Постанова № 71592230, 16.01.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 372/1990/17 Головуючий у І інстанції Зінченко О. М.Провадження № 22-ц/780/335/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 38 16.01.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 січня 2018 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого: Сліпченка О.І.,

суддів: Гуля В.В., Іванової І.В.,

за участю секретаря: Дрозда Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 26 жовтня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа Обухівська районна державна нотаріальна контора про зміну черговості одержання спадщини,-

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, вислухавши учасників процесу, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів,-

встановила:

У липні 2017 року ОСОБА_2 звернувся з зазначеним позовом, посилаючись на те, що він є рідним братом спадкодавця ОСОБА_4, за яким він доглядав, оскільки останній був інвалідом І групи з дитинства та перебував в безпорадному стані через каліцтво і не був спроможний самостійно забезпечувати свої потреби та який помер 01.01.2017 року. Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина до складу якої входить 1/2 частка квартири за адресою: АДРЕСА_1. Спадкоємцем першої черги після смерті брата є його дружина ОСОБА_3, а тому він просить змінити черговість одержання права на спадкування та надати йому як спадкоємцю другої черги право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка маю прав на спадкування, тобто із дружиною спадкодавця ОСОБА_3

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 26 жовтня 2017 року відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на не повне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, не доведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заперечуючи проти апеляційної скарги та погоджуючись з доводами мотивувальної частини рішення ОСОБА_3 вказувала, що належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів апелянтом не надано.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно вимог ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами;

1)письмовими, речовими і електронними доказами;

2)висновками експертів

3)показань свідків.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає у повній мірі.

Судом першої інстанції встановлено, що 01 січня 2017 року помер ОСОБА_4, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії І-ОК № 387060 виданого Пашківської сільської радою Макарівського району Київської області 05 січня 2017 року. (а.с. 17).

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на 1/2 частку квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, яка належала спадкодавцю на праві приватної власності, що підтверджується копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно (а.с. 48) та копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с 49).

10 травня 2017 позивач ОСОБА_2 звернувся до Обухівської районної державної нотаріальної контори Київської області із заявою про прийняття спадщини, яка надійшла на адресу Обухівської районної державної нотаріальної контори Київської області 16 травня 2017 року та зареєстрована за № 351/0214. (а.с. 72), на яку йму було надано відповідь, якою роз’яснено порядок звернення із заявою про прийняття спадщини (а.с. 74).

07 червня 2017 року відповідач ОСОБА_3 звернулася до Обухівської районної державної нотаріальної контори Київської області із заявою про прийняття спадщини (а.с. 74).

16 травня 2017 року Обухівської районною державної нотаріальною конторою було відкрито спадкову справу № 60648723, № у нотаріуса 134/2017 після майна померлого 01.01.2017 року ОСОБА_4, що підтверджується копією витягу про реєстрацію у спадковому реєстрі від 16.05.2017 року (а.с. 18).

Також при розгляді справи судом першої інстанції дано оцінку показам свідків - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що будь-яких належних і допустимих доказів на підтвердження своїх доводів позивачем не доведено, тому такі ствердження позову слід вважати недоведеними.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу, або каліцтво був у безпорадному стані.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції правильно навів позицію, висвітлену у пункті 5.2 ОСОБА_10 спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування", відповідно до якої судовий порядок зміни черговості застосовується на підставі задоволення позову спадкоємця наступних черг до спадкоємців тієї черги, які безпосередньо закликаються до спадкування. Право на пред'явлення позову про зміну черговості спадкування мають лише спадкоємці за законом. Підставами для задоволення такого позову є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкодавцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження, - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1 - 3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом. Для задоволення позову необхідна наявність всіх п'яти вищезазначених обставин. В зазначеній категорії справ підлягає встановленню судом також факт належності сторін до спадкоємців за законом різних черг.

Також суд першої інстанції обгрунтовано послався на п. 6 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику у справах про спадкування" від 30.05.2008 року №7, згідно якого безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Спадкоємцем першої черги, який подав заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_4 є відповідач – дружина ОСОБА_3.

Отже, зміна черговості одержання права на спадкування у судовому порядку можлива за наявності таких обставин: спадкодавцю надавалася матеріальна або інша допомога з боку спадкоємця; така допомога надавалася протягом тривалого часу; безпорадний стан самого спадкодавця; фізична особа відноситься до кола спадкоємців за законом.

Будь-яких належних і допустимих доказів на підтвердження своїх доводів позивачем не доведено, тому такі ствердження позову слід вважати недоведеними. Крім того, при оцінці таких доводів суд крім іншого приймає до уваги, що допитані в судовому засіданні свідки пояснили, що спадкодавець ОСОБА_4 міг доглядати за собою і сторонньої допомоги не потребував, тому суд приходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, з урахуванням зокрема ч. 2 ст. 1259 ЦК України та положень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", та вважає, що він ухвалив законне і обґрунтоване рішення на підставі належних та допустимих доказів по справі.

Доводи апелянта про те, що брат з дружиною не проживали разом приблизно 15 років, хоч офіційно розлучені не були, а він тривалий час доглядав за своїм рідним братом оскільки останній був інвалідом І групи з дитинства та перебував в безпорадному стані через каліцтво і не був спроможний самостійно забезпечувати свої потреби, є формальними та не спростовують встановлені судом першої інстанції обставини.

Інших вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить.

Докази та обставини, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Крім вищевикладеного, надані апелянтом в апеляційній скарзі доводи, колегією суддів не можуть бути взяті до уваги, оскільки апеляційна скарга переповнена оцінкою доказів апелянтом, при цьому не вказується, які з доказів неправомірно були судом першої інстанції не прийняті чи досліджувались із порушенням установленого законом порядку.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Інших доводів, які спростовували б законність і обґрунтованість постановленого судом рішення апеляційна скарга в собі не містить.

Оскільки, судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи, дана належна правова оцінка доказам, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування відсутні.

Таким чином, колегія суддів вважає необхідним залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374 - 375 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 26 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий:

Судді: