Рішення № 71604670, 11.01.2018, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 січня 2018 р.

Справа №903/889/17

за позовом Приватного акціонерного товариства «Володимир-Волинське АТП-10707»

до відповідача: Управління соціального захисту населення Володимир-Волинської районної державної адміністрації

про стягнення 58 775 грн.

Суддя Шум М.С.

секретар судового засідання Кобись Є.О.

за участю представників:

від позивача: н/з

від відповідача: н/з

Суть спору: Приватне акціонерне товариство «Володимир-Волинське АТП-10707» звернулось з позовом до Управління соціального захисту населення Володимир-Волинської районної державної адміністрації про стягнення 58775 грн. витрат за пільгове перевезення пасажирів, а також витрат по сплаті судового збору в сумі 1600 грн.

В обґрунтування посилаються на договори №1 від 01.01.2014р, №1 від 01.01.2015р. та №18 від 01.06.2015р. про відшкодування витрат за пільгове перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування, норми Бюджетного кодексу України та Постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.202 №256 «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету».

Ухвалою суду від 22.11.2017 року порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 11.01.2018р.

22.12.2017р. від відповідача надійшов відзив, в якому зазначають, що на відшкодування витрат за пільгове перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам у 2016 та 2017 роках не було передбачено, компенсувати виниклу заборгованість перед перевізником в сумі 58 775 грн. немає можливості. Окремо просять справу розглядати без участі представника управління, та врахувати, що Управління звільнене від сплати судового збору на підставі п.19. ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Ухвалою суду від 02.01.2018р. постановлено справу №903/889/17 розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження у справі, підготовче засідання призначено на 11.01.2018р..

Суд, із врахуванням ст.165 ГПК України, розцінює пояснення наведені у відзиві відповідача, як визнання позову.

Беручи до уваги приписи ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, враховуючи те, що сторони були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, явку сторін не було визнано обов’язковою, господарський суд визнавши зібрані докази достатніми для розгляду спору за наявними в справі матеріалами, -

встановив:

Між Управлінням соціального захисту населення Володимир-Волинської райдержадміністрації та ПрАТ «Володимир-Волинське АТП-10707» були укладені договори №1 від 01.01.2014р., №1 від 01.01.2015р. та №18 від 01.06.2015р.(далі – разом Договори, окремо Договір) про відшкодування витрат за пільгове перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування, відповідно до умов яких перевізник зобов'язувався здійснювати перевезення пільгових категорій громадян.

Також, між сторонами було укладено ряд додаткових угод, відповідно до умов яких розпорядник коштів зобов’язався проводити відшкодування збитків за пільгове перевезення громадян по мірі надходження коштів субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам відповідно до обсягу перевезень пільгових категорій громадян, здійснених перевізником у межах додаткового планового обсягу місячної компенсації

Відповідно до п.3.1 останнього договору(далі – Договір 3), перевізник щомісяця до 1 числа наступного місяця подає розпоряднику коштів розрахунок суми компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян, але не більше помісячних планових обсягів асигнувань, передбачених на дані компенсації.

Перевізником за період з січня 2014 року по грудень 2015 р. були складені розрахунки суми компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян на приміських маршрутах Володимир-Волинський - Устилуг, Володимир-Волинський - Коритниця, Володимир-Волинський - Маркостав, Володимир-Волинський - Хмелів - Нехворощі.

Згідно п.3.2 Договору 3, розпорядник коштів протягом 3 днів перевіряє подані розрахунки та в межах затверджених бюджетних асигнувань складає з автомобільними перевізниками відповідні акти звіряння.

Між сторонами були підписані акти взаєморозрахунків, останнім встановлено сальдо на користь позивача в сумі 58 775 грн.

У зв’язку з наявним боргом перед ПАТ «Володимир-Волинським АТП-10707», товариство 13.03.2017 року за вих..№ 39 направило на адресу відповідача претензію щодо виконання умов договору та погашення заборгованість у розмірі 58 775 грн.

У відповіді на претензію від 31.03.2017р. вих.№969/4/2-17 відповідач підтвердив наявну заборгованість, проте зазначив що на відшкодування витрат за пільгове перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам у 2016 та 2017 раках не було передбачено, компенсувати виниклу заборгованість перед перевізником в сумі 58775 грн. немає можливості.

Станом на час розгляду спору, заборгованість відповідача за надані послуги перед ПАТ «Володимир-Волинським АТП-10707» становить 58775 грн..

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частини 1-2 ст.193 Господарського кодексу України(далі – ГК України) встановлюють, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.ст.525, 526 ЦК України).

Статтею 19 Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" встановлено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Згідно п.9 ст.87 Бюджетного кодексу України, видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення належать до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України.

Відповідно до підп. б п.4 ч.1 ст.89 та ст.102 Бюджетного кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002р., якою затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету(далі - Порядок), встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з Державного бюджету України.

Згідно ст.91 Бюджетного кодексу України, до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать зокрема компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Згідно п.3 Порядку, головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Таким чином, розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг Володимир-Волинського району Волинської області є Управління соціального захисту населення Володимир-Волинської районної державної адміністрації, а отже відшкодування спірних витрат, повинен здійснювати відповідач за рахунок державних субвенцій.

Частина 2 ст.218 ГК України та ст.617 ЦК України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.

Також, Європейським судом з прав людини в рішенні у справі "Бакалов проти України" від 30.11.2004р. зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Неналежне фінансування заходів соціального захисту окремих категорій громадян не є підставою для звільнення відповідача від відшкодування витрат понесених позивачем та не може бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення такого зобов'язання.

З огляду на вищенаведене, суд приходить висновку, що вимог позивача підставні та підлягають до задоволення в повному обсязі(стягнення 58775 грн.).

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Посилання відповідача на п.19 ст.5 Закону України «Про судовий збір», згідно якого структурні підрозділи місцевих державних адміністрації, на які покладено завдання щодо вирішення питань соціального захисту населення(яким є відповідач) звільнені від сплати судового збору, відхиляються судом, з огляду на таке.

Згідно ст.1 Закону України "Про судовий збір", судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Судовим збором є збір, що справляється при поданні заяв та скарг, натомість щодо розподілу судових витрат за результатами розгляду справи, законодавством, а саме ст.129 ГПК України, встановлено окреме регулювання.

Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тобто дана норма(п.19 ст.5 Закону України «Про судовий збір») встановлює пільги при зверненні до суду, а не при стягненні з такої особи, відповідача(в даному випадку Управління) судового збору за розгляд справи в суді.

Разом з тим, згідно ч.1 ст.130 ГПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Згідно підпункту 4 п.6 ч.2 ст.238 ГПК України, у разі необхідності у резолютивній частині рішення також вказується про повернення судового збору.

Суд із врахуванням вищенаведеного, приходить висновку про необхідність повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору(800 грн.), сплаченого при поданні позову, а також про необхідність компенсації позивачу іншої частини сплаченого судового збору(800 грн.) за рахунок відповідача.

Керуючись ст.73-79, 86, 129, 130, 185, 232, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Управління соціального захисту населення Володимир-Волинської районної державної адміністрації (44700, Волинська обл., місто Володимир-Волинський, вул. КОВЕЛЬСЬКА, будинок 173, код ЄДРПОУ 03191992) на користь Приватного акціонерного товариства «Володимир-Волинське АТП-10707» (44701, Волинська обл., місто Володимир-Волинський, вул. КОВЕЛЬСЬКА, будинок 181, код ЄДРПОУ 05461125) 58 775 грн. витрат за пільгове перевезення пасажирів та 800 грн. сплаченого позивачем судового збору.

3. Управлінню державної казначейської служби України у м. Луцьку Волинської області повернути із Державного бюджету України Приватному акціонерному товариству «Володимир-Волинське АТП-10707» (44701, Волинська обл., місто Володимир-Волинський, вул. КОВЕЛЬСЬКА, будинок 181, код ЄДРПОУ 05461125) судовий збір у розмірі 800 грн., сплаченого згідно платіжним дорученням №919 від 16.11.2017р..

Повний текст рішення складено

15.01.2018

Суддя М. С. Шум