Постанова № 71601174, 10.01.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/31/2018(м)

265/2241/17

Категорія 47 Головуючий у 1-й інстанції Мельник І.Г.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

І м е н е м У к р а ї н и

10 січня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Мироненко І.П.

суддів: Баркова В.М., Мальцевої Є.Є.

секретаря Зал Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі апеляційну скаргу ОСОБА_2 місцевої прокуратури №2 Донецької області на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області, постановлену 28 листопада 2017 року у місті Маріуполь у справі за позовом ОСОБА_2 місцевої прокуратури №2 Донецької області до ОСОБА_2 міської ради Донецької області, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення ОСОБА_2 міської ради Донецької області, визнання недійним договору оренди земельної ділянки, зобов’язання звільнити її та повернути за актом приймання-передачі,-

в с т а н о в и л а:

У березні 2017 року ОСОБА_2 місцева прокуратура №2 Донецької області в інтересах держави в особі територіальної громади міста Маріуполя Донецької області звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 міської ради Донецької області та ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення ОСОБА_2 міської ради Донецької області від 08 вересня 2015 року №6/52-5790 «Про затвердження проекту землеустрою з відведення земельної ділянки по вул.Азовстальській 39/7 в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя громадянці ОСОБА_3Ю.»; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 27 жовтня 2015 року, укладеного між ОСОБА_2 міською радою та ОСОБА_3 щодо оренди земельної по вул.Азовстальській 39/7 у місті Маріуполі; зобов’язання ОСОБА_3 звільнити вказану земельну ділянку, привести її у стан, не гірший з тим, в якому вона одержала її в оренду шляхом знесення розміщених (збудованих) на ній будівель торгівлі (торгівельних павільйонів), та повернути зазначену земельну ділянку ОСОБА_2 міській раді Донецької області за актом прийому-передачі.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішення ОСОБА_2 міської ради №6/5790 від 08 вересня 2015 року, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення та надання із земель запасу житлової та громадської забудови ОСОБА_3 в оренду строком на 10 років земельної ділянки (кадастровий №14123369000:01:025:0144) площею 0,0195 га з розміром орендної плати на рівні 3% від її грошової оцінки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (розміщення та експлуатація торгівельних павільйонів) по вул.Азовстальській 39/7 міста, суперечить чинному земельному законодавству, зокрема, не була дотримана спеціальна процедура отримання громадянами та юридичними особами у користування земельних ділянок. Так, ОСОБА_3 до ОСОБА_2 міської ради із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, як це передбачено ч.2 ст.123 Земельного кодексу України, не зверталась, а міська рада, згідно із вимогами ч.3 ст.123 Земельного кодексу України, не надавала дозвіл на розробку проекту землеустрою земельної ділянки площею 0,0195 га по вул.Азовстальській 39/7. У мотивувальній частині оскаржуваного рішення міської ради зазначено, що проект землеустрою для ОСОБА_3 розроблено та погоджено на підставі ухвали Приморського районного суду міста Маріуполя від 02 грудня 2014 року (справа №266/4376/14-цс) про визнання мирової угоди, укладеної між ОСОБА_2 міською радою та ОСОБА_3, яке не має відношення до земельної ділянки по вул.Азовстальській 39/7.

Окрім того, запроектована земельна ділянка раніше нікому не надавалась. Натомість, всупереч ст.134 Земельного кодексу України, ОСОБА_2 міська рада без проведення торгів затвердила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надала в оренду вільну від забудови земельну ділянку з метою будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Згідно п.9 висновку до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 03 квітня 2015 року № 06-03-7/27-05, наданим головним управлінням містобудування та архітектури ОСОБА_2 міської ради, наміри замовника не відповідають встановленим видам дозволеного використання земельної ділянки. За таких підстав, міська рада згідно ч.13 ст.123 Земельного кодексу України зобов’язана була відмовити у затверджені проекту землеустрою та наданні земельної ділянки у користування.

На підставі оскаржуваного рішення міськради від 08 вересня №6/52-5790 між ОСОБА_2 міською радою та ОСОБА_3 27 жовтня 2015 року був укладений договір оренди земельної ділянки, предметом якого є строкове платне користування земельною ділянкою площею 0,0195 га по вул.Азовстальській 39/7, який також суперечить вимогам ст.134 Земельного кодексу України.

Крім того, відповідачем ОСОБА_3 здійснюється розміщення (будівництво) будівель торгівлі (торгівельний павільйон), які займають площу більше на 0,0010 га ніж це передбачено договором оренди.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 28 листопада 2017 року провадження у справі закрито.

В апеляційній скарзі керівник ОСОБА_2 місцевої прокуратури №2 Донецької області, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить вказану ухвалу суду скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з’явилась, надала клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідно до ч.3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02 червня 2016 року №1402-УІІІ «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

У зв’язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільно-процесуальним кодексом України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року №2147-УІІІ.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача прокурора Пітерську А.О., заперечення представників відповідача ОСОБА_2 міської ради ОСОБА_4, відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_5, дослідивши матеріали цивільної справи і обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції керувався тим, що спір у даному випадку підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.

Згідно ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно до ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

За положеннями ст.20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв’язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених ч.2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

Згідно ст.4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів, мають право звертатися юридичні особи, фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування, а також особи, яким за законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Спір з приводу законності рішення про затвердження проекту землеустрою може розглядатися цивільним або господарським судом, якщо одночасно оспорюється цивільне речове право особи (зокрема, й оренди), яке виникло в результаті та після реалізації рішення суб’єкта владних повноважень.

Критеріями розмежування між справами цивільної та господарської юрисдикції буде, як суб’єктний склад учасників процесу, так і характер спірних правовідносин.

Оспорюваний договір оренди земельної ділянки був укладений між ОСОБА_2 міською радою та ОСОБА_3, як фізичною особою, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (торгівельного павільйону), тобто для здійснення підприємницької (господарської) діяльності.

Проте, виходячи зі змісту заявлених вимог, договір оренди земельної ділянки оспорюється не у зв’язку з неналежним виконанням його умов в процесі здійснення господарської діяльності, а в наслідок порушення спеціальної процедури отримання громадянами у користування земельної ділянки.

На час звернення позивача до суду 27 березня 2017 року і відкриття провадження у справі 31 березня 2017 року, ОСОБА_3 не мала статусу фізичної особи – підприємця, що підтверджується відомостями державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно яких 28 грудня 2016 року державним реєстратором вчинено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ОСОБА_3 як фізичної особи-підприємця. Зміна статусу відбулася під час розгляду справи 21 листопада 2017 року, коли згідно даних ЄРД ОСОБА_3 знову зареєструвалась як фізична особа-підприємець.

Спір фізичної особи, яка має статус суб’єкта підприємницької діяльності, у цивільно-правових правовідносинах, що не пов’язаний із господарською діяльністю, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції (п.6 ч.1).

Відповідно до ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо підвідомчості даної справи господарському суду, у зв’язку з чим, відповідно до положень ст.374, 379 ЦПК України, ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Керуючись ст.ст.367, 374, 379 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 місцевої прокуратури №2 Донецької області задовольнити.

Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 28 листопада 2017 року скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 15 січня 2018 року.

Головуючий І.П. Мироненко

Судді: В.М. Барков

ОСОБА_6