Рішення № 71602409, 26.12.2017, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 26.12.2017

Справа № 334/427/16-ц

Провадження № 2/334/2026/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2017 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Баруліної Т.Є.,

при секретарі Куліковій Д.Ю.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся в Ленінський районний суд м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, вказавши в позовній заяві, що між Закритим акціонерним товариством «ПриватБанк», правонаступником якого є Публічне Акціонерне Товариство «ПриватБанк», та ОСОБА_2 було укладеного договору №б/н від 06.07.2007 року, відповідно до якого ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 16 000,0 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Щодо зміни кредитного ліміту ОСОБА_1 керується п. 3.2, п. 3.3 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком, відповідно до п. 3.3 Умов та Правил надання банківських послуг.

ЗАТ «ПриватБанк» виконав свої зобов’язання за договором у повному обсязі та надав відповідачу кредит.

ОСОБА_2 свої обов’язки виконувала не в повному обсязі, у зв’язку з чим станом на 31.12.2015 року має заборгованість – 13 389,48 грн., яка складається з наступного: 2 026,87 грн. - заборгованість за кредитом; 7 641,06 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2 607,77 грн. - заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 613,79 грн. - штраф (процентна складова).

Позивач просить стягнути на свою користь з відповідачки заборгованість за кредитним договором № б/н від 06.07.2007 р. в сумі – 13 389,48 грн. а також витрати по сплаті судового збору в сумі 1 378,60 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, наполягає на задоволенні позовних вимог за мотивами, вказаними в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив застосувати строки позовної давності, суду надав письмові заперечення, в яких посилався на правову позиції Верховного Суду України| в постанові від 19.03.2014 р. у справі №6-14цс14, відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За договором, що визначив щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячний платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернений кредиту в повному обсязі зі спливом останнього місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, оцінивши та дослідивши у сукупності докази у справі, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст..13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Судом встановлено, що 06.07.2007 року між Закритим акціонерним товариством «ПриватБанк», правонаступником прав та обов’язків якого є Публічне Акціонерне Товариство КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладеного договору №б/н від 06.07.2007 року, відповідно до якого ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 16 000,0 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Пунктом 3.2 та п. 3.3 Умов та Правил надання банківських послуг, передбачено, що Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

За нормами ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На підставі ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

На підставі ст.ст. 1048, 1049 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики и позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику у строк в порядку, що встановлені договором.

Частиною 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України визначено, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

ЗАТ «ПриватБанк» у повному обсязі виконав прийняті на себе зобов’язання за договором і надав ОСОБА_2 суму кредиту.

Відповідачка ОСОБА_2 взяті на себе обов’язки, щодо виконання умов договору, не виконала, у зв’язку з чим станом на 31.12.2015 року має заборгованість – 13 389,48 грн., яка складається з наступного: 2 026,87 грн. - заборгованість за кредитом; 7 641,06 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2 607,77 грн. - заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 613,79 грн. - штраф (процентна складова), що підтверджується наданим розрахунком заборгованості.

В судовому засіданні представник відповідача просив суд застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача заперечував, та посилався в своїх запереченнях, що ОСОБА_2 приєдналася до нових Умов та правил надання банківських послух шляхом підписання відповідної анкети – заяви від 03.02.2011 р.

Представник ПАТ КБ «ПриватБанк» надав довідку, що ОСОБА_2 згідно кредитного договору №б/н від 06.07.2007 року, отримала картку, яка мала термін до 06.2011 року. (а.с.76)

Крім того представник позивача надав нові Умов та правил надання банківських послуг затверджені наказом від 06.03.2010 № СП-2010-256, відповідно до п.1.1.7.31 термін позовної давності щодо повернення кредиту становить 50 років. (а.с.76-100)

Ухвалою суду від 08.08.2017 р. було витребувано письмові докази від ПАТ КБ «ПриватБанк» оригінали заяви на видачу кредиту від 06.07.2007 року з Умовами і правилами надавання банківських послуг, докази видачі відповідачці кредитної картки.

05.12.2017 року представник ПАТ КБ «ПриватБанк» надіслав на адресу суду копію заяви позичальника від 06.07.2007, копію довідки ТОВ «ОСОБА_3 Сервіз» по заробітній платі ОСОБА_2, копію паспорта ОСОБА_2, та копію довідки ІПН.

В судовому засіданні 26.12.2017 року представник ПАТ КБ «ПриватБанк» надав анкету заяву ОСОБА_2 від 03.02.2011 року, в якій зазначено, що вона ознайомилась і згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами банка, які були надані їй для ознайомлення у письмовому виді. Однак, представник банку не надав суду підтверджень, які саме Умови та Правила надання банківських послуг були надані ОСОБА_2 у письмовому виді, та що вони були підписані нею, та чи було повідомлено їй про зміну терміну позовної давності до 50 років. Крім того, платіжна картка не перевидавалася, та мала термін дії до 06.2011 року.

Відповідно до ст..256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно до ст..257 ЦК України до вимоги про стягнення суми заборгованості за кредитом застосовується загальний строк позовної давності - три роки.

Позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України.

Відповідно до ст..266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно, тощо).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, що передбачено ч.4 ст.267 ЦК України.

Відповідно до ст..253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.1, 5 ст.261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

У зв’язку з наведеним, суд приходить до висновку про те, що у випадку неналежного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки, а не закінчення строку дії договору.

Правова позиція та аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі №6-14 цс 14, яка є обов’язковою для судів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ст..89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Суд враховує, що відповідно до умов договору №б/н від 06.07.2007 року, укладеного між ЗАТ «ПриватБанк», та ОСОБА_2 кінцевий термін повернення, відповідає строку дії картки, термін дії якої до 06.2011 року, нова картка ОСОБА_2 не видавалася.

Отже, за загальними правилами строк позовної давності у цих правовідносинах сплив 01.07.2014 року. Позивач звернувся до суду 25.01.2016 року, тобто з пропуском установленого ст..257 ЦК України строку позовної давності.

Стверджуючи, що ОСОБА_2 погодилася та підписала нові Умови та Правила надання банківських, в яких строк позовної давності становить 50 років, представником позивача не надано суду належних та допустимих доказів про те, що вони дійсно надавалися відповідачці та вона їх підписала.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 268, п.9 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, ст. ст. 256-268, 509, 526, 530, 549-551, 610-612, 615, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, постановою Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі №6-14 цс 14, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Баруліна Т. Є.