Ухвала суду № 71594160, 09.01.2018, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

УХВАЛА

Номер провадження 1-кс/711/13/18

Справа № 711/10003/17

09 січня 2018 року

Слідчий суддя Придніпровського районного суду міста Черкаси Дунаєв С.О., за участю:

секретар – Нарадько Л.О., прокурор – Січко В.С., захисник – ОСОБА_1,

розглянувши скаргу підозрюваного ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_1 на постанову заступника Генерального прокурора України ОСОБА_3 про доручення досудового розслідування іншому органу досудового розслідування в рамках кримінального провадження №42015000000001998,

ВСТАНОВИВ:

Захисник ОСОБА_1звернувся до слідчого судді в інтересах ОСОБА_2 зі скаргою на постанову заступника Генерального прокурора України ОСОБА_4 про доручення досудового розслідування іншому органу досудового розслідування в рамках кримінального провадження №42015000000001998.

В обґрунтування скарги зазначено, що слідчими Генеральної прокуратури України до 10.10.2017 здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні №42015000000001998 від 25.09.2015 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 197-1 КК України. 10.10.2017 заступник Генерального прокурора Столярчук Ю.В. виніс постанову про доручення досудового розслідування іншому органу досудового розслідування, якою досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні доручено слідчим прокуратури Черкаської області. Дану постанову ОСОБА_2 та його захисник вважають незаконною, оскільки відповідно до ст. 218 КПК України досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення. Також ч.5 ст.36 КПК України визначено дві обов’язкові умови доручення здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування – неефективність досудового розслідування та вмотивованість постанови прокурора. Крім того, така передача має відбуватись з дотриманням загальних правил територіальної підслідності визначеної ст.218 КПК України. В оскаржуваній постанові прокурора від 10.10.2017 року не зазначено змісту обставин, які є підставами для прийнятого рішення та не наведено мотивів прийняття рішення про зміну органу досудового розслідування. Вказане в постанові від 10.10.2017 року обґрунтування щодо зміни органу досудового розслідування ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вважають неналежним і недостатнім, оскільки розслідувана подія мала місце в м. Києві, всі свідки проживають в ІНФОРМАЦІЯ_1, причетні до події державні органи розташовані в м. Києві, необхідні для розслідування документи також знаходяться в м. Києві. А тому, на їх думку, прокуратура Черкаської області не зможе забезпечити більш ефективного досудового розслідування порівняно зі слідчим підрозділом вищого рівня (Генеральною прокуратурою України), розташованим в м. Києві.

За таких обставин ОСОБА_2 та адвокат ОСОБА_1 просили скасувати винесену у кримінальному провадженні №42015000000001998 заступником Генерального прокурора Столярчуком Ю.В. постанову від 10.10.2017 про доручення досудового розслідування іншому органу досудового розслідування як незаконну та невмотивовану.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_1 підтримав доводи своєї скарги. Додатково пояснив, що оскаржуваною постановою посадові особи органів прокуратури створюють штучні перешкоди для реалізації учасниками кримінального провадження своїх законних прав та інтересів, оскільки здійснення досудового розслідування слідчим підрозділом прокуратури Черкаської області в той час, коли подія інкримінованого злочину мала місце не в Черкаській області, всі учасники кримінального провадження (особи, стосовно яких здійснюється кримінальне провадження, свідки т.і.) також перебувають поза межами Черкаської області. Зауважив, що обставини організації досудового розслідування свідчать про очевидно упереджений характер дій посадових осіб Генеральної прокуратури України, що суперечить засадам кримінального провадження і має бути припинено. Наполягав на задоволенні вимог скарги.

Прокурор заперечував проти задоволення скарги захисника ОСОБА_1, вважаючи, що постанова слідчого від 10.10.2017р. є законною та обґрунтованою.

Заслухавши доводи захисника ОСОБА_1та заперечення прокурора, дослідивши надані учасниками письмові докази, вважаю, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Визначаючи можливість оскарження постанови прокурора про доручення досудового розслідування іншому органу досудового розслідування, варто звернути увагу, що КПК України не передбачає порядку такого оскарження, натомість з огляду на зміст п.1, 7 ч.1 ст.303 КПК України в контексті положень ч.3, 4 ст.21 КПК України, ст.55 Конституції України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, беручи до уваги мотиви та висновки Апеляційного суду Черкаської області, викладені в ухвалі від 12.12.2017р., оскаржувана постанова прокурора може бути предметом розгляду слідчого судді.

В судовому засіданні встановлено, що постановою заступника Генерального прокурора України ОСОБА_4 від 10.10.2017р. досудове розслідування у кримінальному провадженні №42015000000001998 від 25.09.2015 доручено слідчому підрозділу прокуратури Черкаської області.

Не погоджуючись із змістом такої постанови та її сутністю захисник звернувся до слідчого судді з даною скаргою.

Надаючи оцінку доводам скарги в контексті правомірності оскаржуваного рішення прокурора варто звернути увагу, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст.2 КПК України).

Кримінальне провадження здійснюється на засадах законності. Даний принцип передбачає, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства (ч.1 ст.9 КПК України).

Згідно ч.5 ст.36 КПК України Генеральний прокурор, керівник регіональної прокуратури, їх перші заступники та заступники своєю вмотивованою постановою мають право доручити здійснення досудового розслідування будь-якого кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування, у тому числі слідчому підрозділу вищого рівня в межах одного органу, у разі неефективного досудового розслідування. Забороняється доручати здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, іншому органу досудового розслідування.

Аналіз змісту зазначеної норми закону свідчить, що підставою для доручення досудового розслідування іншому органу є наявність обставин, які свідчать про неефективність його здійснення. Натомість оцінку ефективності проведення досудового розслідування до його завершення здійснює прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням. Отже з огляду на статус прокурора в кримінальному провадження, його функції та завдання діяльності, зміст повноважень, то право надання оцінки ефективності досудового розслідування та вирішення питання про доручення його проведення іншому слідчому органу є виключною компетенцією прокурора. Саме тому законом не передбачено конкретно визначеного порядку оскарження такого рішення прокурора під час досудового розслідування, оскільки цим забезпечується самостійність прокурора у його процесуальній діяльності.

Варто звернути увагу, що такі обставини не свідчать про порушення засад рівності сторін кримінального провадження, оскільки законом передбачено спеціальний порядок надання судом оцінки правомірності дій прокурора при реалізації його компетенції на досудовому провадженні. Такий порядок передбачений ч.2 ст.303 КПК України, що передбачає право суду (а не слідчого судді) надавати оцінку правомірності дій прокурора і порушення прокурором передбачених законом правил може мати наслідком визнання зібраних під час досудового розслідування доказів недопустимими (ст.86 КПК України), що у свою чергу спростовує доведеність обвинувачення і є підставою для ухвалення виправдувального вироку. Тобто законом передбачені достатні гарантії для забезпечення сторони захисту у кримінальному провадженні дієвим механізмом запобігання недотримання прокурором встановлених законом вимог щодо організації та порядку проведення досудового розслідування.

У свою чергу слідчий суддя є окремою уповноваженою особою в кримінальному провадженні, до повноважень якої належить здійснення у порядку, передбаченому КПК України, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні (п.18 ч.1 ст.3 КПК України). З огляду на зміст принципу законності у кримінальному провадженні (ст.9 КПК України) та положення ст.19 Конституції України, яка передбачає для суб’єктів державної влади дію принципу «заборонено все, що не передбачено законом», слідчий суддя під час досудового провадження за наслідками розгляду скарги може скасовувати лише ті рішення прокурора, перелік яких визначений законом. В той же час здійснення судового контролю передбачає обов’язок слідчого судді реагувати у разі встановлення істотного порушення прав людини і основоположних свобод під час здійснення досудового розслідування.

Разом з тим, по обставинах поставлених у скарзі питань не вбачається підстав для втручання слідчого судді у діяльність прокурора на даній стадії кримінального провадження, оскільки такі дії і оскаржувана постанова заступника Генерального прокурора України ОСОБА_4 від 10.10.2017р. про доручення проведення досудового розслідування іншому слідчому органу відповідають вимогам ст.ст.36, 110 КПК України.

З огляду на зміст а.3, 4 п.1 Розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України доводи захисника про очевидну суперечливість оскаржуваної постанови положенням закону, що передбачають заборону доручати здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, іншому органу досудового розслідування є необґрунтованими, оскільки кримінальне провадження розпочате 25.09.2015р., тобто до набрання чинності ч.5 ст.216 КПК України, яка згідно а.4 п.1 Розділу Х «Прикінцеві положення» КПК України набрала чинності 20.11.2015р..

За таких обставин скарга не підлягає до задоволення.

Враховуючи особливість предмету даної скарги, то з метою недопущення обмеження права заявника на доступ до правосуддя та забезпечення реалізації заявником прав, передбачених ст.ст.8, 55 Конституції України, дана ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку.

На підставі вищевикладеного і керуючись ст.ст.2, 9, 21, 303, 306, 307 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні скарги відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Апеляційного суду Черкаської області протягом п’яти днів з дня проголошення її повного тексту.

Повний текст ухвали буде проголошений 15 січня 2018 року о 08год 00хв.

Слідчий суддя: ОСОБА_5