Рішення № 71590123, 02.01.2018, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/4598/16-а

н/п 2-а/766/670/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 січня 2018 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Майдан С.І.,

при секретарі Матієнко А.О.,

розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, поданим від імені та в інтересах ОСОБА_2, до Херсонського об’єднаного управління пенсійного фонду України Херсонської областіпро зобов'язання вчинити дії,

встановила:

ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом від імені та в інтересах ОСОБА_2, обґрунтовуючи тим, що до жовтня 1996 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживала в м.Херсоні, отримувала пенсію за віком, надалі виїхала на постійне місце перебування до Ізраїлю, після чого виплату пенсії ОСОБА_2 було припинено. В 2013 році представником ОСОБА_2 було подано заяву в Управління пенсійного фонду України в м. Херсоні щодо поновлення виплати пенсії ОСОБА_2, у чому було відмовлено.

Надалі ОСОБА_2 через представника 30.10.2015р. подала заяви до Управління ПФУ в м.Херсоні з проханням скасувати з 07.10.2009 року розпорядження Управління ПФУ в м.Херсоні про припинення виплати пенсії за віком ОСОБА_2, як таке, що з 07.10.2009 року перестало бути законним, порушувало її майнові і немайнові права; нарахувати ОСОБА_2 пенсію за віком з 07.10.2009р. по 29.03.2013р. включно; поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_2 з 07.10.2009р. по 29.03.2013р. включно; перерахувати ОСОБА_2 пенсію за віком з урахуванням індексації з 07.10.2009р. по 13.03.2013р. включно; виплатити компенсацію за невчасно виплачені суми пенсій ОСОБА_2 з 07.10.2009р. по 29.03.2013р. включно. Також було подано заяву з проханням перерахунку з урахуванням індексації пенсії ОСОБА_2 з 30.03.2013р. та перерахунку і індексації щоразу при збільшенні мінімальної пенсії та при виникненні інших обставин для перерахунку чи індексації. Листами від 27.11.2015р. №310/Т-25 та №309/Т-25 Управлінням ПФУ в м. Херсоні було відмовлено у виконанні всіх заявлених вимог.

У зв'язку з прийняттям рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року N25-рп/2009 ОСОБА_2 набула права на поновлення, перерахунок, нарахування і виплату пенсії саме з 07.10.2009р. За висновком Верховного Суду розпорядження (акт) Управління ПФУ в м. Херсоні, яким була призупинена виплата пенсії ОСОБА_2 перед її виїздом за кордон, перестало бути законним і дискримінувало ОСОБА_2 за місцем проживання, порушувало її майнові і немайнові права, а тому підлягало скасуванню.

У зв’язку з цим, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом від імені та в інтересах ОСОБА_2 та просить з урахуванням уточнень та збільшень:

- визнати незаконною і протиправною бездіяльність Управління пенсійного фонду України в м.Херсоні щодо відмови у поновленні, перерахунку, нарахуванні та виплаті компенсації за невчасно виплачені суми пенсії ОСОБА_2;

- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні поновити, перерахувати, провести індексацію, нарахувати і виплатити пенсію за віком ОСОБА_2 з 07.10.2009 р. по 29.03.2013 р. включно, із застосуванням при розрахунку усіх чинних на кожен місяць вказаного періоду норм щодо мінімального розміру пенсії, прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, перерахунку, індексації, надбавок, підвищень, тощо, як і громадянам, що проживають на території України — в повному обсязі, зокрема надбавки (підвищення) дітям війни, відповідно до Постанови КМУ №530 від 28.05.2008 р., підвищень, відповідно до ч.2 ст. 42 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і Постанови КМУ №341 від 11.05.2005 р., доплати, відповідно до Постанови КМУ №327 від 23.04.2012 р.;

- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м.Херсоні виплатити ОСОБА_2 компенсацію, розраховану за нормами Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», за невчасно отримані суми відповідним чином перерахованої пенсії з 07.10.2009р. по 29.03.2013р. включно;

- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м.Херсоні перерахувати пенсію за віком ОСОБА_2 та провести її індексацію з 30.03.2013р. із застосуванням при розрахунку усіх чинних на кожен місяць вказаного періоду норм щодо мінімального розміру пенсії, прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, перерахунку, індексації, надбавок, тощо, як і громадянам України, що проживають на її території, в повному обсязі, зокрема надбавки (підвищення) дітям війни, відповідно до Постанови КМУ №530 від 28.05.2008 р., підвищень, відповідно до ч.2 ст. 42 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і Постанови КМУ №341 від 11.05.2005 р., доплати, відповідно до Постанови КМУ №327 від 23.04.2012 р. - з урахуванням виплачених сум до наступної зміни мінімального розміру пенсії, прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, норм перерахунку, індексації, надбавок, підвищень, тощо - та перераховувати в подальшому в разі настання таких змін;

- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні здійснити виплату ОСОБА_2 сум пенсії, сум компенсації, сум перерахунку, з урахуванням виплачених сум, шляхом перерахунку за реквізитами банківського рахунку для виплати поточної пенсії ОСОБА_2;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати у розмірі 551,20 грн., шляхом перерахунку за реквізитами банківського рахунку для виплати поточної пенсії ОСОБА_2;

- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м.Херсоні перерахувати основний розмір пенсії і доплату до прожиткового мінімуму ОСОБА_3 з 27.02.2017 р. із додаванням трудового стажу за період з 26.11.1993р. по 21.11.1994 р.;

- стягнути з Управління ПФУ в м. Херсоні за рахунок бюджетних асигнувань 5000 гривень відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_2

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі, просив задовольнити з урахуванням уточнень та збільшень. В останнє судове засідання не з’явився, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Позивач в судове засідання не з’явилась, про розгляд справи повідомлена у встановленому законом порядку.

Представники відповідача в судовому засіданні просили відмовити в задоволенні позовних вимог, на підставі норм ст.51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», через відсутність ратифікованого між Україною і та державою Ізраїль договору про соціальне забезпечення, крім того з підстав викладених в письмових запереченнях долучених до матеріалів справи. В останнє судове засідання не з’явилися, надали до суду заяву про розгляд справи без їх участі.

Суд, заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, приходить до наступного.

Судом встановлено, що відповідно закордонного паспорту ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, є громадянкою України, яка постійно проживає в країні Ізраїль.

Відповідно до листів УПФУ в м. Херсоні №310/Т-25, №309/Т-25 від 27.11.2015 року позивачу відмовлено в поновлені пенсії за віком відповідно до ст.8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за відсутністю встановленого положенням документа, що засвідчує особу, місце її проживання (реєстрації) на території України.

Згідно п.1 та п.3 ч.1 ст.5 Закону України "Про громадянство України" документами, що підтверджують громадянство України є паспорт громадянина України та паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

Відповідно до ст.ст.19, 20 Закону України "Про громадянство України" передбачені підстави та порядок припинення громадянства.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач не позбавлялась громадянства України.

Відповідно до ст.19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно ч.2 ст. 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Відповідно до ст. 24 Конституції України, не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Отже, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав.

Таким чином, суд доходить до висновку, що ОСОБА_2 як громадянка України (що вказано в її закордонному паспорті в графі "громадянство"), незалежно від її проживання в Державі Ізраїль, вправі користуватися всіма своїми конституційними правами, в тому числі і на пенсійне забезпечення, а тому за відсутності законодавчих перешкод відповідач зобов'язаний відновити їй виплату пенсії.

01 квітня 2004 року набув чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон).

Згідно п.2 ч.1 ст.49 Закону виплата пенсії припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно ст.51 Закону у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Оскільки міжнародних договорів між Україною та Ізраїлем стосовно призначення та виплати пенсії не укладалися, то припиняючи виплату пенсії ОСОБА_2 у зв'язку з її переїздом на постійне місце проживання відповідач діяв відповідно до вимог законодавства, яке було чинним на момент виникнення спірних правовідносин.

Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року №25-рп/2009 положення пункт 2 частини 1 статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо припинення виплати пенсії пенсіонерам на час постійного проживання за кордоном у разі, якщо Україна не уклала з відповідною державою міжнародний договір з питань пенсійного забезпечення і якщо згода на обов'язковість такого міжнародного договору не надана Верховною Радою України, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

З рішення №25-рп/2009 вбачається, що вказаними нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

Частиною 2 статті 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, з 07 жовтня 2009 року порядок виплати пенсій громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон регулюється нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням рішення Конституційного суду України №25-рп/2009, тобто виплата пенсії повинна проводитися незалежно від місця проживання пенсіонера.

Відсутність законодавчо встановленого механізму поновлення виплати пенсії, припиненої у зв'язку з виїздом громадянина України на постійне місце проживання за кордон, не може бути підставою для позбавлення таких осіб права на соціальний захист, що встановлений статтею 46 Конституції України.

Положеннями частини 2 статті 49 Закону визначено, що поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Згідно ст.1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відтак, державою гарантовано право людини отримувати пенсію з метою забезпечення рівня життя, не нижчого від прожиткового мінімуму.

ОСОБА_2 є громадянкою України, а тому, проживаючи в Ізраїлі як громадянин України, має такі ж самі конституційні права, як й інші громадяни цієї держави, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема, права на отримання пенсії за ознакою місця проживання.

Відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст.1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсійне забезпечення громадян України, що проживають за її межами, провадиться на основі договорів (угод) з іншими державами. У тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила, встановлені цими договорами (угодами).

Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватись з такою умовою, як постійне проживання в Україні. Держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа.

Конституційний суд України у рішенні від 07 жовтня 2009р. №1-32/2009 зазначив, що закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення ст. 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, у цій справі право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України. Дійсно, заявник, який був економічно активним в Україні з 1956 до 1996 року, мав право на отримання пенсії після закінчення трудової діяльності та, як це передбачалося національним законодавством на час події, він знову отримував би свою пенсію після повернення в Україну. Тому ЄСПЛ доходить висновку, що заявник перебував у відносно схожій ситуації із пенсіонерами, які проживали в Україні щодо самого права на отримання пенсії (пункт 51 цього рішення).

У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи те, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі й у рішенні у справі «Пічкур проти України», як джерело права відповідно до статті 17 Закону № 3477-IV.

Аналізуючи зміст зазначених положень законодавства та правову позицію Конституційного суду України, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо неможливості призначення пенсії ОСОБА_2 лише з підстав відсутності Договору між Україною та Ізраїлем з питань пенсійного забезпечення є необґрунтованими.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Крім того, Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами (частина третя статті 25 Конституції України).

Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмежень, тому посилання відповідача на ненадання позивачем документів про реєстрацію є законодавчо необґрунтованими, до того ж така умова не передбачена Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

З метою відновлення прав та гарантій ОСОБА_2, оскільки є підстави для поновлення конституційного права ОСОБА_2 на поновлення пенсії, виплата якої була зупинена, то Херсонське об'єднане Управління Пенсійного фонду України в Херсонській області має відновити виплату пенсії.

Також, що стосовно посилань представників відповідача на необхідність особистого звернення позивача з заявою про поновлення виплати пенсії, то суд зазначає, що подання заяви від імені пенсіонера належним представником останнього не може бути підставою для відмови в поновленні пенсійних виплат, оскільки відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Що стосується позовної вимоги про стягнення з Херсонського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України моральної шкоди в розмірі 5000,00 грн., відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.

Відповідно до ч.1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, підлягає задоволенню.

У зв'язку з тим, що відповідачем порушено конституційне право ОСОБА_2 на соціальний захист, що включає право на забезпечення у старості, а також відповідачем безпідставно не поновлено виплату пенсії ОСОБА_2, яка є основним джерелом існування, в розмірі, що забезпечує рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом, що призвело до моральних страждань ОСОБА_2, суд знаходить обґрунтованими позовні вимоги про відшкодування їй моральної шкоди.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує вимоги розумності та справедливості, ступінь моральних страждань ОСОБА_2, обставини справи і вважає, що позов в частині стягнення моральної шкоди підлягає задоволенню у сумі 5000,00 гривень.

Керуючись ст.ст.19, 24 Конституції України, ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71, 72, 77, 94, 139, 241-247 КАС України, п.2 ч.1 ст.49, ст 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ч.2 ст. 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", Постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок переведення пенсій громадян, які виїхали на постійне проживання до інших країн" від 06 квітня 1993 року № 258, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1, поданим від імені та в інтересах ОСОБА_2, до Херсонського об’єднаного управління пенсійного фонду України Херсонської областіпро зобов'язання вчинити дії задовольнити.

Визнати незаконною і протиправною бездіяльність Херсонського об’єднаного управління пенсійного фонду України Херсонської областіщодо відмови у поновленні, перерахунку, нарахуванні та виплаті компенсації за невчасно виплачені суми пенсії ОСОБА_2.

Зобов'язати Херсонське об’єднане управління пенсійного фонду України Херсонської областіпоновити, перерахувати, провести індексацію, нарахувати і виплатити пенсію за віком ОСОБА_2 з 07.10.2009 року по 29.03.2013 року включно, із застосуванням при розрахунку усіх чинних на кожен місяць вказаного періоду норм щодо мінімального розміру пенсії, прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, перерахунку, індексації, надбавок, підвищень, тощо, як і громадянам, що проживають на території України — в повному обсязі, зокрема надбавки (підвищення) дітям війни, відповідно до Постанови КМУ №530 від 28.05.2008 р., підвищень, відповідно до ч.2 ст. 42 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і Постанови КМУ №341 від 11.05.2005 р., доплати, відповідно до Постанови КМУ №327 від 23.04.2012 р.

Зобов'язати Херсонське об’єднане управління пенсійного фонду України Херсонської областівиплатити ОСОБА_2 компенсацію, розраховану за нормами Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», за невчасно отримані суми відповідним чином перерахованої пенсії з 07.10.2009 року по 29.03.2013 року включно.

Зобов'язати Херсонського об’єднаного управління пенсійного фонду України Херсонської областіперерахувати пенсію за віком ОСОБА_2 та провести її індексацію з 30.03.2013 року із застосуванням при розрахунку усіх чинних на кожен місяць вказаного періоду норм щодо мінімального розміру пенсії, прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, перерахунку, індексації, надбавок, тощо, як і громадянам України, що проживають на її території, в повному обсязі, зокрема надбавки (підвищення) дітям війни, відповідно до Постанови КМУ №530 від 28.05.2008 р., підвищень, відповідно до ч.2 ст. 42 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і Постанови КМУ №341 від 11.05.2005 р., доплати, відповідно до Постанови КМУ №327 від 23.04.2012 р. - з урахуванням виплачених сум до наступної зміни мінімального розміру пенсії, прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, норм перерахунку, індексації, надбавок, підвищень, тощо - та перераховувати в подальшому в разі настання таких змін.

Зобов'язати Херсонське об’єднане управління пенсійного фонду України Херсонської областіздійснити виплату ОСОБА_2 сум пенсії, сум компенсації, сум перерахунку, з урахуванням виплачених сум, шляхом перерахунку за реквізитами банківського рахунку для виплати поточної пенсії ОСОБА_2.

Зобов'язати Херсонське об’єднане управління пенсійного фонду України Херсонської областіперерахувати основний розмір пенсії і доплату до прожиткового мінімуму ОСОБА_3 з 27.02.2017 року із додаванням трудового стажу за період з 26.11.1993 року по 21.11.1994 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Херсонського об’єднаного управління пенсійного фонду України Херсонської області на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати у розмірі 551,20 грн., шляхом перерахунку за реквізитами банківського рахунку для виплати поточної пенсії ОСОБА_2.

Стягнути з Херсонського об’єднаного управління пенсійного фонду України Херсонської областіза рахунок бюджетних асигнувань 5000,00 гривень відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_2.

Рішення суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Херсонський міський суд Херсонської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. Якщо було подано апеляційну скаргу рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: С.І.Майдан