Ухвала суду № 71604935, 10.01.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 31/57/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

10.01.2018 Справа № 908/1542/15-г

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С., при секретарі судового засідання Шолоховій С.В.

розглянувши скаргу Державного підприємства “Донецька залізниця” на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області та матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “АВК Конфекшінері” (юридична, поштова адреса: 04080 м. Київ, вул. Межигірська, 82-А).

до відповідача: Державного підприємства “Донецька залізниця” (83001 м. Донецьк, вул. Артема, 68).

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство “Українська залізниця” (03680 м. Київ, вул. Тверська, 5) в особі Регіональної філії “Донецька залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” (84404 м. Лиман, вул. Привокзальна, 22).

орган виконання: Відділ примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області (84313 м. Краматорськ, вул. Машинобудівників, 32).

про визнання незаконною бездіяльність державного виконавця, зобов’язання державного виконавця скасувати постанову про розшук майна боржника та зупинити виконавче провадження, зобов’язати державного виконавця повернути арештовані автомобілі користувачам.

За участю представників сторін та учасників судового процесу:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 77/8 від 05.04.2017 р.

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № Н-01/198 від 18.05.2017 р.

представник 3-ї особи: не з’явився

представник ВДВС: не з’явився

В С ТА Н О В И В:

У травні 2017 року Державне підприємство "Донецька залізниця" звернулось до господарського суду Запорізької області зі скаргою на бездіяльність державного виконавця, в якій просило визнати незаконною бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області в частині не виконання пункту 11 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження", зобов'язати державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області скасувати постанову про розшук майна боржника у виконавчому провадженні ВП № 49372281 та зупинити виконавче провадження за пунктом 11 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження"; зобов'язати державного виконавця повернути арештовані автомобілі користувачам - структурним підрозділам регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Українська залізниця".

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.06.2017 р. (суддя Азізбекян Т.А.) скаргу ДП "Донецька залізниця" про визнання незаконною бездіяльності державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області в частині не виконання пункту 11 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження", зобов’язання державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області скасувати постанову про розшук майна боржника у виконавчому провадженні ВП № 49372281 та зупинити виконавче провадження за пунктом 11 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження", зобов'язання державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області повернути арештовані автомобілі користувачам структурним підрозділам регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", залишено без задоволення.

За апеляційною скаргою Державного підприємства "Донецька залізниця" ухвала місцевого суду переглянута в апеляційному порядку і постановою Донецького апеляційного господарського суду від 02.10.2017 р. (головуючий суддя Дучал Н.М., Радіонова О.О., Склярук О.І.) залишена без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.11.2017 р. касаційну скаргу Державного підприємства "Донецька залізниця" задоволено частково. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 02.10.2017 у справі № 908/1542/15-г та ухвалу господарського суду Запорізької області від 21.06.2017 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.12.2017 р., справу № 908/1542/15-г передано судді Дроздовій С.С. для розгляду скарги Державного підприємства “Донецька залізниця” на бездіяльність державного виконавця.

Ухвалою суду від 27.12.2017 р. скаргу Державного підприємства “Донецька залізниця” на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області у справі № 908/1542/15-г, прийнято до розгляду суддею Дроздовою С.С. та призначено судове засідання на 10.01.2018 р.

Розгляд скарги у справі у судовому засіданні 10.01.2018 р. здійснювався в порядку Господарського процесуального кодексу України, у редакції Закону України від 03.10.2017 р. 2147-VIII “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів”, про що суд повідомив представників сторін у судовому засіданні.

