Рішення № 71598056, 16.01.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2018 року м. Київ № 826/3177/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Спільного підприємства «Каштан Петролеум ЛТД»

до

Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби – Центральний офіс з обслуговування великих платників

про

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.11.2015 №0000954103 та №0000964103 в частині,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Спільне підприємство «Каштан Петролеум ЛТД» (далі- позивач/ СП «Каштан Петролеум ЛТД») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби – Центральний офіс з обслуговування великих платників (далі- відповідач/ МГУ ДФС –ЦО з обслуговування великих платників), в якій просить суд:

1). визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 20.11.2015 №0000954103 в частині донарахування податку на прибуток підприємств за 2014 рік на загальну суму 919351,25 грн., з яких 735481,00 грн. нараховано за основним платежем та 183870,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

2). визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.11.2015 №0000964103 в частині донарахування податку на додану вартість за серпень 2014 року на загальну суму 1021501,25 грн., з яких 817201,00 грн. нараховано за основним платежем та 204300,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штраф 25%).

Позивач мотивує свої вимоги тим, що висновки Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби – Центральний офіс з обслуговування великих платників, на яких ґрунтуються оскаржувані податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки фінансово-господарські операції позивача з контрагентом є реальними, що підтверджується, за твердженнями позивача, належним чином оформленою первинною документацією.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, прийнятих у межах наданих контролюючому органу повноважень, у зв’язку з виявленими під час перевірки порушеннями вимог податкового законодавства з боку позивача.

Справа розглянута в порядку письмового провадження, у відповідності до положень ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, за відсутності необхідності заслуховувати свідків чи експертів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Міжрегіональним головним управлінням Державної фіскальної служби – Центральний офіс з обслуговування великих платників проведено документальну планову виїзну перевірку СП «Каштан Петролеум ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 31.12.2014ю

За наслідками перевірки МГУ ДФС –ЦО з обслуговування великих платників складено акт від 04.11.2015 №1045/28-10-41-30/23703371, відповідно до якого встановлено порушення СП «Каштан Петролеум ЛТД» (з урахуванням листа МГУ ДФС –ЦО з обслуговування великих платників від 19.11.2015 №25708/10/28-10-41-3-15 про надання відповіді на заперечення), зокрема: -п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.1 п. 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.138.2, п.п. 138.10.2 п. 138.10 статті 138 та п.п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого податок на прибуток занижено на загальну суму 737305 грн. В тому числі по періодах:

І квартал 2010 року на суму 17 грн.,

ІІІ квартал 2010 року на суму 1 грн.,

ІV квартал 2010 року на суму 19 грн.,

ІІІ квартал 2011 року на суму 58 грн.,

ІV квартал 2011 року на суму 20 грн.,

І квартал 2012 року на суму 21 грн.,

ІІ квартал 2012 року на суму 17 грн.,

ІІІ квартал 2012 року на суму 212 грн.,

ІV квартал 2012 року на суму 10 грн.,

2013 рік на суму 1339 грн.,

2014 рік на суму 735591 грн.

- п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в наслідок чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 819119 грн., у тому числі:

Квітень 2010 у сумі 1 грн.,

Травень 2010 у сумі 11 грн.,

Червень 2010 у сумі 1 грн.,

Липень 2010 у сумі 1 грн.,

Вересень 2010 у сумі 1 грн.,

Жовтень 2010 у сумі 11 грн.,

Вересень 2011 у сумі 96 грн.,

Листопад 2011 у сумі 14 грн.,

Грудень 2011 у сумі 3 грн.,

Січень 2012 у сумі 15 грн.,

Лютий 2012 у сумі2 грн.,

Березень 2012 у сумі 2 грн.,

Червень 2012 у сумі 17 грн.,

Серпень 2012 у сумі 185 грн.,

Вересень 2012 у сумі 16 грн.,

Жовтень 2012 у сумі 6 грн.,

Грудень 2012 у сумі 4 грн.,

Січень 2013 у сумі 6 грн.,

Березень 2013 у сумі 4 грн.,

Квітень 2013 у сумі 1290 грн.,

Травень 2013 у сумі 38 грн.,

Липень 2013 у сумі 33 грн.,

Серпень 2013 у сумі 1 грн.,

Вересень 2013 у сумі 2 грн.,

Жовтень 2013 у сумі 3 грн.,

Листопад 2013 у сумі 9 грн.,

Грудень 2013 у сумі 22 грн.,

Січень 2014 у сумі 22 грн.,

Лютий 2014 у сумі 7 грн.,

Травень 2014 у сумі 61 грн.,

Червень 2014 у сумі 4 грн.,

Липень 2014 у сумі 7 грн.,

Серпень 2014 у сумі 817206 грн.,

Вересень 2014 у сумі 4 грн.,

Жовтень 2014 у сумі 5 грн.,

Листопад 2014 у сумі 4 грн.,

Грудень 2014 у сумі 5 грн.

