Постанова № 71598249, 10.01.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 759/11841/17 Головуючий у 1-й інстанції: П'ятничук І.В.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Парінова А.Б., Федотова І.В.,

при секретарі Кузик М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на постанову Святошинського районного суду м.Києва від 06.09.2017 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

- визнати дії Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо протизаконного застосування у 2017 році при переведенні позивача з пенсії за вислугу років, призначеної у 2002 році згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» показника середньої заробітної плати за 2007 календарний рік - протиправними;

- зобов'язати Правобережнеоб'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести обчислення пенсії за віком позивачу у відповідності до ч. 1 ст. 27 та ч.ч. 1, 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2014-2016 роки, нарахування та виплату пенсії за віком у відповідному розмірі з дня призначення пенсії за віком 30.05.2017.

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 06.09.2017 позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаною постановою відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 13 ст. 10, ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває як пенсіонер на обліку в Правобережному ОУПФ України в м. Києві з 30.05.2017.

Після звільнення з військової служби 10.12. 2002 року позивачу була призначена пенсія за вислугу років «військова» згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». До виходу на пенсію за віком позивач отримував пенсію за вислугу років в розмірі 1722 грн.

Після виходу на «військову» пенсію, починаючи з 08.02.2004 по час звернення до суду ОСОБА_2 працює в Комунальному підприємстві Міжнародний аеропорт «Київ» (Жуляни) і, відповідно, за весь цей період сплачував страхові внески.

25.05.2017 досягши пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та набувши права на призначення пенсії за віком, позивач подав до Правобережного ОУПФ України в м. Києві заяву та необхідні документи про призначення пенсії за віком відповідно до ст. ст. 26, 27, 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» замість пенсії за вислугу років, призначеної раніше відповідно до Розділу 11 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Згідно розпорядження Правобережного ОУПФ України в м. Києві № 319805 від 06.07.2017 позивачу було призначено пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (за віком). Сума пенсії була призначена в розмірі 1358,06 грн. з застосуванням показника середньої заробітної плати за 2007 рік.

У зв'язку з вказаними обставинами позивач звернувся з заявою до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 18.07.2017 № Г-1169 з проханням провести обчислення розміру пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2014-2016 роки, відповідно до ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

19.07.2017 № 1316/01/Г-1147 позивач отримав відповідь за підписом заступника начальника Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві О.В.Казміренко, зі змісту якої вбачається, що оскільки позивач отримував пенсію з 10.12.2002 згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», а 30.05.2017 було призначено пенсію за віком із застосуванням середнього показника за 2007 р. (1197,91 грн.), то відповідач вважає це не як нове призначення, а як переведення з одного виду пенсії на інший, посилаючись на абз.2 п.1 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому при обчисленні пенсії за віком враховувалась заробітна плата за період з 01.02.2004 р. про 30.06.2007 р.

Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача, звернувся до суду першої інстанції з даним позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідач повинен був призначити позивачу пенсію за віком, а не переводити позивача на інший вид пенсії, так як в даному випадку має місце саме призначення іншого виду пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах одного закону, та при призначенні позивачу пенсії за віком відповідач повинен був застосувати середню заробітну плату працівників за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Частиною 1 ст. 1-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Статтею 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачено, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», призначається одна пенсія за її вибором.

В ч. 1 ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що за рахунок коштів накопичувальної системи пенсійного страхування, що обліковуються на накопичувальних пенсійних рахунках Накопичувального фонду або на індивідуальних пенсійних рахунках у відповідних недержавних пенсійних фондах - суб'єктах другого рівня системи пенсійного забезпечення, здійснюються такі пенсійні виплати, як довічні пенсії і одноразова виплата.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що особа, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Частиною 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено переведення з одного виду пенсії за цим законом на інший.

Отже, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону № 1058-IV, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Згідно ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

У разі відсутності на день призначення пенсії даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за попередній рік для визначення середньої заробітної плати (доходу) враховується наявна заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за місяці попереднього року з наступним перерахунком заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії після отримання даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії.

Однак, вказані вище норми регулюють порядок переведення з одного виду пенсії на інший в рамках Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та не встановлює права органам Пенсійного фонду України здійснювати переведення громадян з одного виду пенсії на інший в межах різних законів, як у випадку із позивачем.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу при розрахунку пенсії за віком застосовувався показник середньої заробітної платні у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для розрахунку пенсії, за 2007 рік, що передував призначенню пенсії за віком.

Колегія суддів зазначає, що даний перерахунок проведений позивачу неправомірно, оскільки позивач не звертався до Пенсійного фонду з заявою про переведення з одного виду пенсії на інший, а просив призначити йому іншу пенсію за іншим Законом.

Колегія суддів звертає увагу, що позивачу було призначено пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», котрий передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» він звернувся вперше.

Крім того, після призначення першої пенсії (військової), позивач продовжував працювати та сплачував у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальних системи загальнообовязковогодержавного пенсійного страхування. Таким чином, має бути застосованим показник середньої заробітної плати у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за три роки, що передували року звернення ОСОБА_2 за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону 1058, тобто за 2014-2016 роки

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 31.03.2015 у справі № 21-612а14, де чітко визначено, що показник заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії, оскільки пенсія за віком передбачена іншим законом, ніж пенсія за вислугу років.

Згідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Таким чином, колегія суддів вважає, що при призначенні позивачу пенсії за віком застосуванню підлягає показник середньої заробітної плати у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2014-2016 роки, а не показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2007 рік, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що підтверджували б факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 229, 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення, а постанову Святошинського районного суду м. Києва від 06.09.2017 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Парінов А.Б.,

Федотов І.В

Повний текст постанови виготовлений 15.01.2018.