Постанова № 71598908, 10.01.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий 1 інстанції: Савченко А.Г.

Суддя-доповідач:ОСОБА_1

10 січня 2018 р. Справа № 554/7072/17Харківський апеляційний адміністративний суд, колегія суддів у складі:

Головуючого судді: Любчич Л.В.

Суддів: Сіренко О.І. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області на постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 29.09.2017р. по справі № 554/7072/17

за позовом ОСОБА_2

до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області

про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року ОСОБА_2 ( далі – позивач, ОСОБА_2А.) звернувся до суду з адміністративним позовом до Полтавського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області ( далі - відповідач, Полтавське ОУПФУ), в якому просив визнати протиправними рішення відповідача щодо відмови в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та зобов'язати здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з 18 серпня 2017 року у розмірі 90 % від заробітної плати судді з включенням до неї матеріальної допомоги на оздоровлення відповідно до довідки Апеляційного суду Полтавської області № 06-29/352/39/17 від 19 серпня 2017 року без обмеження максимального розміру довічного утримання.

Постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 29.09.2017 адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправними дії Полтавського ОУПФУ щодо відмови у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_2 та зобов’язано відповідача здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_2 у розмірі 90 % від заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, починаючи з 1 вересня 2017 року, відповідно до довідки Апеляційного суду Полтавської області № 06-29/352/39/17 від 19 серпня 2017 року, без обмеження максимального розміру довічного утримання.

Не погодившись з даною постановою суду відповідач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм чинного законодавства, просив скасувати постанову Октябрського районного суду м. Полтави від 29.09.2017 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що відсутні правові підстави для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, оскільки застосування ст.66 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст. 41 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» можливе в разі призначення позивачу пенсії, а не довічного грошового утримання.

Сторони в судове засідання не з’явилися про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися судом належним чином.

Відповідач надіслав заяву з проханням розгляд справи проводити без участі представника.

Колегія суддів вислухавши суддю доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга Полтавського ОУПФУ підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з протиправності дій Полтавського ОУПФ, щодо відмови у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивачу ОСОБА_2 на підставі довідки Апеляційного суду Полтавської області № 06-29/352/39/17 від 19 серпня 2017 року

Колегія суддів з даними висновками суду першої інстанції не погоджується та зазначає.

Під час апеляційного розгляду встановлено, що з жовтня 2016 року ОСОБА_2 знаходиться на обліку у Полтавському ОУПФУ та отримує щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 88%, а з січня 2017 року - 90% від заробітної плати.

19 серпня 2017 ОСОБА_2 звернувся до Полтавського ОУПФУ із заявою про перерахунок призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Просив включити до заробітку для обчислення довічного грошового утримання матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі посадового окладу 17600,00 грн, що в розрахунку помісячно складає 1466,67 грн. До заяви додана довідка Апеляційного адміністративного суду про заробітну плату для перерахунку довічного щомісячного грошового утримання від 19.08.2017 №06-29/352/39/17.

Рішенням Полтавського ОУПФУ за №74 від 23.08.2017 в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_2 відмовлено ( а.с.7).

Фактичною підставою для відмови в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_2А стало неможливість, на думку пенсійного органу, включення 1/12 матеріальної допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки згідно ст. 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Перевіряючи доводи апеляційної скарги колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 ОСОБА_3 України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_3 та законами України.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються ОСОБА_3 України та Законом України “Про судоустрій і статус суддів” (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 8 ОСОБА_3 України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. ОСОБА_3 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_3 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_3 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_3 України гарантується.

Згідно зі статтею 22 ОСОБА_3 України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією ОСОБА_3, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Частиною 1 статті 64 ОСОБА_3 України передбачено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених ОСОБА_3 України.

Відповідно до статті 126 ОСОБА_3 України, незалежність і недоторканність суддів гарантується ОСОБА_3 і законами України.

Відповідно до п. 14 ч.1 ст. 92 ОСОБА_3 України, статус суддів визначається виключно законами України.

Пунктом 8 частини 5 статті 48 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” передбачено, що незалежність судді забезпечується, зокрема, його належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.

Відповідно до ч. 6 ст. 47 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених ОСОБА_3 України гарантій незалежності судді.

У пункті 7 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 суд зазначив, що конституційний статус судді передбачає надання йому в майбутньому статусу судді у відставці, що також є гарантією належного здійснення правосуддя, дає підстави ставити до суддів високі вимоги і зберігати довіру до їх компетентності та неупередженості. Аналіз норм ОСОБА_3 України свідчить, що надання судді за рахунок держави матеріального і соціального захисту (заробітна плата, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо), що відповідає його високому статусу, є гарантією забезпечення незалежності. Право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне та щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді. Щомісячне довічне грошове утримання судді у встановленому розмірі спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага. Статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для припинення повноважень після здійснення професійної діяльності протягом визначеного строку, право на отримання виплат (пенсії, щомісячного довічного грошового утримання), рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді.

У пункті 2 резолютивної частини вищенаведеного рішення Конституційний Суд України зазначив, що за змістом статті 126 ОСОБА_3 України положення ч.3 статті 11 Закону України “Про статус суддів” у взаємозв'язку з ч.8 статті 14 Закону України “Про судоустрій України” (в редакціях, що були чинними на час розгляду справи судом) треба розуміти як таке, що гарантує досягнутий рівень незалежності суддів і забороняє при прийнятті нових законів та інших нормативних актів, внесенні змін до них скасовувати чи звужувати існуючі гарантії незалежності суддів, у тому числі заходи їх правового захисту та матеріального і соціального забезпечення.

