Ухвала суду № 71591445, 10.01.2018, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №280/1607/17 Головуючий у 1-й інст. Василенко Р. О.

Категорія ст. 176 КПК України Доповідач Бережна С. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2018 року

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого – судді: Бережної С.В.,

суддів: Жизнєвського Ю.В., Широкопояса Ю.В.,

за участю секретаря: Дем’янчук Н.Д.,

прокурора: Сенька В.О.,

підозрюваного: ОСОБА_1,

захисника: ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора Коростишівської місцевої прокуратури Житомирської області ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Коростишівського районного суду Житомирської області від 29 грудня 2017 року щодо підозрюваного ОСОБА_1, -

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Коростишівського районного суду Житомирського району Житомирської області від 29.12.2017 року відмовлено у задоволенні клопотання слідчого СВ Коростишівського ВП ГУНП у Житомирські області ОСОБА_4 про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_1.

Застосовано до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за місцем реєстрації та проживання за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1.

Строк дії ухвали до 20 січня 2018 року.

Покладено на підозрюваного ОСОБА_1 обов’язки, передбачені ч.5 ст. 194 КПК України у вигляді: з’являтись за першим викликом до слідчого, прокурора чи суду;

не покидати місце свого проживання, розташованого за адресою АДРЕСА_1 без дозволу слідчого, прокурора чи суду.

Постановлено підозрюваного ОСОБА_1 негайно доставити до місця проживання за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2 та звільнити з під-варти.

Виконання ухвали покласти на Коростишівський ВП ГУНП в Житомирській області.

Згідно ухвали слідчого судді, слідчий Коростишівського ВП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_4 звернулась до слідчого судді Коростишівського райсуду з клопотанням, погодженим прокурором Коростишівської місцевої прокуратури ОСОБА_3, про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_1.

В обґрунтування клопотання вказано, що ОСОБА_1 підозрюється в тому, що близько 22 години 12 листопада 2017 року, в приміщенні магазину «Сармат», що розташований в м. Коростишеві, вул. Різдвяна, 31, Житомирської області, зустрів свого двоюрідного брата ОСОБА_5, з яким у ОСОБА_1 існують неприязні відносини через непорозумінням з розподілом спадщини. В цей час та місці у ОСОБА_1 виник словесний конфлікт із ОСОБА_5 Під час конфлікту ОСОБА_1 залишив приміщення магазину та очікував ОСОБА_5 на вулиці поряд з магазином.

В цей час у тому ж місці у ОСОБА_1 виник злочинний умисел на умисш заподіяння тілесних ушкоджень та незаконне позбавлення волі ОСОБА_5

З метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_1 вступив у злочинну змов; зі своїм сипом ОСОБА_6 та певстановленою в ході розслідувана особою, які згідно домовленості очікували па ОСОБА_5 поблизу будинку №2-В по вул ОСОБА_7 в м. Коростишеві, Житомирської області.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_1, реалізуючи свій злочинний умисел дочекався поки ОСОБА_5 вийшов з приміщення магазину «Сармат» та почав наносити йому удари невстаиовленим предметом по голові, руках, інших частинах тіла. Від отримани ударів ОСОБА_5 упав, та коли перебував у лежачому положенні, то ОСОБА_1 з одяг потягнув його у напрямку, де знаходились ОСОБА_6 та невстановлена в ході розслідування особа. Перебуваючи в дворі будинку №2-В по вул. Івана Франка, в р Коростишеві, ОСОБА_1 діючи за попередньою мовою з ОСОБА_6 і невстановленою особою, усвідомлюючи протиправність своїх дій, які охоплювались єдиии злочинним умислом, невстановленими предметами нанесли удари по різних частинах ті; ОСОБА_5, заподіюючи фізичних страждань, з метою подолання його супротиву. Піс; цього ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_6 та не встановлено особою невстановленими предметами зв’язали руки та ноги ОСОБА_5, обмеживши йо можливості вільно пересуватись, після чого помістили в салон автомобіля ОСОБА_8 реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1, таким чином незаконно

позбавили його волі.

Продовжуючи свої злочинні дії, які охоплювалися єдиним злочинним умислом направленим на незаконне позбавлення волі ОСОБА_5, ОСОБА_1, усвідомлюючи суспільну небезпечність та протиправність своїх дій, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_6, та невстановленою особою, в салоні зазначеного автомобіля, відвезли ОСОБА_5 до невстановленого місця, де продовжували утримувати у зв’язаному стані, завдавали ударів по різних частинах тіла, заподіюючи фізичних страждань, з метою отримати словесну відмову від можливості користуватись будинком, який знаходиться в с. Більківці Коростишівського району, після чого знову помістили до салону зазначеного автомобіля.

