Рішення № 71595804, 12.01.2018, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

12 січня 2018 р. Справа № 802/2104/17-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Воробйової Інни Анатоліївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Фурмана В.В.

прокурора: Клименка Д.С.

представника відповідача: Іванюка В.І.

у відсутність позивача:

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: керівника Жмеринської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАНТАЖ БІ.ЕМ.ДЖІ"

про: стягнення плати за проїзд

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов керівника Жмеринської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАНТАЖ БІ.ЕМ.ДЖІ" про стягнення плати за проїзд.

Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор зазначив, що під час проведення 16.06.2017 року документального габаритно -вагового контролю М03 "Київ-Харків-Довжанський км.346" встановлено факт перевезення автомобілем марки SCANIA, модель R420LA4X2MEB реєстраційний номер АВ9685ВХ причепом марки ZASLAW, модель D-653, реєстраційний помер АВ1022XM вантажу із перевищенням вагових обмежень, визначених Правилами дорожнього руху України, без відповідного дозволу або документа про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів. В свою чергу, відповідно до вимог Порядку №879, якщо рух транспортного засобу здійснюється без вищевказаних документів контролюючим органом стягується плата за проїзд.

Зважаючи на те, що визначена контролюючим органом плата за проїзд, відповідачем не оскаржена та в добровільному порядку і у встановлені чинним законодавством строки не сплачена, така набуває статусу заборгованості перед державним бюджетом України. Відтак, підлягає стягненню в судовому порядку.

Ухвалами суду від 21.11.2017 р. відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 06.12.2017 р.

06.12.2017 р. розгляд справи відкладено на 15.12.2017 р. у зв'язку із першою неявкою відповідача у судове засідання, що відповідало вимогам статті 128 КАС України, в редакції чинній на день розгляду справи.

Ухвалою від 15.12.2017 р. витребувано додаткові докази в позивача у зв'язку із чим відкладено розгляд справи на 12.01.2018 р.

12.01.2018 р. представником відповідача заявлено клопотання про зупинення провадження у справі, у задоволенні якого ухвалою суду відмовлено.

В судовому засіданні 12.01.2018 р. прокурор підтримав адміністративний позов та просив задовольнити з підстав зазначених у такому.

Представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову з підстав викладених у письмових запереченнях(вх.№26739 від 07.12.2017 р.). Зокрема вказав, що відповідач здійснював перевозення транспортним засобом сипучого вантажу, який в силу фактичних властивостей постійно змінював розподіл навантаження, відтак фактично не можливо достовірно встановити навантаження на вісь. Окрім того представник наголосив, що здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів із сипучем вантажем можливо лише за Методикою з проведення габаритно-вагового контролю, затвердженою Мінекономрозвитку, проте наразі така (Методика) відсутня, відповідно, позивач немає права проводити габаритно-ваговий контроль. Окремо вказав на невідповідність пункту габаритно-вагового контролю вимогам законодавства.

Також, представник зазначив, про відсутність повноважень у суб'єкта владних повноважень звертатися до суду із позовом про стягнення плати за проїзд та у прокурора здійснювати представництво в інтересах держави.

Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належними чином.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі неявки без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи, що позивач повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином та керуючись процитованою вище нормою, суд протокольною ухвалою прийняв рішення про розгляд справи за відсутності останнього.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухавши пояснення прокурора та представника відповідача, суд встановив наступне.

16.06.2017 інспекторами Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області здійснено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу, що належить (перебуває в користуванні) ТОВ "ВАНТАЖ БІ. ЕМ. ДЖІ.", за проїзд автомобільними дорогами загальною користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007.

Так, управління Укртрансбезпеки у Полтавській області на 346 км автомобільного шляху М 03 (Київ-Харків-Довжанський) під час перевірки встановлено факт перевезення автомобілем (тягачем) марки SCANIA, модель R420LA4X2MEB реєстраційний номер АВ9685ВХ причепом марки ZASLAW, модель D-653, реєстраційний помер АВ1022XM, що належать відповідачу, вантажу із перевищенням вагових обмежень.

Зокрема, за результатами зважування даного транспортного засобу встановлено, що перевезення вантажу здійснюється з перевищенням вагових обмежень навантаження на строєну вісь 27,20 тонн при допустимих 24 тонни, що відображено в акті про перевірку від 17.05.2016р., акті №160904 від 16.06.2017р. та довідці по результати здійснення габаритно-вагового контролю від 16.06.2017р.

У зв'язку з чим складено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 0160904 від 16.06.2017 року, яким відповідачу нараховано 803,52 євро, що в гривневому еквіваленті відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день проведення розрахунку складає 23 333, 82 грн.

Однак, визначена контролюючим органом сума платежу відповідно до зазначеного розрахунку відповідачем у добровільному порядку не сплачена. У зв'язку із чим заявлено даний позов до суду.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №103 (далі - Положення №103) Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно пункту 4 зазначеного Положення, основними завданнями Укртрансбезпеки, серед іншого, є здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті.

Відповідно до підпунктів 3, 15, 27 пункту 5 Положення №103, Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює, серед іншого: державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю; у випадках, передбачених законом, складає протоколи про адміністративні правопорушення, розглядає справи про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогам, регламентується Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі -Порядок №1567).

Відповідно до пункту 2 Порядку №1567, державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансінспекція, її територіальні органи - управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління (п. 3 Порядку №1567 ).

Пунктом 4 Порядку №1567 встановлено, що державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Частиною другою статті 29 Закону України "Про дорожній рух" передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, ватові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

В свою чергу, процедура здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів регламентується Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 року (далі - Порядок № 879).

Так, в розумінні підпункту 4 пункту 2 Порядку № 879, габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Згідно пункту 3 Порядку №879, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Пунктом 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 30 від 18.01.2011 року (далі - Правила №30) визначено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

В свою чергу, із положень пункту 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, випливає, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини третьої статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Згідно з пунктом 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізичних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 198 від 30.03.1994 року, перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об'єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.

Із положень пункту 4 Правил №30 випливає, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу здійснюється відповідно до Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності".

Дозвіл оформлюється уповноваженим підрозділом Національної поліції на підставі погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, електромереж, електрифікації, електрозв'язку, в яких визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів.

Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10- 40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі. Перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансінспекції (пункт 31.1 Порядку №879 ).

Згідно пункту 26 Порядку №879 кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.

Положеннями пункту 27 Порядку №879 встановлено, що плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, у тому числі тих, що визначені у статті 5 Закону України "Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України", справляється у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів над параметрами, які враховувалися під час встановлення розміру єдиного збору в пунктах пропуску через державний кордон, де відсутні вагові комплекси, та з транспортних засобів, які виїжджають за межі України і на які в установленому порядку не отримано дозвіл на рух або не внесено плату за проїзд.

Плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень (п.28 Порядку №879).

Відповідно до пункту 31-1 Порядку №879 перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансінспекції.

Із наведеного випливає, що плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу є обов'язковим платежем, який справляється у випадку здійснення перевезення великогабаритним ТЗ з перевищенням загальної маси, визначеної законодавцем.

В свою чергу, пунктом 37 Порядку №879 визначено, що учасники відносин у сфері габаритно-вагового контролю несуть відповідальність згідно із законодавством.

Аналіз викладених норм законодавства, а також інших підзаконних нормативно-правових актів про автомобільний транспорт, дає підстави вважати, що право на стягнення Уктрансінспекцією та її територіальними підрозділами плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автодорогами загального користування випливає з покладених на неї завдань щодо державного контролю за додержанням вимог законодавства про автомобільний транспорт, а несплата суб'єктами господарювання таких коштів у добровільному порядку тягне за собою ненадходження коштів до Державного бюджету України, що суттєво порушує інтереси держави.

Оцінюючи доводи представника відповідача щодо відсутності повноважень у прокурора на здійснення представництва управління Укртрансбезпеки у Полтавській області, суд зазначає про наступне.

Із положень статті 23 Закону України "Про прокуратури" (в редакції чинній на момент звернення з позовом до суду) випливає, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи йогозаконним представником або суб'єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження:

1) звертатися до суду з позовом (заявою, поданням);

2) вступати у справу, порушену за позовом (заявою, поданням) іншої особи, на будь-якому етапі судового провадження;

3) ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи;

4) брати участь у розгляді справи;

5) подавати цивільний позов під час кримінального провадження у випадках та порядку, визначених кримінальним процесуальним законом;

6) брати участь у виконавчому провадженні при виконанні рішень у справі, в якій прокурором здійснювалося представництво інтересів громадянина або держави в суді;

7) з дозволу суду ознайомлюватися з матеріалами справи в суді та матеріалами виконавчого провадження, робити виписки з них, отримувати безоплатно копії документів, що знаходяться у матеріалах справи чи виконавчого провадження.

Згідно частини першої статті 24 Закону України "Про прокуратуру" право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.

Відповідно до частини другої статті 60 КАС України, з метою представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з адміністративним позовом (поданням), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за адміністративним позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами для представництва інтересів громадянина або держави.

Прокурор, який звертається до адміністративного суду в інтересах держави, в позовній заяві (поданні) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до адміністративного суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Прокурор, який звертається до адміністративного суду з метою представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво), повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Невиконання прокурором вимог щодо надання адміністративному суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді має наслідком застосування положень, передбачених статтею 108 цього Кодексу.

Із аналізу вищенаведених норм видно, що керівник місцевої прокуратури має право звертатися до суду із позовом для здійснення представництва інтересів держави у разі, якщо орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження не здійснює або неналежним чином здійснює захист інтересів держави. При цьому необхідність такого звернення має бути обґрунтована.

Суд звертає увагу, що предметом розгляду у даній справі є стягнення плати за проїзд в державний бюджет.

При цьому, як зазначалось вище, із завдань Укртранбезпеки випливає право на стягнення плати за проїзд, а також , що дії або бездіяльність учасників відносин у сфері габаритно-вагового контролю можуть бути оскаржені в установленому порядку.

