Постанова № 71606229, 09.01.2018, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" січня 2018 р. Справа № 922/2030/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Гребенюк Н. В. , суддя Пелипенко Н.М.

при секретарі – Кохан Ю.В.

за участю представників:

позивача – ОСОБА_1, дов.№1765 від 06.11.2017 (копія у справі)

відповідача – ОСОБА_2, адвокат, дов. №б/н від 05.01.2018 (копі я у справі)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" (вх. №2796 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 16.08.2017 у справі № 922/2030/17 (суддя Прохоров С.А., повний текст рішення складено 21.08.2017 )

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" ПАТ "Українська залізниця", м. Одеса

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експотрейд Компані", м. Харків

про заміну продукції та стягнення коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "Експотрейд компані", в якому просить стягнути з ТОВ «Експотрейд компані» на користь ПАТ «Українська залізниця» штрафні санкції за договором №ОД/НХ-16-249 НЮ від 23.05.2016 у сумі 47594,40 грн; зобов’язати відповідача за свій рахунок замінити неякісну продукцію на продукцію належної якості, а саме – 49 верхніх поршнів та 21 нижній поршень. А також позивач просить стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви від 3200,00 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 16.08.2017 у справі №922/2030/17 в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" до ТОВ “Експотрейд Компані” про стягнення штрафних санкцій в розмірі 47594,40 грн. та зобов’язання ТОВ “Експотрейд Компані” замінити неякісну продукцію на продукцію належної якості, відмовлено.

Позивач звернувся з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Харківської області від 16.08.2017 у справі №922/2030/17, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ “Українська залізниця” до ТОВ “Експотрейд Компані” задовольнити. Судові витрати покласти на відповідача у справі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням вимог ст. 673 ЦК України, оскільки позивач вважає, що недоліки поставленого відповідачем товару суперечать умовам договору від 23.05.2016 №ОД/НХ-16-249НЮ, посилаючись при цьому на те, що умови договору не передбачали можливість постачання товару, який до моменту постачання був у використанні; п. 2.6 договору передбачає постачання товару, виготовленого не раніше 2016 року, але встановити дату виготовлення товару неможливо, у зв’язку з наявністю виправлень дат виготовлення товару.

Відповідач, в свою чергу, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому з доводами апеляційної скарги не погоджується, вважає рішення законним та обґрунтованим. Відповідач, зокрема, зазначає про відсутність в договорі окремих вимог до маркування та стану товару (новий чи такий, що був у використанні); відсутність факту порушення відповідачем умов креслення Д100-04-001-5В та креслення Д100-04-002-5В. Також, відповідач вказує на те, що позивач при проведенні перевірки якості товару керувався вимогами креслень, які сторонами в документації конкурсних торгів не заявлялися, в договорі поставки не погоджувалися, що є, на думку відповідача, порушенням договору поставки та, відповідно, відповідач не може гарантувати відповідність якості товару вимогам інших креслень, ніж зазначені в специфікації №1 до договору. Відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення – без змін.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23.10.2017 у справі №922/2030/17 задоволено клопотання Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 30.10.2017 розгляд справи було відкладено на 14.11.2017 об 11:00.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.11.2017 для розгляду справи №922/2030/17 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Істоміна О.А., суддя Медуниця О.Є., суддя Гребенюк Н.В.

14.11.2017 на адресу Харківського апеляційного господарського суду від ТОВ “Експотрейд Компані” надійшли доповнення до відзиву на апеляційну скаргу, в яких відповідач надає пояснення щодо поставки товару, який до моменту постачання був у використанні, а також щодо маркування, та зазначає, що спірний договір не містить вимог маркування, отже твердження скаржника про порушення нанесення маркування на продукцію необґрунтоване та не підтверджується матеріалами справи. Крім того, відповідач надає пояснення стосовно року виготовлення продукції, який, згідно даних паспортів на поставлену продукцію є 2016 і дані паспорти були передані скаржнику разом із продукцією.

