Рішення № 71597773, 16.01.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 січня 2018 року № 826/2696/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І. розглянув у письмовому провадженні справу за позовом ПАТ «Укргазвидобування» до Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Полтавській області, третя особа: ТОВ Фірма «ХАС» про визнання протиправною та скасування вимоги

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ПАТ «Укргазвидобування» звернулось до суду з позовом до Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Полтавській області, третя особа: ТОВ Фірма «ХАС» про визнання нечинною з 15.06.2016 вимоги від 31.07.2015 №73-23.

В обґрунтування позову позивач вказує, що у зв'язку із формуванням відповідачем та направленням (врученням) ТОВ «Фірма «ХАС» податкової вимоги від 15.06.2016р. №19702-17, податкова вимога від 31.07.2015р. №73-23 для захисту порушеного права та інтересу Позивача має бути визнана нечинною з 15.06.2016.

Відповідач заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи, з яких вбачається, що оскаржувана податкова вимога є правомірно та при її прийнятті податковий орган діяв у межах своєї компетенції із посиланням на норми чинного законодавства України.

Третя особа у судове засідання не з'явилася, письмових заперечень проти позову не надала, хоча була належним чином повідомлена про час, дату та місце судового вирішення справи.

Враховуючи викладене, ч. 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ПАТ «Укргазвидобування» та ТОВ «Фірма «ХАС» укладено договір про спільну діяльність від 04.02.2004 №60, відповідно до якого до компетенції ТОВ «Фірма «ХАС», як уповноваженої особи відноситься, зокрема: ведення окремого бухгалтерського та податкового обліку спільної діяльності; сплата передбачених чинним законодавством податків, обов’язкових зборів (платежів); складання та подання уповноваженим державним органам обов’язкової звітності (п. 5.10 Договору).

Зазначений договір взятий на податковий облік у Миргородській об'єднаній державній податковій інспекції ГУ ДФС у Полтавській області.

Таким чином, відповідальною особою за утримання і перерахування податків і зборів до бюджету згідно вказаного договору є ТОВ «Фірма «ХАС».

З матеріалів справи вбачається, що у зв’язку із наявністю заборгованості по рентному платежу за користування надрами для видобування природного газу в сумі 1 596 087,52 грн. наказом від 05.08.2015 №61 по договору про спільну діяльність від 04.02.2004 №61 призначено податкового керуючого.

Податковим органом 31.07.2015 з метою погашення податкового боргу винесено податкову вимогу №73-23.

За результатом розгляду заяви ТОВ «Фірма «ХАС» податковим органом прийнято рішення про розстрочення податкового боргу від 20.08.2015 №281/25 та укладено договір про розстрочення податкового боргу від 20.08.2015 №32.

Проте станом на 31.05.2016 сума податкового боргу по ТОВ Фірма «ХАС» як уповноваженої особи за договором про спільну діяльність становила 8 699 643,61 грн. по рентній платі за користування надрами для видобування природного газу.

В подальшому, 15 06.2016 податковим органом сформовано податкову вимогу №19702-17 на суму 8 699 643,61 грн.

Згідно ст.67 Конституції України та п.п. 16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених законом.

Згідно п. 252.1.3 п. 252.1 ст. 252 Податкового кодексу України, платником рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин під час виконання договорів про спільну діяльність без утворення юридичної особи є уповноважена особа - один із учасників такого договору, на якого згідно з його умовами покладено обов'язок нарахування, утримання та внесення податків і зборів до бюджету з єдиного поточного рахунку спільної діяльності (далі - уповноважена особа), за умови, що один з учасників зазначеного договору має відповідний спеціальний дозвіл. Облік результатів спільної діяльності ведеться таким учасником окремо від обліку його господарської діяльності. Такий учасник додатково береться на облік як платник рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин у порядку, визначеному цим Кодексом.

Отже, платником рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин під час виконання договорів про спільну діяльність без утворення юридичної особи є уповноважена особа - один із учасників такого договору, на якого згідно з його умовами покладено обов'язок нарахування, утримання та внесення податків і зборів до бюджету з єдиного поточного рахунку спільної діяльності.

При цьому, у податкову заставу передається майно того платника податків, який згідно з умовами договору був відповідальним за перерахування податків до бюджету та/або майно, яке внесене у спільну діяльність та/або є результатом спільної діяльності платників податків.

Виключенням з цього правила, є недостатність майна у вказаного вище платника податків.

Згідно п. 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Відповідно до п. 59.5 статті 59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Згідно п. 95.1, 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Згідно пункту 91.1 статті 91 ПК України керівник контролюючого органу за місцем реєстрації платника податків, що має податковий борг, призначає такому платнику податків податкового керуючого.

Як зазначено вище, наказом податкового органу від 05.08.2015 №61 по договору про спільну діяльність від 04.02.2004 №61 призначено податкового керуючого.

Також, податковим органом 31.07.2015 з метою погашення податкового боргу винесено податкову вимогу №73-23.

Наявність податкового боргу та правомірність податкової вимоги від 31.07.2015 №73-23 не заперечується позивачем, отже додаткового судом не досліджується.

В подальшому, 15 06.2016 податковим органом сформовано податкову вимогу №19702-17 на суму 8 699 643,61 грн.

Позивач вказує, що у зв’язку із винесенням податкової вимоги від 15.06.2016 №19702-17, податкова вимога від 31.07.2015 №73-23 є нечинною.

Відповідно до п. 60.1 ст. 60 ПКУ податкове повідомлення - рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо: сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення; контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове - повідомлення -рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу; контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення - рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі; рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення -рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі; рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов'язання, визначена у податковому повідомленні - рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

Судом встановлено, що податкова вимога від 15.06.2016 №19702-17 сформована автоматизованою системою податкового органу, оскільки в базі містилися відомості про розстрочення податкового боргу, що система рахувала як сплачений податковий борг.

Станом на час розгляду справи вказана вимога від 15.06.2016 №19702-17 є чинною.

Отже, доводи позивача про те, що податковий орган з метою формування податкової вимоги від 15.06.2016 №19702-17видалив з системи податкову вимогу від 31.07.2015р. №73-23, а отже вимога від 31.07.2015р. №73-23 втратила чинність, є безпідставним.

Крім цього, позивачем не вказано, яким чином оскаржувана податкова вимога порушує саме його права, як самостійного суб'єкта господарювання, оскільки обов’язок щодо декларування та сплати зобов'язань з плати за користування надрами в рамках Договору про спільну діяльність № 60 від 04.02.2004 покладено на ТОВ Фірма «ХАС».

Як зазначено Верховним Судом України у постанові від 10 квітня 2012 року у справі N 21-1115во10, із аналізу положень ч. 1 ст. 2 та ст. 17 КАС України вбачається суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені ним рішенням.

Тобто, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, та це право, свобода або інтерес порушені відповідачем. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Під час розгляду справи судом не встановлено та позивачем не доведено порушення саме його прав та інтересів оскаржуваною вимогою.

Натомість, під час вирішення справи судом встановлено, що при прийнятті оскаржуваної вимоги податковий орган дія відповідно до норм Податкового кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ч. 1 ст. 72, ч. 2 ст. 73, ст. 76, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255 КАС України, суд –

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя В.І. Келеберда