Рішення № 71605270, 11.01.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.01.2018Справа № 910/22340/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., при секретарі судового засідання Чаплигіній А.А., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Липкижитлосервіс"

про стягнення 424 253, 75 грн.

Представники:

від позивача: Драчова М.С.;

від відповідача не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Липкижитлосервіс" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 424 253, 75 грн., з якої: 387 387, 50 грн. - інфляційних втрат та 36 866, 25 грн. - 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасним виконанням відповідачем грошових зобов'язань, щодо сплати позивачу заборгованості за договором № 03970/2-06 на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі від 15.03.2004 відповідно до рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2015 у справі № 910/24797/14.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 11.01.2018 за участю представників сторін.

29.12.2017 через відділ автоматизованого документообігу суду від Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Липкижитлосервіс" надійшли пояснення у справі, в яких відповідач просить суд зменшити розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій.

09.01.2018 представник позивача через відділ автоматизованого документообігу суду подав письмові пояснення по справі.

У даному судовому засіданні суд повідомив, що 15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017р. N2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017р. N2147VІІІ, чинної з 15.12.2017, передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Зважаючи на те, що у справа № 910/22340/17 не є складною з огляду на наявні в ній матеріали, враховуючи обсяг та характер доказів у справі, суд приходить до висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2018 суд ухвалив здійснювати розгляд справи №910/22340/17 у порядку спрощеного позовного провадження.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, однак був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 11.01.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

15.03.2004 між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - позивач, постачальник) та Комунальним підприємством по утриманню та експлуатації житлового фонду "Липкижитлосервіс", правонаступником якого є Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва "Липкижитлосервіс" (далі - відповідач, абонент) було укладено договір № 03970/2-06 на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у міську каналізаційну мережу, а абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому послуг постачальником на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України 01.07.1994 № 65, Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 № 37, а також дотримуватись норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за Договором.

При цьому суд звертає увагу, що Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України 01.07.1994 № 65 втратили чинність 18.10.2008 у зв'язку із введенням в дію нових Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190.

За таких обставин 28.05.2013 сторонами було укладено додаткову угоду до Договору, відповідно до якої сторони зокрема погодили, що абонент зобов'язується дотримуватись порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190.

Згідно п. 2.1.1 договору, облік поставленої води здійснюється за показаннями водолічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об'єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом.

Зняття показань з водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента у строки згідно з графіком обслуговування постачальника. В разі, якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті постачальником, є підставою для виставлення платіжних документів на оплату наданих послуг (п. 2.1.2 Договору).

Відповідно до п. 2.1.4 договору кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями водолічильників та/або іншими способами визначення об'ємів стоків.

Згідно п. 2.2.2 договору, оплата вартості послуг здійснюється Абонентом щомісячно у безготівковій формі у п'ятиденний строк з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента (п. 2.2.2. в редакції додаткової угоди від 28.05.2013 р.).

За змістом п. 7.1. договору в редакції додаткової угоди від 28.05.2013, цей договір укладається строком на один рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна зі сторін письмово не повідомить іншу сторону про його припинення.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Господарського суду міста Києва від 09.02.2015 у справі № 910/24797/14 за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва "Липкижитлосервіс" про стягнення 1 156 329, 86 грн. встановлено, що спір між сторонами виник внаслідок порушення з боку відповідача зобов'язання в частині оплати наданих послуг за договором № 03970/2-06 на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі від 15.03.2004, зокрема позивачем у період з 01.10.2013 по 30.06.2014 надано відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення на загальну суму 4 798 490, 18 грн., а відповідач оплатив такі послуги лише у розмірі 3 898 924, 23 грн., у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 947 579, 92 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.02.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Картавцева Ю.В., суддя - Отрош І.М., суддя - Полякова К.В.) у справі № 910/24797/14 позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва "Липкижитлосервіс" (01021, м. Київ, провулок Івана Мар'яненка, будинок 7; ідентифікаційний код 05756837) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, будинок 1-А; ідентифікаційний код 03327664) 708 285 (сімсот вісім тисяч двісті вісімдесят п'ять) грн. 21 коп. основної заборгованості, 69 079 (шістдесят дев'ять тисяч сімдесят дев'ять) грн. 60 коп. інфляційних втрат, 6 994 (шість тисяч дев'ятсот дев'яносто чотири) грн. 36 коп. 3% річних, 31 367 (тридцять одна тисяча триста шістдесят сім) грн. 07 коп. пені, 35 414 (тридцять п'ять тисяч чотириста чотирнадцять) грн. 26 коп. штрафу та 17 022 (сімнадцять тисяч двадцять дві) грн. 81 коп. судового збору.

Позов в частині стягнення з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва "Липкижитлосервіс" (01021, м. Київ, провулок Івана Мар'яненка, будинок 7; ідентифікаційний код 05756837) пені у розмірі 15 569 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот шістдесят дев'ять) грн. 67 коп., 3% річних у розмірі 3 471 (три тисячі чотириста сімдесят одна) грн. 95 коп. та інфляційних втрат у розмірі 34 888 (тридцять чотири тисячі вісімсот вісімдесят вісім) грн. 28 коп. за несвоєчасне виконання зобов'язань по оплаті послуг з постачання холодної води, що йде на підігрів, за період з жовтня 2013 р. по червень 2014 р. залишено без розгляду. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Проте, постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2015 у справі № 910/22340/17 рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2015 у справі № 910/24797/14 в частині залишення без розгляду вимог Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про стягнення з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва "Липкижитлосервіс" пені, інфляційних втрат та 3 % річних за несвоєчасне виконання зобов'язань по оплаті послуг з постачання холодної води, що йде на підігрів за тепловими пунктами, що перебувають на балансі Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва "Липкижитлосервіс", за період з жовтня 2013 року по червень 2014 року - скасовано та прийнято в цій частині нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, а саме щодо присудження до стягнення з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва "Липкижитлосервіс" інфляційних втрат в розмірі 11 226,35 грн., 3%річних - 1 109,70 грн., пені - 4 971,31 грн. за прострочення виконання грошових зобов'язань по оплаті послуг з постачання холодної води, що йде на підігрів, по тепловим пунктам, які перебувають на балансі Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва "Липкижитлосервіс" по коду №6-50084 (заборгованість 111 032,41 грн.), за період з жовтня 2013 року по червень 2014 року.

Викладено резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2015 у справі № 910/24797/14 в наступній редакції: "Позов задовольнити частково. Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва "Липкижитлосервіс" (01021, м. Київ, провулок Івана Мар'яненка, будинок 7; ідентифікаційний код 05756837) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, будинок 1-А; ідентифікаційний код 03327664) 708 285 (сімсот вісім тисяч двісті вісімдесят п'ять) грн. 21 коп. основної заборгованості, 80 305 (вісімдесят тисяч триста п'ять) грн. 95 коп. інфляційних втрат, 8 104 (вісім тисяч сто чотири) грн. 06 коп. 3% річних, 36 338 (тридцять шість тисяч триста тридцять вісім) грн. 38 коп. пені, 35 414 (тридцять п'ять тисяч чотириста чотирнадцять) грн. 26 коп. штрафу та 17 (сімнадцять тисяч триста шістдесят вісім) грн. 96 коп. судового збору. В іншій частині позовних вимог - відмовити."

Стягнуто з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва "Липкижитлосервіс" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" 173 (сто сімдесят три) грн. 07. коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.

Колегією суддів у справі № 910/24797/14 встановлено, що заборгованість відповідача по оплаті наданих позивачем за Договором у період з 01.10.2013 по 30.06.2014 послуг з водопостачання та водовідведення становить 328 351, 47 грн. (по коду №6-84), 25 551,95 грн. (по коду 6-1575) а також 243 349, 38 грн. (стоки по коду №6-50084) та 111 032, 41 грн. (питна вода на підігрів по коду №6-50084 відносно наявних на балансі відповідача бойлерів), строк виконання грошового зобов'язання по оплаті якої згідно положень ст. 903 Цивільного кодексу України та умов Договору на момент звернення з позовом до суду є таким, що настав.

Також, колегією суддів у справі № 910/24797/14 встановлено, що відповідачем не виконано у встановлений Договором строк своє зобов'язання щодо оплати заборгованості за період з 01.10.2013 по 30.06.2014 послуг з водопостачання та водовідведення загальним розміром 708 285, 21 грн. (по коду №6-84, 6-1575, а також стоки по коду №6-50084 та питна вода на підігрів по коду №6-50084 відносно наявних на балансі відповідача 37 бойлерів), тож відповідачем було порушено умови Договору, а також вимоги ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, а тому за таких обставин, загальна сума боргу за період з 01.10.2013 по 30.06.2014 послуг з водопостачання та водовідведення становить 708 285, 21 грн.

