Постанова № 71605995, 11.01.2018, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" січня 2018 р. Справа № 922/3040/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О. В., суддя Крестьянінов О.О. , суддя Пуль О.А.

при секретарі судового засідання Курченко В.А.,

за участю:

представника позивача - Спінулова В.В. (адвокат, за довіреністю від 29.12.2017),

першого відповідача - Саутенко С.О. (арбітражний керуючий, свідоцтво №216 від 20.02.2013),

інші учасники справи не з'явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (вх. №3733 Х/2) на ухвалу господарського суду Харківської області від 20.11.2017 у справі № 922/3040/17 (постановлену суддею Лавровою Л.С. у приміщенні господарського суду Харківської області),

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", м.Київ,

до 1) Арбітражного керуючого Саутенка Сергія Олеговича, м.Харків,

2) Товарної біржі "Ресурс-Інформ", м.Харків,

третя особа без самостійних вимог - ОСОБА_3, м.Нова Каховка Херсонської області,

третя особа без самостійних вимог - Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Ємець Іван Олександрович, м.Харків,

про визнання недійсним аукціону

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до відповідачів - Арбітражного керуючого Саутенка Сергія Олеговича та Товарної біржі "Ресурс - Інформ" про визнання недійсним результатів аукціону з продажу майна банкрута ФОП Німенка Анатолія Віталійовича, яке є предметом забезпечення вимог АТ "Дельта Банк", що відбувся 08.09.2014, та про скасування свідоцтва від 09.09.2014 на право власності на нерухоме майно - чотирьохкімнатної квартири АДРЕСА_1, що видане ОСОБА_3 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємцем І.О. та зареєстроване в реєстрі за №3107. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на порушення порядку проведення спірного аукціону в частині зниження початкової вартості реалізації майна на аукціоні, що відбувся 08.09.2014, недотримання вимог закону щодо оформлення його результатів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.11.2017 провадження у справі №922/3040/17 припинено. У вказаній ухвалі місцевим господарським судом зазначено, що проведення відкритого аукціону з продажу нерухомого майна ФОП Німенко А.В. відбувалося у межах справи про банкрутство №5023/7111/11. Суд першої інстанції зазначив, що у відповідності до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" розгляд питання про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута, а також правочинів, вчинених з метою реалізації результатів аукціону (договорів купівлі-продажу, документів щодо права власності тощо), здійснюється виключно в межах провадження у справі про банкрутство, а не в окремому позовному провадженні.

Також місцевий господарський суд зазначив, що питання щодо дотримання порядку і правомірності дій ліквідатора досліджувалися господарським судом та знайшли своє відображення в ухвалі від 12.01.2015 у справі №5023/7111/11, в якій судом було встановлено, що за результатами роботи проведеної ліквідатором, здійснені всі заходи щодо завершення ліквідаційної процедури в повному обсязі, затверджено наданий суду звіт ліквідатора, провадження у справі №5023/7111/11 припинено. За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов висновку про припинення провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст. 80 ГПК України, яким встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав. Про підстави припинення провадження у справі в частині позовних вимог про скасування свідоцтва від 09.09.2014 на право власності на нерухоме майно місцевим господарським судом в ухвалі від 20.11.2017 зазначено не було.

ПАТ "Дельта Банк" з ухвалою не погодилося, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, просить оскаржувану ухвалу скасувати та передати справу на розгляд до господарського суду Харківської області. Апелянт вважає помилковим висновок місцевого господарського суду про припинення провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст. 80 ГПК України, оскільки у процедурі банкрутства у справі №5023/7111/11 не розглядався спір про визнання недійсними результатів аукціону, проведеного 08.09.2014, та визнання недійсним свідоцтва про право власності, а встановлення судом здійснення ліквідатором усіх заходів щодо завершення ліквідаційної процедури в повному обсязі не ототожнюється з встановленням законності результатів проведеного аукціону. Апелянт також посилається на порушення порядку проведення аукціону, що призвело до порушення його прав як кредитора.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 07.12.2017 вказану апеляційну скаргу прийнято до провадження, призначено її розгляд на 21.12.2017, запропоновано надати суду апеляційної інстанції: позивачу - письмові пояснення з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції у справі та докази на підтвердження фактів, викладених в апеляційній скарзі; відповідачам та третім особам - відзиви на апеляційну скаргу з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції у справі та докази на підтвердження своїх заперечень.

