Постанова № 71598546, 16.01.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2018 рокуЛьвів№ 876/12382/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Ніколіна В.В., Старунського Д.М.

за участю секретаря судових засідань - Лемцьо І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 представника громадянки В’єтнаму ОСОБА_4 на постанову Галицького районного суду м. Львова від 14 листопада 2017 року (суддя Городецька Л.М.) у м. Львові у справі № 461/6146/17 за адміністративним позовом Головного управління державної міграційної служби України у Львівській області до громадянки В’єтнаму ОСОБА_4 про примусове видворення, -

встановив:

05.09.2017 позивач Головне управління державної міграційної служби України у Львівській області (далі - ГУ ДМС України у Львівській області) звернувся з позовом до відповідача, у якому просив примусово видворити з України громадянку В’єтнаму ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 в порядку ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», оскільки відсутні документи, що посвідчують особу та підтверджують законність перебування відповідача на території України.

Постановою Галицького районного суду м. Львова від 14.11.2017 позов задоволено повністю.

Із цією постановою суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на те, що громадяни Соціалістичної Республіки В’єтнам підлягають видворенню не за процедурою передбаченою ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та ст. 183-7 КАС України, а за процедурою, визначеною ст. 29 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та Угодою укладеною між Кабінетом Міністрів та Урядом Соціалістичної Республіки В’єтнам про реадмісію громадян обох держав, ратифікованою Законом України «Про ратифікацію Угоди між Кабінетом Міністрів та Урядом Соціалістичної Республіки В’єтнам про реадмісію громадян обох держав» від 03.09.2008.

Апелянт у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав.

Представник позивача апеляційну скаргу заперечив.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевірив матеріали справи та обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 02.09.2017 працівниками Департаменту БЗПТЛ Національної поліції у Львівській області була виявлена та затримана громадянка В’єтнаму ОСОБА_4 без документів на право проживання в Україні.

Головним управлінням ДМС України щодо громадянки В’єтнаму ОСОБА_4 складено протокол про адміністративне правопорушення від 03.09.2017 ПР МЛВ № 073100 та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 203 КУпАП за проживання відповідача за адресою АДРЕСА_1 без документів на право проживання в Україні та ухилення від виїзду за межі території України, а також протокол про адміністративне затримання № ПР МЛВ 073100 від 03.09.2017 за ч. 2 ст. 263 КУпАП для встановлення особи і з'ясування обставин правопорушення.

03.09.2017 Головним управлінням ДМС України у Львівській області, у відповідності до вимог ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» прийнято рішення про примусове повернення відповідача за межі України, зобов'язано її покинути територію держави у строк не пізніше 18.09.2017 та роз'яснено вимоги статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов належить задовольнити, оскільки відповідач був притягнутий до адміністративної відповідальності за порушення встановлених правил перебування іноземців на території України та проживання без дозволів на право перебування на території держави, не виконав рішення про його примусове повернення, постійного місця проживання та близьких родичів на території України не має, до органів та підрозділів міграційної служби з заявою і документами необхідними для вирішення питання про продовження строку перебування або про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту не звертався, а відтак грубо порушив вимоги ст. 9, 16, 23, 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України визначається законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, зокрема, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», зокрема центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції може лише на підставі винесеної за його позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення.

Водночас Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачає також передачу з території України або приймання на територію України іноземців та осіб без громадянства.

Згідно з ч. 1 ст. 29 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», передача з України або прийняття в Україну іноземця або особи без громадянства здійснюється відповідно до міжнародного договору про реадмісію.

Частиною третьою статті 29 цього Закону визначено, що іноземці або особи без громадянства, прийняті відповідно до міжнародного договору про реадмісію, які не мають законних підстав для перебування на території України, підлягають примусовому видворенню у разі, якщо між Україною і країною громадянської належності чи країною попереднього постійного проживання таких іноземців або осіб без громадянства відсутній договір про реадмісію.

Разом з тим між Кабінетом Міністрів України та Урядом Соціалістичної Республіки В’єтнам було укладено Угоду про реадмісію громадян обох держав (далі - Угода), ратифікованої Законом України від 03.09.2008 № 359-VI, яка визначає підстави та порядок реалізації компетентними та уповноваженими органами України положень про реадмісію (приймання-передавання) громадян обох держав, а також порядок їх взаємодії під час здійснення реадмісійних процедур.

Відповідно до пунктів 1-2 статті 1 Угоди на запит однієї Договірної Сторони, іншп Договірна Сторона здійснює реадмісію осіб, які не виконують чи більше не виконують правові вимоги стосовно в'їзду чи перебування на території держави запитуючої Договірної Сторони, далі - осіб, які підлягають реадмісії.

Запитуюча Договірна Сторона негайно та без будь-яких спеціальних процедур здійснює реадмісію осіб, які підлягають реадмісії та які, відповідно до результатів перевірки компетентними органами, не є громадянами держави запитуваної Договірної Сторони або не відповідають вимогам, передбаченим у статті 2 цієї Угоди.

Згідно до ч. 1 ст. 4 вищезазначеної Угоди запитувана договірна Сторона відповідає на запит щодо здійснення реадмісії осіб, які підлягають реадмісії, виданий запитуючою Договірною Стороною, протягом 45 днів після дати отримання такого запиту. Запитувана Договірна Сторона робить усе можливе, щоб скоротити час надання відповіді на запит у разі, якщо запитуюча Договірна Сторона повідомляє запитуваній Договірній Стороні про те, що особа, яка підлягає реадмісії, поміщена в заклад, що знаходиться під охороною, або заарештована з метою здійснення депортації.

Запитуюча Договірна Сторона повідомляє запитувану Договірну Сторону про заплановану дату передачі особи, яка підлягає реадмісії, принаймні за 7 днів до настання цієї дати ( ч. 2 ст. 4 Угоди).

Частиною 3 статті 4 Угоди передбачено, що запит щодо здійснення реадмісії відповідно до п. 2 ст. 1 подається запитуваною Договірною Стороною запитуючій договірній Стороні протягом 90 днів з дати передачі відповідної особи запитуваній Договірній Стороні, за винятком випадків, коли ця особа на день передачі не мала громадянства держави запитуваної Договірної Сторони.

З системного аналізу правових норм вбачається, що Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та Угода по різному регулюють питання видворення та передачі з території України іноземців та осіб без громадянства (реадмісію).

Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачає застосування процедури реадмісії лише у випадку затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.

Натомість Угодою передбачено застосування процедури реадмісії щодо всіх громадян обох держав, які не виконують чи більше не виконують правові вимоги стосовно в'їзду чи перебування на території запитуючої держави.

Згідно до ч. 1 ст. 7 КАС України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 5 ст. 7 КАС України якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору України.

Суд апеляційної інстанції вважає, що оскільки відповідач затримана на території України, а саме за адресою АДРЕСА_2 без документів на право проживання в Україні, то вона, як громадянка Республіки В'єтнам, яка не має законних підстав для перебування на території України підлягає видворенню в порядку реадмісії, що в свою чергу виключає можливість застосування до неї процедури примусового видворення.

Крім того, позивачем не застосована до відповідача процедура реадмісії з прийняттям відповідного рішення, ним поданий позов про видворення громадянки В’єтнаму ОСОБА_4 в порядку ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції вважає, що підстави для його задоволення відсутні.

Покликання представника позивача на те, що особа відповідача не встановлена у зв'язку з відсутністю у неї документів не заслуговують на увагу, так як спростовуються довідкою про особу № 18445 від 03.09.2017 виданою ГУ ДМСУ у Львівській області (а. с. 3) та постановою про накладення адміністративного стягнення від 03.09.2017 ПНМЛВ073100, щодо притягнення громадянки В’єтнаму ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП під час розгляду якої було ідентифіковано особу (а. с. 6).

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про її скасування та ухвалення нової постанови про відмову в задоволенні позову повністю.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 271, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд -

постановив:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 представника громадянки В’єтнаму ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Галицького районного суду м. Львова від 14 листопада 2017 року скасувати та прийняти нову, якою в задоволені адміністративного позову Головного управління державної міграційної служби України у Львівській області - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя О. М. Гінда судді В. В. Ніколін Д. М. Старунський