Постанова № 71589563, 16.01.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 163/2776/17 Провадження №33/773/24/18 Суддя в 1 інстанції: Чишій С. С. Категорія:ст.472 МК України Доповідач: Клок О. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2018 року місто Луцьк

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області ОСОБА_1, з участю представника митного органу ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, на постанову судді Любомльського районного суду від 08 грудня 2017 року,

В С Т А Н О В И В

Вказаною постановою судді Шевчук О.В. визнаним винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.472 МК України, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 26480 гривень 30 копійок з конфіскацією в дохід держави 2284,72 грама нетто бурштину загальною вартістю 26480,30 гривень.

ОСОБА_4 притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що він, слідуючи 10 липня 2017 року з ОСОБА_5 в Україну через митний пост «Ягодин» Волинської митниці ДФС, автомобілем «Фольксваген», н.з. LCH50541, не задекларував за встановленою формою 2284,72 грама нетто бурштину загальною вартістю 26480,30 гривень, що знаходились в багажному відділенні автомобіля разом із задекларованими товарами і були виявлені під час митного контролю.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції ОСОБА_4 в апеляційній скарзі вказує на те, що під час розгляду справи, суддя в порушення вимог ст.280 КУпАП не з'ясував всіх обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення. Стверджує, що його в діях фактично відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки бурштин не заборонений до ввезення, окрім того, судом першої інстанції не в повній мірі дотримано вимог ст.374 МК України. Просить змінити постанову суду першої інстанції накладеного стягнення та конфіскації бурштину як незаконну та необґрунтовану.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши представника митниці, який заперечив скаргу, пояснення захисника, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, суддя приходить до наступного висновку.

Стаття 489 Митного кодексу України передбачає, що посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов’язана з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, суддя суду першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_4 за ст.472 МК України вказаних вимог закону дотримався.

Висновок суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_4 адміністративного правопорушення ґрунтується на перевірених і досліджених в судовому засіданні доказах, яким суд дав належну оцінку.

Факт незадекларування виявлених та вилучених товарів підтверджується і поданою ОСОБА_4 митною декларацією (а.с.13), актом про проведення огляду товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (а.с.5).

Окрім того, при наданні пояснень працівникам митниці ОСОБА_4 фактично визнав свою винуватість, підтвердив те, що бурштин перевозив саме він на прохання невідомої йому особи (а.с.9).

Дана судом першої інстанції і належна оцінка іншим доказам, зокрема і висновку експерта, яким було ідентифіковано дорогоцінне каміння органогенного утворення – бурштин (а.с.22-26).

Статтею 68 Конституції України передбачено, що незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності, а тому пояснення ОСОБА_4 про перевезення каміння на прохання незнайомої особи, до уваги не беруться.

Враховуючи вищенаведені та зібрані по справі докази, які суд першої інстанції взяв до уваги, давши їм належну оцінку, суддя вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про те, що доводи скаржника щодо необхідності конфіскації товару лише в частині, яка перевищує еквівалент 500 євро, безпідставні, тому визнав останнього винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.472 МК України.

Розмір накладеного адміністративного стягнення відповідає безальтернативній санкції ст.472 МК України та вірно встановлено суддею суду першої інстанції.

З огляду на наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова судді першої інстанції є законною та обґрунтованою, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

У відповідності до ст.294 ч.7 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову судді Любомльського районного суду від 08 грудня 2017 року щодо нього – без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя апеляційного суду

Волинської області ОСОБА_1