Постанова № 71594590, 29.12.2017, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2-а/754/1031/17

Справа №754/16195/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 грудня 2017 року суддя Деснянського районного суду м. Києва Таран Н.Г., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, про визнання дій протиправними та зобов'язання призначити пенсію пенсію за вислугу років на підставі ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» з 29.09.2017 року, тобто з дня звернення.

Вказані вимоги мотивувала тим, що вона 28.09.2017 року звернулась до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду у м. Києві із заявою про призначення пенсії за вислугою років. До вказаної заяви додала необхідні документи, які підтверджують її стаж роботи, у тому числі на посадах прокурорів, відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» в редакції від 14.10.2014 року, а також інші документи.

Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві листом №15110/09 від 06.10.2017 року відмовило у призначенні пенсії позивачу, посилаючись на те, що з 01.06.2015 року норми закону щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України «Про прокуратуру» втратили чинність (розділ III Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII.) А саме, пунктом 5 розділу III Прикінцевих положень даного закону передбачено, що «У разі неприйняття до 01.06.2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України».

Позивач в свою чергу вважає, що відмова Управління про призначення їй пенсії є незаконною оскільки таке рішення суперечить положенням статті 86 Закону України «Про прокуратуру», що набрав чинності 15.07.2015 року, і на який не може поширюватись дія Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів Україна щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VІІІ.

21.12.2017 року від представника відповідача - Лівобережного об'єднаного управління пенсійного фонду України в м. Києві, до суду надійшли письмові заперечення проти позову, в яких останній зазначив, що відповідно до частини 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058 страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Однак частиною 4 цієї ж статті передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим законом. У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004 року), зокрема у Законі «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788, йдеться про стаж роботи, що дає право на призначення трудових пенсій (загальний трудовий стаж). Зміст поняття «загальний трудовий стаж» є ширшим, ніж поняття «стаж страховий», оскільки до першого включаються також періоди суспільного корисної діяльності, коли особа не підлягала загальнообов'язковому соціальному страхуванню. Спеціальний стаж - це період роботи в певних умовах праці чи на посадах, з якими законодавець пов'язує пільгове (або за особливими правилами) пенсійне забезпечення. Вислуга років є видом спеціального стажу. Це період виконання особливого роду трудової діяльності або державної служби, коли до особи пред'являють особливі вікові, а також підвищені психічні та фізичні вимоги, при тривалому виконанні якої особа втрачає відповідну професійну працездатність. Частиною 1 статті 86 зазначено, що прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугою років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року - 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років. У позивача не достатньо стажу вислуги років, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру». До вислуги років, що дає право на пенсію згідно статтею 86 Закону України «Про прокуратуру», зараховується час роботи на прокурорських посадах, зазначених у статті 15 цього Закону, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів; слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою:) науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким до набрання чинності цим законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), у тому числі час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання;на адміністративних та викладацьких посадах, посадах наукових працівників у Національній академії прокуратури України, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, яким до набрання чинності цим Законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), були направлені туди, а потім повернулися в органи прокуратури; військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання; відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася. Період роботи з 15.09.1993 року по 30.06.2000 року, 01.07.2000 року по 17.10.2002 року відсутні підстави для зарахування до вислуги років. Оскільки, відповідно до записів трудової книжки в зазначений період позивач працювала інспектором секретаріату управління організаційно правового забезпечення при Генеральній прокуратурі України та методистом при Інституті Генеральної прокуратури України, що відповідно до ч. 6 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» не відноситься до вислуги років для призначення даного виду пенсії. Управлінням до стажу вислуги років можливо зарахувати лише періоди: 18.10.2002 року - 28.11.2006 року помічником прокурора Голосіївського районна м. Києва; 29.11.2006 року - 07.06.2012 року старшим помічником прокурора Голосіївського району м. Києва; 08.06.2012 року - 23.07.2015 року старшим прокурором прокуратури Голосіївського району м. Києва; 24.07.2015 року - 14.12.2015 року прокурором прокуратури Голосіївського району м. Києва; 15.12.2015 року - 05.12.2016 року прокурором Київської місцевої прокуратури №1 м. Києва; 06.12.2016 року - 31.08.2017 року заступником начальника відділу ювенальної юстиції прокуратури м. Києва. У позивача стаж вислуги з врахуванням зазначеного стажу становить 14 років 10 днів 14 днів, в той час коли стаття 86 Закону України «Про прокуратуру» вимагає наявність стажу за вислугу років 23 років. Отже, у позивача не достатньо стажу за вислугу років для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру». По-друге, Управління відмовило у призначенні пенсії позивачу, оскільки з 01.04.2015 року вступив в силу Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213. Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» у разі неприйняття до 01.06.2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України. У зв'язку з викладеним з 01.06.2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених вищезазначеними законами, не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються. Оскільки, прикінцеві положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213 набрали чинності 01.06.2015 року, та станом на час звернення позивача не визнані у встановленому порядку такими, що не відповідають Конституції України, не скасовані, тому на даний час підстави для призначення пенсії відповідно до вимог Закону України «Про прокуратуру», відсутні.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з нормою ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пенсійне забезпечення громадян України, в т.ч. порядок призначення та виплати пенсій, визначення розміру пенсії, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення», Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та іншими нормативно-правовими актами.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 15.09.1993 року по теперішній час працює в органах прокуратури, що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 12-17).

Безперервний загальний стаж роботи позивача станом на дату звернення, що зараховується у вислугу років становить 24 роки 12 днів, з них прокурорського 14 років 11 місяців 10 днів. Ці обставини також підтверджені копією трудової книжки (а.с. 12-17).

Позивач 28.09.2017 року звернулася до Управління з заявою щодо призначення їй пенсії за вислугу років у відповідності до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» в редакції від 14.10.2014 року та надала всі необхідні для цього документи.

Листом №15110/09 від 06.10.2017 року відповідач відмовив позивачу у задоволені вказаної заяви про призначення їй пенсії за вислугу років, посилаючись на те, що відповідно до розділу ІІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213 з 01.06.2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених Законами України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України, не призначаються, а раніше призначені пенсії не перераховуються. Пенсії призначаються в загальному порядку відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с.18).

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VІІІ почав діяти до вступу в дію Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року, а тому він не міг встановлювати чи вносити зміни до Закону України «Про прокуратуру», який вступив в дію тільки з 15.07.2015 року.

На час прийняття Закону № 213-VІІІ від 12.03.2015 року, а також з 01.06.2015 року до 15.07.2015 року діяв Закон України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ, яким регулювались питання пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих органів прокуратури України (ст. 50-1 Закону).

З 15.07.2015 року Закон України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-ХІІ втратив чинність у зв'язку з набранням чинності нового Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-УІІ, яким визначено та, на сьогоднішній день, регулюються питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури України (стаття 86).

Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII, який вступив в дію з 15.07.2015 року, визначено спеціальний вид пенсійного забезпечення для працівників прокуратури України.

Зважаючи на ту обставину, що на час звернення позивача до Управління із заявою про призначення пенсії за вислугу років, а саме: 28.09.2017 року, питання пенсійного забезпечення працівників органів прокуратури визначались вже згідно положень нового Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII, тому наявність у позивача права на таке пенсійне забезпечення має вирішуватись у відповідності до приписів чинної на той час ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року.

Так, відповідно до ч.8 ст.86 Закону №1697-VII право на пенсію за вислугу років мають особи, які безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії працюють в органах прокуратури чи в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України, а також особи, звільнені з прокурорських посад органів прокуратури за станом здоров'я, у зв'язку з ліквідацією чи реорганізацією органу прокуратури, в якому особа обіймає посаду, або у зв'язку із скороченням кількості прокурорів у зв'язку з обранням їх на виборні посади в органах державної влади чи органах місцевого самоврядування. Ветеранам війни, які мають необхідний стаж роботи для призначення пенсії за вислугу років, така пенсія призначається незалежно від того, чи працювали вони в органах прокуратури перед зверненням за призначенням пенсії.

Згідно з ч.6 цієї статті, до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, зазначених у статті 15 цього Закону, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів; слідчими, суддями; на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою; у науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким до набрання чинності цим законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), у тому числі час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання; на адміністративних та викладацьких посадах, посадах наукових працівників у Національній академії прокуратури України; на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, яким до набрання чинності цим Законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), були направлені туди, а потім повернулися в органи прокуратури; військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання; відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася.

Ч.ч. 1, 2 статті 86 Закону №1697-VII встановлено, що прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше, зокрема, з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року - 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців. Пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Матеріалами справи підтверджено, що безперервний загальний стаж роботи позивача станом на момент звернення до відповідача із заявою 28.09.2017 року, що зараховується у вислугу років становить 24 роки 12 днів, з них прокурорського 14 років 11 місяців 10 днів.

Враховуючи вище зазначені положення ст.86 Закону №1697-VII, зокрема, що стаж роботи позивача на час її звернення до відповідача (28.09.2017 року) мав складати 22 роки 6 місяців, зазначений позивачем наявний стаж роботи 24 роки 12 днів, у тому числі стаж роботи на посадах прокурорів14 років 11 місяців 10 днів на час звернення до Управління, є достатнім для призначення їй пенсії за вислугу років згідно Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII.

Крім того, як зазначалось вище з 15.07.2015 року введено в дію новий Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VIII, статтею 86 якого в редакції на день звернення позивача за призначенням пенсії, регулюються питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури України.

На час прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII від 02.03.2015 року та станом на 01.06.2015 року (до 15.07.2015 року) діяв Закон України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-ХІІ, статтею 50-1 якого регулювались питання пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих органів прокуратури України.

Будь-які зміни до статті 86 Закону № 1697 в частині відсутності права працівникам прокуратури України на призначення пенсії за вислугу років законодавцем на сьогоднішній день не внесено та не прийнято.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 у справі щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) надання зворотної дії в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Отже, положення статті 86 Закону № 1697 є чинними і дають право працівникам прокуратури України на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше, зокрема, з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року - 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців.

Відтак, відповідачем безпідставно застосовані норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року при відмові у призначенні позивачу пенсії, оскільки норми цього Закону не регулюють спірні правовідносини, а з 15.07.2015 року пенсії за вислугу років призначаються відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року.

На момент прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII від 02.03.2015 року та дії зазначених в ньому Прикінцевих положень чинним був Закон України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року, який з 15.07.2015 року втратив свою чинність, і з цього дня вступив в дію Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VIII.

Враховуючи те, що Закон України «Про прокуратуру» № 1697-VII вступив в силу пізніше, ніж Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213, а також те, що цей закон є спеціальним законом, який регулює пенсійне забезпечення працівників прокуратури, суд не вбачає підстав для застосування положень п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» до даних правовідносин.

Враховуючи викладене, суд вважає, що оскільки на час звернення позивача до відповідача за призначенням пенсії за вислугу років вона мала достатній стаж за вислугу років, що передбачений статтею 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VI, відповідно, є протиправною відмова Управління у призначенні позивачу пенсії за вислугу років, у зв'язку з чим позов підлягає до задоволення.

Згідно зі ст. 84 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ, перерахунок призначеної пенсії провадиться з таких строків: при виникненні права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15-го числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15-го числа; при настанні обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15-го числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15-го числа. У випадках, передбачених статтями 35 і 47 цього Закону, перерахунок пенсії провадиться із строків, зазначених у цих статтях.

У звязку з вищевикладеним необхідно зобов'язати Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити та нарахувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років на підставі ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» з 29.09.2017 року, тобто з дня звернення без обмеження максимального розміру пенсії.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір судового збору в даному конкретному випадку, суд визначає за ставкою судового збору, яка була визначена на час подання позову.

Оскільки позов задовольняється, то позивачу підлягає відшкодуванню, сплачений нею при подачі позову судовий збір, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 6-10, 14, 15, 19, 160-161, 164, 241, 242, 244-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років на підставі ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VІІ від 14.10.2014 року.

Зобов'язати Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити та нарахувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років на підставі ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» з 29.09.2017 року, тобто з дня звернення без обмеження її максимального розміру.

Стягнути з Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 640,00 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 09.01.2018 року.

Суддя: Н.Г. Таран