Постанова № 71601102, 05.01.2018, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа №265/3877/17

Провадження №2-а/265/21/18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 січня 2018 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Щербіна А.В.,

при секретарі судового засідання Себко Г.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Маріупольського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 ВДВС міста Маріуполя ГТУЮ у Донецькій області про визнання дій державного виконавця неправомірними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, третя особа ОСОБА_2, -

ВСТАНОВИВ:

01 червня 2017 року Маріупольський міський центр зайнятості звернувся до Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя Донецької області з позовом до ОСОБА_1 ВДВС м.Маріуполя ГТУЮ у Донецькій області про визнання дій державного виконавця неправомірними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження. В обґрунтування позову зокрема зазначили, що 03.04.2017 року Маріупольським міським центром зайнятості (надалі – Центр зайнятості) було отримано постанову ОСОБА_1 ВДВС Маріупольського МУЮ про відкриття виконавчого провадження №53678434 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 23.03.2017 за постановою Орджонікідзевського районного суду від 02.12.2016 у справі №265/650/16-а про перерахунок та виплату ОСОБА_2 допомоги по безробіттю за весь період перебування на обліку, виходячи з розміру її середньої заробітної плати.

11.05.2017 року представниками Центру зайнятості було здійснено ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження №53678434 (надалі - Виконавче провадження), в ході якого було виявлено невідповідність виконавчого документа по справі №265/650/16-а вимогам КАС України та Закону України «Про виконавче провадження» (надалі – Закон №1404-VIII), що викрило неправомірність дій та рішень державного виконавця Центрального ВДВС м.Маріуполь ГТУЮ у Донецькій області (надалі – державний виконавець), який згідно вимог чинного законодавства не мав права відкривати виконавче провадження за таким виконавчим документом, та мав обов'язок повернути його стягувачу без прийняття до виконання, яким знехтував. А саме: виконавчий лист, виданий за постановою Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя від 02.12.2016 у справі №265/650/16-а, не відповідає вимогам пп.1 п.1 ст.4 Закону №1404, а саме: містить ініціали, а не ім’я та по батькові особи, яка його видала, в той час наведена норма не передбачає скорочень та використання ініціалів посадових осіб замість їх імені та по батькові; містить неприйнятну дату (описку в зазначенні дати) видачі: 23.03.17, в той час як станом на сьогодення календарним роком є 2017,а вірну дату на виконавчому листі мало бути зазначено як 23.03.2017, або 23 березня 2017 року. Таким чином, наведений виконавчий лист має порушення по формі складання, та не відповідає наведеній нормі закону, у зв'язку з чим є неналежним,та таким, що не підлягає виконанню.

Крім того, виконавчий лист, виданий за постановою Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя від 02.12.2016 у справі №265/650/16-а, не відповідає вимогам пп.3 п.1 ст.4 Закону №1404, а саме: виконавчий лист, містить хибнуадресу Центру зайнятості, в якій зазначено поштовий індекс 87515, в той час як Центр зайнятості не знаходиться за місцем розташування поштового відділення з таким індексом. Водночас, матеріали справи №265/650/16-а мають відомості, в яких зазначено вірну адресу Центру зайнятості, що виключало вказання невірної адреси Центру зайнятості через необізнаність суду. Таким чином, у зв'язку з зазначенням невірного місцезнаходження Центру зайнятості (боржника), що є порушення вимог закону щодо змісту виконавчого документа, наведений виконавчий лист є неналежним та таким, що не підлягає виконанню.

Також, в виконавчому листі не зазначено поштовий індекс ОСОБА_2 (стягувача), в той час як в матеріалах справи №265/650/16-а також знаходились відомості щодо повної адреси даної особи, що є порушенням наведеної норми щодо зазначення адреси стягувача.

Крім того, всупереч суті постанови Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя від 02.12.2016 у справі №265/650/16-а, виконавчий лист у справі № 265/650/16-а не містить розрахункового рахунку ОСОБА_2, на який мало бути здійснено виплату перерахованих коштів за постановою суду, оскільки здійснення виплатипередбачає наявність рахунку, на який має бути виплачено перераховані кошти, а готівкові виплати Центром зайнятості не здійснюються, та нормативно не передбачені.

Таким чином, виконавчий лист по справі №265/650/16-а, в порушення п.1 ст.259 КАС України не відповідаєвимогам до виконавчого документа, встановленим Законом №1404, має логічні розбіжності по суті, та є неналежним виконавчим документом. Державний виконавець був зобов'язаниййого повернути стягувачу без прийняття до виконання, через невідповідність виконавчого документа вимогам, передбаченим чинним законодавством.