З урахуванням вищенаведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача за загальним підсумком підлягають стягненню: 708 285 (сімсот вісім тисяч двісті вісімдесят п'ять) грн. 21 коп. основної заборгованості, 80 305 (вісімдесят тисяч триста п'ять) грн. 95 коп. інфляційних втрат, 8 104 (вісім тисяч сто чотири) грн. 06 коп. 3% річних, 36 338 (тридцять шість тисяч триста тридцять вісім) грн. 38 коп. пені, 35 414 (тридцять п'ять тисяч чотириста чотирнадцять) грн. 26 коп. штрафу.

08.07.2015 на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2015 № 910/24797/14 видано накази.

Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 129 Конституції України визначають, що основними засадами судочинства є обов'язковість судового рішення.

Таким чином, факти, встановлені у постанові Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2015 у справі № 910/24797/14, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді даної справи.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2015 у справі № 910/24797/14 набрала законної сили 10.06.2015, а відповідачем перераховані грошові кошти у розмірі 680 484, 52 грн. за надані комунальні послуги 22.08.2016 згідно банківської виписки та 30.11.2016 перераховані кошти у сумі 205 332, 30 грн. та 173, 07 грн. відповідно, що підтверджується копіями банківських виписок, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 387 387, 50 грн. - інфляційних втрат за періоди з 01.12.2014 по 21.08.2016 та з 01.12.2014 по 29.11.2016 та 36 866, 25 грн. - 3 % річних за періоди з 01.12.2014 по 21.08.2016 та з 01.12.2014 по 29.11.2016.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 03970/2-06 на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі від 15.03.2004, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положенням ч. 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно зі ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначає Закон України "Про житлово-комунальні послуги".

Житлово-комунальними послугами, відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», є результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно до статей 12, 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", житлово-комунальні послуги поділяються за: функціональним призначенням; порядком затвердження цін/тарифів.

Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" балансоутримувач - це власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом;

виконавець - це суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору;

виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги;

споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до п. 7.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Однак, при цьому слід мати на увазі, що у разі коли судовим рішенням з боржника стягнуто суму неустойки (штрафу, пені), то правова природа відповідної заборгованості саме як неустойки у зв'язку з прийняттям такого рішення залишається незмінною, і тому на неї в силу припису частини другої статті 550 ЦК України проценти не нараховуються, інфляційні ж нарахування та нарахування трьох процентів річних на цю заборгованість можуть здійснюватися на загальних підставах відповідно до частини другої статті 625 названого Кодексу з дня, наступного за днем набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

Так, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України). Отже, зобов'язання припиняється не будь-яким виконанням, а лише виконанням, проведеним належним чином. Основні критерії належності виконання містяться у ст.ст. 526 - 530 ЦК України, відповідно до якої належно виконаним буде вважатися зобов'язання, яке виконано відповідно до умов договору, вимог ЦК та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, здійснено сторонами, відповідно до предмета виконання, у передбачений строк (термін), у визначеному місці та у належний спосіб.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 20 грудня 2010 р. у справі № 3-57гс10, від 4 липня 2011 р. у справі № 3-65гс11, від 12 вересня 2011 р. у справі №3-73гс11, від 24 жовтня 2011 р. у справі № 3-89гс11, від 14 листопада 2011 р. у справі №3-116гс11, від 23 січня 2012 р. у справі № 3-142гс11 та у постановах Вищого господарського суду України від 23.09.2015 у справі № 910/5924/15-г, від 20.08.2015 у справі № 910/2681/15-г.

Судом перевірено правильність наданого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат і встановлено, що останні відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема, проведені з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання та за відповідний період прострочення.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за рішенням суду, з нього, в силу положень статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 387 387, 50 грн. - інфляційних втрат за періоди з 01.12.2014 по 21.08.2016 та з 01.12.2014 по 29.11.2016 та 36 866, 25 грн. - 3 % річних за періоди з 01.12.2014 по 21.08.2016 та з 01.12.2014 по 29.11.2016.

Разом з тим, відповідач у письмових поясненнях просив суд на підставі п. 233 ГК України зменшити розмір неустойки, яка підлягає стягненню.

Згідно зі ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання; майновий стан сторін, які беруть участь в зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Так, відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Проте, як зазначено судом вище, сплата трьох процентів річних від простроченої суми, які і інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Липкижитлосервіс" (01021, м. Київ, провулок Івана Мар'яненка, буд. 7, ідентифікаційний код - 05756837) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-А, ідентифікаційний код - 03327664) 387 387 (триста вісімдесят сім тисяч триста вісімдесят сім) грн. 50 коп. - інфляційних втрат, 36 866 (тридцять шість тисяч вісімсот шістдесят шість) грн. 25 коп. - 3 % річних та 6 363 (шість тисяч триста шістдесят три) грн. 81 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 16.01.2018

Суддя Щербаков С.О.