14.12.2017 ОСОБА_3 (третя особа без самостійних вимог) надав відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на безпідставність доводів апелянта та зазначаючи, що оспорювання результатів аукціону можливе тільки за умови існування процедури банкрутства, в якій його проведено, просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі.

Перший відповідач, арбітражний керуючий Саутенко С.О., 20.12.2017 та 21.12.2017 надав відзиви на апеляційну скаргу, в яких також наполягає на тому, що оспорювання результатів аукціону можливе тільки за умови існування процедури банкрутства, в якій його проведено (тоді як вказана процедура закінчилася ще у 2015 році), та просить залишити оскаржувану ухвалу без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У судовому засіданні 21.12.2017 оголошено перерву до 11.01.2018, визначено строк для подання учасниками справи відзивів на апеляційну скаргу, мотивованих пояснень щодо своєї правової позиції в даній справі, доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, а також заяв і клопотань, пов'язаних з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин раніше (за наявності таких заяв чи клопотань та обґрунтування поважності причин) - по 05.01.2018 включно.

05.01.2018 позивач, ПАТ "Дельта Банк", надав пояснення до апеляційної скарги, в яких зазначає, що позов ним було подано з урахуванням підвідомчості, встановленої ст.10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст.12, 16 ГПК України (в редакції, що діяла до 15.12.2017), з урахуванням правової позиції, викладеній у постанові Вищого господарського суду України від 28.09.2016 у справі №915/47/16. Також у даних поясненнях позивачем наведено аргументи стосовно суті позовних вимог - а саме, обставини, що, на думку ПАТ "Дельта Банк", свідчать про допущені ліквідатором порушення вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" при проведенні спірного аукціону (проведення третього повторного аукціону законом не передбачено; договір купівлі-продажу квартири не укладався та нотаріально не посвідчувався; не було розміщено оголошення про продаж безпосередньо на нерухомому майні тощо).

У судовому засіданні 11.01.2018 представники позивача та першого відповідача підтримали викладену ними письмово правову позицію.

Інші учасники справи, повідомлені належним чином про час та місце судового засідання, не направили своїх представників для участі у судовому засіданні та не повідомили суд про причини їх неявки.

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду даної справи Харківським апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 2 ст. 273 ГПК України, колегія суддів, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, заслухавши представників учасників справи у судовому засіданні, дійшла висновку про закінчення розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з ч.5 цієї ж статті, у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як було встановлено вище, предметом апеляційного перегляду є ухвала господарського суду від 20.11.2017 про припинення провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст. 80 ГПК України (в редакції, чинній на час постановлення вказаної ухвали). Отже, у відповідності до приписів ч.5 ст.270 ГПК України щодо меж, у яких повинні встановлюватися обставини і досліджуватися докази, в ході апеляційного провадження колегією суддів досліджено питання щодо додержання судом першої інстанції норм процесуального права при припиненні провадження у справі. Тобто питання, які стосуються суті позовних вимог і на які посилався позивач в ході апеляційного провадження (щодо наявності або відсутності підстав для визнання спірного аукціону недійсним) в силу вищенаведених приписів ч.5 ст.269 ГПК України не входять до предмету розгляду в даному апеляційному провадженні, оскільки судом першої інстанції позовні вимоги не було розглянуто по суті.

У відповідності до вимог ст.282 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.

Постановою господарського суду Харківської області від 28.09.2011 у справі №5023/7111/11 ФОП Німенка А.В. визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором у справі призначено арбітражного керуючого Одокієнка Р.О. Ухвалою від 25.09.2012, у зв'язку з неналежним виконанням обов'язків, усунено арбітражного керуючого Одокієнка Р.О. від повноважень ліквідатора банкрута, призначено ліквідатором арбітражного керуючого Саутенка С.О., якого зобов'язано виконати ліквідаційну процедуру.

В ході здійснення ліквідаційної процедури у вищевказаній справі про банкрутство №5023/7111/11 на аукціоні з продажу майна банкрута, який відбувся 08.09.2014, за ціною 151224,32 грн. реалізовано чотирьохкімнатну квартиру, розташовану у АДРЕСА_1, що належала банкруту і була заставним майном, якими забезпечено зобов'язання ФОП Німенка А.В. перед ПАТ "Дельта Банк".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.10.2014 у справі №5023/7111/11 задоволено клопотання ліквідатора банкрута про розподіл коштів, отриманих від реалізації майна банкрута на аукціоні від 08.09.2014, а саме, на часткове погашення кредиторських вимог АТ "Дельта Банк" було спрямовано 68126,23 грн. Як вбачається із вказаної ухвали, копію якої надано ліквідатором суду першої інстанції (а.с.66), представник кредитора, ПАТ "Дельта Банк", був присутній у судовому засіданні 15.10.2014.

В ухвалі від 12.01.2015 у справі №5023/7111/11 (а.с.69) господарським судом Харківської області було встановлено, що за результатами роботи проведеної ліквідатором, здійснені всі заходи щодо завершення ліквідаційної процедури в повному обсязі. Вказаною ухвалою затверджено наданий суду звіт ліквідатора, зобов`язано державного реєстратора внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності Фізичної особи підприємця Німенка Анатолія Віталійовича, провадження у справі №5023/7111/11 припинено.

Вищенаведені судові рішення у справі №5023/7111/11 не були скасовані в апеляційному та касаційному порядку і набрали чинності.

Із матеріалів справи та наданих представником ПАТ "Дельта Банк" у судовому засіданні апеляційного господарського суду 11.01.2018 усних пояснень також вбачається, що в ході провадження у справі №5023/7111/11 кредитор, ПАТ "Дельта Банк", який був повідомлений про розгляд вказаної справи про банкрутство та брав участь у судових засіданнях, не звертався до суду із заявою про визнання недійсним аукціону з продажу майна банкрута ФОП Німенка Анатолія Віталійовича, яке є предметом забезпечення вимог АТ "Дельта Банк", що відбувся 08.09.2014.

При розгляді даної справи №922/3040/17, місцевий господарський суд, надаючи оцінку змісту ухвали суду від 15.10.2014 у справі №5023/7111/11, зазначив, що проведення відкритого аукціону з продажу нерухомого майна ФОП Німенка А.В. відбувалося у межах справи про банкрутство №5023/7111/11, питання щодо дотримання порядку і правомірності дій ліквідатора досліджувалися господарським судом та знайшли своє відображення в ухвалі від 12.01.2015, в якій судом було встановлено, що за результатами роботи проведеної ліквідатором, здійснені всі заходи щодо завершення ліквідаційної процедури в повному обсязі.

Стосовно вказаного висновку колегія суддів зазначає, що, як вбачається зі змісту судових рішень у справі №5023/7111/11, у процедурі банкрутства ФОП Німенка А.В. не розглядався спір про визнання недійсними результатів аукціону, проведеного 08.09.2014, та визнання недійсним свідоцтва про право власності, а встановлення судом здійснення ліквідатором усіх заходів щодо завершення ліквідаційної процедури в повному обсязі не ототожнюється з встановленням законності результатів проведеного аукціону - на що обґрунтовано посилається ПАТ "Дельта Банк" в апеляційній скарзі.

Отже, висновок місцевого господарського суду про наявність рішення господарського суду, який вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, у зв'язку з чим провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.2 ч.1 ст. 80 ГПК України, колегія суддів вважає таким, що не узгоджується з фактичними обставинами справи та змістом вищевказаної процесуальної норми.

Водночас, колегія суддів зазначає про наявність інших підстав для припинення провадження у справі, про які було зазначено місцевим господарським судом у мотивувальній частині оскаржуваної ухвали.

А саме, відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України (в редакції, чинній на момент подання позову в даній справі та постановлення оскаржуваної ухвали), підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом. Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ст.16 ГПК України (виключна підсудність справ) передбачено, що справи у майнових спорах, передбачених п.7 ч.1 ст.12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Разом з цим, ч. 4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником.