Продовжуючи свої злочинні дії, які охоплювалися єдиним злочинним умислом направленим на незаконне позбавлення волі ОСОБА_5, ОСОБА_1, усвідомлюючи суспільну небезпечність та протиправність своїх дій, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_1 10.0, та невстановленою особою, в салоні зазначеного автомобіля, відвезли ОСОБА_5 на територію домоволодіння ОСОБА_1 в м. Коростишів, вул. Івана Франка, 26, де у зв’язаному стані перенесли до господарського приміщення. В зазначеному приміщенні ОСОБА_1 продовжуючи свої злочинні дії металевим ломом наносив удари по різних частинах тіла ОСОБА_5, заподіюючи фізичних страждань. Незважаючи на наявність тілесних ушкоджень, ОСОБА_1 спільно з невстановленою у ході розслідування особою, діючи з метою заподіяння фізичних страждань, зв’язав руки та ноги ОСОБА_5 разом, розмітили металевий лом між руками та тулубом та підвісили його над входом до підвального приміщення. У підвішеному стані ОСОБА_5 залишався тривалий час відчуваючи сильний фізичний біль. При цьому ОСОБА_1 продовжував вчиняти дії спрямовані на заподіяння ОСОБА_5 сильних фізичних страждань, а саме ногою натискав на ліву частину грудної клітини, ногою натискав на лобну частину голову та розгойдував ОСОБА_5, який перебував у підвішеному стані. Таким чином ОСОБА_1 діючи за попередньою змовою з ОСОБА_6, та невстановленою в ході розслідування особою незаконно утримували ОСОБА_5 до 01 год. 50 хв. 13.11.2017.

Під час незаконного утримання та в результаті нанесення ударів по різних частинах тіла ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_6, та невстановленою в ході розслідування особою заподіяли ОСОБА_5 численні тілесні ушкодження, які відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров’я; відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я.

20 листопада 2017 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 146 КК України.

В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого про продовження строку застосування до підозрюваного раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Посилається на те, що ухвала слідчого судді є необгрунтованою і такою, що підлягає скасуванню, оскільки під час розгляду клопотання, суддею не в повній мірі враховано наявність ризику того, що обвинувачений може перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування та судового розгляду, зокрема, шляхом погрози, підкупу чи умовляння свідків, потерпілого схиляння їх до дачі неправдивих показань. Враховуючи те, що в даному кримінальному провадженні показання свідків та потерпілого мають чи не вирішальне значення для встановлення істини по справі. Крім того вказує, що ОСОБА_1 підозрюється у скоєнні кримінальних правопорушень, які відносяться до категорії середньої тяжкості та тяжкого, та за які відповідно до ч. 2 ст. 127 КК України, передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років та відповідно до ч. 2 ст. 146 КК України передбачено покарання у виді обмеження волі на строк до 5 років абр позбавлення волі на той самий строк. Крім того, варто зазначити, що ОСОБА_1 у ході досудового розслідування категорично заперечив свою причетність до скоєного злочину. Зазначені в сукупності фактори свідчать про те, що ОСОБА_1 явно має намір уникнути кримінальної відповідальності за вчинені ним кримінальні правопорушення та відповідно кримінального покарання. Зазначає також, що підозрюваний ОСОБА_1 може знищити, сховати або спотворити знаряддя вчинення злочину, на яких можуть міститись сліди злочину (кров потерпілого), одяг в якому останній знаходився в момент вчинення злочинів на якому можуть міститись сліди вчинення злочину (кров потерпілого). Також потерпілий у ході досудового розслідування вказував, що його зв’язували однак в ході досудового розслідування предмети якими зв’язували потерпілого не вилучено. Вищевикладене свідчить про те, що існують ризики того, що ОСОБА_1, перебуваючи на волі не буде виконувати покладені на нього процесуальні обов’язки та матиме можливість перешкоджати швидкому, повному та неупередженому проведенню досудового розслідування в кримінальному провадженні.

В судовому засіданні при розгляді апеляційної скарги прокурор підтримав доводи, викладені в ній, підозрюваний та його захисник заперечили проти задоволення апеляційної скарги прокурора, просили залишити її без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, підозрюваного та його захисника, перевіривши ухвалу слідчого судді в межах ст.404 КПК України та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов’язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, що свідчать про: 1)наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий та прокурор; 3) недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику, зазначеного у клопотанні.

