Постанова № 71599311, 15.01.2018, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Замега О.В.

Суддя-доповідач:Шевчук С.М.

ПОСТАНОВА

іменем України

"15" січня 2018 р. Справа № 274/3896/17

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Шевчук С.М.

суддів: Мацького Є.М.

Шидловського В.Б.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Бердичівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на постанову Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від "23" жовтня 2017 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Бердичівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язати вчинити дії , -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Бердичівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просила:

- визнати протиправними дії Бердичівського об"єднаного управління Пенсійного фонду України щодо призначення їй довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 80 % суддівської винагороди. Зобов"язати Бердичівське об"єднане управління Пенсійного фонду України перерахувати та призначити їй, починаючи з 04 липня 2017 року довічне грошове утримання у розмірі 82 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді відповідно до розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді. Виплатити різницю між належною до сплати сумою довічного грошового утримання судді у відставці та фактично виплаченою.

- визнати протиправними дії відповідача щодо призначення їй довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 80 % суддівської винагороди;

- зобов'язати Бердичівське об'єднане управління Пенсійного фонду України перерахувати та призначити позивачу, починаючи з 04 липня 2017 року довічне грошове утримання у розмірі 82 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді відповідно до розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді;

- зобов'язати відповідача виплатити різницю між належною до сплати сумою довічного грошового утримання судді у відставці та фактично виплаченою;

Постановою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 23.10.2017 року позов задоволено.

Визнано протиправними дії Бердичівського об'єднаного управлінням Пенсійного фонду України щодо призначення ОСОБА_3 довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 80 відсотків.

Зобов'язано Бердичівське об'єднане управління Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та призначити ОСОБА_3, починаючи з 04 липня 2017 року довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 82 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді відповідно до розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді.

Зобов'язано Бердичівське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирської області виплатити ОСОБА_3 різницю між належною до сплати сумою довічного грошового утримання судді у відставці та фактично виплаченою.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 понесені нею витрати зі сплати судового збору у розмірі 640 грн.

Не погоджуючись з постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову та прийняти нову про відмову у задоволені позову.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 20.06.2017 №1640/0/15-17 ОСОБА_3 звільнено з посади судді Апеляційного суду Житомирської області у зв'язку з поданням заяви про відставку.

З 04.07.2017 року ОСОБА_3 перебуває на обліку в Бердичівському об'єднаному управління Пенсійного фонду України та отримує щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80% від заробітної плати.

До стажу роботи, який дає право позивачу на отримання щомісячного довічного грошового утримання, відповідачем зарахований, серед іншого, період роботи на посаді судді, що становить 19 років 3 місяців 15 днів.

Поряд із цим, навчання в Київському ордена Леніна державному університеті ім. Т.Г. Шевченка (половина строку навчання) до стажу судді не зараховано з огляду на те, що це не передбачено положеннями ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновків, що незарахування відповідачем названих періодів до стажу роботи суддею є неправомірним, оскільки має наслідком істотне звуження набутого позивачем права на отримання довічного грошового утримання у належному розмірі, як однієї із конституційних гарантій незалежності судді.

Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції, встановленим судом обставинам, колегія суддів, враховує таке.

Статтею 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту, до яких, зокрема, відноситься і щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці.

Відповідно до ст. 120 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Статтею 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Водночас, п. 11 Перехідних положень Закону України "Про судоустрій та статус суддів", який набрав чинності з 01.01.2011 року, передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

Крім того, до набрання чинності Законом України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VI спірні правовідносини регулювались Законом України "Про статус суддів" № 2862-ХІІ від 15.12.1992 року.

Пунктом 2 частини 4 статті 43 Закон України "Про статус суддів" було передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Згідно пункту 3-1 постанови Кабінету Міністрів України "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" від 03 вересня 2005 року № 865 до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Конституційний суд України в рішенні від 08.06.2016 р. № 4-рп/2016 визначив, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності суддів.

Рішення Конституційного Суду України має преюдиційне значення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії положень законів України, визнаних неконституційними та є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Таким чином, враховуючи наведені норми права, правові висновки, викладені у рішенні Конституційного Суду України, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскільки позивач на момент набрання законної сили Законом України "Про судоустрій та статус суддів" працювала на посаді судді понад 10 років, за ним зберігається визначення стажу роботи на посаді судді згідно із ч.4 ст.43 Закону України "Про статус суддів" та постанови Кабінету Міністрів України "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" від 03 вересня 2005 року № 865.

З урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 4-рп/2016 від 08.06.2016 року частина 3 статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року № 2453-VI підлягає застосуванню в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, тобто у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року № 192-VIII, а саме: "Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання".

Згідно матеріалів справи, загальний страховий стаж роботи позивача складає 21 рік 8 місяців 15 днів, з них 19 років 3 місяців 15 днів на посаді судді .

Як вбачається з матеріалів справи позивач навчалася в Київському ордена Леніна державному університеті ім. Т.Г. Шевченка на денній формі навчання, проте половина строку навчання до стажу роботи на посаді судді не зараховано.

Враховуючи наведені норми права та встановлені судом обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що половина періоду навчання позивача в Київському ордена Леніна державному університеті ім. Т.Г. Шевченка на денній формі, повинно бути зараховано до страхового стажу, з якого обчислюється щомісячне довічне грошове утримання.

Тому, позовні вимоги щодо визнання дій відповідача протиправними та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивачки, як судді у відставці, з 04 липня 2017 року із розрахунку 82 % заробітної плати судді, що працює на відповідній посаді є обґрунтованими та підлягають задоволенню

Не приймаючи до уваги доводи апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з відповідачем, що прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 р. № 192-VIІ (набрав чинності 29 березня 2015 року), яким внесено зміни до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" 7 липня 2010 року № 2453-VI, не містять положення стосовно збереження за суддями стажу роботи, який на момент набрання ним чинності надавав їм право на певний розмір доплати за вислугу років або право на вихід у відставку.

Разом з тим, колегія суддів констатує, що відсутність такої норми є обмеженням соціальних гарантій суддів, передбачених Конституцією і законами України, оскільки зміст та обсяг досягнутого суддями рівня матеріального забезпечення не може були звужено або скасовано шляхом внесення змін до чинного законодавства.

Отже позивач, набула право на зарахування до її суддівського стажу періоду навчання да денній формі у юридичному вузі, ще до моменту набрання чинності Законом України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", а тому права на зарахування цих періодів не втратив, оскільки це безпосередньо впливає на розмір її довічного грошового утримання і в іншому випадку безумовно мало б наслідком звуження Конституційних гарантій незалежності судді.

Слід акцентувати увагу також і на тому, що Вища рада правосуддя у рішенні від 20 червня 2017 року № 1640/0/15/17, яким ОСОБА_3 звільнено з посади судді Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області у зв'язку із поданням заяви про відставку, встановила, що додані до заяви документи свідчать, що суддя ОСОБА_3. має достатній для звільнення у відставку стаж роботи, визначений на підставі статей 116, 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", а також абзацу четвертого пункту 34 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону у редакції Закону України "Про Вищу раду правосуддя".

Оскільки стаж роботи позивача на посаді судді складає 19 років, 3 місяці, 15 днів, то визнаючи за позивачем право на відставку, Вища рада правосуддя врахувала, що за позивачем зберігається визначення стажу роботи на посаді судді згідно із ч.4 ст.43 Закону України "Про статус суддів" та постанови Кабінету Міністрів України "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" від 03 вересня 2005 року № 865.

Отже, висновки суду першої інстанції ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та дотриманні норм процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для скасування оскаржуваного судового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Бердичівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, постанову Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від "23" жовтня 2017 р. без змін,

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С.М. Шевчук

судді: Є.М. Мацький

В.Б. Шидловський

Повний текст постанови виготовлено "15" січня 2018 р.