Таким чином, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Відповідна правова позиція щодо підвідомчості спорів за участю боржника викладена у постанові Верховного Суду України від 02.12.2015 у справі №911/4212/14, відповідно до якої положення ст.ст. 12, 16 ГПК України, в силу ч. 1 ст. 58 Конституції України, застосовуються і до справ про банкрутство. Аналогічні висновки стосовно застосування положень ч.9 ст.16 ГПК України, які кореспондуються з положеннями п.7 ч.1 ст.12 цього Кодексу, щодо розгляду спорів з майновими вимогами до боржника в межах провадження у справі про банкрутство висловлені Верховним Судом України в постановах від 13.04.2016 у справі № 908/4804/14, від 16.11.2016 у справі №908/560/16.

Виходячи із положень загальних норм ст. ст. 41, 44, 45 Закону про банкрутство, ліквідаційна процедура направлена на здійснення заходів щодо задоволення в порядку цього Закону вимог кредиторів, шляхом продажу майна банкрута.

Порядок продажу майна банкрута визначається за приписами ст. 44 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", відповідно до ч. 8 якої - спори, які виникають при проведенні та виконанні результатів аукціонів, у тому числі про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна, розглядаються в межах провадження у справі про банкрутство.

Окрім того, Законом передбачено, що розгляд питання про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута, а також правочинів, вчинених з метою реалізації результатів аукціону (договорів купівлі-продажу, документів щодо права власності тощо), здійснюється виключно в межах провадження у справі про банкрутство, а не в окремому позовному проваджені.

Відтак, законодавець прямо пов'язує законність проведення аукціону із законністю правочинів, укладених з метою його реалізації: договорів, а також інших юридично значимих дій, пов'язаних з оформленням права власності на майно. При цьому сам по собі аукціон та його результат не є підставою для відчуження майна боржника, а є лише передумовою для укладення між переможцем та боржником відповідного правочину - договору купівлі-продажу майна та подальшого оформлення правовстановлюючих документів про право власності на придбане майно. Тобто аукціон є лише засобом досягнення результату у вигляді відчуження майна боржника.

Підставою ж для визнання недійсними аукціону як самостійного правочину є виключно порушення встановлених законодавством правил його проведення, зокрема процедури підготовки, проведення аукціону; правил, які регулюють сам порядок проведення аукціону; правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів аукціону.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що аукціон безпосередньо пов'язаний із здійсненням провадження у справі про банкрутство, тому його оспорювання можливе тільки за умови існування процедури банкрутства, в якій його проведено, оскільки встановивши незаконність аукціону щодо порушення порядку його організації та проведення, в подальшому слідує необхідність повторного проведення аукціону у справі про банкрутство з метою реалізації майна боржника, внаслідок чого за відсутності триваючого провадження у справі про банкрутство оспорювання проведеного у цій справі аукціону є неможливим.

В ході апеляційного провадження ПАТ "Дельта Банк" не наведено аргументів, які б спростовували вищевказані висновки, що ґрунтуються, зокрема, на правовій позиції Верховного Суду України. Відповідно до ч.1 ст.111-28 ГПК України в редакції, чинній на час постановлення оскаржуваної ухвали, висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Посилання апелянта на те, що подання ним позову до господарського суду Харківської області, у провадженні якого перебувала справа про банкрутство №5023/7111/11, відповідає приписам ч.4 ст.10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ч.8 ст.16 ГПК України, якими визначено, що відповідні позови розглядаються судом у провадженні якого перебуває справа про банкрутство - колегія суддів також не вважає переконливими, оскільки, як вбачається зі змісту вказаних норм (зокрема, із дієслова "перебуває", вжитого у формі теперішнього часу) ними презюмується наявність триваючого провадження у справі про банкрутство на момент подання позову, зокрема, про визнання недійсним правочину за участю боржника.

Натомість у даному випадку, як уже зазначалося, провадження у справі про банкрутство №5023/7111/11 було припинено ще у 2015 році, тоді як позов у даній справі №922/3040/17 подано у 2017 році. При цьому, як було встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджено представником апелянта, ПАТ "Дельта Банк" як кредитор у справі №5023/7111/11 брав участь в її розгляді та не був позбавлений можливості своєчасно звернутися до суду з заявою про визнання недійсним результатів аукціону від 08.09.2014 та про скасування свідоцтва від 09.09.2014 на право власності на нерухоме майно саме в межах справи №5023/7111/11. На запитання суду, чому ПАТ "Дельта Банк" такою можливістю не скористалося, представником позивача відповіді не надано.