За приписами п. 9 ч. 1 розділу ХІ “Перехідних положень” Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017 р.) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ст. 222 ГПК України здійснювалося повне фіксування судового засідання 10.01.2018 р. за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

10.01.2018 р. в засіданні суду заявник підтримав вимоги викладені у скарзі. В обґрунтування посилається на той факт, що відповідно до закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" №2864-3 від 29.11.2001р. встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та

господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна. Для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні

інших господарських товариств і передані до статутних капіталів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом: звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв'язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов'язань боржника з перерахування фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Таким чином, на думку заявника державний виконавець позбавлений права примусової реалізації майна ДП "Донецька залізниця". В даному випадку було неправомірно арештовано та реалізовано автомобілі, які є іншими основними засобами виробництва. І примусова реалізація яких прямо заборонена законом. Законом України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення. Так як у ДП "Донецька залізниця" на рахунках відсутні грошові кошти, а реалізація майна заборонена законом, державний виконавець повинен повернути виконавчий документ стягувачу на підставі п. 9 ст. 37 закону України "Про виконавче провадження".

Пунктом 11 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавець повинен зупинити вчинення виконавчих дій у разі встановлення мораторію на звернення стягнення на активи боржника за зобов'язанням підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене на території антитерористичної операції, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

ДП "Донецька залізниця" знаходиться на території проведення антитерористичної операції за юридичною та фактичною адресою м. Донецьк, вул. Артема, 68.

Головою комісії з реорганізації ДП "Донецька залізниця" надіслано лист від 10.04.2017 року № б/н на ім'я начальника відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області з вимогою зупинення виконавчих дій відносно активів ДП "Донецька залізниця", в тому числі і відносно майна, яким наділена регіональна філія "Донецька залізниця" ПАТ "Українська залізниця", а саме автотранспортних засобів та повернути затримані автомобілі їх балансоутримувачам - структурним підрозділам регіональної філії "Донецька залізниця".

Листом від 14.04.2017 р. № 1266/02.2-35 Відділом примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області в задоволенні зазначених вимог було відмовлено і виконавчі провадження не зупинені. Підставою відмови зазначено, що арештоване майно виявлено не на території проведення АТО (м. Слов'янськ, сел. Урзуф, м. Краматорськ, м. Лиман).

Географія проведення антитерористичної операції наразі визначається додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р «Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція». У вказаному додатку передбачається, що Донецька та Луганська область є територією проведення антитерористичної операції.

Крім того, заявник зазначив, що згідно із статтею 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» район проведення антитерористичної операції - це визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція. Згідно із наказом керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 07.10.2014 № 33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення» Донецьку і Луганську області з 07.04.2014 р. визначено районами проведення антитерористичної операції, що також підтверджено в листі від 04.05.2017 р. №4205 Антитерористичного центру при Службі безпеки України на адресу регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Українська залізниця".

Крім того, заявник вважає, що державним виконавцем порушено п. 11 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" в частині обов'язкового зупинення вчинення виконавчих дій у разі встановлення мораторію на звернення стягнення на активи боржника за зобов'язанням підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене на території антитерористичної операції, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Вищезазначене твердження співпадає з позицією Міністерства юстиції України, яке викладене у листі від 24.05.2017 р. №19761/8987-0-32-17/11.4, направленим на запит ПАТ "Українська залізниця". Викладені вище обставини підтверджують, що державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області не виконуються вимоги ст.34 Закону України "Про виконавче провадження". Таким чином бездіяльність державного виконавця порушує права та законні інтереси відповідача та ПАТ "Укрзалізниця".

Таким чином державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області припустив ряд порушень, в тому числі ним не зупинено виконавче провадження на підставі п. 11 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження"; не повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі п.9 ст. 37 закону України "Про виконавче провадження"; здійснено примусову реалізацію майна державного підприємства при дії заборони на його реалізацію.

На підставі викладеного заявник просить задовольнити скаргу в повному обсязі.

10.01.2018 р. в судовому засіданні представник позивача ТОВ «АВК Конфекшінері» проти скарги заявника заперечив, на підставах викладених письмовому відзиві (міститься в матеріалах справи). Свої заперечення мотивує тим, що посилаючись у скарзі на положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо підприємств залізничного транспорту, майно яких розташоване на території проведення антитерористичної операції» від 20.12.2016 р. 1787-УШ, розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015рю № 1275-р та Закону України «Про боротьбу з тероризмом», відповідач обґрунтовує бездіяльність органу державної виконавчої служби щодо не зупинення виконавчих дій та виконавчого провадження лише фактом реєстрації Боржника на території міста Донецька, Донецької області і посиланням на те, що територія проведення АТО - це вся територія Донецької та Луганської областей відповідно до розпорядження КМ України від 02.12.2015рю № 1275-р.