З огляду на виявлення вищевказаних порушень податкового законодавства, МГУ ДФС –ЦО з обслуговування великих платників прийняті податкові повідомлення-рішення:

1). податкове повідомлення-рішення від 20.11.2015 №0000964103, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 1023427, 75 грн., з яких 81874, грн. – за основним платежем та 204685,75 – за штрафними (фінансовими) санкціями);

2). податкове повідомлення-рішення від 20.11.2015 №0000954103, яким позивачу збільшено грошове зобов’язання з податку на прибуток на загальну суму 921175,00 грн., з яких 736940 грн. – за основним платежем, 184235 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню в частині, позивач звернувся з позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в редакції на час спірних правовідносин, визначено, що не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Вказана правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 16.02.2016 у справі №К/800/18945/14, від 01.03.2016 у справі №К/800/66709/14, від 24.02.2016 у справі №К/800/5891/15 та від 03.03.2016 у справі №К/800/21974/14.

Як вбачається зі змісту акту перевірки від 04.11.2015 №1045/28-10-41-30/23703371, висновки щодо порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Каштан Петролеум ЛТД»» приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом публічним акціонерним товариством «Холдингова компанія «Енергомережаінвест» (далі - ПАТ «ХК «Енергомережаінвест»).

Аналізуючи норми податкового законодавства України, ознайомившись із доводами контролюючого органу, на підставі яких здійснено висновки акту перевірки, суд зазначає, що в межах даного спору слід встановити саме факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та його контрагентами з урахуванням умов спірних правовідносин.

Так, фінансово-господарські операції позивача (покупець) з товариством з ПАТ «ХК «Енергомережаінвест» (постачальник) ґрунтувались на договорі поставки від 26.08.2014 №26.08/2, відповідно до умов якого постачальник зобов’язується передати (поставляти) покупцю вугілля марки АШ (0-6 мм) збаг. (надалі - вугілля), а покупець зобов’язується приймати зазначене вугілля та оплачувати його вартість на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до пункту 1.2 вказаного Договору орієнтовний обсяг поставки вугілля за даним Договором становить 7170 тонн. Остаточний обсяг поставки по Договору визначається сторонами в залежності від виробничої необхідності і доцільності та формується ні підставі Замовлень покупця на поставку вугілля, що були погодженні постачальником.

На підтвердження виконання вказаного договору від 26.08.2014 №26.08/2, руху активів в процесі здійснення господарської операції, позивачем надані до суду копії замовлення на поставку вугілля, актів прийому-передачі від 26.08.2014 №2, №3, №4, №5, №6, №7, видаткових накладних від 26.08.2014 №2, №3, №4, №5, №6, №7.

На обґрунтування ділової доцільності відповідних взаємовідносин позивачем надана копія договору поставки вугілля від 27.08.2014 №9/14 між публічним акціонерним товариством «Полтаваобленерго» (покупець) та позивачем (постачальник), замовлення на поставку вугілля, актів прийому-передачі, видаткових та податкових накладних.

Поряд з цим, відповідно до змісту акту перевірки та письмових заперечень, відповідач стверджує про відсутність реальності вказаної господарської операції між позивачем та ПАТ «ХК «Енергомережаінвест» з огляду на наступне.

Так, відповідно до пункту 4.1 Договору поставки 26.08.2014 №26.08/2, постачальник зобов’язується здійснити поставку вугілля залізничним транспортом відкритих справних люкових на піввагонах по відвантажувальних реквізитам, зазначеним покупцем у письмовій заявці на отримання вугілля.

Згідно пункту 4.10.1 покупець бере на себе зобов’язання по організації поставки вугілля автомобільним транспортом з покладанням витрат на перевезення вантажу на свій рахунок.

З огляду на твердження відповідача про суперечливість вказаних пунктів Договору та відсутність товарно-транспортних накладних на поставлене вугілля, суд зазначає, що відповідно до Замовлення на поставку вугілля (додаток №1 до договору від 27.08.2014 №8/14), сторони включили додаткові умови до вказаного Договору, а саме: закуповуване вугілля залишається на складі за адресою: вул. Лугутінська, 127-Д, м. Луганськ, Луганської обл.

При цьому, суд критично ставиться на посилання контролюючого органу на інформацію з Інтернет ресурсу (maps.google.com.ua/ - Карти Google) щодо відсутності складських приміщень за вказаною адресою, оскільки вказане не підтверджується належними документами, відповідно до норм цивільного, податкового законодавства та не може розцінюватись судом як самостійний доказ.

Поряд з цим, в акті перевірки контролюючий орган зазначає, що до перевірки надано завірені СП «Каштан Петролеум ЛТД» копії посвідчень про якість вугілля №1732, №1733 виданих 26.08.2014 ТОВ «Тандем» для СП «Укркарпатойл ЛТД», а не для позивача. За перевіряє мий період взаємовідносини СП «Каштан Петролеум ЛТД» з СП «Укркарпатойл ЛТД» не здійснювали.

Відповідно до посвідчення №1732, вага вугілля 4330т. 87 залізничних вагонів відвантажених з 01.08.2014 по 15.08.2014 споживачеві СП «Укркарпатойл ЛТД» та №1733 вага вугілля 3500 т. 70 залізничних вагонів відвантажених з 01.08.2014 по 15.08.2014 споживачеві СП «Укркарпатойл ЛТД», в той час як договорі поставки підписаних 26.08.2014. Крім того загальна кількість вугілля згідно вказаних посвідчень становить 7830 т. , а відповідно до Договору та актів приймання-передачі вага придбаного вугілля становить 7170 т.

Так, пунктом 5.3 Договору постачальник зобов’язується засвідчувати якість партії вугілля посвідченням якості із зазначенням технологічних особливостей відповідно до вимог ДСТУ 4083:2012.

Відповідно до пояснень позивача, на виконання вказаного, постачальником було передано позивачу завірені копії посвідчень про якість вугілля №1732, №1733 виданих 26.08.2014 ТОВ «Тандем» . Оскільки позивач є покупцем вугілля за договором поставки від 26.08.2014 №26.08/2, а не його постачальником, відповідно позивач не укладав з ТОВ «Тандем» договорів. При цьому, копії зазначених свідчать, що вугілля було прийнято на аналіз 15.08.2014, а результати хімічного аналізу вугілля і самі посвідчення про якість датовані 26.08.2014 – днем укладання договору поставки від 26.08.2014 №26.08/2.

Той факт, що в зазначених посвідченнях про якість вугілля споживачем замість СП «Каштан Петролеум ЛТД» зазначено СП «Укркарпатойл ЛТД» пояснюється тим, що у постачальника існували попередні домовленості з СП «Укркарпатойл ЛТД» щодо поставки зазначеного товару підтвердження якості було завчасно (15.08.2014) замовлено для цього споживача, однак, зі зміною домовленостей, частину вказаного вугілля (7170 тонн) придбав 26.08.2014 позивач.

Поряд з цим, відповідач посилається на ланцюг постачальників контрагента позивача, вказуючи на відсутність у контрагентів матеріальної бази, основних фондів, трудових ресурсів для провадження фактичної господарської діяльності та виконання зобов'язань.

Ознайомившись з такими доводами, слід зазначити, чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття “добросовісний платник”, яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови невстановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 07.04.2014 у справі №К/800/36098/13.

Крім того, судом вбачається, що будь – яка база основних фондів та трудових ресурсів не є необхідною умовою для ведення діяльності, яка полягає в укладенні договорів купівлі та продажу, оренди та перевезення, оскільки таку діяльність об’єктивно може здійснювати одна особа.

У відповідності статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

У той же час, контролюючим органом при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками такої операції, на підстав якої сформовані дані податкового обліку. Аналогічна правова позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

При цьому суд керується пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 “Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними”: при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Однак, відповідачем не було надано доказів наявності вироку суду відносно будь-кого - позивача та контрагентів за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 205 КК України (фіктивне підприємництво), а договори, укладений позивачем з даними товариствами до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсними.

Слід відмітити, що податковим органом не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження “фіктивності” здійснених позивачем господарських операцій.

Більше того, в акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру),

Всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки контролюючого органу в спірних правовідносинах базуються на припущеннях по ланцюгу контрагентів контрагента позивача. При цьому, акт перевірки не містить аналізу дотримання як позивачем, так і його контрагентом, податкової дисципліни у спірних правовідносинах, з урахуванням того, що приписами частини другої статті 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни (що не доведено відповідачем) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 29.01.2014 №К/9991/81114/11, від 22.01.2014 №К/9991/37637/12, від 17.02.2014 №К/800/50945/13, від 19.02.2014 №К/800/61338/13, від 11.03.2014 №К/800/1128/14, від 03.03.2014 №К/800/12888/13, від 02.06.2014 №К/800/6497/13.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), “Булвес” АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 20.11.2015 №0000954103 в частині донарахування податку на прибуток підприємств за 2014 рік на загальну суму 919351,25 грн., з яких 735481,00 грн. нараховано за основним платежем та 183870,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.11.2015 №0000964103 в частині донарахування податку на додану вартість за серпень 2014 року на загальну суму 1021501,25 грн., з яких 817201,00 грн. нараховано за основним платежем та 204300,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штраф 25%) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Керуючись статтями 77, 78, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва –

ВИРІШИВ:

Позов спільного підприємства «Каштан Петролеум ЛТД» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 20.11.2015 №0000954103 в частині донарахування податку на прибуток підприємств за 2014 рік на загальну суму 919351,25 грн., з яких 735481,00 грн. нараховано за основним платежем та 183870,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 20.11.2015 №0000964103 в частині донарахування податку на додану вартість за серпень 2014 року на загальну суму 1021501,25 грн., з яких 817201,00 грн. нараховано за основним платежем та 204300,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штраф 25%).

Стягнути понесені судові витрати в розмірі 29112,80 грн. (двадцять дев’ять тисяч сто дванадцять гривень 80 коп.) на користь спільного підприємства «Каштан Петролеум ЛТД» за рахунок бюджетних асигнувань Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.К. Каракашьян