Колегія суддів також не визнає переконливими посилання апелянта на постанову Вищого господарського суду України від 28.09.2016 у справі №915/47/16, в якій зазначено, що розгляд позовної заяви банку про визнання аукціону недійсним не у межах справи про банкрутство не визначений чинним законодавством як процесуальна підстава для припинення провадження у справі ні чинним Господарським процесуальним кодексом України, ні Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Суд апеляційної інстанції враховує наявність іншої, більш поширеної, практики суду касаційної інстанції щодо розгляду аналогічних спорів (постанови Вищого господарського суду України від 10.01.2017 у справі №918/716/15, від 11.01.2017 у справі №908/3346/14, що прийняті пізніше за постанову від 28.09.2016, на яку посилається позивач, а також від 06.07.2016 у справі №904/8745/15).

Зокрема, у постанові від 10.01.2017 у справі №918/716/15 Вищим господарським судом України зазначено, що після припинення провадження у справі про банкрутство можуть мати місце лише спори стосовно правочинів, які є підставою для відчуження майна за результатами аукціону, а не самого аукціону як підстави для укладення таких правочинів - у зв'язку з чим провадження у справі за позовом про визнання аукціону недійсним, поданим після припинення провадження у справі про банкрутство, підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, згідно з яким господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Інших обставин, що могли б бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, апелянтом не наведено.

Таким чином, в ході апеляційного провадження було встановлено, що висновки суду, викладені в оскаржуваній ухвалі, не відповідають обставинам справи (а саме, судом першої інстанції не враховано, що у процедурі банкрутства ФОП Німенка А.В. у справі №5023/7111/11 не розглядався спір про визнання недійсними результатів аукціону, проведеного 08.09.2014, та визнання недійсним свідоцтва про право власності) неправильно застосовано приписи ст.80 ГПК України (в редакції, чинній на момент постановлення оскаржуваної ухвали) - а саме, припинено провадження на підставі п.2 ч.1 ст. 80 ГПК України, тоді як застосуванню підлягав п. п.1-1 ч.1 вказаної норми.

Окрім того, в порушення вимог ст.86 ГПК України щодо належного мотивування ухвали, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі зазначав лише про одну позовну вимогу ПАТ "Дельта Банк" - щодо визнання недійсним результатів аукціону з продажу майна банкрута - і не вказав про підстави припинення провадження у справі стосовно другої позовної вимоги - скасування свідоцтва від 09.09.2014 на право власності на нерухоме майно.

За приписами ч.5 ст.269 ГПК України, у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Оскільки відповідна вимога про скасування свідоцтва від 09.09.2014 на право власності на нерухоме майно була заявлена позивачем при зверненні до господарського суду Харківської області, колегія суддів зазначає, що вона була предметом розгляду в суді першої інстанції, отже, щодо даної вимоги вищенаведені приписи ч.5 ст.269 ГПК України не застосовуються. Відтак, надаючи правову оцінку відповідним обставинам, колегія суддів зазначає, що провадження стосовно даної позовної вимоги, що за своєю природою є похідною від вимоги про визнання результатів аукціону недійсними, також підлягає припиненню з наведених вище підстав.

Згідно з ч.2 ст.277 ГПК України (в редакції, чинній на час ухвалення даної постанови), порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Частиною 4 цієї ж норми визначено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Отже, враховуючи приписи вищенаведених процесуальних норм, колегія суддів зазначає, що оскільки провадження у справі підлягало припиненню, резолютивна частина оскаржуваної ухвали має бути залишена без змін. Водночас мотивувальна частина підлягає зміні шляхом зазначення про припинення провадження у справі стосовно обох позовних вимог (як основної, про визнання недійсним результатів аукціону, так і похідної, про скасування свідоцтва від 09.09.2014 на право власності на нерухоме майно) в порядку п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 13, 269, 271, п.2 ч.1 ст.275, п.3, 4 ч.1, ч.4 ст.277 ГПК України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 20.11.2017 у справі №922/3040/17 змінити, з урахуванням висновків, викладених у мотивувальній частині даної постанови. Резолютивну частину ухвали залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на постанову може бути подана до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 16.01.18

Головуючий суддя Шевель О. В.

Суддя Крестьянінов О.О.

Суддя Пуль О.А.