Рішення № 71595297, 22.12.2017, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2/760/3780/17

В справі № 760/6602/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2017 року Солом"янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Шереметьєвої Л.А.

за участю секретаря - Гак Г.М.

представника відповідача - Білоножка А.Є.

розглянувши в відкритому судовому засіданні м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2, яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_3, до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди, суд

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулася до суду з позовом і просить стягнути з відповідача на її користь, як особи, що діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, 3 000 000, 00 гр. в відшкодування моральної шкоди.

Посилається в позові на те, що з 03 липня 2010 року вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_5, від якого вони мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В 2014 році у зв'язку з початком військової агресії Російської Федерації її чоловік був призваний на військову службу та проходив її в в/ч - польова пошта В 2336 на посаді заступника командира розвідувальної групи спеціального призначення 1 загону спеціального призначення.

З 11 квітня 2014 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 він приймав участь в антитерористичній операції на Сході України, де ІНФОРМАЦІЯ_2 загинув.

Згідно з витягом з Протоколу засідання Центральної військово - лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця Міністерства оборони України, її чоловік отримав ушкодження від вогнепальної зброї, а саме травму (забій головного мозку, множинні переломи черепу та кісток обличчя), смерть була пов'язана з виконанням обов'язків військової служби.

Смерть її чоловіка завдала її дитині не тільки значної психологічної травми, але й призвела до її психічного зриву, оскільки після смерті батька дитина залишилася напівсиротою і цю втрату неможливо компенсувати ніякими грошовими коштами.

Також зазначила, що її син, дивлячись на фотографії свого батька, постійно запитує її коли він повернеться, на що вона не має сил повідомити дитині, що батько загинув.

Помічаючи, що останнім часом поведінка її сина змінилась в негативну сторону, вона звернулась до лікаря, який після обстеження її сина прийшов до висновку, що він зазнав психологічної травми, а його зміни в поведінці можуть свідчити про «аутоагресію», в зв»язку з чим йому були призначені сеанси психотерапії.

Враховуючи глибину моральних страждань сина, вважає, що відшкодування моральної шкоди саме в розмірі 3 000 000, 00 гр. зможе відновити нормальний життєвий уклад життя її сина.

Виходячи з цього, просить задовольнити позов.

Просить розглядати справу в її відсутності.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував.

Посилався на те, що позивач не надала суду доказів, які б підтвердили вину МО України в заподіянні її сину моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру.

На даний час відомо про існування двох кримінальних проваджень № 42014000000000457 та № 242014120050000016, які стосуються подій, які мали місце ІНФОРМАЦІЯ_2, внаслідок яких розвідувальна група військової частини А 0680 поблизу с. Латишево Донецької області зазнала нападу зі сторони бойовиків, внаслідок чого загинули військовослужбовці, у тому числі чоловік позивачки.

З цього випливає, що в рамках кримінальних проваджень буде встановлено осіб або особу, яка винна у загибелі чоловіка позивачки і якій належить відшкодувати їй моральну шкоду.

Виходячи з цього, просить задовольнити позов.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач та ОСОБА_5 перебували у шлюбі з 03 липня 2010 року, від якого мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

/а.с. 15; 16 /

Чоловік позивачки ОСОБА_5 з 11 квітня 2014 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 знаходився в службовому відрядженні та приймав участь а АТО на сході країни.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 загинув.

Відповідно до витягу з протоколу засідання Центральної військово - лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця Центральної військово - лікарської комісії Міністерства оборони України від 05 вересня 2014 року травма (Забій головного мозку. Множинні переломи черепу та кісток обличчя. Ушкодження внаслідок військових дій вогнепальної зброї) старшини ОСОБА_5,1981 року народження, що стало причиною його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 і підтверджено лікарським свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 виданого 05 серпня 2014 року, виданим Кіровоградським обласним бюро судово - медичної експертизи - травма і причина смерті, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби.

/ а.с. 8 - 10; 14 /

Так, вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди ґрунтуються на відносинах, пов'язаних з проходженням військової служби та участі в антитерористичній операції.

Відповідно до ст. 17 Закону України « Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відшкодування військовослужбовцям заподіяної моральної і матеріальної шкоди провадиться у встановленому законом порядку.

Відповідно до положень цивільного законодавства особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ч.1, п.2 ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Згідно з ч.4 ст.23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Стаття 1167 ЦК України регулює позадоговірні (деліктні) відносини і на дані правовідносини не поширюється, оскільки діє спеціальний закон, а саме: Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Норми ст. 17 Закону країни « Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлюють судовий порядок розгляду справ про захист прав осіб, визначених ним, передбачаючи серед іншого можливість відшкодування моральної шкоди, але не встановлює підстави та порядок для задоволення такої вимоги.

Визначення моральної шкоди міститься у ст. 23 ЦК України та п.3 Постанові Пленуму Верховного Суду № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

Так, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, завданих фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Протиправна поведінка особи, яка завдала моральної шкоди, може полягати у: завданні каліцтва або іншого ушкодження здоров'я; протиправної поведінки щодо членів сім'ї чи близьких родичів потерпілого; знищенні чи пошкодженні майна; у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Обов'язковою підставою для деліктної відповідальності за завдання моральної шкоди є встановлення причинного зв'язку між шкодою і протиправною поведінкою особи.

Моральна шкода відшкодовується лише за наявності вини особи, яка завдала шкоди.

Цивільне законодавство встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за завдання моральної шкоди настає за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінки, моральної шкоди, причинного зв'язку та вини заподіювача.

При цьому необхідно враховувати, чим підтверджується факт завдання особі моральної шкоди, за яких обставин та якими діями (бездіяльності) вона завдана, в якій грошовій формі чи в якій матеріальній формі особа оцінює завдану їй шкоду та з чого вона при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Позивач, звертаючись до суду та обґрунтовуючи моральні страждання дитини, будь-яких доказів розладу здоров»я дитини та завдання їй моральних страждань внаслідок смерті батька не надала.

Крім того, звертаючись до суду та обґрунтовуючи обставини завдання її сину моральної шкоди, позивачка в позові посилається на те, що дитина не знає про смерть батька.

Належних доказів дійсного завдання моральної шкоди та причинно-наслідкового зв'язку з діями відповідача позивач суду також не надала.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ч.1 ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Статтями 15 та 20 ЦК України кожній особі гарантовано та закріплено право на судовий захист своїх прав та вільний вибір способів такого захисту.

Будь-яких доказів в обґрунтування приведених у позові обставин завдання дитині моральних страждань, які б відповідали вимогам ст. ст. 57-58 ЦПК України та були достатніми для висновку про наявність вини відповідача в завданні цієї шкоди, позивачка суду не надала.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи з викладеного вище, одного з основних принципів засад здійснення цивільного судочинства, викладеного в ст. 10 ЦПК України, а саме принципу змагальності, обґрунтування заперечень вимогам позивача з боку представника відповідача, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача.

Керуючись ст. ст. 15,16, 23, 1167 ЦК України, ст.17 Закону України « Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст. ст.3,4,10,11, 57-60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_2, яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_3, до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л .А. Шереметьєва