Проте, відповідно до ст. 2 Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо підприємств залізничного транспорту, майно яких розташоване на території проведення антитерористичної операції», частину першу статті 34 доповнити пунктом 11 такого змісту: "11) встановлення мораторію на звернення стягнення на активи боржника за зобов'язаннями підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене на території проведення антитерориетичної операції, на якій органи державної* влади тимчасово не здійснюють свої повноваження".

Додатком 1 до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затвердженого розпорядженням КМ України від 07.11.2014р. № 1085-р. визначений виключний перелік населених пунктів, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, серед яких немає тих населених пунктів (зокрема м. Бердянськ), де органом державної виконавчої служби були розшукані та арештовані активи Відповідача у вигляді транспортних засобів, які належать на праві власності Відповідачу.

Помилковим, на думку позивача у справі, є твердження відповідача про те, що територія проведення АТО це вся територія Донецької та Луганської областей і про те, що сам факт реєстрації відповідача у м. Донецьку є однозначною підставою зупинення з боку органу державної виконавчої служби виконання рішення суду на підставі п. 11 ст. 34 ЗУ «Про виконавче провадження» та зняття арешту з майна відповідача.

Позивач зазначив, що прийняття Кабінетом Міністрів України розпорядження від 02.12.2015 р. № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України», на яке зокрема посилається Відповідач, здійснювалось на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції"', який був прийнятий ще у вересні 2014 року і прийняття цього переліку у грудні 2015 року було не чим іншим, як усуненням прогалини у цьому питанні, що підтверджує і сама назва розпорядження «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася (а не здійснюється) антитерористична операція», і де органи державної влади України не здійснюють свої повноваження.

Окрім цього, затвердження переліку населених пунктів, де здійснювалась АТО, здійснювалось щодо заборон та обмежень щодо дій та виконання зобов'язань, визначених у тексті Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», серед статей якого жодних заборон чи обмежень щодо виконання рішень судів не встановлено.

Крім цього, сам по собі факт реєстрації відповідача на території м. Донецька не є підставою для зупинення виконавчих дій у розумінні Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо підприємств залізничного транспорту, майно яких розташоване на території проведення антитерористичної операції» та п. 11 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження».

Позивач також звертає увагу суду на те, що на його думку відповідач вводить в оману суд, стверджуючи у скарзі до Господарського суду Запорізької області від 11.05.2017 р. б/н про те, що «...починаючи з 26.09.2016 року працівниками ДПС було затримано декілька автстранспортних засобів, які були передані на праві господарського відання регіональній філії «Донецька залізниця» відповідно до наказу від 01.12.2016 р. № 049, право власності на які оформлено за ДП «Донецька залізниця»...». Зазначене твердження відповідача знайшло своє відображення в ухвалі Господарського суду Запорізької області від 21.06.2017 р. В свою чергу, в апеляційній скарзі на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 21.06.2017 р., відповідач вже стверджує про те, що затриманні автотранспортні засоби «... є рухомим майном та належить на праві господарського відання ДП «Донецька залізниця» - юридичній особі, що зареєстрована та фактично знаходиться у м. Донецьку...»

Щодо твердження відповідача з цитуванням п. 2 постанови КМ України № 604 від 12.11.2014 р. про те, що майно ДП «Донецька залізниця», яке знаходиться на тимчасово окупованій території та території проведення АТО, до проведення інвентаризації та затвердження передавальних актів, закріплюється в частині активів за ПАТ «Українська залізниця» позивач зазначив, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ДП "Донецька залізниця" з 25 листопада 2014 року перебуває у стані припинення за рішенням власників.