Отже з аналізу наведеного можна дійти висновку, що саме до повноважень контролюючих органів, якими є Укртранбезпека, її територіальні органи, віднесено право звернення до суду з відповідними позовами про стягнення плати за проїзд.

Так, як видно, із описової частини позовної заяви та матеріалів справи, до Жмеринської місцевої прокуратури надійшла інформація стосовно того, що відповідачем не сплачено плати за проїзд, при цьому, посадовими особами управління Укртрансбезпеки у Полтавській області не вчинено дій для стягнення такої (плати), що є неналежним здійсненням захисту інтересів держави. Відтак, враховуючи те, що станом на 17.11.2017 р. позивачем не вирішено питання щодо звернення до суду із позовом щодо стягнення плати за проїзд, з таким позовом звернулась Жмеринська місцева прокуратура.

Отже, як видно зі змісту позовної заяви керівником місцевої прокуратури обґрунтовано підстави звернення до суду, зокрема, що контролюючий орган до компетенції, якого віднесено стягнення плати за проїзд не подав позов про стягнення такого (боргу) в судовому порядку, що є неналежним захистом та порушенням інтересів держави.

Пред'являючи позов в інтересах органу виконавчої влади прокурором переслідується мета відшкодування збитків, заподіяних державі неналежним виконанням зобов'язань внаслідок несплати плати за проїзд, адже у зв'язку із виниклою заборгованістю дохідна частина місцевого бюджету недоотримує значні кошти.

За таких обставин, суд доходить висновку, що прокурором при зверненні з позовом до суду обґрунтовано в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а відтак, доводи представника відповідача, щодо безпідставності звернення керівника місцевої прокуратури до суду із даним позовом, не знаходять свого підтвердження.

Аналізуючи доводи сторони відповідача щодо відсутності повноважень у суб'єкта владних повноважень стягувати плату за проїзд, суд вказує, що право на стягнення Уктрансінспекцією та її територіальними підрозділами плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автодорогами загального користування випливає з покладених на неї завдань щодо державного контролю за додержанням вимог законодавства про автомобільний транспорт, про що зазначалось вище.

Так, судом встановлено та зафіксовано в акті №160904 від 16.06.2017 р., що транспортним засобом, який належить відповідачу було здійснено перевезення вантажу, при якому навантаження на строєну вісь становило 27,20 тонни, при нормативно допустимій 24 тонн.

За таких обставин контролюючим органом згідно розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №0160904 від 16.06.2017 року нараховано відповідачу плату за проїзд в сумі 803,52 євро, що в гривневому еквіваленті відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день проведення розрахунку складає 23 333,82 грн.

Суд звертає увагу, що розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №0160904 від 16.06.2017 року не є предметом спору в даній справі, відповідно, не є предметом оцінювання, а тому суд критично відноситься до тверджень відповідача стосовно того, що розрахунок є неправомірним, оскільки габаритно -ваговий контроль проведено із численним порушеннями, зокрема за відстуності затвердженої Методики проведення габаритно -вагового контролю, не відповідності пунктів контролю певним вимогам законодавства та не врахованню особливостей сипучого вантажу, який перевозився товариством.

ТОВ "Вантаж БІ.ЕМ.ДЖІ" не надано суду доказів щодо оскарження у встановленому законодавством порядку дій позивача щодо складення розрахунку плати за проїзд №0160904 від 16.06.2017 року, проведення габаратино-вагового контролю або оскарження розрахунку плати за проїзд (зокрема, доказів визнання протиправними та скасування), відтак, суд доходить висновку, що такий розрахунок є чинним, а тому підлягає до виконання відповідачем.

Враховуючи, що відповідачем плату за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом в добровільному порядку не сплачено, суд доходить висновку про наявність підстав для її стягнення.

У відповідності до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. (стаття 90 КАС України).

За сукупністю наведених обставин, враховуючи, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, відповідачем не спростовані, а відтак, підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує на наступне.

Відповідно до частини другої статті 139 КАС України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Відтак, враховуючи відсутність витрат у суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, суд доходить висновку, що судові витрати не підлягають стягненню.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАНТАЖ БІ.ЕМ.ДЖІ" (вул. Соборна, 1, приміщення 3, м.Жмеринка, Вінницька область, ідентифікаційний код -38328431) в дохід державного бюджету України (Отримувач: Управління казначейства у м.Полтава, р/р 31310309700002 в ГУДКСУ у Полтавській області, м. Полтава, код ЄДРПОУ 38019510, МФО 831019: призначення платежу: 221601100, плата за проїзд автомобільним дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні ) плату за проїзд великовагового транспортного засобу автомобільними дорогами загального користування в сумі 23 333,82 (двадцять три тисячі триста тридцять три гривні 82 копійки).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області (вул. Європейська, 189-а, м. Полтава, ідентифікаційний код 39816845).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАНТАЖ БІ.ЕМ.ДЖІ" (вул. Соборна, 1, приміщення 3, м.Жмеринка, Вінницька область, ідентифікаційний код -38328431).

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна