Постанова № 71606156, 10.01.2018, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2018 р. Справа № 914/3677/15

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Галушко Н.А. (доповідач)

суддів Данко Л.С.

ОСОБА_1

секретар судового засідання Кишенюк Н.Т.

від позивача: ОСОБА_2 –представник

від відповідача: не з'явився,

розглянув апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ №14/5-1223в від 30.10.2017 (вх.ЛАГС 01-05/5754/17 від 07.12.2017)

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 19.09.2017 (суддя Мазовіта А.Б., м.Львів)

за заявою Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго”, м.Львів про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню

у справі: № 914/3677/15

стягувач: Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м.Київ;

боржник: Львівське міське комунальне підприємство “Львівтеплоенерго”, м.Львів;

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.09.2017 (суддя Мазовіта А.Б.) заяву Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго” про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у справі №914/3677/15 задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню наказ Господарського суду Львівської області від 12.05.2016 у справі №914/3677/15 про стягнення з Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго” на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” 123 153 грн. 11 коп. пені та 6 157 грн. 57 коп. 3% річних.

Приймаючи зазначену ухвалу суд першої інстанції прийшов до висновку, що враховуючи те, що заборгованість за поставлений природний газ у січні-травні 2015 року згідно договору купівлі-продажу природного газу №2115/15-ТЕ-21 від 04.12.2014 була погашена до порушення провадження у справі та до 30.11.2016, а саме набрання чинності Законом України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії”, нараховані пеня та 3% річних підлягають списанню згідно ч. 3 ст. 7 Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії”.

ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” подано апеляційну скаргу №14/5-1223в від 30.10.2017, в якій просить скасувати ухвалу суду, прийняти постанову, якою відмовити ЛМКП «Львівтеплоенерго» у задоволенні заяви про визнання наказу від 12.05.2016 у даній справі таким, що не підлягаю виконанню, посилаючись на те, що ухвала суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає, що зобов»язання боржника за спірним наказом було припинено зарахуванням зустрічних однорідних вимог відповідно до заяви позивача від 27.02.2017 №26-1929/1,2-17 із відображенням у бухгалтерському обліку позивача, а не списанням відповідної заборгованості відповідно до ч.3 ст.7 Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії”.

Враховуючи наведене, скаржник вважає, що зобов»язання боржника перед стягувачем припинилось 27.02.2017 в момент направлення заяви від 27.02.2017 №26-1929/1,2-17 на адресу боржника. Докази оскарження цього правочину зі сторони боржника у матеріалах справи відсутні.

ЛМКП “Львівтеплоенерго” відзиву на апеляційну скаргу не надано, явку представникі в судове засідання не забезпечено.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника скаржника, Львівський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням Господарського суду Львівської області від 11.01.2016 у справі №914/3677/15 позов задоволено частково – стягнуто з Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго” на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” 589 804 грн. 45 коп. пені, 49 287 грн. 85 коп. 3% річних, 314 603 грн. 67 коп. інфляційних втрат, 20 209 грн. 80 коп. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.04.2016 рішення Господарського суду Львівської області від 11.01.2016 у справі №914/3677/15 скасовано частково в частині стягнення з ЛМКП “Львівтеплоенерго” 466 651 грн. 34 коп. пені, 43 130 грн. 28 коп. 3% річних та 314 603 грн. 67 коп. інфляційних. В цій частині в позові відмовлено. Стягнуто з Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго” на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” 123 153 грн. 11 коп. пені та 6 157 грн. 57 коп. 3% річних, 1 939 грн. 66 коп. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” на користь Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго” 160 134 грн. 85 коп. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

12.05.2016 Господарським судом Львівської області, на примусове виконання вищевказаних рішення та постанови, було видано накази.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано заяву Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго” про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню у справі №914/3677/15 за позовом Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ до Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго”, м. Львів про стягнення 9 834 453 грн. 32 коп.

Відповідно до ч. 4 ст. 117 ГПК України суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню у разі якщо його було видано помилково або якщо обов’язок боржника відсутній повністю чи частково у зв’язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Згідно п. 3.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” частина четверта статті 117 ГПК містить підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті:

- якщо його видано помилково;

- якщо обов’язок боржника відсутній повністю чи частково у зв’язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково).

Таким чином, в силу приписів ч. 4 ст. 117 ГПК України, суд вправі визнати наказ таким, що не підлягає виконанню у разі якщо його було видано помилково або якщо обов’язок боржника відсутній повністю чи частково у зв’язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Заявник у заяві обґрунтовує необхідність визнання наказу від 12.05.2016 у справі №914/3677/15 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 123 153 грн. 11 коп. пені та 6 157 грн. 57 коп. 3% річних набранням чинності Законом України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії” від 03.11.2016, яким передбачено списання неустойки (штраф, пеня), інфляційних нарахувань, процентів річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов’язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”.

Частиною 1 ст. 116 ГПК України передбачено, що виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

В обгрунтування оскаржуваної ухвали суд першої інстанції посилається на Закон України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії”, який набув чинності 30.11.2016.

Згідно з ч.3 ст.7 цього Закону на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Отже, суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскільки заборгованість за поставлений природний газ у січні-травні 2015 року згідно договору купівлі-продажу природного газу №2115/15-ТЕ-21 від 04.12.2014 була погашена до порушення провадження у справі та до 30.11.2016, а саме набрання чинності Законом України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії” нараховані пеня та 3% річних підлягають списанню згідно ч. 3 ст. 7 зазначеного Закону.

В матеріалах справи також знаходяться також копія протоколу засідання комісії Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго” із списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ перед НАК “Нафтогаз України” від 22.08.2017, з якого вбачається, що комісією прийнято рішення про списання 123 153 грн. 11 коп. пені та 6 157 грн. 57 коп. 3% річних, які були нараховані згідно договору купівлі-продажу природного газу №2115/15-ТЕ-21 від 04.12.2014, а також копія листа Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України за вих. №8/10-1094-17 від 19.06.2017 з додатком, відповідно до якого відповідач згідно наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.06.2017 №152 включений до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії суб’єктів господарювання.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність підстав для визнання наказу №914/3677/15, виданого 12.05.2016 Господарським судом Львівської області таким, що не підлягає виконанню.

Щодо вищенаведеного судова колегія зазначає наступне.

Згідно з вимогами ст.3 Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії” для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Отже для врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії особа, яка має право на таку процедуру, повинна вчинити відповідні дії для включення її до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

Відповідно до ч.ч.1,3,9 ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації; відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів; відповідальність за бухгалтерський облік господарських операцій, пов'язаних з ліквідацією підприємства, включаючи оцінку майна і зобов'язань підприємства та складання ліквідаційного балансу і фінансової звітності, покладається на ліквідаційну комісію, яка утворюється відповідно до законодавства.

Отже, враховуючи вимоги Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії” з 30.11.2016 у відповідача виникло право на списання заборгованості зі сплати пені, інфляційних нарахувань, трьох відсотків річних на стягнення яких видано наказ від 12.05.2016 у даній справі.

В ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції судом встановлено, що зобов»язання боржника - Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго” за наказом від 12.05.2016 у справі №914/3677/15 було припинено зарахуванням зустрічних однорідних вимог відповідно до заяви Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” від 27.02.2017 №26-1929/1,2-17 із відображенням у бухгалтерському обліку позивача, що підтверджується копією заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог та випискою з банківських операцій до договору №2115/15-ТЕ-21.

Згідно ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не визначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Відповідно до статті 601 ЦК України зобов'язання припиняються зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги; зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Таким чином, зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин, є волевиявленням суб'єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин.

Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог є однією з форм припинення зобов'язання, внаслідок якого має місце індивідуальне задоволення вимог окремого кредитора за рахунок майна боржника.

Зарахування можливе за наявності таких умов: зустрічність вимог - одночасна участь сторін у двох зобов'язаннях і при цьому кредитор за одним зобов'язанням є боржником в іншому зобов'язанні; однорідність вимог (гроші, однорідні речі); настання строку виконання зобов'язання або визначення строку моментом запитання, або щоб термін виконання не був вказаний взагалі, тобто виконання можна було вимагати в будь-який момент; ясність вимог - відсутність спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання; звернення з заявою однієї сторони до іншої.

Тобто, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів, тощо); строк виконання щодо таких вимог настав або не встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Таким чином, судова колегія дійшла до висновку про правомірність зарахування зустрічних однорідних вимог за наявності умов, встановлених статтею 601 ЦК України.

За своєю природою припинення зобов»язання зарахуванням зустрічної вимоги – це одностороння угода, яка оформлюється заявою однієї з сторін і не пов»язується із прийняттям такого зарахування іншою стороною.

Отже, враховуючи наведене, зобов»язання Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго” перед ПАТ “НАК “Нафтогаз України” припинилось 27.02.2017 в момент направлення заяви від 27.02.2017 №26-1929/1,2-17 на адресу боржника. В матеріалах справи відсутні докази оскарження цього правочину зі сторони боржника.

За таких обставин, помилковим є висновок суду першої інстанції, що нараховані пеня та 3% річних підлягають списанню згідно ч. 3 ст. 7 Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії”.

Відповідно до п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017), який набрав чинності з 15.12.2017, справи у судах апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності редакцією цього Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно із ч.ч.1,2 ст. 86 ГПК України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства та інших законодавчих актів) суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 ГПК України).

Статтями 269, 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ слід задоволити, Господарського суду Львівської області від 19.09.2017 у справі №914/3677/15 скасувати.

Відповідно до п.9 ст.129 ГПК України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства та інших законодавчих актів) у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки ПАТ “НАК “Нафтогаз України” в ході розгляду справи в суді першої інстанції не виконано вимоги ухвали суду від 19.08.2017, не подано письмового пояснення на заяву ЛМКП “Львівтеплоенерго” про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню у справі: № 914/3677/15, а також представником в судовому засіданні не подано доказів припинення зобов»язання боржника за спірним наказом зарахуванням зустрічних однорідних вимог відповідно до заяви позивача від 27..02.107 №26-1929/1,2-17, що фактично є зловживанням процесуальними правами, судова колегія прийшла до висновку про розподіл витрат по сплаті судового збору між сторонами порівну.

Керуючись п.9.ст.129, ст.ст. 255, 269, 271, 275, 277, 282, 287 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ задоволити.

2. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 19.09.2017у справі № 914/3677/15 скасувати.

В задоволенні заяви Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго”, м.Львів про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню у справі: № 914/3677/15 відмовити.

3.Витрати по сплаті судового збору покласти на сторони порівну.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6 (ідентифікаційний код 20077720) на користь Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго”, м. Львів, вул. Данила Апостола, 1 (ідентифікаційний код 05506460) 800,00грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Місцевому господарському суду видати наказ.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційносу порядку не підлягає.

Повний текст складено 15.01.2018

Головуючий суддя Галушко Н.А.

Суддя Данко Л.С.

Суддя Орищин Г.В.