Постанова № 71599181, 10.01.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 727/2629/17

Головуючий у 1-й інстанції: Смотрицький В.Г.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

10 січня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Загороднюка А.Г. Полотнянка Ю.П. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Аніщенко А.О.,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 09 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання незаконними дій суб''кта владних повноважень та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання незаконними дій суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити дії посилаючись на те, що в травні 2001 року йому було призначено спеціальну пенсію за вислугу років в МВС відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виплата якої в послідуючому відповідачем була незаконно припинена.

Постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 09 листопада 2017 року позов задоволено, визнано неправомірним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо відмови ОСОБА_4 у поновленні виплати пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 01.01.1992 №2262-12 та стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на користь позивача належну йому пенсію за вислугу років в МВС за період з 01 червня 2015 року по 04 жовтня 2016 року включно відповідно до чинного законодавства.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області було подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 09 листопада 2017 року та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволені позовних вимог ОСОБА_4 відмовити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд апеляційної інстанції задовольнити її з підстав, викладених в ній.

В свою чергу представник позивача заперечував щодо задоволення апеляційної скарги та просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача та позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, давши правову оцінку обставинам у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

01.04.2015 року виплата спеціальної пенсії призначеної позивачу в травні 2001 року відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" була призупинена, згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VІІІ, а саме у зв'язку з тим, що він працював на посаді, яка давала право на призначення пенсії чи довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Також, відповідно до п.5 розділу ІІІ «Прикінцевих положень» Закону у разі неприйняття до 01.06.2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії, щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет ОСОБА_5 України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

А оскільки ОСОБА_6 України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» не скасовано, його положення не визнано неконституційними, а до 01.06.2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, не було прийнято, то відповідно з вказаної дати скасовано норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (довічне грошове утримання) призначаються, зокрема, відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Таким чином, з 01.06.2015 року особи, яким пенсії (щомісячне довічне грошове утримання) призначаються згідно із Законом України «Про судоустрій і статус суддів» втратили право на пенсійне забезпечення відповідно до вказаного Закону, і з цієї дати їм повинна бути відновлена виплата пенсії за вислугу років, призначена відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

В 2017 році позивач звернувся до відповідача із заявою про поновлення виплати йому пенсії за вислугу років, однак листом відповідача № 19/Д-12 від 27.01.2017 року (а.с.9) позивачу було відмовлено у поновленні виплати пенсії з посиланням на те, що відповідно до чинного на даний час Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» призупинена виплата пенсії особам, які працюють, а він в період з 01.04.2015 року по 04.10.2016 року працював на посаді голови Путильського районного суду Чернівецької області, тому не має права на поновлення пенсії за вислугу років в МВС.

У зв'язку з неправомірними діями суб'єкта владних повноважень йому спричинена шкода у розмірі невиплаченої пенсії за вислугу років з 01.06.2015 року по 04.10.2016 року. Тому позивач не погоджуючись з діями відповідача, звернувся до суду, щодо їх оскарження.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що згідно ст. 87 ч. 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. А також оскільки, позивачу призначено пенсію за вислугу років згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», тому йому має бути виплачено пенсію за вислугу років за період з 01.06.2015 року по 04.10.2016 року включно, через відсутність підстав для припинення її виплати, що, в свою чергу, є підставою для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

1 квітня 2015 року набув чинності ОСОБА_6 України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VІІІ .

Даний ОСОБА_6 доповнив реченням ч.1 ст.54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»: «Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року особам, яким пенсія призначена відповідно до цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється».

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам, встановлений цим Законом, поширюється на пенсіонерів (отримувачів щомісячного довічного грошового утримання) незалежно від часу призначення пенсії.

Пунктом 5 Прикінцевих положень Закону передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до зазначених вище законів.

ОСОБА_6 не скасовано, його положення не визнано неконституційними, а до 01.06.2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, прийнято не було, то з вказаної дати скасовано норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) призначаються, відповідно до Закону України «Про державну службу».

Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що з 01.06.2015 року особи, які працювали на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених, зокрема, Законом України «Про державну службу», набувають права на поновлення виплати пенсії за правилами, за якими вони отримували раніше, у тому числі за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з 01.06.2015 року.

Аналогічну за змістом правову позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 24.05.2016 року у справі №21-948а16.

Крім того, 08.06.2016 року Конституційним Судом України прийнято рішення № 4-рп/2016 (справа №1-8/2016), яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення:

- частини третьої статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 07.07.2010 року у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII від 02.03.2015 року;

- абзаців першого, другого, третього, четвертого та першого, другого речень абзацу шостого частини п'ятої статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 07.07.2010 у редакціях Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII від 02.03.2015, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 911-VIII від 24.12.2015;

- пункту 5 розділу III Прикінцеві положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII від 02.03.2015 в частині скасування з 01.06.2015 норм щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Отже, рішенням Конституційного Суду України № 4-рп/2016 від 08.06.2016 було визнано неконституційною заборону виплати пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року особам, які працюють на окремих посадах, у тому числі на посаді судді відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Крім того, 20 грудня 2016 року в справі №7-рп/2016 за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень другого речення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» Конституційним Судом України зроблено висновок, що оспорюваними положеннями Закону № 2262-12 тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, обмежено максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) сумою, що не може перевищувати 10740 гривень (друге речення частини сьомої статті 43), а також призупинено виплату призначеної пенсії особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи, ветеранів військової служби та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та на умовах, передбачених Законами України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів» (перше речення частини першої статті 54).

Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-12, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною 5 статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

Враховуючи вищезазначене колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. А також, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету ОСОБА_5 Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 229, 243, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області залишити без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 09 листопада 2017 року без змін.

Постанова суду набирає законної сили у порядку статті 325 та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 328, 329 КАС України.

Постанова суду буде складена в повному обсязі 16 січня 2018 року .

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_7 ОСОБА_8