Постанова № 71598754, 15.01.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2018 рокуЛьвів№ 876/10682/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого Шинкар Т.І.,

суддів Пліша М.А.,

ОСОБА_1,

секретаря судового засідання Чигер І.І.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду (головуючий суддя – Денисюк Р.С.), ухвалену у відкритому судовому засіданні у м.Луцьку о 10 год. 28 хв. 25 вересня 2017 року, у справі №803/1024/17 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання вчинити дії -

В С Т А Н О В И В:

11.08.2017 ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, просила визнати незаконними дії відповідача, а саме необґрунтовані пояснення та рекомендації позивачу; визнати незаконною бездіяльність відповідача, що проявилась у ненаданні позивачу дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки на території Цегівської сільської ради Горохівського району Волинської області згідно поданої заяви від 11.04.2017; надати позивачу дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки на території Цегівської сільської ради Горохівського району Волинської області на передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, орієнтоване (бажане) місцезнаходження котрої вказано у викопіюванні з кадастрової карти (плану) виданому Відділом Держгеокадастру у Горохівському районі 15.03.2017 №ЗВ-0703319362017.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 25.09.2017 позов задоволено частково: визнано протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Волинській області щодо рекомендування ОСОБА_2 повторно звернутись із матеріалами про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зобов’язано Головне управління Держгеокадастру у Волинській області повторно, у встановленому законодавством порядку розглянути заяву ОСОБА_2 від 11 квітня 2017 року про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, в задоволені решти позовних вимог відмовлено. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач під час розгляду заяви ОСОБА_2 від 11.04.2017 порушив вимоги ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, чим вчинив протиправні дії щодо рекомендування позивачу повторно звернутись із матеріалами про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Водночас, лише після попереднього належного розгляду відповідачем вказаної заяви позивача про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою буде можливим у судовому порядку надати правову оцінку правомірності дій відповідача щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або відмови в його наданні.

Не погоджуючись з апеляційною скаргою, Головне управління Держгеокадастру у Волинській області (далі-Управління) подало апеляційну скаргу, просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 25.09.2017 та відмовити в задоволенні позову. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не враховано, що згідно з Проектом роздержавлення і приватизації земель, розробленого у 2002 році ВАТ «Горохівський бурякорадгосп», погодженим начальником Відділу земельних ресурсів ОСОБА_3, головою Цегівської сільської ради ОСОБА_4, начальником Держуправління екоресурсів ОСОБА_5, земельна ділянка, на яку претендує ОСОБА_2, перебуває у користуванні інших осіб. Таким чином, вважає, що виділивши ОСОБА_2 земельну ділянку у власність для ведення особистого селянського господарства будуть порушені права вищевказаних осіб на звернення до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про виділення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, які мають право на неї за набувальною давністю. Вказує, що надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення вищезгаданої земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства можливе лише після підтвердження ОСОБА_2 користування земельною ділянкою. Таким чином, вважає, що дії Головного управління Держгеокадастру у Волинській області відповідають критеріям правомірності рішення суб’єкта владних повноважень.

В судовому засіданні представник скаржника апеляційну скаргу підтримав, позивач в судове засідання не з’явився, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що відповідно до ч.2 ст.313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, доводи апеляційної скарги та пояснення представника скаржника в їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, 11.04.2017 ОСОБА_2 звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області із заявою (вх.№Л-1665/0/5-17 від 11.04.2017) про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, яка знаходиться на території Цегівської сільської ради Горохівського району Волинської області за межами населеного пункту, додавши до заяви викопіювання з кадастрової карти (плану) з Інформацією щодо земельної ділянки, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки; довідку із звітності з кількісного обліку земель про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; довідку про неотримання земель для особистого селянського господарства за місцем постійного місця реєстрації та копії паспорта (а.с.26-32).

Листом від 10.05.2017 № Л-1665/0-1136/0/6-17 Головне управління Держгеокадастру у Волинській області повідомило ОСОБА_2 про те, що в результаті розгляду наданих до заяви графічних матеріалів місця розташування земельної ділянки встановлено, що відповідно до проекту розмежувань земель державної та комунальної власності бажана до відведення земельна ділянка перебуває в користуванні (власності) третіх осіб. Для прийняття Управлінням наказу про надання дозволу на розробку документації із землеустрою рекомендовано надати матеріали, які підтверджують право користування земельною ділянкою (а.с.8).

Вважаючи, що Управління допустило бездіяльність та незаконні дії, що проявилось у ненаданні відповідного дозволу, ОСОБА_2 звернулась із позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Відповідно до ч.4 ст.122 Земельного кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі – ЗК України) центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Статтею 118 ЗК України встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).

ОСОБА_6 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Пунктом 10 статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Аналіз зазначених норм права дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян. Ці норми передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність. За результатами розгляду яких визначені в статті 118 Земельного кодексу України органи приймають одне з відповідних рішень - надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати мотивовану відмову. При цьому, встановлено виключні підстави, за наявності яких заявникові може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а саме: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Так, правовий статус Головного управління Держгеокадастру у Волинській області визначено Положенням про Головне управління Держгеокадастру у області, яке затверджено Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 №333, відповідно до положень якого завданням Головного управління є реалізація повноважень Держгеокадастру на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Відповідно до покладених на нього завдань Головне управління, зокрема, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

Згідно з Довідкою із звітності з кількісного обліку земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями станом на 01.01.2016 на території Цегівської сільської ради Горохівського району, долученої до заяви про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки від 11.04.2017, всього сільськогосподарських земель запасу та земель не наданих у власність та постійне користування в межах населених пунктів (які не надані у тимчасове користування) – 2 га, сільськогосподарських земель запасу за межами населеного пунктів – 2га (а.с.29).

Відповідно до інформації щодо земельної ділянки, долученої до заяви про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки від 11.04.2017, відомості щодо перебування земельної ділянки в користуванні (власності) третіх осіб відсутні, цільове призначення земельної ділянки – 01.03 для ведення особистого селянського господарства, форма власності – державна, відомості щодо обмежень, обтяжень встановлених на земельну ділянку –відсутні (а.с.28).

Зі змісту листа Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 10.05.2017 №Л-1665/0-1136/0/6-17 вбачається, що відповідно до проекту розмежувань земель державної та комунальної власності бажана до відведення земельна ділянка перебуває у користуванні третіх осіб.

При цьому, рішення на підставі поданих позивачем документів у встановленому Земельним кодексом України порядку не приймалось: позивачу як не надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, так і не відмовлено у наданні такого дозволу, а лише рекомендовано повторно звернутися до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області із матеріалами, які не передбачені статтею 118 Земельного кодексу України.

Крім того, стаття 15 Закону України «Про звернення громадян» зазначено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

На підставі системного аналізу вказаних законодавчих положень та обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач під час розгляду заяви ОСОБА_2 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність від 11.04.2017 порушив вимоги частини 7 статті 118 ЗК України (не виніс рішення за результатами розгляду поданої заяви) та вчинив протиправні дії щодо рекомендування позивачу повторно звернутися із матеріалами про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

При цьому, оскільки відповідач не надав ані дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, ані мотивованої відмови у його наданні, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що лише після розгляду відповідачем вказаної вище заяви позивача про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою у відповідності до вимог чинного законодавства, можливо у судовому порядку надати правову оцінку правомірності дій відповідача щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або відмови у його наданні.

Водночас, щодо покликання скаржника на можливість надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства лише після підтвердження ОСОБА_2 користування земельною ділянкою, то такі рекомендації суперечить положенням ст.118 ЗК України, відповідно до якої забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги як підтвердження правомірності дій відповідача.

Крім того, як вірно зазначено судом першої інстанції, зобов'язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою є втручанням суду у дискреційні повноваження відповідача як суб’єкта владних повноважень, оскільки завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективного державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, в іншому випадку порушується принцип розподілу влади.

В силу завдань адміністративного судочинства та повноважень адміністративного суду вірним є висновок суду першої інстанції, що при вирішенні справи належними способом захисту позивача є зобов'язання Головне управління Держгеокадастру у Волинській області повторно, у встановленому законодавством порядку розглянути заяву ОСОБА_2 від 11 квітня 2017 року про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки позивач не оскаржує постанову суду в частині відмови в позові, а тому в силу приписів ст.308 КАС України, така відмова не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 Справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Згідно з ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись статтями 241, 250, 308, 310, 316, 321, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2017 року у справі №803/1024/17 – без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_7 судді ОСОБА_8 ОСОБА_1 Повний текст Постанови складено 15.01.2018