формі на розрахункових рахунках підконтрольних підприємств з ознаками фіктивності.

Зі змісту частини третьої статті 172 КПК України вбачається, що слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.

Вирішуючи по суті клопотання слідчого про арешт майна, слідчий суддя не взяв до уваги, що воно не відповідає вищезазначеним вимогам закону.

Так, клопотання слідчого містить лише загальні формулювання підстав і мети арешту майна згідно процесуального закону, з яких не вбачається за можливе встановити, чи є предмет арешту речовим доказом або об’єктом кримінально караних дій, або майном, набутим кримінальним шляхом чи внаслідок вчинення кримінального правопорушення, або арешт пропонується накласти у забезпечення цивільного позову.

Також, клопотання не містить відомостей щодо пред’явлення підозри будь-якій службовій особі в даному кримінальному провадженні, не містить посилань і на заявлений цивільний позов, а також чи входять посадові особи ТОВ «Елізія» за своїм процесуальним статусом до кола осіб, майно якої може бути арештоване у даному випадку.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що клопотання про арешт майна не відповідає встановленим чинним законодавством вимогам щодо його змісту, на що слідчий суддя не звернув уваги та в порушення вимог ч. 3 ст. 172 КПК України дійшов до необґрунтованого висновку про необхідність його задоволення.

З огляду на викладене, з висновком слідчого судді про задоволення клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській з зазначених в ухвалі мотивів колегія суддів погодитися не може, оскільки у слідчого судді були наявні підстави для повернення клопотання прокурору для усунення його недоліків.

Відповідно до ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Згідно з ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу та постановити нову.

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає за необхідне частково задовольнити апеляцію скаржника, ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою повернути клопотання слідчого для усунення його недоліків.

Керуючись ст. ст. 131, 132, 170-173, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_2, діючого в інтересах ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 07 серпня 2017 року, якою накладено арешт шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування майном, а саме: грошовими коштами, які знаходяться та можуть надійти на розрахунковий рахунок №2600201622800, відкритий в ПАТ «АЛЬФА-БАНК» (МФО 300346), що належать ТОВ «ЕЛІЗІЯ» (і.к. 41072197) – скасувати.

Постановити нову ухвалу Апеляційного суду, якою клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області повернути прокурору для усунення недоліків протягом 72 годин з моменту отримання копії ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді

____ _______ ____

ОСОБА_1 ОСОБА_5 ОСОБА_6