28.11.2017 на адресу Харківського апеляційного господарського суду від ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" надійшли додаткові пояснення по справі №922/2030/17, в яких позивач зазначив, що виявлені недоліки поставленої продукції суперечать умовам договору щодо належної якості товару, придатного для використання, тим більше що з огляду на лист ТОВ «Експотрейд Компані» від 02.03.2017 за вих..№26, згідно якого відповідач гарантував заміну поршня верхнього до 05.05.2017 та нижнього до 05.04.2017, проте так і не виконав, що і стало підставою для звернення до суду ПАТ «Укрзалізниця» для захисту свого права. Так, на думку позивача, суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, неправильно застосував статтю 637 Цивільного кодексу України, а також ст. ст. 43, 82, 84 ГПК України, оскільки неправильно оцінив докази та врахував не всі недоліки поставленого товару, а у мотивувальній частині рішення відсутні доводи, за якими господарський суд відхилив докази та доводи ПАТ «Укрзалізниця».

30.11.2018 від ТОВ «Експотрейд Компані» надійшло клопотання, в якому відповідач пояснював, що не має змоги надати суду паспорти на поставлену позивачу продукцію, оскільки зазначені паспорти були передані підприємству позивача разом із самою продукцією. Також відповідач зауважує на тому, що ТОВ «Експотрейд Компані» не є виробником зазначеної продукції.

09.01.2018 на адресу апеляційного суду надійшли пояснення від відповідача по справі, в яких не погоджується із твердженнями позивача в апеляційній скарзі та доповненнях до неї щодо неповного з’ясування обставин справи. Зокрема, відповідач зазначає, що спірний договір не містить жодної вимоги до змісту, місця та способу нанесення маркування на товар. Скаржник неодноразово проводив закупівлю товару поршень некомплектний нижній, і при цьому при придбанні спірного товару підприємство позивача завжди заявляє вимоги щодо відповідності товару певним кресленням (поршень некомплектний нижній Д100-04-0014-5В та поршень некомплектний верхній Д100-04-002-5В). Отже, на думку відповідача, скаржник безпідставно посилається на порушення відповідачем вимог щодо якості товару, зазначених в інших кресленнях, ніж це зазначено в Специфікації №1 до договору. Щодо ж до зазначення скаржника про наявність факту спрацювання на бобиках поршня, які безпосередньо контактують з поршневим пальцем, то такі твердження є лише припущенням, адже на їх підтвердження позивачем не було надано судам жодних документальних підтверджень.

Крім того, 09.01.2018 до початку судового засідання відповідач звернувся до апеляційного господарського суду із клопотанням щодо стягнення з позивача (скаржника) витрат на послуг адвоката у сумі 2200,00 грн, понесених у зв’язку із переглядом справи №922/2030/17 у суді апеляційної інстанції.

03.10.2017 Верховною Радою України прийнято Закон України “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів” №2147, яким Господарський процесуальний кодекс України викладено в новій редакції, 15.12.2017 цей закон набрав чинності.

При здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в статтях 2, 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до підпункту 9 пункту 1 Перехідних положень ГПК України, в редакції закону від 03.10.2017 №2147, справи у судах апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Оскільки ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20.09.2017 у справі №922/2030/17 було відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду за правилами ГПК України, в редакції до набрання чинності законом від 03.10.2017, суд апеляційної інстанції продовжує розглядати справу за правилами ГПК України, в редакції закону від 03.10.2017 №2147.

Відповідно до статті 207 ГПК України, в редакції закону від 03.10.2017 №2147, головуючий з’ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов’язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

В судовому засіданні 09.01.2018 сторони зазначили, що клопотань та заяв, у відповідності до статті 207 ГПК України, в редакції закону від 03.10.2017, не мають, підтвердили свої вимоги. Заявник апеляційної скарги підтримав доводи апеляційної скарги, виклав короткий зміст апеляційної скарги, просив суд її задовольнити, скасувати рішення місцевого господарського суду та відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Представник позивача наполягала на правомірності судового рішення, що оскаржується, просила суд залишити його без змін, апеляційну скаргу – без задоволення.

Заслухавши в судовому засіданні доповідь судді-доповідача, розглянувши матеріали справи, доводи в обґрунтування апеляційної скарги, в межах вимог, передбачених ст. 269 ГПК України, заслухавши в судовому засіданні представників сторін, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи та підтверджено в ході апеляційного розгляду справи, у квітні 2016 рок позивач оголосив проведення відкритих торгів на закупівлю запасних частин тепловозів 2ТЕ10 (ДК 016-2010 (30.20.4 - Частини залізничних локомотивів, трамвайних моторних вагонів і рухомого складу; кріплення та арматура і їхні частини; механічне устаткування для керування рухом) (ДК021:2015 (34631 - Частини локомотивів чи рухомого складу), що підтверджується опублікованим оголошенням про заплановану закупівлю.

