Постанова № 7159573, 22.12.2009, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2009 року Справа № 2а-5874/09/2370

11 год. 25 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Гаращенка В.В.,

при секретарі Бондар Т.П.,

за участю:

прокурора: Максимової В.В.

представника позивача: Гриценка О.М. за довіреністю;

відповідача: ОСОБА_2 - особисто;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом прокурора Лисянського району в інтересах держави в особі Лисянського районного центру зайнятості населення до ОСОБА_2 про стягнення коштів, виплачених як допомога по безробіттю,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Лисянського району звернувся до суду в інтересах держави в особі Лисянського районного центру зайнятості населення з адміністративним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 1171 грн. 54 коп., виплачених як допомога по безробіттю.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач звернувся до Лисянського районного центру зайнятості населення шукаючи роботу. В звязку з відсутністю підходящої роботи 18.06.2004 року відповідачу надано статус безробітного, відповідно до ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення», ст.ст. 22, 23 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

В період перебування на обліку в Лисянському районному центрі зайнятості населення з 18.06.2004 року по 14.11.2005 року відповідачу виплачено 1171 грн. 54 коп.

В 2009 році під час перевірки встановлено, що відповідач на момент реєстрації в Лисянському районному центрі зайнятості населення приховав той факт, що з 25.05.1997 року по 30.06.2004 року був зареєстрований, як субєкт підприємницької діяльності.

Прокурор позов підтримала та просила його задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив задовольнити позов.

Відповідач проти задоволення позову заперечив з тих підстав, що до повноважень органів прокуратури не включено право звертатися до суду з позовною заявою в інтересах держави в особі районних центрів зайнятості, оскільки останні не є органами виконавчої влади, а є лише позабюджетними цільовими фондами. Також зазначив, що він 03 червня 2004 року подав державному реєстратору заяву про припинення його підприємницької діяльності, тоді як на облік в центрі зайнятості став лише 18 червня 2004 року. В свою чергу, державний реєстратор у 10-ти денний термін зобовязаний був повідомити органи державної податкової служби та органи статистики про скасування підприємницької діяльності відповідача, в той же час такого обовязку реєстратором вчасно не здійснено. Таким чином вина відповідача на його думку відсутня, останній підприємницькою діяльністю не займався, доходів від такої діяльності, як і будь-яких інших доходів, не отримував. З цих причин мав право стати на облік та отримувати допомогу по безробіттю.

Крім того зазначив, що позивачем пропущений строк звернення до адміністративного суду визначеного ст. 99 КАС України, а тому виходячи з вищевикладеного просив в задоволені позову відмовити повністю.

Вислухавши пояснення прокурора та представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 121 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді.

Згідно із ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Рішенням Конституційного Суду України №3-рп/99 від 08.04.1999 року визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно пп. «б» п. 3 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» № 803-ХІІ від 01.03.1991 року, до зайнятого населення і відповідно такого, що не можуть бути визнані безробітними, належать громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві.

Частиною 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» закріплено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг, а відповідно до п. 3 цієї статті Закону сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Крім того, відповідно до п. 6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 року № 307, якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин.

Відповідач звернувся до Лисянського районного центру зайнятості населення в пошуках роботи та 18.06.2004 року йому надано статус безробітного, призначено виплату допомоги. В заяві про надання статусу безробітного відповідач зазначив, що не зареєстрований, як субєкт підприємницької діяльності.

В період перебування на обліку в Лисянському районному центрі зайнятості населення з 18.06.2004 року по 14.11.2005 року відповідачу виплачено 1171 грн. 54 коп., що не заперечується відповідачем.

Відповідно до листа державного реєстратора № 01/58-14 від 09.07.2009 року вбачається, що відповідач зареєстрований, як субєкт підприємницької діяльності - фізична особа з 25.05.1997 року по 30.06.2004 року.

На підставі вказаного листа та в силу п. 2 та п. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» позивачем стосовно відповідача виданий по центру зайнятості наказ № 2359/28 від 15.07.2009 року про повернення коштів, виплачених, як допомога по безробіттю в сумі 1171 грн. 54 коп. З наказом № 2359/28 від 15.07.2009 року відповідач ознайомлений під підпис, проте кошти не повернув.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

В той же час, з листа державного реєстратора від 09.07.2009 року Лисянської райдержадміністрації, наданого у відповідь на запит позивача вбачається, що 30.06.2004 року до державного реєстру внесено запис про припинення підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2.

Таким чином, суд вважає, що хоча відповідач на момент звернення до позивача був зареєстрований як фізична особа підприємець, проте вже з 30.06.2004 року відповідач не відноситься до зайнятих громадян, діяльність яких пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.

Крім того, спростовується твердження відповідача про пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду , оскільки відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Початок обчислення такого строку для позивача є дата отримання від державного реєстратора вищевказаного листа, тобто з 09.07.2009 року.

В період перебування на обліку в Лисянському районному центрі зайнятості населення з 18.06.2004 року по 30.06.2004 року відповідачу виплачено 39 грн., що підтверджено розрахунком позивача.

Фактично з 01.07.2004 року відповідач є безробітним, який через відсутність роботи не мав заробітку або інших передбачених законодавством доходів і був зареєстрований у державній службі зайнятості як такий, що шукав роботу, готовий та здатний приступити до підходящої роботи.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що відповідач допустив порушення в частині звернення до позивача будучи зареєстрованим як фізична особа підприємець, проте позов підлягає частковому задоволенню, так як відповідач необґрунтовано отримував кошти, як допомога по безробіттю до моменту внесення запису в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців про державну реєстрацію припинення його підприємницької діяльності.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача 39 грн. виплачених, як допомога по безробіттю за період з 18.06.2004 року по 30.06.2004 року.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 89, 94, 159 163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, (19300, Черкаська область, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Лисянського районного центру зайнятості населення, (19300, Черкаська область, смт. Лисянка, вул. Київська, 5, код ЄДРПОУ 21368431) кошти, виплачені як допомога по безробіттю в сумі 39 грн. (тридцять девять) грн.

В задоволені позову щодо стягнення решти суми відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, яка підлягає поданню до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя В.В. Гаращенко