Проте, в порушення ст.19 Конституції України, пп.1 п.2 ст.18, пп.6 п.4 ст. 4 Закону №1404, державний виконавець знехтувавсвоїм обов'язком,та відкрив виконавче провадження за неналежнимвиконавчим документом, який не відповідав вимогам чинного законодавства України. Посилаючись на викладене, просив суд: 1) визнати дії державного виконавця Центрального ВДВС Маріупольського МУЮ з відкриття виконавчого провадження №53678434 за виконавчим листом у справі № 265/650/16-а неправомірними; 2) скасувати постанову державного виконавця Центрального ВДВС Маріупольського МУЮ від 03.04.2017 про відкриття виконавчого провадження № 53678434.

Відповідач ОСОБА_1 ВДВС м.Маріуполя ГТУЮ у Донецькій області (надалі – ОСОБА_1 ВДВС) подав до суду письмові заперечення проти позову, в обґрунтування яких зокрема зазначили, що постановою заступника начальника ОСОБА_1 ВДВС ОСОБА_3 від 03.04.2017 відкрито виконавче провадження ВП №53678434 по примусовому виконанню виконавчого листа № 265/650/16- від 02.12.2016, виданого 23.03.2017 Орджонікідзевським районним судом м.Маріуполя про зобов’язання Центру зайнятості здійснити ОСОБА_2 перерахунок та виплату допомоги по безробіттю за весь період знаходження на обліку виходячи з розміру середньої заробітної плати ОСОБА_2, обчисленої для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням.

Копія постанови про відкриття виконавчого провадження була отримана 03.04.2017 року представником Центру зайнятості за довіреністю №08-4 від 03.01.2017 ОСОБА_4.

03.04.2017 року Центром зайнятості було надано лист № 08-1838 від 03.04.2017 про відкладені виконання рішення суду до винесення Вищим адміністративним судом Украй відповідної ухвали, а 18.04.2017 року було складено акт державного виконавця про часткове виконання рішення суду за участю представника Центру зайнятості.

Тобто, представник Центру зайнятості двічі був у заступника начальника ОСОБА_1 ВДВС, проте ані 03.04.2017, ані 18.04.2017 не скористався своїм правом представника боржника на ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження.

Лише 10.05.2017 директор Центру зайнятості звернувся до ОСОБА_1 ВДВС із заявою №08-3401 від 05.05.2017 про ознайомлення з матеріалами справи.

12.05.2017 року Центр зайнятості звернувся до Орджонікідзевського районного суду м.Маріупої Донецької області зі скаргою на дії державного виконавця, за результатами розгляду якої 24.05.2017 судом винесено ухвалу про закриття провадження у справі зв’язку із тим, що справа не підлягає розглядові в порядку цивільного судочинства.

01.06.2017 року Центр зайнятості звернувся до Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполі з позовною заявою за ст.181 КАС України.

Тобто, з моменту отримання постанови про відкриття виконавчого провадження (03.04.2017) до моменту звернення до суду із позовною заявою (01.06.2017) сплив майже двомісячний термін.

Таким чином, ОСОБА_1 ВДВС вважав, що позов Центру зайнятості необхідно залишити без розгляду у зв’язку з тим, що скаргу подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду.

Крім того вказували, що відповідно до приписів ч.1 ст.3Закону №1404 підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листівта наказів, що видаються судамиу передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Тобто виконавчий лист №265/650/16-а від 02.12.2016, виданий 23.03.2017 р. Орджонікідзевським районним судом м.Маріуполя про зобов’язання Центру зайнятості здійснити ОСОБА_2 перерахунок та виплату допомоги по безробіттю за весь період знаходження на обліку виходячи з розміру середньої заробітної плати ОСОБА_2, обчисленої для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням було видано Орджонікідзевським районним судом м.Маріуполя, а ні органом (посадовою особою). Виконавчий документ, за яким відкрито виконавче провадження ВП №53678434 містить усі необхідні відомості та відповідає вимогам, зазначеним в статті 4 Законк №1404.

Вимоги до виконавчого документу, зазначені в ст.4 Закону №1404 є досить деталізовані і не потребують додаткових роз’яснень.

Крім того, відповідно до приписів ч.2 ст. 259 КАС України суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформлені або видачі, або визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом.

Відповідно до приписів ч.4 ст.259 КАС України, суд ухвалою вносить виправлення до виконавчого листа, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов’язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

З вищевказаною заявою ані стягувач, ані боржник за рішенням суду не звертались до Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя. Враховуючи вищенаведені норми діючого законодавства, просили суд: 1) на підставі п.9 ч.1 ст.155 КАС України залишити позовну заяву без розгляду; 2) у разі розгляду судом позовної заяви по суті, на підставі ст.158 - 162 КАС України винести рішення (ухвалу) про відмову в задоволенні позовної заяви Маріупольського міського центру зайнятості повністю.

19.07.2017 року ухвалою суду на підставі ст.53 КАС України до участі в розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги було залучено ОСОБА_2

04.01.2018 року Центр зайнятості подав до суду також відповідь на відзив, в якому зокрема також зазначив, що судове рішення за яким було видано виконавчий лист було прийнято в 2016 році, видача виконавчого листа за цим рішенням у календарному році 17 є неможливою, у зв’язку з чим зазначена у виконавчому листі дата 23.03.7 є недійсною. Отже у виконавчому листі відсутня дата його видачі. Також виконавчий лист не містить зазначених дійсних дати прийняття судового рішення, дати набрання рішенням законної сили, та строк пред’явлення виконавчого листа до виконання, що також мало призвести до наслідків, передбачених п.6 ч.4 ст.4 Закону №1404, які через протиправну бездіяльність виконавчої служби не наступили.

Крім того вказували, що ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження є правом Центру зайнятості та не обмежено у часі. Державний виконавець незалежно від позиції та дій боржника мав обов’язок повернути стягувачу виконавчий лист, який не відповідає вимогам законодавства, без прийняття до виконання. Однак цей обов’язок державним виконавцем виконано не було.

В судовому засіданні, представники Центру зайнятості ОСОБА_5 та ОСОБА_6, що діють на підставі довіреності, підтримали подану заяву та просили її задовольнити.

Представник ОСОБА_1 ВДВС ОСОБА_3, що діє на підставі довіреності, в судовому засіданні, проти задоволення позовних вимог заперечувала, та в їх задоволенні просила відмовити.

Третя особа ОСОБА_2 та її в судове засідання не з’явилася, подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

Представник ОСОБА_2 – ОСОБА_7, що діє на підставі довіреності, в судовому засіданні зокрема зазначив, що проти задоволення позовних вимог заперечує. В подальшому подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши письмові матеріали справи, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходять з наступного.

Судом встановлено, постановою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 02.12.2016 року по справі №265/650/16-а були частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_2 до Маріупольського міського центру зайнятості, визнано протиправною бездіяльність Маріупольського міського центру зайнятості по не нарахуванню й виплаті ОСОБА_2 допомоги по безробіттю у повному обсязі; зобов'язано Маріупольський міський центр зайнятості здійснити ОСОБА_2 перерахунок та виплату допомоги по безробіттю за весь період знаходження на обліку виходячи з розміру середньої заробітної плати, обчисленої для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням. В задоволенні решти позовних вимог – відмовлено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.03.2017 року, апеляційна скарга Маріупольського міського центру зайнятості залишена без задоволення, а постанова Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 02.12.2016 року по справі №265/650/16-а – залишена без змін.

20.03.2017 року Центр занятості подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу на рішення суду першої та апеляційної інстанції по справі №265/650/16-а.

Також 20.03.2017 року, представник ОСОБА_2 – ОСОБА_7, звернувся до Центру зайнятості із заявою про самостійне виконання постанови суду по справі №265/650/7 від 02.12.2016 року.

23.03.2017 року, Орджонікідзевським районним суду м.Маріуполя Донецької області по справі №265/650/16-а було видано виконавчий лист.

30.03.2017 року Центр зайнятості направив представнику ОСОБА_2 Л,О. – ОСОБА_7 листа №08-1795, зі змісту якого вбачається, що добровільне виконання Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя Донецької області по справі №265/650/16-а буде проведено у разі незадоволення касаційної скарги центру.

03.04.2017 року державним виконавцем Центрального ВДВС ОСОБА_3 було прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №53678434 та запропоновано Центру зайнятості протягом 10 робочих днів виконати рішення суду. Цього з дня, постанова передана представнику Центру зайнятості ОСОБА_4

03.04.2017 року представником Центру зайнятості до ОСОБА_1 ВДВС подано заяву про відкладення виконання постанови Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 02.12.2016 року по справі №265/650/16-а до винесення Віщим адміністративним судом України ухвали про зупинення виконання постанови суду першої інстанції.

18.04.2017 року державним виконавцем було складено акт про часткове виконання рішення суду по справі №265/650/16-а.

20.04.2017 року Центром зайнятості на рахунок ОСОБА_1 ВДВС було перераховано суму боргу, що підлягала виплаті ОСОБА_2 у зв’язку з виконанням рішення суду по справі №265/650/16-а.

12.05.2017 року Центром зайнятості до Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя Донецької області подано скаргу на дії державного виконавця у виконавчому провадженні ВП №53678434.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 24.05.2017 року по справі №265/3286/17 (провадження №4-с/265/11/17) провадження у справі за скаргою Маріупольського міського центру занятості на дії державного виконавця закрито, у зв’язку із тим, що справа не підлягає розглядові в порядку цивільного судочинства. Також роз’яснено, що порядок та особливості оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, в тому числі під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до КАС України, передбачено ст.181 КАС України шляхом пред’явлення адміністративного позову.