При цьому, позивачем було визначено предмет закупівлі “Поршень некомплектний нижній креслення Д100-04-001-58 (або еквівалент), поршень некомплектний верхній Д100-04-002-58 (або еквівалент)”, що знайшло своє відображення у Додатку №3 “Вимоги до предмету закупівлі” до документації конкурсних торгів, затвердженої рішенням комітет з конкурсних торгів від 08.02.2016, в лоті №2.

Відповідач, як учасник проведеного позивачем тендеру, у складі своєї тендерної пропозиції надав пропозицію конкурсних торгів щодо участі за предметом закупівлі по лоту №2: «поршень некомплектний нижній креслення Д100.04.001-5в - 290шт., поршень некомплектний верхній креслення Д100.04.002-5в - 290шт», де зазначив, що повністю ознайомився та погодився з умовами відкритих торгів та документацією конкурсних торгів.

За результатами проведення відкритих торгів, підприємство відповідача було визнано переможцем у закупівлі за лотом №2.

23.05.2016 між ПАТ “Українська залізниця” в особі начальника служби матеріально-технічного забезпечення філії “Одеська залізниця” ПАТ “Укрзалізниця” (замовник, позивач по справі) та ТОВ “Експотрейд Компані” (постачальник, відповідач по справі) було укладено договір поставки №ОД/НХ-16-249 НЮ на загальну суму 1971768,00 грн, відповідно до умов якого ТОВ “Експотрейд Компані” зобов’язалося передати у власність замовника товар визначений в асортименті, кількості та за цінами які зазначені в специфікації (додаток 1), а замовник, в свою чергу, зобов’язався оплатити товар на умовах договору.

У розділі 2 спірного договору сторони дійшли згоди щодо якості товару. Якість товару, що постачається повинна відповідати Кресленням по специфікації №1 (додаток №1) (п.2.1).

Підтвердженням якості з боку постачальника є декларація про відповідність та паспорт якості (п. 2.2). Замовник має право повернути постачальнику неякісний товар (п. 2.3). В разі виявлення істотних порушень вимог щодо якості товару замовник має право розірвати договір (п. 2.4).

Вхідний контроль продукції проводиться кінцевим одержувачем – структурним підрозділом залізниці згідно із вимогами ГОСТ 24297-87 (п. 2.5). Товар виготовлений не раніше 2016 року (п. 2.6). При постачанні кожної партії продукції постачальник зобов’язаний надати документ, що підтверджує якість продукції (сертифікат якості, або паспорт, або формуляр, або акт технічної придатності тощо) (п. 2.7).

У відповідності до п.4.2 договору при виявленні невідповідності якості та комплектності продукції, виклик представника відповідача для участі в прийманні по кількості, якості та складанні двостороннього акту обов'язковий.

Згідно п. 5.1 договору товар має бути поставлений в обсягах і строки (періоди), які визначені у специфікації №1 (додаток №1 до договору).

Ціну сторони визначали у договорі в національній валюті України – гривні (п.6.2).

Правила передачі і приймання товару знайшли своє відображення у 9-му розділі договору. Так, відповідно до п.9.1 договору приймання продукції по кількості і якості проводиться замовником відповідно до Інструкції №П6 від 15.06.1965 “О порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по количеству” та Інструкції №П7 від 25.04.1966 “О порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по качеству”, затверджених Держарбітражем з наступними змінами та доповненнями, при наявності товаросупровідних документів: товаротранспортної накладної, пакувальних аркушів, рахунку-фактури, документів, підтверджуючих якість товару.

При цьому, у разі виявлення невідповідності асортименту, та/або кількості, та/або якості продукції при прийманні, постачальником в погоджений термін, але не пізніше 20 днів, робить за свій рахунок постачання недопоставленої або заміну невідповідної асортименту, неякісної продукції, або усуває виявлені дефекти (п.9.2 - 9.4 договору).

Відповідальність сторони за спірним договором передбачили в розділі 11-му. Так, пунктом 11.3 договору визначено, що у разі поставки продукції, що не відповідає по якості вимогам даного договору, відповідач зобов'язаний за свій рахунок замінити її на продукцію належної якості у термін, що не перевищує 20 діб, а також сплатити позивачу штраф у розмірі 20% від вартості поставленої продукції неналежної якості.