В пункті 3.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 18.06.2007 р. №4-рп/2007 суд зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, яка виражається у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що забезпечує їх належне матеріальне утримання. Особливість щомісячного довічного грошового утримання полягає у правовому регулюванні, а також у джерелах його фінансування, які визначені ОСОБА_3 України та Законом України “Про статус суддів”.

Згідно з частини 1 статті 130 ОСОБА_3 України, держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів. Це положення передбачає і фінансування щомісячного довічного грошового утримання суддів за рахунок коштів Державного бюджету України, а не Пенсійного фонду України (абзац восьмий пункту 7 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 року №8-рп/2005 у справі про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання). Особливий порядок фінансування судів і діяльності суддів є однією з конституційних гарантій їх незалежності, що закріплюється у статті 126 ОСОБА_3 України, і спрямований на забезпечення належних умов для здійснення незалежного правосуддя.

Колегія суддів зазначає, що Закон України “Про судоустрій і статус суддів” від 02.06. 2016 р. № 1402-VІІІ, за нормами якого позивачу призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, містить IX розділ “Забезпечення суддів”.

Перелік складових суддівської винагороди міститься у статтях 133 та 135 розділу “Забезпечення суддів”.

Виплату допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу передбачено ст. 136 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 02.06.2016 року № 1402-УІІІ (IX розділ), тобто виплата допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу передбачена спеціальним законом, яким регулюється забезпечення судді, і вона носить систематичний характер.

Відповідно до п.п. 2.3.3 Інструкції, зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату від 13 січня 2004 року № 5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 р. за N 114/8713, допомога, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників, належить до інших заохочувальних і компенсаційних виплат.

Оскільки матеріальна допомога на оздоровлення має систематичний характер, її виплата передбачена спеціальним Законом, яким регулюється забезпечення суддів, і вона виплачується всім суддям, які використовують право на відпустку, тобто, матеріальна допомога на оздоровлення належить до інших заохочувальних і компенсаційних виплат, а відповідно входить до структури заробітної плати, а за нормами ч.3 ст.141 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 07.07.2010 р. № 2453-УІ з урахуванням норм Рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 р. № 4-рп/2016 у відсотковому відношенні саме до заробітної плати, а не тільки до суддівської винагороди, передбачено визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з допомоги на оздоровлення нараховувався та був сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, то незалежно від того, що вона не є складовою суддівської винагороди, допомога на оздоровлення повинна враховуватися при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Відповідно до приписів діючої Інструкції № 5 “Зі статистики заробітної плати”, матеріальна допомога на оздоровлення відноситься до заохочувальних і компенсаційних виплат та входить до складу фонду оплати праці.

В довідці Апеляційного суду Полтавської області від 19.08.2017 №06-29/352/39/17 зазначено розмір матеріальної допомоги 17600,00 грн (а.с.12).

Частиною 1 статті 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Положеннями ст. 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначені виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. До такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування. Таким чином, отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії навіть незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Тобто, отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься у постанові Верховного Суду України від 20.02.2012 р. № 21-430а11 та від 06.11.2013 р. № 21-350а13.

Згідно листа Апеляційного суду Полтавської області від 26.12.2017 №06-12/471.1 фактична сума нарахованої матеріальної допомоги ОСОБА_2 у травні 2016 року складає 15950,00 грн і з неї нараховано ЄСВ 22%, утримано ПДФО 18%, утримано військовий збір 1,5%.

Доказів сплати страхових внесків або збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з матеріальної допомоги в сумі 17600,00 грн , яка зазначена в довідці Апеляційного суду Полтавської області від 19.08.2017 №06-29/352/39/17 позивачем не надано і під час судового розгляду не встановлено.

Оскільки суми коштів, з яких не були сплачені внески до Пенсійного фонду України, не можуть бути враховані при обчислені пенсії, то відповідач правомірно відмовив у проведенні перерахунку пенсії позивача на підставі довідки Апеляційного суду Полтавської області від 19.08.2017 №06-29/352/39/17 в якій зазначено матеріальна допомога на оздоровлення при наданні щорічної відпустки в розмірі 17600,00 грн

Враховуючи, що допомога на оздоровлення, зазначена в довідці Апеляційного суду Полтавської області від 19.08.2017 №06-29/352/39/17 в розмірі 17600,00 грн, позивачем не була отримана, з неї не був нарахований єдиний внесок на обов'язкове державне соціальне страхування, колегія суддів вважає необґрунтованими позовні вимоги, щодо визнання протиправною відмови відповідача у перерахунку позивачу щомісячного довічного утримання та зобов’язання відповідача здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_2 щомісячного грошового утримання судді на підставі даної довідки.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції при ухваленні судового рішення були допущені порушення норм матеріального права, а тому постанова підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 243, 250 Кодексу адміністративного судочинства, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області задовольнити.

Постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 29 вересня 2017 року по справі № 554/7072/17 скасувати.

ОСОБА_2 відмовити в задоволенні позовних вимог до Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_1Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повний текст постанови виготовлений 12.01.2018 р.