Постанова № 71599422, 15.01.2018, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Дубовік О.М.

Суддя-доповідач:ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

іменем України

"15" січня 2018 р. Справа № 278/1922/17

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Моніча Б.С.

суддів: Капустинського М.М.

ОСОБА_2,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області від "08" вересня 2017 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області про скасування постанови адміністративної комісії ,-

ВСТАНОВИВ:

18 серпня 2017 року ОСОБА_3 подав до Житомирського районного суду Житомирської області адміністративний позов, просив скасувати постанову адміністративної комісії при виконавчому комітеті Оліївської сільської ради №6 від 11.08.2017 року про застосування до позивача адміністративного стягнення (штрафу) в розмірі 459 гривень за вчинення адміністративного правопорушення на підставі статті 155 Кодексу України про адміністративні правопорушення та закрити справу.

Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від "08" вересня 2017 року повернуто ОСОБА_3 зазначений адміністративний позов.

Вважаючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, просив суд скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.

Сторони в судове засідання не з'явились. Позивач подав заяву про розгляд справи без його участі. Відповідач просив відкласти розгляд справи з підстав, що не був ознайомлений з апеляційною скаргою.

Вирішуючи клопотання про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає за необхідне його відхилити, оскільки представник відповідача, прибувши до суду та подавши відповідне клопотання, мав можливість ознайомитися зі справою та взяти участь у судовому засіданні. Тим більше, що строки розгляду справ даної категорії вже сплили, а суд має переглянути справу в розумний строк.

Колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав.

Повертаючи адміністративний позов суд першої інстанції дійшов висновку, що ухвалою суду від "18" серпня 2017 року позовну заяву ОСОБА_3 залишено без руху, недоліки в визначений судом строк не усунені: судовий збір не сплачений в повному обсязі.

Здійснюючи апеляційний перегляд, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Питання справляння судового збору, крім Закону України №3674-VI від 08 липня 2011 року "Про судовий збір" регулюється іншим законодавством. Зокрема, відповідно частини четвертої статті 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_3 подав до Житомирського районного суду Житомирської області адміністративний позов, просив скасувати постанову адміністративної комісії при виконавчому комітеті Оліївської сільської ради №6 від 11.08.2017 року про застосування до позивача адміністративного стягнення (штрафу) в розмірі 459 гривень за вчинення адміністративного правопорушення на підставі статті 155 Кодексу України про адміністративні правопорушення та закрити справу.

Вимогами статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України ( в редакції до 15.12.2017р.) визначено, що до судових витрат належать судовий збір та витрати, пов'язані з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Законом України "Про судовий збір" такі особи не віднесені до кола суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання адміністративного позову, а позови з таким предметом не належать до об'єктів, за подання яких судовий збір не справляється.

Разом з цим, такий припис частини четвертої статті 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення не вступає в колізію з положеннями статті 5 Закону України "Про судовий збір", якою визначено пільги щодо сплати судового збору, оскільки коло вимог і осіб, які мають такі пільги за цим Законом, не є вичерпним. Тобто, положення частини четвертої статті 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення є відповідною нормою, яка також регулює питання щодо звільнення від сплати коштів при оскаржені постанови про адміністративне правопорушення, що узгоджується з положеннями статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України, якою визначено, що звільнення від сплати встановлюються законом.

Колегія суддів зазначає, що цей Закон не містить застережень, що закони України та інші нормативно-правові акти до приведення їх в відповідність з цим Законом діють в частині, що не суперечать йому. Отже, за подання до суду адміністративного позову про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення в вигляді штрафу, судовий збір не сплачується.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить висновку, що судом першої інстанції не надано належну оцінку нормам матеріального та процесуального права, що в свою чергу призвело до неправильного вирішення питання про повернення позовної заяви.

Вирішуючи апеляційну скаргу суд апеляційної інстанції також враховує й те, що відповідно до ч.5 ст.108 КАС України (в редакції до 15.12.2017 року) ухвали про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви можуть бути оскаржені особою, яка подала позовну заяву.

Тобто наведеною нормою передбачалось, що ухвала про залишення без руху позовної заяви мала оскаржуватися окремо. Зазначеним правом позивач не скористався.

Відтак виникає питання можливості скасування судом апеляційної інстанції ухвали суду про повернення позовної заяви, яка обґрунтована існуванням чинної і ніким не скасованої ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З цього приводу колегія вважає за необхідне вказати, що згідно підпункту 10 п.1 Перехідних положень Закону України " Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03.10.2017 року №2147-VIII cправи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно вищевказаного Закону з 15.12.2017 року діє нова редакція КАС України, якою не передбачено можливості окремо оскаржити ухвалу про залишення без руху. Це випливає з положень стаття 169 названого Кодексу.

Враховуючи викладене й те, що судом першої інстанції в ухвалі про залишення без руху не було зазначено строки та порядок оскарження цієї ухвали, а натомість вказано, що ухвала оскарженню не підлягає, колегія суддів знаходить підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду про повернення позовної заяви.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини (у справах "Осман проти Сполученого королівства" від 28.10.1998 р. та "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 р.) виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких – не допустити судовий процес у безладний рух, а право на право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).

За змістом ст.320 КАС України (в редакції з 15.12.2017 року) підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Враховуючи, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення питання, колегія суддів задовольняє апеляційну скаргу.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити, ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області від "08" вересня 2017 р. скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Б.С. Моніч

судді: М.М. Капустинський

ОСОБА_2

Постанову прийнято та складено "15" січня 2017 р.