На виконання умов договору ТОВ “Експотрейд Компані” поставив регіональній філії “Одеська залізниця” запчастини для ремонту тепловозів 2ТЕ10 (поршень), про що було проведено 01.02.2017 в локомотивному депо ім. Т. Г. Шевченка вхідний контроль верхніх поршнів Д100.04.002-7 в кількості 54-х штук на суму 160 621,22 грн. та нижніх поршнів Д100.04.001.5 в кількості 22-х штук на суму 65 438,27, які були отримані від НХТер-2, згідно товаротранспортної накладної №1-36 від 26.01.2017.

Але, за твердженнями позивача, при проведенні вибіркового вхідного контролю ним було виявлено невідповідність якості та комплектності поставленої продукції, а саме: наявність слідів механічного характеру у вигляді півкола на внутрішній частині головки поршня в місці встановлення вставки поршня та наявність спрацювань на бобиках поршня, які безпосередньо контактують з поршневим пальцем; на поршнях нанесено декілька цифр виробництва та інших маркувань різними шрифтами у довільному порядку, чим порушено пункт 29 креслення Д100.04.002-7 та пункту 30 креслення Д100.04.001.5; вага поршнів при зважуванні не відповідає вазі, нанесеній на них. Крім того, як зазначає позивач, вага поршнів не відповідає жодній із трьох вагових груп поршнів, які вказані в кресленнях даних поршнів Д100.04.002-7, Д100.04.001.5, чим порушено пункт 27 креслення Д100.04.002-7 та пункт 28 креслення Д100.04.001.5.

07.02.2017 в локомотивне депо прибули представники ТОВ «Експотрейд Компані», і за результатами огляду було встановлено, що 49 верхніх поршнів Д100.04.002-7 на суму 145748,87 грн та 21 поршень нижній Д100.04.001.5 на суму 62 463,80 грн - потребують заміни.

В результаті огляду був складений акт №1 від 07.02.2017 про фактичну якість та комплектність продукції, але представники відповідача від підпису відмовились та склали особисті зауваження, згідно яких вказані недоліки не є такими, що унеможливлюють використання вказаної продукції.

Позивач, керуючись нормами ч. 4 ст.231, ч. 7 ст. 269 Господарського кодексу України, в редакції яка діяла на момент виникнення спірних відносин, а також пунктом 11.3 звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з підприємства відповідача штрафу у розмірі 20% від вартості поставленої продукції неналежної якості та заміни неякісної продукції на продукцію належної якості.

Господарський суд, приймаючи рішення, яким відмовив в задоволенні позовних вимог, зазначив, що сторони при укладенні договору чітко погодили в яких документах містяться вимоги до якості поставленого товару, а саме креслення Д100-04-001-5В та креслення Д100-04-002-5В. Отже, враховуючи умови договору, позивач при проведенні перевірки якості товару керувався вимогами креслень, які сторонами в документації конкурсних торгів не заявлялися, в договорі не погоджувалися, що є порушенням умов договору та відповідно вимоги до відповідача щодо відповідності якості товару вимогам інших креслень, ніж зазначені у специфікації №1 до договору є безпідставними. Позивач ані на момент укладення договору, ані в процесі його виконання не змінював найменування креслень, яким повинен відповідати товар, копій відповідних креслень до суду не надав, що унеможливлює вирішення питання щодо відповідності поставленого товару вимогам цих креслень, внаслідок чого, суд прийшов до висновку, що позивач не довів суду належними та допустимими доказами наявності факту поставки відповідачем неякісного товару в рамках виконання договору поставки №ОД/НХ-16-249 НЮ від 23.05.2016 у зв'язку з чим й відсутні підстави для застосування до відповідача штрафних санкцій, передбачених договором.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З огляду на вимоги статті 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі договору поставки.

За приписами статті 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 14 Цивільного Кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного Кодексу України)

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, належне виконання зобов'язання є виконання зобов’язань, з додержанням вимог і принципів виконання зобов'язання встановленими умовами договору та приписами чинного законодавства.

Статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. У разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості. Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі (стаття 268 Господарського кодексу України).

Статтею 673 Цивільного кодексу України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

Як вже зазначалось, норми п. 2.1 договору встановлюють обов’язок відповідача за поставку товару, якість якого повинна відповідати вимогам креслень, зазначених у специфікації №1 до договору.