Відповідно до частини другої статті 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" та частини першої статті 111 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Ця обставина дає підстави для висновку щодо «відсутності підстав для визнання ПАТ «Українська залізниця»» правонаступником за зобов'язаннями відповідача до проведення інвентаризації активів та зобов'язань останнього та їх документування, відновлення можливості фактичного доступу до його активів, у ПАТ «Українська залізниця» немає підстав відповідати за зобов'язаннями відповідача», (постанови ВСУ від 08.02.2017р. у справі № 910/5096/16 та від 22.02.2017р. у справі № 910/8325/16).

Отже, відповідач, перебуваючи в стані припинення, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, маючи цивільну правоздатність, залишається юридичною особою у розумінні Цивільного кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», у зв'язку з чим не відбулося правонаступництва між відповідачем та ПАТ "Українська залізниця" стосовно боргових зобов'язань відповідача, а отже, відповідач зобов'язаний виконувати судові рішення, в тому числі ті, які перебувають на стадії примусового виконання.

Крім того, відповідно до Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» Для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних капіталів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом: звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв'язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов'язань боржника з перерахування фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Як вбачається з рішення Конституційного суду України по справі № 1-11/2003 від 10.03.2003 року, за змістом статті 2 Закону мораторій не поширюється на відчуження рухомого та іншого майна підприємств, що не забезпечує ведення їх виробничої діяльності, а також на продаж об'єктів нерухомого майна та інших засобів виробництва, що забезпечують виробничу діяльність підприємства-боржника у процедурі його санації (стаття 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

За таких обставин, позивач просить суд відмовити відповідачу у задоволенні скарги ДП «Донецька залізниця» на бездіяльність державного виконавця.

10.01.2018 р. представник 3-ї особи в засідання суду для розгляду скарги не з’явився, про час та місце розгляду скарги був попереджений належним чином. Вимог суду не виконав, письмових пояснень не надав. Поважні причини своєї неявки суду не повідомив. Клопотань про розгляд скарги без відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

10.01.2018 р. представник Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області, в засідання суду для розгляду скарги не з’явився, про час та місце розгляду скарги був попереджений належним чином. Вимог суду не виконав, письмових пояснень не надав. Поважні причини своєї неявки суду не повідомив. Клопотань про розгляд скарги без відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Розглянувши скаргу Державного підприємства “Донецька залізниця” на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області та матеріали справи 908/1542/15-г, суд дійшов висновку щодо відмови у її задоволенні, виходячи з наступного:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 20.05.2015 р. (суддя Хуторной В.М. позов Приватного акціонерного товариства “АВК”, м. Донецьк (скорочено ПрАТ “АВК”) задоволено. З Державного підприємства “Донецька залізниця” (83062, м. Донецьк, вул. Артема, 68, код ЄДР 01074957) на користь Приватного акціонерного товариства “АВК” (84300, м. Краматорськ, вул. Орджонікідзе, 1-“А”, код ЄДР 30482582, п/р 26007300448855, Філія - Дніпропетровське обласне управління АТ “Ощадбанк”, МФО 305482) стягнуто відшкодування збитків в розмірі 2 603 200 (два мільйони шістсот три тисячі двісті) грн. коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 52 064 (п’ятдесят дві тисячі шістдесят чотири) грн.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.08.2015 р. рішення господарського суду Запорізької області від 20.05.2015р.по справі № 908/1542/15-г – залишено без змін.

04.09.2015 р. господарським судом Запорізької області видано відповідний наказ.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.11.2015 р. рішення господарського суду Запорізької області від 20 травня 2015 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12 серпня 2015 року у справі № 908/1542/15-г залишено без змін.

Постановою від 16.11.2015 р. відкрито виконавче провадження ВП № 49372281 з виконання наказу № 908/1542/15-г щодо стягнення з ДП “Донецька залізниця” відшкодування збитків у розмірі 2 603 200,00 грн. та витрат по сплаті судового збору у розмірі 52 064,00 грн.

Постановою від 17.02.2016 р. ВП № 49372281 про арешт коштів, накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках у банківських установах та належать боржнику ДП “Донецька залізниця” в межах суми 2 655 264,00 грн.

22.03.2016 року Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Донецькій області винесено постанову ВП № 49372281 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в межах суми 2 920 790,40 грн.

За розпорядженнями № 49372281/4-16П від 25.03.2016 р. були розподілені кошти, що надійшли на рахунок 24.03.2016 р. на користь ПАТ “АВК” в рахунок часткового погашення боргу за наказом 908/1542/15-г від 04.09.2015 р. та в рахунок сплати виконавчого збору.

Листом від 30.03.2016р. № 31/5-881 Регіональним сервісним центром в Донецькій області МВС України повідомлено про внесення до БД “Арешт” НАІС ДДАІ МВС арешт транспортних засобів, що належать Державному підприємству “Донецька залізниця” згідно ВП 49372281 від 22.03.2016 р.

Листом від 27.04.2016 р. Регіональним сервісним центр в Донецькій області МВС України направлено державному виконавцю інформацію №31/5-1339 про транспортні засоби, які зареєстровані за Державним підприємством “Донецька залізниця” з додатком на 74 аркушах

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.05.2016 р. у справі № 908/1542/15-г задоволено заяву Приватного акціонерного товариства “АВК” про заміну сторони у справі № 908/1542/15-г на стадії виконання рішення суду. Здійснено заміну сторони (стягувача), приватного акціонерного товариства “АВК” (код 30482582, місцезнаходження: 87510 м. Маріуполь, пр-т Луніна, 42), на Товариство з обмеженою відповідальністю АВК Конфекшінері (код 39461796, місцезнаходження: 04080 місто Київ, вул. Міжигірська, 82-а) у справі господарського суду Запорізької області № 908/1542/15-г на стадії виконання рішення суду.

Постановою від 31.05.2016 р. ВП № 49372281 про розшук майна боржника, керуючись ст. 40 Закону України “Про виконавче провадження”, оголошено розшук майна транспортних засобів у кількості 1356 одиниць згідно додатку № 1 на 74 аркушах, що належать державному підприємству “Донецька залізниця”.

У зв’язку з виявленням на території, підконтрольній Україні, окремих транспортних засобів, що належать ДП “Донецька залізниця” та оголошені в розшук, державним виконавцем в межах виконавчого провадження № 49372281 в період з 26.09.2016 р. по 23.05.2017 р. були складені акти опису та арешту майна, винесені постанови про опис та арешт майна боржника.

07.02.2017 р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області прийнята постанова ВП № 49372281 про призначення суб’єкта оціночної діяльності – суб’єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.

13.02.2017 р. надані ПП “Донецько-Східний Брокерський Торговий Дім” висновки про оцінку транспортних засобів.

З матеріалів виконавчого провадження № 49372281 вбачається, що державним виконавцем було виявлено більше 15 транспортних засобів, з них 4 транспортні засоби передані на реалізацію до ДП “СЕТАМ”.

У травні 2017 р. Державне підприємство “Донецька залізниця” звернулось до господарського суду Запорізької області зі скаргою на бездіяльність державного виконавця, якою просило: визнати незаконною бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області в частині не виконання пункту 11 ст. 34 Закону України “Про виконавче провадження”; зобов’язати державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області скасувати постанову про розшук майна боржника у виконавчому провадженні ВП № 49372281 та зупинити виконавче провадження за п.11 ст.34 Закону України “Про виконавче провадження”; зобов’язати державного виконавця повернути арештовані автомобілі користувачам - структурним підрозділам регіональної філії “Донецька залізниця” ПАТ “Українська залізниця”.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.05.2017 р. у справі №908/1542/15-г прийнято до розгляду скаргу Державного підприємства “Донецька залізниця” на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області; залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ПАТ “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Донецька залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.06.2017 р. по справі № 908/1542/15-г скаргу ДП “Донецька залізниця” про визнання незаконною бездіяльності державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області в частині не виконання пункту 11 ст. 34 Закону України “Про виконавче провадження”, зобов’язання державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області скасувати постанову про розшук майна боржника у виконавчому провадженні ВП №49372281 та зупинити виконавче провадження за пунктом 11 ст. 34 Закону України “Про виконавче провадження”, зобов’язання державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області повернути арештовані автомобілі користувачам структурним підрозділам регіональної філії “Донецька залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, залишено без задоволення.

Державне підприємство “Донецька залізниця”, м. Донецьк не погоджуючись з прийнятою ухвалою, звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Запорізької області від 21.06.2017р. по справі №908/1542/15-г та задовольнити скаргу на бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області в повному обсязі.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 02.10.2017 р. ухвалу господарського суду Запорізької області від 21.06.2017 р. у справі № 908/1542/15-г залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.11.2017 р. від 29.11.2017 р. касаційну скаргу Державного підприємства "Донецька залізниця" задоволено частково. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 02.10.2017 у справі № 908/1542/15-г та ухвалу господарського суду Запорізької області від 21.06.2017 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

Відповідно до положень Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання. Однією з засад судочинства є обов’язковість рішень суду.

Конституційним Судом України у п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012р. № 18-рп/2012 зазначено, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом (ст. ст.115, 116 Господарського процесуального кодексу України).

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Заходами примусового виконання рішень (ст.10 Закону України “Про виконавче провадження”), є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Сторонами виконавчого провадження, за ст.15 Закону України “Про виконавче провадження”, є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення. У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Боржником у виконавчому провадженні № 49372281 з виконання наказу господарського суду Запорізької області у справі № 908/1542/15-г є ДП “Донецька залізниця”.

Наполягаючи на бездіяльності державного виконавця, ДП “Донецька залізниця” посилається на п.11 ч.1 ст. 34. Закону України “Про виконавче провадження”, відповідно до якої виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі встановлення мораторію на звернення стягнення на активи боржника за зобов'язаннями підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене на території проведення антитерористичної операції, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Частину першу статті 34 Закону України “Про виконавче провадження” доповнено пунктом 11 наведеного змісту Законом України від 20.12.2016 р. N 1787-VIII “Про внесення змін до деяких законів України щодо підприємств залізничного транспорту, майно яких розташоване на території проведення антитерористичної операції”, який набув чинності 17.02.2017 р.

Крім того, Законом України від 20.12.2016 р. N 1787-VIII , розділ XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України “Про виконавче провадження” доповнено пунктом 10-1 наступного змісту: "10-1. На період дії мораторію, встановленого згідно з пунктом 5-1 розділу III "Перехідні та прикінцеві положення" Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо звернення стягнення на активи публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, 100 відсотків акцій якого належать державі, за зобов'язаннями підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене на території проведення антитерористичної операції, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження".

Розділ III "Перехідні та прикінцеві положення" Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" доповнено пунктами 5-1 і 5-2 такого змісту:

"5-1. До проведення відповідно до законодавства інвентаризації і оцінки майна підприємств залізничного транспорту, що розміщене на території проведення антитерористичної операції, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та затвердження передавального акта щодо цього майна Товариству як правонаступнику прав і обов'язків зазначених підприємств встановити мораторій на звернення стягнення на активи Товариства за зобов'язаннями таких підприємств.

5-2. Мораторій на звернення стягнення на активи Товариства, встановлений згідно з пунктом 5-1 цього розділу, втрачає чинність після проведення відповідно до законодавства інвентаризації і оцінки майна підприємств залізничного транспорту, що розміщене на території проведення антитерористичної операції, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та затвердження передавального акта щодо цього майна Товариству, але не пізніше ніж через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції".

Законом України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" від 23 лютого 2012 року N 4442-VI (далі - Закон N 4442-VI) визначено правові, економічні та організаційні особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, 100% акцій якого належать державі (далі - Товариство).

Утворення Товариства здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до законодавства з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Верховним судом України в постановах від 8 лютого 2017 року № 3-1417гс16, 3-1586гс16 зазначено наступне.

Відповідно до Закону N 4442-VI та на виконання його вимог постановою Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року N 200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - Постанова N 200) утворено ПАТ "Українська залізниця" на базі Укрзалізниці, підприємств залізничного транспорту, які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1. До переліку, наведеного у зазначеному додатку, включено й ДП "Донецька залізниця".

За змістом п. 5 Постанови N 200 Міністерству інфраструктури доручено вжити заходів для припинення Укрзалізниці та підприємств, зазначених у додатку 1.

У межах своїх повноважень та на часткову зміну п. 5 Постанови N 200 Кабінет Міністрів України 12 листопада 2014 року прийняв постанову N 604, якою установлено, що майно (активи, власний капітал та зобов'язання) підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції (далі - майно), не включається до переліків і зведених актів інвентаризації майна, що затверджуються Міністерством інфраструктури відповідно до п. 5 зазначеної постанови, а відображається в балансі (крім зобов'язань підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, які розташовані на тимчасово окупованій території) і закріплюється в частині активів за ПАТ "Українська залізниця" на праві господарського відання до проведення його інвентаризації та оцінки відповідно до п. 2 цієї постанови.

У подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2015 року N 735 "Питання публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" затверджено Статут ПАТ "Українська залізниця".

Згідно з п. п. 1, 2 Статуту ПАТ "Українська залізниця" є юридичною особою, утвореною відповідно до Закону N 4442-VI, Постанови N 200; Товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту. Товариство є юридичною особою з дня державної реєстрації (п. 12 Статуту).

Відповідно до п. п. 25, 26, 53, 54 Статуту засновником Товариства є держава в особі Кабінету Міністрів України. Управління корпоративними правами держави стосовно Товариства здійснює Кабінет Міністрів України. Управління корпоративними правами держави, переданими до статутного капіталу Товариства, здійснює Товариство. Єдиним акціонером Товариства є держава в особі Кабінету Міністрів України. Вищим органом є загальні збори акціонерів. Функції загальних зборів виконує Кабінет Міністрів України. Функції вищого органу, які передбачені законодавством, цим Статутом, а також внутрішніми документами Товариства, крім функцій, зазначених у п. 56 цього Статуту, здійснюються Кабінетом Міністрів України одноосібно.

Державну реєстрацію ПАТ "Українська залізниця" здійснено 21 жовтня 2015 року.

Із комплексного аналізу зазначених норм права та установлених судом дійсних обставин справи можна дійти висновку, що спеціальним Законом N 4442-VI визначено особливості утворення ПАТ "Українська залізниця", на виконання якого Кабінет Міністрів України прийняв відповідні нормативно-правові акти та діяв не тільки як вищий орган у системі органів виконавчої влади, а й як особа, яка здійснює на підставі цього Закону від імені держави функції вищого органу управління Товариством.

Зважаючи на викладене, питання правонаступництва ПАТ "Українська залізниця" стосовно ДП "Донецька залізниця" визначається спеціальним законом та прийнятими на його виконання постановами N 200 та N 604, які пов'язують перехід прав і обов'язків ДП "Донецька залізниця" до ПАТ "Українська залізниця" з інвентаризацією, складанням передавального акта та внесенням майна до статутного капіталу правонаступника.

Наведене вище свідчить, що п.5-1. Розділу III "Перехідні та прикінцеві положення" Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", яким до проведення, відповідно до законодавства, інвентаризації і оцінки майна підприємств залізничного транспорту, що розміщене на території проведення антитерористичної операції, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та затвердження передавального акта щодо цього майна Товариству, як правонаступнику прав і обов'язків зазначених підприємств, встановлено мораторій на звернення стягнення на активи Товариства за зобов'язаннями таких підприємств, стосується саме ПАТ "Українська залізниця".

Зазначене підтверджується і Висновком Комітету з питань транспорту Верховної ОСОБА_2 України до проекту Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підприємств залізничного транспорту, майно яких розташоване на території проведення антитерористичної операції", реєстр. N 5428.

Як вже зазначалося, боржником у виконавчому провадженні №49372281 з виконання наказу господарського суду Запорізької області у справі №908/1542/15-г є ДП “Донецька залізниця”, на яке не розповсюджується дія мораторію, встановленого п.5-1. Розділу III "Перехідні та прикінцеві положення" Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування".

Скаржником не надано доказів встановлення мораторію на звернення стягнення на активи ДП “Донецька залізниця”, як боржника у виконавчому провадженні №49372281 з виконання наказу господарського суду Запорізької області у справі №908/1542/15-г, отже відсутні підстави для застосування приписів п.11 ч.1 ст. 34. Закону України “Про виконавче провадження”, на яку посилається апелянт та третя особа.

Як свідчать матеріали справи № 908/1542/15-г, на теперішній час, заміна сторони виконавчого провадження № 49372281 ДП “Донецька залізниця” на ПАТ “Укрзалізниця” не здійснювалася.

Наполягання скаржника на розміщенні всього його майна на території проведення антитерористичної операції, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, спростовуються матеріалами справи.

З огляду на вищенаведене, відсутні підстави для застосовування органом державної виконавчої служби приписів пункту 11 статті 34 Закону України “Про виконавче провадження” щодо боржника - Державного підприємства "Донецька залізниця" за виконавчим провадженням № 49372281 .

Отже, вимоги ДП “Донецька залізниця” про визнання незаконною бездіяльності державного виконавця щодо не виконання пункту 11 ст. 34 Закону України “Про виконавче провадження” та зобов’язання зупинити виконавче провадження є такими, що не ґрунтуються на приписах законодавства.

Вимоги ДП “Донецька залізниця” про зобов’язання державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області скасувати постанову про розшук майна боржника від 31.05.2016 р. у виконавчому провадженні ВП № 49372281 не підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 36 Закону України “Про виконавче провадження” розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням. У разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання поліцією. Тимчасове затримання та зберігання поліцією на спеціальних майданчиках чи стоянці виявленого за результатами розшуку транспортного засобу боржника здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розшук транспортного засобу боржника припиняється в разі його виявлення, про що виконавцем не пізніше наступного робочого дня виноситься постанова про зняття майна з розшуку.

Матеріали справи не містять доказів виявлення всіх транспортних засобів, що належать ДП “Донецька залізниця”, та оголошені в розшук.

Стосовно вимоги скарги в частині зобов’язання державного виконавця повернути арештовані автомобілі користувачам – структурним підрозділам регіональної філії “Донецька залізниця” суд зазначає, що відповідно до п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України, від 26.12.2003 № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" вимоги скарги щодо повернення арештованого майна не можуть бути розглянуті в межах скарги на дії ВДВС згідно ГПК України, оскільки такі дії державного виконавця, пов'язані з реалізацією арештованого майна, є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини (далі - Суд) право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II).

За певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).

Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (див., наприклад, рішення від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції", Reports 1997-II, п. 40; рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява № 59498/00, п. 34, ECHR 2002-III, та рішення від 6 березня 2003 року у справі "Ясюнієне проти Литви", заява № 41510/98, п. 27).

Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (див. рішення від 7 червня 2005 року у справі "Фуклев проти України", заява № 71186/01, п. 84).

Саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення у справі "Comingersoll S. A." проти Португалії", заява № 35382/97, п. 23, ECHR 2000-IV).

Наразі, оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін.

Відповідно до ст. 339 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Статтею 340 ГПК України передбачено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду.

Згідно ст. 342 ГПК України, скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Відповідно до ст. 343 ГПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд Запорізької області дійшов висновку, що доводи заявника, викладені в скарзі не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні норм визначених нормами Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 232, 233, 234, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Відмовити Державному підприємству “Донецька залізниця”, м. Донецьк у задоволенні скарги на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області у справі № 908/1542/15-г

2. Копію даної ухвали направити сторонам у справі.

Суддя С.С. Дроздова