Ухвала суду № 71601493, 11.01.2018, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 242/5228/17

Провадження № 4-с/242/2/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2018 року Селдівський міський суд Донецької області в складі головуючого судді Владимирської І.М., при секретарі Носаль А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Селидове скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_2 щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, -

В С Т А Н О В И В :

Заявник ОСОБА_1 22.11.2017 року звернувся до суду із скаргою на дії приватного виконавця щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, в обґрунтування якої зазначив, що постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_2 від 13.10.2017 року було відкрито виконавче провадження № 54916211 з примусового виконання виконавчого листа виданого Селидівським міським судом Донецької області 26.04.2017 року у справі № 242/836/16-ц про звернення стягнення на предмет застави – транспортний засіб, автомобіль легковий марки AUDI A4, 2011 року випуску, кузов № НОМЕР_1, об'ємом двигуна 1 798 куб. см, що належить на праві власності ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед ТОВ «Порше Мобіліті» за кредитним договором. З даною постановою він не згоден, оскільки прізвище, ім’я, по-батькові боржника: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_2, замість особи, відносно якої оскаржуваної постановою приватного виконавця відкрито виконавче провадження – ОСОБА_1. Крім того, в матеріалах виконавчого провадження також міститься ухвала Селидівського міського суду Донецької області від 23.05.2017 року у справі № 242/836/16-ц, згідно якої судом виправлено описку у виконавчому листі №242/836/16-ц, виданого Селидівським міським судом Донецької області в частині зазначення анкетних даних боржника: ОСОБА_1 (дата народження 13.10.1972 року, 51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Островського, 2, ІПН НОМЕР_3». За таких обставин дане виконавче провадження мало бути відкрите відносно боржника ОСОБА_3, яка зазначена в якості боржника в виконавчому листі і лише по заяві стягувача або поданню приватного виконавця судом, а не самим приватним виконавцем, боржник в даному виконавчому провадженні мав бути замінений з ОСОБА_3 на ОСОБА_1. Крім того, зазначив, що в ухвалі суду про виправлення помилки в виконавчому листі зазначені в анкетних даних боржника ОСОБА_1 вказано дату народження «13.10.1972 року», тоді як правильною датою його народження є 13.02.1988 року. Тому він не може бути визнаний боржником у даному виконавчому провадженні взагалі, а відповідно і виконавче провадження відносно нього, як боржника, відкрите оскаржуваною постановою приватного виконавця незаконно. Згідно оскаржуваної постанови з ОСОБА_1 стягнуто винагороду приватного виконавця в розмірі 68 808 грн. 90 коп. Водночас, згідно пункту 19 Порядку виплати винагород державним виконавцям та розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №643 від 08.09.2016 року, приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом. У зв’язку з чим, вважає, що оскільки на момент відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем вочевидь рішення суду ще не виконане, то нарахування і стягнення основної винагороди приватного виконавця в цей момент є явно передчасним і протиправним. Просить суд, визнати незаконною і скасувати постанову приватного виконавця ОСОБА_2 від 13.10.2017 року про відкриття виконавчого провадження №54916211 з примусового виконання виконавчого листа виданого Селидівським районним судом Дніпропетровської області 26.04.2017 року у справі №242/836/16-ц про звернення стягнення на предмет застави – транспортний засіб, автомобіль легковий марка AUDI модель A4, рік випуску - 2011, номер кузова: WAUZZZ8K3BN056203, об’єм двигуна: 1798 куб. см. – який належить на праві власності ОСОБА_1, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед ТОВ «Порше Мобіліті» за кредитним договором, зобов’язати приватного виконавця ОСОБА_2 винести постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання вищевказаного виконавчого листа.

Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник заявника ОСОБА_4 в судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду клопотання щодо слухання справи без його участі.

Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду письмові заперечення в яких зазначив, що на його виконання 13.10.2017 року надійшла заява стягувача про примусове виконання рішення та виконавчий лист у справі № 242/836/16-ц, виданий 26.04.2017 року Селидівським міським судом Донецької області про звернення стягнення на предмет застави, а саме транспортний засіб, автомобіль легковий марка AUDI модель A4, рік випуску - 2011, номер кузова: WAUZZZ8K3BN056203, об’єм двигуна: 1798 куб. см., який належить на праві власності ОСОБА_1, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед ТОВ «Порше Мобіліті» за кредитним договором. Разом з заявою про примусове виконання рішення приватному виконавцю було надано ухвалу по справі № 242/836/16-ц від 23.05.2017 р. видану Селидівським міським судом Донецької області про виправлення описки у виконавчому листі. 13.10.2017 року, приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_2 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 54916211 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Селидівським міським судом Донецької області від 26.04.2017 року у справі № 242/836/16-ц. Того ж дня, керуючись ч. 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» приватним виконавцем було винесено постанову про арешт майна боржника, відповідно до якої було накладено арешт на рухоме майно боржника, а саме транспортний засіб, автомобіль легковий марка AUDI модель A4, рік випуску - 2011, номер кузова: WAUZZZ8K3BN056203, об'єм двигуна: 1798 куб см., який належить на праві власності ОСОБА_1 13.10.2017 року керуючись ч. 3 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_2 І В було винесено постанову про розшук зазначеного майна. Щодо вимог, з приводу визначення сторони виконавчого провадження, зазначив, що у виконавчому листі, виданому Селидівським міським судом Донецької області від 26.04.2017 року у справі № 242/836/16-ц дійсно була допущена описка, але вона була виправлена ухвалою виданою Селидівським міським судом Донецької області від 23.05.2017 року у справі № 242/836/16-ц, де чітко вказано, що при оформленні виконавчого листа в частині зазначення анкетних даних було допущено описку, а саме невірно вказано анкетні дані боржника ОСОБА_5 замість ОСОБА_1, тому описка була виправлена, на підставі вищевикладеного боржником у справі № 242/836/16-ц є саме ОСОБА_1. З приводу того, що в ухвалі суду неправильно зазначено дата народження ОСОБА_1, зазначив, що приватний виконавець не зобов’язаний перевіряти достовірність персональних даних боржника, при відкритті провадження він керувався виключно виконавчим документом, який був йому наданий стягувачем, відповідно до ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», яка вже була зазначена вище. На підставі вищевикладеного просить відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_1 у повному обсязі.

Зацікавлені особи ОСОБА_3 та представник ТОВ «Порше мобіліті» в судове засідання не з’явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Суд, дослідивши матеріали справи та обґрунтування поданої скарги, вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 30.01.2017 року задоволено позов ТОВ «Порше Мобіліті» до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про звернення стягнення, в рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_3 перед ТОВ «Порше Мобіліті» за кредитним договором від 28.09.2011 року № 50002187 у розмірі 688 089 грн. 07 коп. звернути стягнення на предмет застави - автомобіль марки AUDI A4, 2011 року випуску, кузов № НОМЕР_1, об'ємом двигуна 1 798 куб. см, що належить на праві власності ОСОБА_1 шляхом продажу вказаного автомобіля з публічних торгів відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження», стягнуто з ОСОБА_3, на користь ТОВ «Порше Мобіліті» штраф у розмірі 39 667 (тридцять дев'ять тисяч шістсот шістдесят сім) грн. 09 коп. Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_1, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» судовий збір у розмірі 11 605 (одинадцять тисяч шістсот п'ять) грн. 35 коп., а саме - по 5 802 (п'ять тисяч вісімсот дві) грн. 68 коп. з кожного.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 21 березня 2017 року, рішення Селидівського міського суду Донецької області від 30 січня 2017 року, залишено без змін.

Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі – рішення) – сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: ввиконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; судові накази; хвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

26.04.2017 року Селидівським міським судом Донецької області видано виконавчий лист про звернення стягнення, в рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_3 перед ТОВ «Порше Мобіліті» за кредитним договором від 28.09.2011 року № 50002187 у розмірі 688 089 грн. 07 коп. звернути стягнення на предмет застави - автомобіль марки AUDI A4, 2011 року випуску, кузов № НОМЕР_1, об'ємом двигуна 1 798 куб. см, що належить на праві власності ОСОБА_1 шляхом продажу вказаного автомобіля з публічних торгів відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім’я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім’я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб – за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб – платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред’явлення рішення до виконання.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов’язок щодо виконання рішення.

Ухвалою від 23 травня 2017 року Селидівського міського суду Донецької області виправлено описку у виконавчому листі № 242/836/16-ц, виданого Селидівським міським судом Донецької області по цивільній справі за позовом ТОВ «Порше Мобіліті» до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про звернення стягнення на заставне майно в частині зазначення анкетних даних боржника «ОСОБА_1 (дата народження: 13.10.1972 року, 51200, Дніпропетровська обл., м. Новомосковськ, вул. Островського, 2, реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними ДРФОПП: НОМЕР_3)».

Згідно ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

З досліджених в судовому засіданні копій матеріалів виконавчого провадження вбачається, що представником ТОВ «Порше Мобіліті» направлено заяву приватному виконавцю виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_2 з клопотанням про прийняття до примусового виконання виконавчого листа виданого Селидівським міським судом Донецької області 26.04.2017 року у справі № 242/836/16-ц. До заяви долучено оригінал виконавчого листа від 26.04.2017 року у справі № 242/836/16-ц, підтвердження сплати авансового внеску в розмірі 2 % від суми боргу; ухвалу суду від 23 травня 2017 року виправлено описку у виконавчому листі № 242/836/16-ц, копія довіреності представника стягувача.

Частиною 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника – фізичної особи, за місцезнаходженням боржника – юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Згідно ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_2 від 13.10.2017 року відкрито виконавче провадження № 54916211 з примусового виконання виконавчого листа виданого Селидівським міським судом Донецької області 26.04.2017 року у справі № 242/836/16-ц про звернення стягнення на предмет застави – транспортний засіб, автомобіль легковий марки AUDI A4, 2011 року випуску, кузов № НОМЕР_1, об'ємом двигуна 1 798 куб. см, що належить на праві власності ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед ТОВ «Порше Мобіліті» за кредитним договором.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов’язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз’яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов’язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Аналізуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що доводи ОСОБА_1 щодо відсутності підстав у приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_2 для відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа виданого Селидівським міським судом Донецької області 26.04.2017 року у справі № 242/836/16-ц є необґрунтованими, оскільки під час відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем було дотримано вимоги Закону України «Про виконавче провадження».

Тоді як, неправильне зазначення анкетних даних ОСОБА_1 в ухвалі Селидівського міського суду Донецької області від 23 травня 2017 року, а саме дати народження, не є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження чи то повернення виконавчого листа стягувану і можуть бути виправлені в порядку передбаченому ст. 432 ЦПК України.

Дослідивши доводи ОСОБА_1 з приводу того, що нарахування і стягнення основної винагороди приватним виконавцем під час відкриття виконавчого провадження є передчасним і протиправним, суд встановив наступне.

Пунктом 19 Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця, затвердженого постановою КМУ № 643 від 08.09.206 року передбачено, що приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Згідно п. 4 вищевказаної постанови, фактичним виконанням вважається виконання рішення за виконавчим документом майнового характеру в повному обсязі або частково та виконавчого документа немайнового характеру в повному обсязі в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», якщо за такими документами стягнуто виконавчий збір та витрати, пов’язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення виконання рішення.

Згідно ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов’язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв’язку із закінченням виконавчого провадження.

Згідно ч. 2 ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов’язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті. Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів. Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

Відповідно до ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження» розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості: 1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; 2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача; 3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми; 4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені виконавцем відповідно до вимог цього Закону. Розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється в міру їх стягнення. Основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

Згідно постанови про відкриття виконавчого провадження № 54916211, приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_2 від 13.10.2017 року при відкритті виконавчого провадження вирішено питання про стягнення з боржника ОСОБА_1 основної винагороди у розмірі 68 808 грн. 90 коп.,

Натомість зазначення сума основної винагороди приватного виконавця, на думку суду, є передчасною та такою, що розрахована не у відповідності зі ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки під час розрахунку приватним виконавцем взято за основу загальну суму заборгованості ОСОБА_3 перед ТОВ «Порше Мобіліті» у розмірі 688 089 грн. 07 коп.

Тоді як в даному виконавчому провадженні, сума винагороди приватного виконавця в аспекті ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» має становити 10 відсотків суми вартості реалізованого автомобіля марки AUDI A4, 2011 року випуску, кузов № НОМЕР_1, об'ємом двигуна 1 798 куб. см., що належить на праві власності ОСОБА_1.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

На підставі вищезазначеного, суд приходить до висновку, що постанова приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_2 про відкриття виконавчого провадження № 54916211 від 13.10.2017 року в частині стягнення з ОСОБА_1 основної винагороди приватного виконавця у розмірі 68 808 грн. 90 коп. є неправомірною та такою, що підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 450, 451 ЦПК України, ст. ст. 1, 3, 4, 15, 24, 26, 27 40, 42, 45 Закону України «Про виконавче провадження», суд, -

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_2 щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження – задовольнити частково.

Визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_2 від 13.10.2017 року про відкриття виконавчого провадження № 54916211 за виконавчим листом № 242/836/16-ц від 26.04.2017 року в частині стягнення з ОСОБА_1 основної винагороди приватного виконавця у розмірі 68 808 (шістдесят вісім тисяч вісімсот вісім) грн. 90 коп.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Селидівський міський суд Донецької області протягом п’ятнадцяти дня з дня її проголошення, а після початку її функціонування, безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.М. Владимирська