Відповідно до специфікації №1 до договору відповідач повинен був поставити наступний товар:

- поршень некомплектний нижній креслення Д100-04-001-5В;

- поршень некомплектний верхній креслення Д100-04-002-5В.

Отже, при укладенні договору сторони чітко погодили в яких документах містяться вимоги до якості поставленого товару, а саме креслення Д100-04-001-5В та креслення Д100-04-002-5В.

Проте, в пункті 6 акту про фактичну якість і комплектність №1 від 07.02.2017 позивач зазначив найменування продукції та нормативного документу на його виготовлення поршень верхній Д100.04.002-7, поршень нижній Д100.04.001.5.

Тобто, при проведенні перевірки якості товару позивач керувався вимогами креслень, які сторонами в документації конкурсних торгів не заявлялися, в договорі не погоджувалися, що є порушенням умов договору та відповідно вимоги до відповідача щодо відповідності якості товару вимогам інших креслень, ніж зазначені у специфікації №1 до договору є безпідставними.

Відповідальність за поставку неякісного товару в рамках зазначеного договору може бути застосована до відповідача лише у випадку порушення ним умов договору щодо якості товару.

Як вбачається з акту про фактичну якість і комплектність №1, позивачем не було встановлено порушення вимог узгоджених сторонами у специфікації №1 до договору креслення Д100-04-001-5В та креслення Д100-04-002-5В.

Крім того, при проведенні перевірки якості товару та складанні акту №1 від 07.02.2017 позивач не надавав відповідачу креслення відповідно до вимог яких здійснювалася перевірка якості товару, що підтверджується актом від 02.02.2017.

Самим позивачем було додано в матеріали справи лист заводу - виробника ТОВ «НВФ “Ротормаш» №106 від 11.04.2016, відповідно до якого ТОВ «НВФ Ротормаш» проінформував, що до поставки буде надана продукція поршень некомплектний нижній креслення Д100-04-001-5В; поршень некомплектний верхній креслення Д100-04-002-5В та продукція саме цього виробника була поставлена позивачу в рамках виконання договору, укладеного за результатам проведення відкритих торгів на закупівлю.

Так, в своїй апеляційній скарзі позивач зазначає, що для оцінки інших недоліків, зазначених в акті про фактичну якість і комплектність №1 від 07.02.2017 та підтверджених представниками ТОВ «Експотрейд Компані» у особистих зауваженнях (наявність слідів пошкоджень, механічного характеру (виробіток), спрацювань, наявність виправлень дат виготовлення та інших маркувань, (невідповідність ваги поршнів вазі, нанесеній на них) посилання на вимоги креслень, які сторонами не були погоджені, немає значення, оскільки ці недоліки свідчать про невідповідність поставленого товару маркуванню та постачання товару, яке до моменту постачання було у використанні.

З цього приводу колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що таке твердження позивача суперечить матеріалам справи, зокрема самому договору поставки, оскільки за результатами проведеної скаржником закупівлі запасних частин тепловозів між сторонами по справі було укладено договір поставки.

При цьому, як вже було досліджено, договір був укладений за результатами проведеної закупівлі та є за правовою природою є договором приєднання. Тобто відповідач (переможець закупівлі) не запропоновував в даному випадку свої умови, а лише приєднався до зазначеного договору поставки шляхом підписання.

Таким чином, оскільки договором було встановлено вимоги до якості товару, яка повинна відповідати кресленням по специфікації №1 (додаток №1) і жодних інших умов про якість товару, що постачається або посилань на будь-які документи, що містять вимоги до якості товару в договорі немає, при встановленні факту порушення відповідачем умов якості товару, позивач повинен був керуватися вимогами креслень, зазначених у специфікації №1 до договору.

Окремих вимог до маркування (змісту, порядку нанесення, місця нанесення) текст договору поставки не містить, порушень відповідачем вимог креслень, узгоджених в специфікації №1 до договору позивач не встановив, про що свідчить акт про фактичну якість та комплектність №1 від 07.02.2017, складений між позивачем та відповідачем.

Крім того, апеляційна скарга позивача містить посилання на те, що умови договору не передбачали можливість постачання товару, який до моменту поставки був у використанні, а також наполягає на тому, що маркування на поставленому товарі не відповідає умовам договору.

Але, з тексту договору поставки №ОД/НХ-16-249 НЮ від 23.05.2016 вбачається, що даний договір взагалі не містить умов щодо стану товару, що підлягає поставці (новий чи такий що був у використанні).

Також слід зазначити, що в договорі дійсно передбачено, що товар, який поставляється, не повинен бути виготовлений раніше 2016 року, але ж в тексті договору відсутні окремі вимоги щодо місця розташування, порядку нанесення дати виробництва. Вимог до змісту, місця та способу нанесення маркувань договір поставки також не містить.

Отже, ані акт про фактичну якість і комплектність продукції від 07.02.2017 №1, ані в будь-якому іншому документі не встановлено невідповідність поставленого товару вимогам креслень поршень некомплектний нижній Д100-04-0014-5В та поршень некомплектний верхній Д100-04-002-5В.

Стосовно твердження заявника апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції наявності слідів механічного характеру, які на думку позивача підтверджують факт спрацювання, то колегія суддів апеляційної інстанції з цього приводу зазначає, що такі твердження не підтверджуються матеріалами справи, адже, як зазначено в акті про фактичну якість та комплектність продукції від 07.02.2017 №1 вказані недоліки було виявлено при візуальному огляді поршнів.

Вказаний акт представниками відповідача було підписано із запереченнями, в яких останні зазначили, що вказані сліди механічного характеру на поставлених поршнях є частиною технологічного процесу виробництва.

Таким чином, вищенаведене свідчить про те, що позивач ані на момент укладення договору, ані в процесі його виконання не змінював найменування креслень, яким повинен відповідати товар, копій відповідних креслень ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції не надав.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивач не довів суду належними та допустимими доказами наявності факту поставки відповідачем неякісного товару в рамках виконання договору поставки №ОД/НХ-16-249 НЮ від 23.05.2016, у зв'язку з чим підстави для застосування до відповідача штрафних санкцій, передбачених договором, відсутні.

Доводи скаржника не спростовують законні і обґрунтовані висновки місцевого господарського суду, що викладені у рішенні.

Щодо заяви ТОВ «Експотрейд компані» про стягнення з позивача витрат на послуги адвоката, то колегія суддів апеляційної інстанції вирішила відмовити у її задоволенні з наступних підстав.

Обґрунтовуючи свою заяву відповідач посилається на те, що у зв’язку із внесенням змін до законодавчих акті в Україні щодо представництва інтересів у сумі та з метою отримання правової допомоги щодо ведення справи №922/2030/17, відповідачем було укладено договір про надання правової допомоги №01/18 від 05.01.2018, за яким за правову допомогу при розгляді даної справи адвокат ОСОБА_2 отримала плату за представництво та захист інтересів відповідача у сумі 2200,00 грн.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Такі ж визначення встановлення розміру гонорару адвоката знайшли своє відображення у пункті 3 Правил адвокатської етики, затверджених Установчим З'їздом адвокатів України від 17.11.2012.

При вирішенні питання про розмір суми, яка підлягає відшкодуванню стороні за послуги адвоката, має бути врахована як ціна позову, яку вказав позивач у позовній заяві, так і критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.

Колегія суддів виходить з того, що адвокат ОСОБА_2, як представник відповідача, була присутня лише у останньому судовому засіданні. Водночас, відповідач не надав суду апеляційної інстанції доказів, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 2200,00 грн., їх розрахунок із посиланням на встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження, вартість економних транспортних послуг, час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець, вартість оплати послуг адвокатів, яка склалася у регіоні, наявні відомості статистики про ціни на ринку адвокатських послуг, тощо. В матеріалах справи відсутні дані про кількість годин, які затратила для надання правової допомоги відповідачу адвокат ОСОБА_2 в межах апеляційного розгляду даної справи.

Крім того, відповідачем жодним чином не доведено факту виготовлення адвокатом складних процесуальних документів в процесі апеляційного розгляду справи, які потребують відповідних затрат часу.

Розмір фактичних видатків, що включені сторонами до гонорару адвоката, відповідачем не підтверджений.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду першої інстанції відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства та фактичним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення господарського суду Харківської області від 16.08.2017р. у справі №922/2030/17 без змін.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені апелянтом, у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 16.08.2017 у справі №922/2030/17 залишити без змін.

В задоволенні заяви ТОВ «Експотрейд компані» про стягнення з позивача витрат на послуги адвоката – відмовити.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 15.01.2018.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Гребенюк Н. В.

Суддя Пелипенко Н.М.