Рішення № 71596414, 29.12.2017, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" грудня 2017 р. Справа № 809/1328/17

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лучко О.О.

суддів: Гундяка В.Д.,

Могили А.Б.,

за участю секретаря Королевич О.В.

за участю сторін:

позивача: ОСОБА_2

представників відповідачів: Ткаченко О.М та Сабірова Р.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Національної поліції України та Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України про зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

03.10.2017 ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Національної поліції України та Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України про зобов'язання вчинити дії, а саме: виплатити грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку за 2016-2017 роки, нарахувати та виплатити грошове забезпечення за період з 01.08.2016 по 13.01.2017 та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні та надбавку за вислугу років середній заробіток за весь час невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 26.08.1996 по 06.11.2015 ОСОБА_2 проходив службу в органах внутрішніх справ України, з 07.11.2015 по 13.03.2017 - перебував на службі в Національній поліції України. Згідно з наказом ліквідаційної комісії Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України №40 о/с від 13.03.2017 ОСОБА_2 звільнено зі служби в поліції у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів. Наказом Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України №97 о/с від 11.08.2016 позивача відсторонено від посади начальника відділу першого територіального управління Департаменту. Позивач вважає, що має право на виплату компенсації за невикористані щорічні відпустки за 2016 та 2017 роки, а також право на виплату грошового забезпечення за період з 01.08.2016 по 13.03.2017. Крім того, просить зобов'язати відповідача виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні та надбавку за вислугу років, враховуючи стаж роботи позивача в поліції для виплати надбавки за вислугу років та для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, який становить 20 років 06 місяців 17 днів, а вислуга років на пільгових умовах - 2 роки 5 місяців та 17 днів. Також, оскільки з позивачем не проведено повний розрахунок у день його звільнення, просить стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки виплати одноразової грошової допомоги, грошового забезпечення при звільненні з поліції з 13.03.2017 до часу фактичних виплат.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити повністю.

Представники відповідачів в судовому засіданні проти позову заперечили з підстав, викладених у письмових запереченнях. Суду пояснили, що відповідно до п. 7 розділу 5 Положення про Департамент протидії наркозлочинності Національної поліції України, затвердженого наказом Національної поліції України від 17.11.2015 № 95, Департамент протидії наркозлочинності є самостійною юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України та банківських установах, має печатку із зображенням Державного герба України, з своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом. Начальником Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України було видано наказ від 13.03.2017 за №40 о/с про звільнення ОСОБА_2 із служби поліції. Відповідно до законодавства, грошове забезпечення нараховувалось та виплачувалося ОСОБА_2 Департаментом протидії наркозлочинності Національної поліції України, а не Національною поліцією України. Оскільки, Департамент протидії наркозлочинності не ліквідовано як юридичну особу публічного права, Національна поліція України є неналежним відповідачем щодо позовних вимог ОСОБА_2 Крім того зазначили, що Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду у справі № 344/9772/16-к від 16.05.2016 щодо ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. 11.08.2016 Департаментом протидії наркозлочинності Національної поліції України отримано ухвалу слідчого судді про відсторонення ОСОБА_2 від посади. На підставі вказаної ухвали позивача відсторонено від посади начальника відділу першого територіального управління (з обслуговування Львівської, Івано-Франківської та Закарпатської областей) Департаменту, згідно наказу від 23.08.2016 за №105 о/с. Повідомили, що позивачу не виплачувалося грошове забезпечення, оскільки поліцейським, щодо яких обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня арешту. Зазначили, що ОСОБА_2 не працював у період з 01.01.2017 по 13.03.2017, відповідно позивач не набув права на відпустку за 2017 рік, а тому не має права на компенсацію за невикористану в 2017 році відпустку. На підставі наведеного в задоволенні позову просили відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та його представника, представників відповідачів, дослідивши та оцінивши подані докази, суд вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 з 26.08.1996 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ України, а з 07.11.2015 по 13.03.2017 -перебував на службі в Національній поліції України, що підтверджується копією трудової книжки серії АР №133326 (а.с.15-16) та витягом із послужного списку особової справи ОСОБА_2(НОМЕР_1) (а.с.74-78, 109-113).

На підставі ухвали Івано-Франківського міського суду по справі №344/9772/16-к від 16.05.2016 щодо ОСОБА_2, начальника відділу першого територіального управління (з обслуговування Львівської, Івано-Франківської та Закарпатської областей) Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України, обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Під час перебування позивача під вартою йому нараховувалось та виплачувалось грошове забезпечення з 16.05.2016 по 04.08.2016, про що свідчить копія архівної відомості ОСОБА_2 за період з 01.08.2015 по 31.08.2016 (а.с.86, 121).

На підставі ухвали слідчого судді Івано-Франківського міського суду по справі №344/9772/16-к від 04.08.2016 про відсторонення ОСОБА_2 від посади Департаментом протидії наркозлочинності Національної поліції України 11.08.2016 винесено наказ за №97 о/с про відсторонення від виконання службових обов'язків начальника відділу першого територіального управління (з обслуговування Львівської, Івано-Франківської та Закарпатської областей) Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України ОСОБА_2 з 04.08.2016 по 03.10.2016 (а.с.71, 106).

Наказом Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України від 23.08.2016 за №105 о/с внесено зміни до наказу №97 о/с від 11.08.2016 та призупинено виплату ОСОБА_2 грошового забезпечення відповідно до наказу МВС від 06.04.2016 (а.с.72, 107).

Наказом Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України №40 о/с від 13.03.2017 ОСОБА_2 звільнено із служби в поліції за п.4 ч.1 ст.77 ( у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) Закону України «Про Національну поліцію» (а.с.73, 108) із зазначенням, що станом на день звільнення стаж служби в поліції для виплати надбавки за вислугу років та для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції становить 20 років 06 місяців 17 днів, вислуга років на пільгових умовах становить 02 роки 05 місяців 17 днів (а.с.73).

Вироком Івано-Франківського міського суду від 11.04.2017 у справі №344/12611/16-к затверджено угоду про визнання винуватості від 28.09.2016 укладену між прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління процесуального керівництва прокуратури Івано-Франківської області Чемеринським Л.Я. та обвинуваченим ОСОБА_2, по кримінальному провадженню щодо ОСОБА_2, який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.309, ч.2 ст.28, ч.2 ст.369-2 Кримінального кодексу України.

Даним вироком ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.309 ч.1, ст.28 ч.2, ст.369-2 ч.2 КК України, та призначено йому покарання у виді двох років позбавлення волі; в час відбуття покарання зараховано час перебування ОСОБА_2 під вартою з 13.05.2016 по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі (а.с.80-85, 115-120)

На підставі ст.55 Кримінального кодексу України ОСОБА_2 позбавлено права обіймати посади пов'язані із виконанням в правоохоронних органах організаційно-розпорядчих, та адміністративно-господарських функцій строком на три роки.

Невиплата відповідачем грошової компенсації за невикористану відпустку 2016-2017 років, грошового забезпечення в період, коли позивач не був відсторонений від посади, одноразової грошової допомоги при звільненні та середнього заробітку за весь час затримки виплати вказаних коштів слугувало підставою для звернення ОСОБА_2 за даним позовом до суду.

При вирішенні даного спору, суд виходив з наступного нормативного регулювання спірних правовідносин.

Відповідно до ч.1ст.1 Закону України "Про Національну поліцію" Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Національна поліція України діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (ч.1 ст.8 Закону України "Про Національну поліцію").

Згідно ч.1 ст.13 Закону України «Про Національну поліцію» систему поліції складають: центральний орган управління поліцією та територіальні органи поліції.

Як визначено в п.1 ст.15 вказаного Закону, територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюється на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на їх утримання.

В ст.18 даного Закону встановлено основні обов'язки поліцейського. Зокрема, поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини.

Згідно із ч.1 та 2 ст.19 Закону України "Про Національну поліцію" у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п.7 Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 877, Національна поліція здійснює свої повноваження через центральний орган управління та утворені в установленому порядку територіальні (у тому числі міжрегіональні) органи в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах.

Так, наказом Національної поліції України від 17.11.2015 № 95 затверджено Положення про Департамент протидії наркозлочинності Національної поліції України.

Відповідно до п.7 розділу V цього Положення Департамент протидії наркозлочинності Національної поліції України є самостійною юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України та банківських установах, має код ЄДРПОУ.

Стосовно позовної вимоги про зобов'язання Департамента протидії наркозлочинності Національної поліції України нарахувати та виплатити в користь ОСОБА_2 грошове забезпечення за період з 01.08.2016 по 13.03.2017 суд зазначає наступне.

В ч.1 ст.94 Закону України "Про Національну поліцію України" визначено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських визначають Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.04.2016 № 260.

Відповідно до п.3 розділу І даного Порядку грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.

Як зазначалося судом, 13.05.2016 ОСОБА_2 був затриманий, а 16.05.2016 ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду щодо нього обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Позивач перебував під вартою з часу затримання, з 13.05.2016, по день набрання вироком суду щодо нього законної сили, 17.05.2017.

Відповідно до п.7 розділу 3 наказу МВС від 06.04.2016 за №260 «Про затвердження порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів УМВС із специфічними умовами навчання» поліцейським, щодо яких обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня арешту.

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства, а також факт перебування позивача під вартою з 16.05.2016 по 17.05.2017, доводи позивача та його представника щодо неправомірності припинення Департаментом протидії наркозлочинності Національної поліції України виплати йому грошового забезпечення з 04.08.2016 по день звільнення (13.03.2017) є безпідставними.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що позовна вимога про зобов'язання відповідача, Департамента протидії наркозлочинності Національної поліції України, нарахувати та виплатити в користь ОСОБА_2. грошове забезпечення за період з 04.08.2016 по 13.03.2017 задоволенню не підлягає.

Стосовно позовної вимоги про зобов'язання Департамента протидії наркозлочинності Національної поліції України виплатити в користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку за 2016 по 2017 роки, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.7 ст.93 Закону України «Про Національну поліцію» чергова відпустка надається поліцейському, як правило, до кінця календарного року.

Згідно із ч.9 ст.93 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року.

Відповідно до ч.10 ст.93 даного Закону за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.

Аналогічна правова норма закріплена в п.8 розділу 3 наказу МВС України від 06.04.2016 №260 «Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання».

Відтак, оскільки позивач з 13.05.2016 до кінця 2016 перебував під вартою, а в 2016 році відпрацював тільки два повні місяці та не скористався правом на відпустку, а тому відсутні підстави для виплати йому грошової компенсації за невикористану у 2016 році відпустку у році звільнення (2017).

Враховуючи те, що ОСОБА_2 звільнено зі служби 13.03.2017 і в 2017 році він не відпрацював жодного дня, оскільки знаходився під вартою, був відсутній на службі, функціональних обов'язків не виконував, а тому в нього відсутнє права на компенсацію за невикористану поліцейським відпустку в році звільнення.

З огляду на наведене суд вважає, що відсутні підстави для виплати грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку за період з 2016 по 2017 роки, а тому позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

Стосовно позовної вимоги про стягнення одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби суд зазначає наступне.

Порядок нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби регламентовано Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262 від 09.04.1992.

Відповідно до ч.1 ст.9 вказаного Закону особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я, працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України "Про Національну поліцію" проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п'яти років і до 7 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України "Про державну службу" , а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за службовою невідповідністю, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем чи у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, у зв'язку з набранням законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за адміністративне корупційне правопорушення, пов'язане з порушенням обмежень, передбачених Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції" , одноразова грошова допомога, передбачена цією статтею, не виплачується (ч.3 ст.9 даного Закону).

Відповідно до ст.9-1 вказаного Закону особам, які звільнені зі служби за віком, станом здоров'я чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів без права на пенсію, протягом одного року після звільнення зі служби виплачується щомісячна грошова допомога в розмірі окладу за військовим (спеціальним) званням. Умови призначення та порядок виплати щомісячної грошової допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.

Системний аналіз положень статей 9 та 9-1 даного Закону дає суду можливість дійти висновку, що норми статті 9 зазначеного Закону стосуються виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, а стаття 9-1 цього Закону - виплати грошової допомоги особам, звільненим, зокрема, у зв'язку із скороченням штатів без права на пенсію.

Оскільки в судовому засіданні позивач підтвердив, що він звільнений без права на пенсію, а тому положення ст.9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" до нього не може бути застосоване.

Окрім того, суд приймає до уваги і ту обставину, що звільнення позивача у зв'язку із скороченням штатів відбулось в період його перебування під вартою.

При цьому суд відмічає, що позивач у позовній заяві не конкретизував норму закону, якою врегульоване питання виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, та яка була порушена відповідачем і послався на неї тільки у судовому засіданні.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення даної позовної вимоги про зобов'язання відповідача виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні, а тому в її задоволенні слід відмовити.

Стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки виплати одноразової грошової допомоги та грошового забезпечення за період з 13.03.2017 по час фактичного розрахунку, то дана вимога не підлягає задоволенню, оскільки судом не задоволено вимоги позивача про виплату одноразової грошової допомоги при звільненні та про виплату грошового забезпечення.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 250, 255, 295, 297, 299 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя: /підпис/ Лучко О.О.

Судді: /підпис/ Гундяк В.Д.

/підпис/ Могила А.Б.

Рішення складено у повному обсязі 16.01.2018 у зв'язку із перебуванням головуючого судді на лікарняному з 03.01.2018 по 05.01.2018 та судді Могили А.Б. у відпустці з 03.01.2018 по 15.01.2018.