01.06.2017 року Центром зайнятості до Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя Донецької області подано адміністративний позов до ОСОБА_1 ВДВС м.Маріуполя ГТУЮ у Донецькій області про визнання дій державного виконавця неправомірними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.

29.06.2017 року Вищим адміністративним судом України касаційну скаргу Центру зайнятості залишено без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції по справі №265/650/17 від 02.12.2016 року та від 01.03.2017 року відповідно, залишено без змін.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.18 Закону №1404, виконавець зобов’язаний розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Частина 1 ст.13 Закону №1404 передбачає, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частина 2 ст.77 КАС України передбачає, що адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.4 ст.99 КАС України (в редакції, що діяла станом на 01.06.2017 року), якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Доказів того, що державний виконавець Центрального ВДВС розглянув заяву представника Центру зайнятості про відкладення виконання постанови Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 02.12.2016 року по справі №265/650/16-а до винесення Віщим адміністративним судом України ухвали про зупинення виконання постанови суду першої інстанції, суду не надано.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Центром зайнятості не пропущений строк звернення з адміністративним позовом до суду, оскільки остаточне рішення за клопотанням Центру зайнятості з приводу відкладення виконання постанови Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 02.12.2016 року по справі №265/650/16-а, державним виконавцем прийнято не було.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України, судове рішення є обов’язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Зі змісту ст.1 Закону №1404 вбачається, що виконавче провадження це завершальна стадія судового провадження, що спрямована на примусове виконання, зокрема судових рішень.

Частина 1 ст.18 Закону №1404 передбачає, що виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Стаття 2 КАС України передбачає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

При цьому, ч.2 цієї статті встановлює, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд вважає, що зі змісту ст.4 Закону №1404 вбачається, що встановлення вимог до виконавчого документа повинно перш за все сприяти державному виконавцю у своєчасному та належному виконанні, у тому числі й рішення суду, а судовий захист має відповідати вимогам ефективності та не носити лише декларативний характер.

Суд погоджується, що у виконавчому листі, виданому на виконання постанови Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 02.12.2016 року по справі №265/650/16-а, написання дати, в частині зазначення року, проведено не з дотриманням п.5.11 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів», затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 р. №55, та не зазначено індекс поштового відділення, де розташований Центр зайнятості.

Проте, таке написання не перешкодило державному виконавцю вірно визначити по суті дату прийняття судом рішення, дату набрання рішенням суду законної сили, дату видачі виконавчого листа, строк пред’явлення виконавчого листа до виконання та своєчасно вручити належному боржнику постанову про відкриття виконавчого провадження. Тобто дії державного виконавця, на думку суду, свідчать про те, що державний виконавець Центрального ВДВС з метою примусового виконання постанови Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 02.12.2016 року по справі №265/650/16-а діяв обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів ОСОБА_2 та Центру зайнятості та цілями, на досягнення яких спрямована ця дія.

Крім того, відповідно ст.258 КАС України (в редакції, що діяла станом на 01.06.2017 року), виконавчий лист видається судом першої інстанції, а ч.3 ст.4 Закону №1404 передбачає, що виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою.

Частина 1 ст.44 Закону №1404 передбачає, що органи державної виконавчої служби мають рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, а також рахунки, у тому числі в іноземній валюті, в державних банках для зарахування коштів виконавчого провадження, обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам.

Відповідно до ч.1 ст.287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Вказані положення були передбачені й ч.1 ст.181 КАС України, в редакції, що діяла на час звернення Центру зайнятості до суду.

В той же час, під час судового розгляду, позивачем не зазначено, а судом не встановлено, які саме права Центру зайнятості, як відповідача та/або боржника, були порушені державним виконавцем під час примусового виконання постанови Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 02.12.2016 року по справі №265/650/16-а.

Таким чином, суд не приймає до уваги посилання Центру зайнятості на невідповідність виконавчого листа по справі №265/650/16-а вимогам ст.4 Закону №1404, а також відсутність у виконавчому листі розрахункового рахунку ОСОБА_2 як беззаперечну підставу для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №53678434 та визнання дій державного виконавця неправомірними, а отже вважає позовні вимоги необґрунтованими та таким, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.6, 8, 9, 72, 77, 242 – 246, 250 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні позовних вимог Маріупольського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 ВДВС міста Маріуполя ГТУЮ у Донецькій області про визнання дій державного виконавця неправомірними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, третя особа ОСОБА_2 – відмовити.

2. Це рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги до Донецького апеляційного адміністративного суду всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарги подається учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду;

Повний текст цієї постанови складено 12.01.2018 року.

Суддя А.В. Щербіна