Згідно ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ст.178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінює в сукупності всі обставини, в тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, вік та стан здоров’я підозрюваного,міцність соціальних зв’язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, наявність у підозрюваного постійного місця роботи, репутацію підозрюваного, майновий стан підозрюваного, наявність судимостей, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Відповідно до ч.4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов’язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Відповідно до ч.4 ст.199 КПК України, слідчий суддя зобов’язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Відповідно до ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м’який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2011 року у справ «Харченко проти України», рішенні від 29.09.2011 року у справі «Третьяков проти України» рішенні від 06.11.2008 року у справі «Єлоєв проти України» зазначив, що тримання особи під вартою в кожному випадку повинне мати безсумнівне обгрунтування, а також що за будь-яких обставин суд зобов’язаний розглянути можливість застосування менш обтяжливих альтернативних запобіжних заходів.

Слідчий суддя зазначених вимог закону дотримався. Предметом дослідження слідчим суддею при розгляді клопотання слідчого про продовження строку запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою були ті обставини, з якими закон пов’язує можливість обрання запобіжного заходу.

Так, матеріали, додані до клопотання про обрання запобіжного заходу, свідчать, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненому ним злочинів за обставин, наведених у клопотанні слідчого та про наявність ризиків, що підозрюваний може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки на даний час тривають слідчі дії щодо відшукання предмету за допомогою якого було зв’язано потерпілого зважаючи на тяжкість покарання, передбаченого санкцією ч.2 ст.127 КК України, однак вказаному ризику можливо запобігти шляхом заборони залишати житло та покладенням відповідного контролю на органи Національної поліції за місцем його фактичного мешкання. Проте не знайшли у судовому засіданні свого підтвердження інші ризики зазначені в клопотання слідчого, зокрема щодо можливості вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення, так як останні мають характер припущень і не містять достатнього обгрунтування та не підтверджуються фактичними даними, оскільки, як встановлено в судовому засіданні, підозрюваний не переховувався від органів досудового розслідування, з’являвся на виклики слідчого, ніяких перешкод в розслідуванні не чинив, будь-які фактичні дані про вплив підозрюваного на свідків чи потерпілого відсутні, підозрюваний раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався.

Крім того прокурором не обґрунтовано неможливість застосувати більш м’якого запобіжного заходу, а саме посилання лише на тяжкість злочину і вчинення кримінальних правопорушень групою осіб та необхідність проведення по справі слідчих дій, не є свідченням неможливості застосування більш м’якого запобіжного заходу та такі доводи слідчого і прокурора щодо необхідності застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою не є достатньо переконливими й такими, що у сукупності свідчать про те, що встановлені щодо підозрюваного ризики, передбачені ст. 177 КПК України можуть бути усунуті лише в такий спосіб.

У зв'язку із зазначеним слідчий суддя правильно прийшов до висновку, що слідчим у клопотанні не наведено та належним чином не обґрунтовано підстав для продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та неможливості застосування до підозрюваного іншого, більш м’якого запобіжного заходу.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього кодексу.

Розглядаючи клопотання слідчого про продовження підозрюваному строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчим суддею вірно встановлено, що такий запобіжний захід в даному випадку продовжено бути не може, оскільки ОСОБА_1 хоча і підозрюється у вчиненні злочину середньої тяжкості та тяжкого злочину, проте раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце проживання, одружений, є пенсіонером, характеризується з позитивної сторони, наявні міцні соціальні зв’язки.

Доказів того, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання підозрюваним процесуальних обов’язків, прокурором та слідчим не надано, а також вони відсутні в матеріалах провадження.

З вказаним висновком також погоджується і колегія суддів, оскільки зазначені обставини підтверджені в судовому засіданні як прокурором, так і слідчим та відповідають матеріалам кримінального провадження.

З огляду на викладене, доводи викладені в апеляційній скарзі прокурора про те, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та впливати на учасників кримінального провадження та те, що перебуваючи на волі, не буде виконувати покладені на нього процесуальні обов’язки та матиме можливість перешкоджати швидкому, повному та неупередженому проведенню досудового розслідування в кримінальному провадженні, є передчасними та не грунтуються на матеріалах кримінального провадження.

На переконання колегії апеляційного суду саме запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту забезпечить виконання підозрюваним ОСОБА_1 процесуальних обов’язків та зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

За наведених обставин, підстав для скасування ухвали слідчого судді з мотивів, наведених в апеляційній скарзі прокурора, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Коростишівського районного суду Житомирської області від 29.12.2017 року щодо ОСОБА_1, - без зміни.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді :