Рішення № 71603061, 16.01.2018, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/853/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2018 року Залізничний районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді: Кирилюка А.І.

за участю секретаря: Фрейдун А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд

в с т а н о в и в:

17.02.2017 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 54 650.85 грн. та судові витрати.

В обґрунтування вимог покликається на те, що 20.07.2011 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачем було укладено кредитний договір б/н згідно умов якого Позивачем було надано останньому кредит в сумі 3 600.00 грн., шляхом встановлення кредитного ліміту на платіжну картку, із сплатою 20.40 % відсотків річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Проте, відповідач не виконував належним чином взяті на себе зобов’язання, щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків, пені, комісії та штрафів, допустивши заборгованість перед позивачем, яка станом на 31.12.2016р. становить 54 650.85 грн., а тому змушене звернутись до суду.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, подавши на адресу суду заяву, в якій просив справу розглядати без його участі, позов підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності від 11.12.2014 року в судовому засіданні проти позову заперечив. Подав письмові заперечення. Просив суд в задоволенні позову відмовити у зв’язку з пропуском строку позовної давності звернення до суду. Крім того просив відмовити у задоволенні позову у зв’язку із пропуском строку позовної давності.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 20.07.2011 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачем ОСОБА_1. було укладено кредитний договір б/н згідно умов якого Позивачем було надано останній кредит в сумі 3 600.00 грн., шляхом встановлення кредитного ліміту на платіжну картку, із сплатою 20.40 % відсотків річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

З умов кредитного договору вбачається, що відповідач ОСОБА_1 взяла на себе зобов’язання погашати заборгованість по кредиту, відсотках за його користування, по перерахунку платіжного ліміту, а також сплачувати комісію, на умовах, визначених даним договором.

Згідно ст.ст. 526, 527, 530 ЦПК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Як вбачається з розрахунку заборгованості по договору № б/н від 20.07.2011 року, загальна сума заборгованості станом на 31.12.2016р. становить 54 650,85 грн., з яких 3 880,64 грн. заборгованість за кредитом, а решта суми це проценти, пеня, комісія та штрафні санкції.

Відповідно до кредитного договору 20.07.2011 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачем було укладено кредитний договір б/н згідно умов якого Позивачем було надано останньому кредит в сумі 3 600.00 грн., тому сума тіла кредиту не може бути більшою, як вказано у розрахунку відповідача, а повинна відповідати умовам договору.

Окрім того, статтями 256, 257 ЦК України визначено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. А згідно ст. 258 ЦК України, позовна давність щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлена строком в один рік. Частиною 4 ст. 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою відмови у позові.

Суд не бере до уваги виписку ПАТ КБ «ПриватБанк» з основної карти 5577****4902 за період з 12.06.2014 року по 13.09.2017 рік ОСОБА_1 (а.с.119-123 мат. цив. справи) на яку Позивач посилається, як на переривання строку позовної давності відповідачем, однак списання коштів не є добровільне погашення боргу боржником.

Відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, тобто початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.

Строк виконання зобов’язання, погашення останнього платежу по кредиту спливає 20.07.2012 року, оскільки це випливає з п. 1.1.7.12 ОСОБА_3, про те, що Договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання та необхідністю здійснювати погашення частинами в розмірі не меншими аніж визначено п. 26 ОСОБА_3, оскільки у випадку внесення меншої суми унеможливлює погашення кредиту протягом строку дії договору на відповідних умовах без прострочення.

Відтак, початок перебігу позовної давності за вимогами банку слід відраховувати з дати закінчення дії договору, яка збігається зі строком виконання зобов’язання, тобто з 20.07.2012 року.

Оскільки позивач звернувся з позовом до суду 17.02.2017 року вважається таким, що пропустив строки позовної давності за вимогами до відповідача.

Як зазначалось вище, частиною 4 ст. 267 ЦК України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що в задоволені позову слід відмовити, у зв’язку з пропуском строку позовної давності.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, ст. 11, 212, 256, 257, 258, 261, 267, 525, 526, 527, 1050, 1054 ЦК України, суд

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ПАТ» КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя: (підпис).

З оригіналом згідно.

Суддя: