Постанова № 71606036, 15.01.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2018 р. Справа№ 910/18579/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пашкіної С.А.

суддів: Калатай Н.Ф.

Сітайло Л.Г.

За участю секретаря судового засідання : Кулачок О.А.

представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця"

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2017р.

у справі № 910/18579/17 (суддя Чебикіна О.С.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЛІАЛ"

до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця"

про стягнення 218 616, 30 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.11.2017р. у справі №910/18579/17 позов задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЛІАЛ" 93 743грн.06коп. пені, 22 498грн.33коп. 3% річних, 102 374грн.91коп. інфляційних втрат та 3 279грн.25коп. судових витрат.

Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що матеріалами справи підтверджується факт поставки позивачем відповідачу товару, однак доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем у строк, передбачений умовами договору, відповідачем не надано.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2017р., та прийняти нове рішення, яким зменшити розмір штрафних санкцій (штрафу, пені) до 50%.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що ним був сформований та надісланий до ПАТ «Укрзалізниця» м. Київ реєстр на фінансування даного договору для подальшого направлення коштів на Регіональну філію «Донецька залізниця», але фінансування останньої дещо ускладнено та затримується у зв'язку з проведенням Антитерористичної операції. Згідно з додатками до розпоряджень Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 №1275-р та №1053-р від 30.10.2014, до населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція належить м. Лиман, м. Маріуполь, м. Бахмут та інші. Тобто практично вся залізнична мережа регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» знаходиться в зоні проведення АТО. Господарським судом, як зазначає скаржник, не враховано, що проведення АТО та бойові дії у межах Донецької та Луганської областей суттєво впливають на фінансове становище регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укразалізниця».

Позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "МАЛІАЛ" до суду апеляційної інстанції подано відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач зазначає про те, що так як Антитерористична операція триває з 2014р. апелянт не міг не знати, що з цієї підстави у нього можуть бути проблеми з оплатою за даним договором, він мав усі можливості зазначити у договорі умови оплати такі, які міг би виконати належним чином.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2017р. розгляд апеляційної скарги призначено на 15.01.2018р.

В судове засідання апеляційного господарського суду 15.01.2018р. не з'явились представники сторін.

Враховуючи те, що позивач та відповідач, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, явка в судове засідання представників сторін не визнана обов'язковою, судова колегія ухвалила розгляд апеляційної скарги у відсутності представників сторін.

Клопотання представника позивача про розгляд справи у відсутності позивача судова колегія ухвалила задовольнити.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, судова колегія встановила.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "МАЛІАЛ", як постачальником, та Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця", як покупцем, 06 березня 2017 року укладено договір на закупівлю № Дон/НХ-17, предметом якого є поставка постачальником покупцю товару в асортименті та кількості згідно специфікації (додаток 1), яка є невід'ємною частиною чинного договору (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 6.2. договору покупець здійснює оплату поставленого товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 банківських днів з дня отримання товару. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками накладної (залізничної накладної) та акту прийому-передачі на отримання товару.

Відповідачем не заперечується факт поставки позивачем відповідачу товару на суму 2 737 297,53грн. та це підтверджується видатковими накладними № М-00000011 від 07.04.2017 року, №М-00000011А від 07.04.2017 року, актами приймання передачі товару від 07.04.2017 року та товарно-транспортними накладними від 07.04.2017 року, які міститься в матеріалах справи.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання з поставки товару відповідачу, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання з оплати отриманого товару у строк визначений умовами договору.

Доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем у строк передбачений умовами п. 6.2. договору відповідачем суду не надано.

Ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з цим позов в частині стягнення 3 % річних у розмірі 22 498,33грн. та інфляційних втрат у розмірі 102 374,91 грн. обґрунтовано задоволено місцевим господарським судом, розрахунок позивача здійснено арифметично вірно, у відповідності до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Пунктом 9.2. договору сторони передбачили, що покупець за даним договором несе відповідальність у разі порушення строків оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ від вартості несплаченого товару за кожен день прострочення.

У зв'язку з цим позов в частині стягнення 93 743,06грн. пені обґрунтовано задоволено місцевим господарським судом, розрахунок позивача здійснено арифметично вірно, у відповідності до умов договору та вимог закону.

В апеляційній скарзі відповідач хоча й погоджується з тим, що товар було поставлено на адресу відповідач, однак просить зменшити розмір штрафних санкцій (штрафу, пені) до 50%, при цьому зазначаючи про те, що в позовній заяві позивач не зазначає на завдання йому збитків у зв'язку з порушенням термінів оплати товару.

Відповідно до ст.233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017), справи у судах апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності редакцією цього Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Водночас, враховуючи положення ст. 58 Конституції України, згідно з якою закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, при вирішенні питання щодо зменшення суми штрафних санкцій суд застосовує положення ГПК України в редакції, яка діяла станом на дату винесення рішення.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що відповідачем був сформований та надісланий до ПАТ «Укрзалізниця» м.Київ реєстр на фінансування даного договору для подальшого направлення коштів на Регіональну філію «Донецька залізниця», але фінансування останньої дещо ускладнено та затримується у зв'язку з проведенням Антитерористичної операції. Згідно з додатками до розпоряджень Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 №1275-р та №1053-р від 30.10.2014, до населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція належить м. Лиман, м. Маріуполь, м. Бахмут та інші. Тобто практично вся залізнична мережа регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» знаходиться в зоні проведення АТО. Господарським судом, як зазначає скаржник, не враховано, що проведення АТО та бойові дії у межах Донецької та Луганської областей суттєво впливають на фінансове становище регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укразалізниця».

Судова колегія зазначає про те, що зі змісту п.3 ч.1 ст. 83 ГПК України вбачається, що зменшення розміру заявлених позивачем до стягнення штрафу та пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Відповідно до п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання ( п. 3 ст. 83 ГПК ), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Судовою колегією не можуть бути покладено в основу рішення доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що проведення АТО та бойові дії у межах Донецької та Луганської областей суттєво впливають на фінансове становище регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укразалізниця», оскільки відповідач не надав доказів про свою фінансову неспроможність, що крім того, не є винятковим випадком, який має бути враховано при вирішенні питання про зменшення розміру неустойки.

Крім того, судова колегія зазначає про те, що договір укладено 06.03.2017р., а розпорядження Кабінету Міністрів України щодо населених пунктів , на території яких здійснювалась антитерористична операція прийняті 02.12.2015 та 30.10.2014рр., в той же час позивачем належним чином виконано зобов'язання з поставки товару, а відповідачем не підтверджено належними доказами вжиття нею заходів до виконання зобов'язання.

Враховуючи викладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2017р. не підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273-279, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2017р. у справі № 910/18579/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/18579/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

В разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови суду апеляційної інстанції зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.

Повний тест постанови підписано 16.01.2018р.

Головуючий суддя С.А. Пашкіна

Судді Н.Ф. Калатай

Л.Г. Сітайло